Рішення

від 03.02.2017 по справі 910/17159/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2017Справа №910/17159/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК",

організація, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЧ"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,

на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ОЛІМП".

про виплату компенсації за порушення майнових авторських прав

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Сербуль О.Ю. за довіреністю б/н від 02.06.2016

від відповідача: Панчишин А.М. за довіреністю б/н від 27.07.2016

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК" (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЧ" (відповідач) про виплату компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 29000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем майнових авторських прав позивача шляхом незаконного використання музичних творів "Dance Dance Dance " (виконавець - Arabesque) та "Shine" (виконавець - Take That).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2016 порушено провадження у справі № 910/17159/16 та призначено розгляд справи на 24.10.2016 о 10:10 год.

06.10.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

21.10.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю бути присутнім представнику відповідача в іншому судовому засіданні в Апеляційного суді міста Києва.

В судове засідання, призначене на 24.10.2016, представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 19.09.2016 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 24.10.2016 не з'явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 21.10.2016 через відділ діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні, призначеному на 24.10.2016, судом перевірено виконання сторонами вимог ухвали суду від 19.09.2016 про порушення провадження у справі № 910/17159/16 та встановлено, що сторони вимоги зазначеної ухвали не виконали.

В судовому засіданні 24.10.2016 судом розглянуте та задоволене клопотання відповідача, подане 21.10.2016 через відділ діловодства суду, про відкладення розгляду справи.

Враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, нез'явлення представників сторін в судове засідання, не виконання сторонами вимог ухвали суду від 19.09.2016 та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 24.10.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 відкладено розгляд справи на 07.11.2016 о 10:10 год.

01.11.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач не має ніякого відношення до публічного виконання спірних музичних творів у приміщені за адресою м. Київ, вул. Гетьмана Вадима № 6 (Б, Б'), а тому підстави для сплати відповідачем компенсації за незаконне використання музичних творів відсутні, у зв'язку з чим відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача повністю.

01.11.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи, в якому наведено перелік питань на вирішення судової експертизи та запропоновано установу для її проведення.

01.11.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування оригіналів доказів.

В судове засідання, призначене на 07.11.2016, представники позивача та відповідача з'явилися.

В судовому засіданні 07.11.2016 клопотання відповідача, подане 01.11.2016 через відділ діловодства суду, про призначення судової експертизи залучене судом до матеріалів справи та буде розглянуте в наступному судовому засіданні.

В судовому засіданні, призначеному на 07.11.2016, судом розглянуте та задоволене клопотання відповідача, подане 01.11.2016 через відділ діловодства суду, про витребування у позивача оригіналів документів, копії яких додані до позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 07.11.2016 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.11.2016 проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяві, поданому 01.11.2016 через відділ діловодства суду.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 07.11.2016, та оголосив перерву в судовому засіданні до 14.11.2016 о 15:10 год.

В судове засідання, призначене на 14.11.2016, представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 14.11.2016, подав пояснення щодо відзиву відповідача. Згідно наданих пояснень позивач не погоджується з доводами відповідача, наведеними у відзиві на позовну заяву, та вважає їх необґрунтованими. Пояснення позивача залучені судом до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні 14.11.2016 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням пояснень, поданих 14.11.2016 в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.11.2016 проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяві, поданому 01.11.2016 через відділ діловодства суду.

В судовому засіданні, призначеному на 14.11.2016, здійснювалося дослідження доказів, а саме диску з фіксацією використання відповідачем спірних музичних творів, про що складено протокол огляду та дослідження доказів від 14.11.2016.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 14.11.2016, та оголосив перерву в судовому засіданні до 28.11.2016 о 14:10 год.

25.11.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про здійснення технічної фіксації. Клопотання судом задоволене.

