Постанова

від 14.03.2017 по справі 903/922/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2017 р. Справа № 903/922/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Павлюк І. Ю.

судді Демидюк О.О.

при секретарі судового засідання Соколовській О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно-паперова фабрика" на рішення господарського суду Волинської області від 31.01.2017р. у справі № 903/922/16 (суддя Філатова Світлана Тимофіївна )

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Київміськвторресурси"

до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно-паперова фабрика"

про стягнення 109677, 97 грн.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Київміськвторресурси" звернулось до місцевого господарського суду з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» про стягнення 109677,97 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 26.12.2016р.).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що 13.10.2015 року за видатковою накладною № ЦБ-38 позивач поставив відповідачу товар на суму 80 475,00грн., який відповідач оплатив частково на суму 61750,50 грн. з простроченням терміну оплати, заборгованість складає 18724,50 грн.; 20.10.2015 року за видатковою накладною № ЦБ-61 позивач поставив відповідачу товар на суму 74505,00 грн., який відповідач не оплатив. Таким чином, у відповідача перед позивачем наявна заборованість за поставлений товар.

Рішенням господарського суду Волинської області від 31.01.2017р. у справі №903/922/16 позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Київміськвторресурси" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно-паперова фабрика" про стягнення 109677,97 грн. задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно-паперова фабрика" на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Київміськвторресурси» 93229,50 грн. основного боргу, 13127,41 грн. інфляційних втрат, 3321,06 грн. річних, 1645,17 грн. витрат по сплаті судового збору, 5120,00 грн. витрат на послуги адвоката. Всього: 116443,14 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно-паперова фабрика" звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми ст.ст. 530, 538 ЦК України, зокрема, в частині неправильного визначення зустрічного зобов'язання, а також невірного встановлення строку виконання позивачем обов'язку щодо оплати поставленої макулатури. Крім того, скаржник зазначає, що позивач має бути звільнений від відповідальності, яка передбачена ст. 625 ЦК України, оскільки невиконання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно-паперова фабрика" грошового зобов'язання перед ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Київміськвторресурси» сталося через прострочення кредитора, а саме через невиконання ним своїх зобов'язань згідно п. 2.5 договору щодо вивозу та заміни неякісної макулатури. Також скаржник зазначає, що з останнього безпідставно стягнуто вартість послуг адвоката, оскільки судом першої інстанції не враховано складності справи та витрачений адвокатом час на здійснення захисту.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач та позивач явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили. Про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень.

14.03.2017р. на адресу суду від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно-паперова фабрика" надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату у зв'язку із відрядженням представника відповідача.

Розглянувши подане клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, представляти інтереси відповідача в суді при розгляді даної справи може будь-яка особа, наділена повноваженнями на представництво відповідною довіреністю. Крім того, обставини, наведені у клопотанні про відкладення розгляду справи, не підтверджені належними доказами.

Оскільки явка учасників провадження у справі не визнавалась обов'язковою, додаткові докази судом не витребовувалися, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті без участі представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2012 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» (покупець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Київміськвторресурси" (продавець) був укладений договір купівлі-продажу №01-М (далі - договір) /а.с. 7-9/.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що продавець зобов'язався продати та передати у власність покупця сировину, макулатуру марки МС-5Б (товар), а покупець - прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах договору

Відповідно до п. 3.1 договору товар передається покупцю по частково (товарними партіями) на умовах FCA франко-перевізник (правил "Інкотермс", в редакції 2000р.) автомобільним транспортом. Адреса розвантаження: м. Луцьк, вул. Карбишева, 3.

Відповідно до п. 4.2, 5.2, 5.3 договору вартість товарної партії, що передається, узгоджується сторонами в кожному випадку додатково та підтверджується у виданих продавцем супровідних товарно-транспортних документах на товар, видатковій накладній. Вартість товарної партії вираховується, виходячи з фактичного прийнятого товару по кількості та якості в пункті отримання та ціни за одиницю товару. Розрахунки за товар здійснюються до моменту отримання його покупцем у формі авансових платежів.