В судове засідання, призначене на 28.11.2016, представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні 28.11.2016 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 28.11.2016, дослідивши документи, наявні в матеріалах справи, керуючись положеннями ст. 27 ГПК України, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ОЛІМП" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, оскільки рішення у справі № 910/17159/16 може вплинути на її права та обов'язки щодо однієї зі сторін.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні 28.11.2016 подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене, залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи клопотання сторін про продовження строку вирішення спору, необхідність залучення до участі у справі третьої особи та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 28.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 продовжено строк вирішення спору, відкладено розгляду справи на 19.12.2016 о 14:10 год. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ОЛІМП".

19.12.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого відповідач просив суд витребувати у позивача докази передачі авторами музичних творів "Dance Dance Dance" та "Shine" майнових авторських прав ООО "Национальное музыкальное издательство", що, в свою чергу, довело б наявність у позивача достатніх прав та повноважень для звернення до суду з вимогою про виплату відповідачем компенсації.

19.12.2016 через відділ діловодства суду від представника третьої особи надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

19.12.2016 через відділ діловодства суду від представника третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, відповідно до якого третя особа просила суд відкласти розгляд справи та надати час для написання грунтовних письмових пояснень та підготовки до судового засідання.

В судове засідання, призначене на 19.12.2016, представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник третьої особи в судове засідання 19.12.2016 не з'явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 19.12.2016 через відділ діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні 19.12.2016 подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення позовної заяви з додатками третій особі. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні 19.12.2016 судом розглянуті та відхилені як безпідставні клопотання відповідача про витребування доказів у позивача та клопотання відповідача про призначення судової експертизи наявного в матеріалах справи відеозапису.

Зокрема, відхиляючи клопотання відповідача про витребування доказів у позивача, подане 19.12.2016 через відділ діловодства суду, суд виходив з того, що обставини, які встановлюються на підставі вказаних відповідачем доказів фактично знаходяться поза межами предмету спору у даній справі, водночас, оцінку належності і допустимості наявних в матеріалах справи здійснює виключно суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.ст. 34, 43 ГПК України).

В судовому засіданні, призначеному на 19.12.2016, судом розглянуте та задоволене клопотання третьої особи, подане 19.12.2016 через відділ діловодства суду, про відкладення розгляду справи.

Враховуючи клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 19.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 відкладено розгляд справи на 30.01.2017 о 10:40 год.

У зв'язку з неможливістю розгляду справи в судовому засіданні, призначеному на 30.01.2017, суд дійшов висновку про необхідність призначення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 розгляд справи призначено на 03.02.2017 о 10:40 год.

01.02.2017 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, відповідно до яких третя особа зазначила, що ТОВ "Медіа Олімп" мало технічну можливість відтворювати оголошення, інформацію рекламного характеру та музичні твори за адресою м. Київ, вул. Вадима Гетьмана №6 (Б, Б'), в тому числі в магазині "Мега Марекет".

В судове засідання 03.02.2017 представники позивача та відповідача з'явились.

Представник третьої особи в судове засідання 03.02.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 28.11.2016, від 19.12.2016 та від 16.01.2017 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Приписами ст. 77 ГПК України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи, зокрема, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та неподання витребуваних доказів.

Проте відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників судового процесу, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судом не встановлено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в судовому засіданні 03.02.2017.

Водночас судом також враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 03.02.2017 без участі представника третьої особи, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні 03.02.2017 судом розглянуте та відхилене як безпідставне клопотання відповідача, подане 01.11.2016 через відділ діловодства суду, про призначення судової експертизи наявного в матеріалах справи відеозапису.

Відхиляючи клопотання відповідача про призначення судової експертизи, подане 01.11.2016 через відділ діловодства суду, суд виходив з того, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Відповідні приписи містяться у п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи". При цьому обов'язок доказування і подання доказів в силу статті 33 ГПК України покладається на сторони, а господарський суд, відповідно до ст. 34 ГПК України, приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, та здійснює їх оцінку в порядку, визначеному статтею 43 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 03.02.2017 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: Додаткової угоди № 4 від 01.12.2016 до Договору № АУ003К від 01.01.2014. Наведене клопотання судом задоволене.

Представник позивача в судовому засіданні 03.02.2017 подав пояснення щодо слідування правилу визначення розміру компенсації у мінімальних заробітних платах на час винесення судового рішення, за умови задоволення судом позовних вимог (далі - пояснення щодо слідування правилу визначення розміру компенсації). Згідно поданих пояснень представник позивача зазначив, що на час ухвалення рішення у справі мінімальна заробітна плата в Україні відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік" складатиме 3200,00 грн., відповідно, рівень кожної із позовних вимог (10 мінімальних заробітних плат) автоматично має розглядатись як 32000,00 грн., тобто загальна сума, яка може бути присуджена до стягнення з відповідача - 64000,00 грн. При цьому, як зазначено у наведених поясненнях, позовні вимоги не збільшуються.

Представник позивача в судовому засіданні 03.02.2017 подав письмові пояснення в порядку статей 22, 30 ГПК України (за підписом ОСОБА_3І.), зокрема, щодо фактичних обставин вчиненого відповідачем порушення 19.11.2015 в магазині "МегаМаркет", в якому відповідач здійснює господарську діяльність.

Представник позивача в судовому засіданні 03.02.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог з урахуванням пояснень щодо слідування правилу визначення розміру компенсації та письмових пояснень в порядку статей 22, 30 ГПК України, поданих в даному судовому засіданні.

Подані представником позивача пояснення щодо слідування правилу визначення розміру компенсації судом залучено до матеріалів справи в якості письмових пояснень сторони, при цьому підстави для прийняття цих пояснень у якості заяви про збільшення позовних вимог у суду відсутні з огляду на те, що позивач ціну позову згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України вказує позивач, тоді як станом на час розгляду справи по суті вказана у позовній заяві від 09.09.2016 ціна позову в розмірі 29000,00 грн. фактично залишена позивачем без змін, жодні заяви про зміну позовних вимог (в т.ч. в бік збільшення), з додержанням при цьому правил вчинення відповідної процесуальної дії, позивачем не подавалась, а відповідно, судом не приймались до розгляду. Крім того, клопотання про вихід за межі позовних вимог позивачем не заявлялось.

За таких обставин суд розглядає спір у даній справі в межах заявлених у позовній заяві від 09.09.2016 позовних вимог з визначеною позивачем ціною позову в розмірі 29000,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.02.2017 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому 01.11.2016 через відділ діловодства суду.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 03.02.2016 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

в с т а н о в и в :

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (далі - Організація) звернулась до господарського суду з позовом у зв'язку з незаконним використанням відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВІЧ" музичних творів "Dance Dance Dance " (виконавець - Arabesque) та "Shine" (виконавець - Take That) (далі - спірні музичні твори) та просить стягнути з останнього компенсацію в загальній сумі 29000,00 грн. в інтересах позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК".

В обґрунтування позовних вимог Організація зазначає таке:

1) факт порушення відповідачем майнових прав суб'єкта авторського права - позивача підтверджується:

- Актом фіксації фактів прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань № 20/11/15 від 19.11.2015 (далі - Акт фіксації від 19.11.2015), складеним уповноваженим представником Організації, відповідно до якого встановлено, що в приміщені закладу торгівлі за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 6, в якому господарську діяльність здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВІЧ", публічно виконувались музичні твори, серед яких спірні музичні твори;

- відеозаписом фіксації використаного спірного музичного твору за допомогою технічних засобів у відповідну дату;

- розрахунковим документом (фіскальний чек № 3401 від 19.11.2015), згідно якого у наведеному закладі здійснює господарську діяльність саме відповідач;

2) майнові авторські права на спірні музичні твори належать позивачу на підставі: Ліцензійного договору № НЛВ-138/15 від 31.12.2014, укладеного між позивачем та ТОВ "Національне музичне видавництво", Виписки з Каталогу творів від 15.11.2015;

3) Організація має право на колективне управління майновими авторськими правами позивача, зокрема, на спірний музичний твір, в тому числі право на судовий захист порушених майнових авторських прав позивача на підставі: свідоцтва про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011; статуту Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами"; Договору № АУ003К про управління майновими авторськими правами від 01.01.2014, укладеного між позивачем та Організацією, Додаткової угоди № 2 та Додаткової угоди № 3 до цього договору, Декларації музичних творів № 15 від 15.11.2015;