Згідно п. 6.3 договору сторони обумовили, що у випадку невідповідності товару по кількості, вказаній в товарно-супровідних документах та якості, яка визначена умовами договору, покупець інформує про це продавця засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою, а продавець в свою чергу зобов'язується відрядити свого представника протягом 2-х днів з моменту повідомлення його покупцем. В такому випадку приймання товару здійснюється в присутності представника продавця. Неявка представника продавця не є перешкодою для продовження прийняття товару по якості та кількості самостійно покупцем.

Відповідно до п. 7.2 договору у випадку невідповідності товару вимогам по якості покупець має право відмовитись від його приймання та вимагати заміну товару на якісний протягом п'яти календарних днів. При цьому заміна товару здійснюється за рахунок продавця.

Пунктом 10.6 договору передбачено, що даний договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2013р., а в частині здійснення розрахунків - до моменту повного виконання сторонами зобов'язань, взятих на себе даним договором. Якщо кожна із сторін за 30 календарних днів до закінчення договору не повідомить письмово про його розірвання, дія договору автоматично продовжується на кожен наступний рік.

На виконання умов договору ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Київміськвторресурси" згідно видаткових накладних від 13.10.2015р. №ЦБ-38, 20.10.2015р. №ЦБ-61 та товарно-транспортних накладних від 13.10.2015р. №806, від 20.10.2015р. №807 поставило ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» , а останнім прийнято товар на загальну суму 154980,00 грн. /а.с. 10-13/.

Відпуск та отримання товару підтверджується відмітками представника відповідача про отримання на видаткових та товарно-транспортних накладних. Накладні підписані представником відповідача без зауважень, підписи скріплено печаткою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Київміськрвторресурси".

Відповідач оплату за отриманий товар здійснив частково в розмірі 61750,50грн., претензію від 01.11.2016р. №ВЗП 280-16, отриману 09.11.2016р., залишив без відповіді. Позивач, враховуючи невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті отриманого товару, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормою ч. 1 ст. 692 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття. Такою ж є правова позиція Верховного Суду України (постанови ВСУ від 19.08.2014 р. у справі №3-78гс14, від 30.09.2014 р. у справі №3-121гс14, від 07.10.2014 р. у справі №3-125гс14).

Крім того, відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.

Таким чином, строк (термін) здійснення часткової або повної попередньої оплати визначається відповідно до ст. 530 ЦК України тільки у разі, якщо такий строк (термін) не встановлений самим договором.

Згідно п. 5.3 договору розрахунки за товар здійснюються до моменту отримання його покупцем у формі авансових платежів.

Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Враховуючи наведне, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що поставка товару без попередньої оплати не є вчиненням конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору, зокрема щодо порядку розрахунків, оскільки продавець скористався своїм законним правом у зустрічному зобов'язанні.

Колегія суддів не погоджується із твердженням скаржника про те, що позивач не скористався правом відмовитися від своїх обов'язків за договором відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України, оскільки дія вказаної норми спрямована на захист прав постраждалої сторони у разі невиконання іншою стороною своїх зобов'язань за договором та не встановлює обов'язків для постраждалої сторони.

Щодо доводів скаржника про поставку останнім неякісної макулатури та продовження строків оплати макулатури, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 6.3 договору сторони обумовили, що у випадку невідповідності товару по кількості, вказаній в товарно-супровідних документах та якості, яка визначена умовами договору, покупець інформує про це продавця засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою, а продавець в свою чергу зобов'язується відрядити свого представника протягом 2-х днів з моменту повідомлення його покупцем. В такому випадку приймання товару здійснюється в присутності представника продавця. Неявка представника продавця не є перешкодою для продовження прийняття товару по якості та кількості самостійно покупцем.

Відповідно до п. 7.2 договору у випадку невідповідності товару вимогам по якості покупець має право відмовитись від його приймання та вимагати заміну товару на якісний протягом п'яти календарних днів. При цьому заміна товару здійснюється за рахунок продавця.

Частиною 1 статті 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача щодо поставки відовідачем неякісного товару, прийняття його на відповідальне збереження. Крім того, відміток щодо зауважень до якості товару товарно-транспортні, видаткові накладні та прибуткові ордери №000002733 від 14.10.2015р., №000002793 від 21.10.2015р. про надходження сировини на склад покупця, не містять /а.с. 10-13/.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що заборгованість за отриманий товар становить 93229,50грн. Вказане підтверджується видатковими накладними №ЦБ-38 від 13.10.2015р., №ЦБ-61 від 20.10.2015р., товарно-транспортними накладними від 13.10.2015р. №806, від 20.10.2015р. №807, прибутковими ордерами №000002733 від 14.10.2015р., №000002793 від 21.10.2015р. /а.с. 10-13/.