4) використання відповідачем спірних музичних творів у власній господарській діяльності відбулося без дозволу належного правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушені авторські права, передбачені вимогами пункту "а" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Відповідач проти позову заперечує з огляду на таке:

- відповідач у здійсненні своєї господарської діяльності не використовує музичні твори, зокрема, ті, що вказані у позовній заяві;

- відповідач не володіє технічними засобами (репродукторами, радіомережами, приладами та засобами для відтворення музичних творів, тощо) для здійснення технічного виконання музичних творів;

- відповідач є лише орендарем зазначеного у позовній заяві приміщення на підставі Договору оренди № 07/04/14-Т від 07.04.2014 (надалі - Договір оренди), укладеного між ТОВ "ТВИЧ" (орендар) та ТОВ "Агентство екологічних досліджень" (орендодавець) та має право використовувати орендовану площу лише у спосіб та з метою, які передбачені Договором оренди;

- спірні музичні твори могли звучати з портативного пристрою, телефону чи плеєра відвідувачів магазину "МегаМаркет" або з телефону особи, яка здійснювала фіксацію чи з території приміщення іншого орендаря, у зв'язку з чим відсутні підстави стверджувати, що джерело звучання спірних музичних творів знаходиться саме в магазині "МегаМаркет";

- позивачем не доведено належність йому авторських прав, у тому числі права на їх захист, так, позивач отримав права на спірні музичні твори від ТОВ "Національне музичне видавництво", однак позивачем не надано доказів, що підтверджують наявність відповідних авторських прав у ТОВ "Національне музичне видавництво", зокрема, договорів про передачу авторських ТОВ "Національне музичне видавництво" авторами слів та музики спірних музичних творів;

- позивачем не надано доказів, які б дозволили встановити форму та спосіб використання відповідачем спірних музичних творів, а також джерело походження звуку;

- наданий позивачем акт фіксації не є належним доказом, оскільки: позивачем не надано доказів того, що цей акт насправді був складений та підписаний саме гр. ОСОБА_3 як представником Організації (на відеозапису не видно особу, яка веде зйомку, а довіреність Організації не містить зразка підпису уповноваженої особи); акт фіксації окрім підпису якоїсь особи не містить жодних інших підписів чи відміток, у зв'язку з чим реальні дата та час складання акту не відомі, рівно як і особа, яка його склала; на відеозапису відсутній факт звернення представника Організації до адміністратора Ірини, як про це зазначено в акті фіксації; акт фіксації складений не державним інспектором з питань інтелектуальної власності; акт фіксації складений без участі посадових осіб органів контролю, правоохоронних органів, уповноваженого представника відповідача та не містить обов'язкових реквізитів акту перевірки, які встановлені Положенням про державного інспектора з питань інтелектуальної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 № 674;

- наданий позивачем відеозапис від 19.11.2015 не є належним доказом, оскільки з цього запису без спеціальних знань та техніки не можливо встановити: джерело звуку; обладнання за допомогою якого здійснювалося публічне використання спірних творів; який саме об'єкт авторського права використовується, а якість відеозапису не дає змогу виключити монтаж;

- наданий позивачем фіскальний чек від 19.11.2015 не є належним доказом на підтвердження місця вчинення правопорушення (публічного виконання або сповіщення музичних творів), оскільки фіскальний чек не може містити інформації про використання спірних музичних творів відповідачем;

- відповідач отримав від ТОВ "Нерухомість Плюс" копію договору оренди обладнання від 13.01.2015 №13/01/15 (далі - Договір оренди обладнання), укладеного між ТОВ "Нерухомість Плюс" і ТОВ "Медіа Олімп" (третя особа); за умовами п. 1.1 Договору оренди обладнання "Нерухомість Плюс" (орендодавець) передало, а ТОВ "Медіа Олімп" (орендар) прийняло в строкове платне користування звуковідтворювальне та звукопередавальне обладнання (техніку), призначене для публічного відтворення оголошень, публічного розповсюдження інформації рекламного характеру, музичних творів та ін. в нежитловому приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана №6 (літери Б, Б'); згідно з пунктом 1.2 Договору оренди обладнання ТОВ "Медіа Олімп" гарантує, що використання ним обладнання, що передається йому в оренду згідно з Договором оренди обладнання, не порушуватиме прав та інтересів третіх осіб, в тому числі, але не обмежуючись, авторських і суміжних прав, інших прав суб'єктів права інтелектуальної власності; відповідно до п. 9.5. Договору оренди обладнання у випадку пред'явлення до орендодавця та/або власників та/або орендарів (суборендарів) площі, що знаходиться у нежилому приміщені за адресою: м. Київ, вул. Гетьмана Вадима в„–6 (Б, Б') претензій/вимог третіми особами (включаючи авторів, виконавців, організації колективного управління авторськими і суміжними правами) у зв'язку з відтворенням (публічним виконанням) об'єктів авторського та суміжних прав, інших об'єктів права інтелектуальної власності у нежилому приміщенні, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Гетьмана Вадима в„–6 (Б, Б'), орендар зобов'язується самостійно врегулювати всі такі претензії/вимоги в повному обсязі та зобов'язується, у разі подання до орендодавця та/або власників та/або орендарів (суборендарів) позову через використання (публічне виконання) об'єктів інтелектуальної власності, вступити в процес в якості належного відповідача в суді, а також бере на себе обов'язок самостійно сплатити усі та будь-які штрафні санкції, в тому числі, але не обмежуючись, компенсації, збитки, відшкодування, ін.

Отже, причиною спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з ТОВ "ТВІЧ" компенсації за порушення майнових авторських прав позивача.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами частини першої статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

За приписами статей 48 і 49 Закону можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону; вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

Разом з тим, як зазначено у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (далі - Постанова № 5), така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

У пункті 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (далі - Постанова № 12) наведено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень (абз. 3, 6 п. 49 Постанови № 12).

Судом встановлено, що Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011; статутом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", затвердженим засіданням Наглядової ради, протокол № 12 від 13.02.2015.

01.01.2014 між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (далі - Організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК" (далі - видавник) укладено Договір №АУ003К про управління майновими авторськими правами (далі - Договір №АУ003К), умовами якого передбачено, що:

- видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори (далі твори та субвидані твори разом - об'єкти авторського права), що належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов даного договору (пункт 2.1 Договору №АУ003К);

- Організація уповноважена здійснювати колективне управління правами видавника на території України (п. 6.1 Договору №АУ003К);

- Організація має право вживати будь-які законні заходи, направлені на захист прав видавника, в тому числі перешкоджати використанню об'єктів авторського права без дозволу Організації, забороняти таке використання та здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу Організації (п. 8.2 Договору №АУ003К);

- у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами (пункт 8.3 Договору №АУ003К);

- для вчинення дій, визначених п. 8.3 даного договору, видавник надає Організації право отримувати судові накази і приймати на свою користь виконання за прийнятими судовими актами із наступним розподілом прийнятого виконання на користь видавника; умови і порядок такого розподілу встановлюються цим договором і додатковими угодами до нього (пункт 8.4 Договору №АУ003К в редакції Додаткової угоди № 3 від 22.12.2015);

- даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017; при цьому, сторони можуть продовжити строк дії договору, підписавши відповідну угоду (пункт 11.1 Договору №АУ003К в редакції Додаткової угоди № 4 від 01.12.2016);

На виконання вимог п. 3.1 Договору №АУ003К, ТОВ "УМИГ МЬЮЗИК" надало Декларацію музичних творів № 15 від 15.11.2015 до Договору №АУ003К (далі - Декларація музичних творів) щодо переданих в управління музичних творів, зокрема, твору "Dance Dance Dance " (автори музики та тексту - John Moring / Jean Frankfurter, виконавець - Arabesque) та твору Shine" (автори музики та тексту - Gary Barlow, Stevе Robson, Mark Owen, Jason Orange, Howard Donald, виконавець - Take That).