За наведених обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача 93229,50грн. основного боргу є підставною та підлягає до задоволення.

На підставі частини 2 статті 625 ЦК України, позивач (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 26.12.2016р.) нарахував відповідачу 3321,06 грн. річних (по видатковій накладній від 13.10.2015р. №ЦБ-38 - за період з 14.10.2015р. по 26.12.2016р., по видатковій накладній від 20.10.2015р. №ЦБ-61 - за період з 21.10.2015р. по 26.12.2016р.) та 13127,41 грн. інфляційних втрат (по видатковій накладній від 13.10.2015р. №ЦБ-38 - за період з жовтня 2015р. по листопад 2016р., по видатковій накладній від 20.10.2015р. №ЦБ-61 - за період з листопада 2015р. по листопад 2016р.).

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. №14).

Колегія суддів здійснила перерахунок 3 % річних та встановила, що за період з 14.10.2015р. по 26.12.2016р. (по видатковій накладній від 13.10.2015р. №ЦБ-38) та за період з 21.10.2015р. по 26.12.2016р. (по видатковій накладній від 20.10.2015р. №ЦБ-61) підлягають стягненню 3% річних в сумі 3321,06 грн.

Колегія суддів здійснила перерахунок інфляційних втрат та встановила, що за період з жовтня 2015р. по листопад 2016р. (по видатковій накладній від 13.10.2015р. №ЦБ-38) та за період з листопада 2015р. по листопад 2016р. (по видатковій накладній від 20.10.2015р. №ЦБ-61) підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 13127,41 грн.

Колегія суддів не погоджується із доводами скаржника щодо звільнення останнього від відповідальності, яка передбачена ст. 625 ЦК України, у зв'язку із тим, що невиконання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» грошового зобов'язання перед відповідачем відбулася через прострочення кредитора, а саме невиконання ним своїх зобов'язань згідно п. 2.5 договору щодо вивозу та заміни неякісної макулатури. Оскільки товар відповідачем прийнятий без зауважень щодо якості, повідомлень про отримання неякісної макулатури в порядку, визначеному п. 6.3 договору, не надходило.

Крім того, як вбачається із позовної заяви, позивач просив стягнути з відповідача витрати, понесені на оплату послуг адвоката в сумі 5120,00грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-578 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002р. «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів» , яким вирішується питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.11.2016р. між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 укладений договір про юридичні та представницькі послуги. Матеріали справи містять належним чином засвідчену копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №2007/10 від 25.12.2001р. /а.с.58/. З розрахунку, наявного в матеріалах справи, вбачається, що адвокатом було надано позивачу ряд послуг із зазначенням витраченого часу, вартості послуг за одну годину в розмірі, що відповідає граничному розміру компенсації витрат на правову допомогу, визначеному ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" /а.с. 57/.

Згідно банківської квитанції від 25.12.2016р.із зазначенням призначення платежу - гонорар за надання правової допомоги згідно договору з адвокатом ОСОБА_2 справа №04/903/922/16, позивач сплатив адвокату ОСОБА_3П 5120,00 грн. за надані послуги /а.с. 59/.

Враховуючи задоволення позовних вимог, вимога про стягнення витрат на правову допомогу підлягає задоволенню в розмірі 5120,00 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката у зв'язку з завищеним розрахунком, оскільки співрозмірність розміру відшкодування з ціною позову становить менше, ніж 4,7%, а понесення витрат на оплату послуг адвоката підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката у зв'язку наявністю юрисконсульта в штаті позивача, оскільки вказана обставина не позбавляє позивача права на правову допомогу адвоката.

На підставі вищевикладеного колегія суддів прийшла до висновку, що доводи позивача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду, визначених ст. 104 ГПК України, не вбачається.

Витрати по судовому збору за подання апеляційної скарги в силу приписів ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника у зв'язку із відмовою у її задоволенні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно-паперова фабрика" на рішення Господарського суду Волинської області від 31.01.2017р. у справі №903/922/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 31.01.2017р. у справі №903/922/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №903/922/16 повернути до господарського суду Волинської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демидюк О.О.