З наведеної Декларації музичних творів вбачається, що ТОВ "УМИГ МЬЮЗИК" (далі - ліцензіат) отримало майнові авторські права на спірні музичні твори від ТОВ "Національне музичне видавництво" (далі - ліцензіар) на підставі Ліцензійного договору № НЛВ-138/15 від 31.12.2014 (далі - Договір № НЛВ-138/15).

За умовами Договору № НЛВ-138/15:

- ліцензіар на строк (з 01.01.2015 по 31.12.2016) та в межах території (Україна) надає ліцензіату право використання об'єктів (в т.ч. творів) з Каталогу ліцензіара, що означає право ліцензіата на власний розсуд використовувати, дозволяти або забороняти по відношенню, зокрема до творів, дії, визначені у п.п. 2.1.1 п. 2.1 даного договору, зокрема, публічно виконувати твори, тобто представляти їх у живому виконанні або за допомогою технічних засобів (радіо, телебачення або інших технічних засобів) у місці, відкритому для вільного відвідування, або у місці, де присутня значна кількість осіб, які не належать до звичайного кола сім'ї, незалежно від того, сприймається твір у місці його представлення або показу або в іншому місці одночасно з представленням або показом твору (п.п. 1.3, 1.8, 1.19, 1.20, 1.21, 2.1 Договору № НЛВ-138/15);

- ліцензіар заявляє та гарантує, що виключні авторські права та/або суміжні права на використання об'єктів належать йому в межах та на підставі відповідних договорів, укладених між правовласниками та ліцензіаром; у разі будь-яких змін умов таких договорів, або припинення строку їх дії, ліцензіар зобов'язувався негайно інформувати ліцензіата про це (п. 3.3 Договору № НЛВ-138/15);

- ліцензіат зобов'язується забороняти третім особам будь-яке неправомірне використання об'єктів, права на які передані відповідно до даного договору, а також припиняти подібні факти такого використання об'єктів, вживати для цього будь-які юридичні дії, на власний розсуд, вживати заходи для компенсації збитків та витрат, понесених у зв'язку з нанесенням такого збитку у відношенні до осіб, діями яких були завдані такі збитки (п. 3.7 Договору № НЛВ-138/15).

Згідно Виписки з Каталогу Творів від 15.11.2015 (далі - Виписка з Каталогу), яка є невід'ємною частиною Договору № НЛВ-138/15, ТОВ "Національне музичне видавництво" підтвердило, що по відношенню до перелічених в цій виписці творів, в т.ч. спірних музичних творів, право використання передано ТОВ "УМИГ МЬЮЗИК" (ліцензіату) згідно умов вказаного договору.

Судом враховано, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вищезазначені договори станом на дату спірного порушення були чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавались, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що на підставі Договору № НЛВ-138/15, Виписки з Каталогу позивач набув майнові авторські права на спірні музичні твори ("Dance Dance Dance " (виконавець - Arabesque) та "Shine" (виконавець - Take That)), а Організація, на підставі Договору №АУ003К та Декларації музичних творів, набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами суб'єкта авторського права - позивача, зокрема, щодо спірних музичних творів.

Відповідно до статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону, майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено статтею 1 Закону, виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону, виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Відповідно до приписів статті 1 Закону,

публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час;

публічне сповіщення (доведення до загального відома) - це передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Як зазначено у пункті 41 Постанови № 12, використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів , публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку; використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Відповідно до пункту 3 статті 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

У пункті 29 Постанови № 12 зазначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Згідно абз. 4 вищенаведеного пункту Постанови № 12 зазначено, що у прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

Судом встановлено, що 19.11.2015 представником Організації ОСОБА_3 (у присутності адміністратора Ірини, яка відмовилась назвати свої дані та відмовилась від підпису) проведено фіксацію фактів використання музичних творів у закладі торгівлі за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 6, в якому господарську діяльність здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВІЧ", у зв'язку з чим складено Акт фіксації від 19.11.2015, яким в період часу з 14:32 до 15:22 зафіксовано факт публічного виконання музичних творів, зокрема, музичних творів ("Dance Dance Dance " (виконавець - Arabesque) та "Shine" (виконавець - Take That), також актом зафіксовано публічне виконання зазначених музичних творів для фонового озвучення приміщення закладу.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що акт фіксації не може бути належним доказом у справі, оскільки позивачем не надано доказів того, що цей акт насправді був складений та підписаний саме гр. ОСОБА_3 як представником Організації, акт фіксації окрім підпису якоїсь особи не містить жодних інших підписів чи відміток, акт фіксації складений не державним інспектором з питань інтелектуальної власності, акт фіксації складений без участі посадових осіб органів контролю, правоохоронних органів, уповноваженого представника відповідача та не містить обов'язкових реквізитів акту перевірки, які встановлені Положенням про державного інспектора з питань інтелектуальної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 № 674, суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 №71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 №657) надано право представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Таким чином, Організація наділена правом фіксувати факт публічного виконання спірних музичних творів.

Крім того, законодавством України не встановлено кількість представників Організації, які мають складати та підписувати акт фіксації факту використання музичних творів, тобто не існує заборони складати такі акти одноособово, в тому числі без залучення посадових осіб органів контролю, правоохоронних органів, уповноваженого представника суб'єкта господарювання.

Акт фіксації від 19.11.2015 складений та підписаний уповноваженим представником Організації ОСОБА_3, що безпосередньо вбачається з наведеного акту та підтверджується наявною в матеріалах справи довіреністю № 31/12/14-02 від 31.12.2014, виданою Організацією ОСОБА_3

Отже, вищенаведені доводи відповідача стосовно акту фіксації суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України від 13.09.2016 у справі № 910/28335/15, від 20.09.2016 у справі № 910/31179/15.

Перебування представника Організації ОСОБА_3 у магазині, в якому господарську діяльність здійснює ТОВ "ТВІЧ" (відповідач), підтверджується фіскальним чеком № 3401 від 19.11.2015.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що фіскальний чек не може бути належним доказом місця вчинення порушення, так які він не може містити інформації про використання спірних музичних творів відповідачем, то суд відхиляє їх як безпідставні та необґрунтовані, оскільки такий чек наданий на підтвердження факту здійснення господарської діяльності у відповідному закладі торгівлі саме відповідачем - ТОВ "ТВІЧ", а не безпосередньо на підтвердження факту використання спірних музичних творів відповідачем.

Факт публічного виконання спірних музичних творів підтверджується також відеозаписом, який знаходиться на mini DVD, яким підтверджено час і місце використання музичних творів "Dance Dance Dance" та "Shine" саме в закладі відповідача - магазині "МегаМаркет". Здійснення відповідачем господарської діяльності у магазині "МегаМаркет", який знаходиться у торгівельно-розважальному комплексі за адресою м. Київ, вул. В. Гетьмана, 6, відповідачем фактично не заперечувалось.

До матеріалів справи долучено вказаний диск. Суд здійснив огляд та дослідження відеозапису та встановив, що використання спірних музичних творів здійснювалося 19.11.2015 в період з 14:32 до 15:22 (загальний час проведеного відеозапису фіксації) в магазині "МегаМаркет", який знаходиться у торгівельно-розважальному комплексі за адресою м. Київ, вул. В. Гетьмана, 6, для фонового озвучення приміщення вказаного закладу за допомогою наявного в ньому обладнання (колонок). Зокрема, на відеозаписі зафіксовано місце здійснення фіксації; з 02 хв. 10 сек. до 02 хв. 15 сек., на 04 хв. 25 сек., з 05 хв. 54 сек. до 05 хв. 59 сек., з 06 хв. 38 сек. до 10 хв. 10 сек., 41 хв. 19 сек. запису демонструється колонка; з 06 хв. 38 сек. до 10 хв. 10 сек. запису звучить музичний твір "Dance Dance Dance " (слова та музика); з 41 хв. 00 сек. до 44 хв. 30 сек. запису звучить музичний твір "Shine" (слова та музика); з 49 хв. 38 сек. до 49 хв. 39 сек. запису демонструється фіскальний чек із зазначенням найменування та адреси відповідача (ТОВ "ТВІЧ").

Враховуючи висновки Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у постанові від 11.11.2015 у справі № 3-994гс 15, суду необхідно встановити, за допомогою якого саме джерела (пристрою) відбувалося публічне виконання спірного твору, що є необхідним для розмежування поняття публічного виконання та публічного сповіщення і, відповідно, для встановлення факту порушення виключних майнових прав суб'єктів авторського права саме з боку відповідача.

Відповідно до умов Договору № АУ003К, Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" отримала повноваження на здійснення колективного управління майновими правами ТОВ "УМИГ МЬЮЗИК" на використання об'єктів авторського права, а саме: право дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, шляхом публічного виконання (п. 2.1, п.п "а", "б" п. 5.1.1 вказаного договору).

Суд відзначає, що відповідно до матеріалів справи відповідач не є юридичною особою, яка має ліцензію на здійснення ефірного мовлення (радіомовлення) (не здійснює трансляцію або ретрансляцію творів, що звучать в його приміщенні таким чином, щоб вони були сприйняті необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті).

Водночас, як зазначалось, за результатами дослідження наявного в матеріалах справи відеозапису фіксації судом було встановлено, що використання спірних музичних творів здійснювалося для фонового озвучення приміщення, в якому господарську діяльність здійснює відповідач, за допомогою наявного в ньому обладнання, а саме колонок, а отже, використання спірних музичних творів відповідачем здійснювалося шляхом публічного виконання цих творів.

За таких обставин, суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача у відзиві на позовну заяву про неможливість встановити, за допомогою якого саме джерела (пристрою) відбувалося публічне виконання спірних музичних творів. Відповідний факт встановлено судом за результатами дослідження наданого позивачем відеозапису фіксації, який приймається судом у якості належного доказу у справі.

Крім того, суд відхиляє посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що оскільки в магазині "МегаМаркет" завжди велика кількість покупців, відвідувачів, то спірні музичні твори могли звучати з портативного пристрою, телефону чи плеєра відвідувачів магазину "МегаМаркет" або з телефону особи, здійснювала фіксацію чи з території приміщення іншого орендаря, у зв'язку з чим відповідач вважає, що відсутні підстави стверджувати, що джерело звучання спірних музичних творів знаходиться саме в магазині "МегаМаркет". Наведені зазначення суд розцінює як припущеннями відповідача, тоді як останній зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, належними і допустимими доказами в розумінні ст. 32, 33, 34 ГПК України. Крім того, саме відповідач, який здійснює господарську діяльність у відповідному закладі торгівлі несе відповідальність за додержання вимог закону в ньому, у тому числі в сфері інтелектуальної власності.

За відсутності відповідних належних і допустимих доказів, суд також критично ставиться до тверджень відповідача про те, що він не володіє технічними засобами для здійснення технічного виконання музичних творів.

Отже, наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, а саме: Акт фіксації від 19.11.2015, відеозапис фіксації, фіскальний чек № 3401 від 19.11.2015, які суд приймає в якості належних і допустимих, обґрунтовано підтверджують факт використання відповідачем у власній господарській діяльності спірних музичних творів шляхом здійснення їх публічного виконання.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву також послався на Договір оренди обладнання від 13.01.2015 №13/01/15, укладений між ТОВ "Нерухомість Плюс" і ТОВ "Медіа Олімп", як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог. Втім, наведений договір оренди обладнання фактично укладений між третіми особами та не впливає на встановлений судом факт використання відповідачем - ТОВ "ТВІЧ" у власній господарській діяльності спірних музичних творів шляхом здійснення їх публічного виконання. Крім того, саме відповідач, який здійснює господарську діяльність у приміщенні магазину "МегаМаркет" у м. Києві по вулиці Вадима Гетьмана (і таке підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком від 19.11.2015), несе відповідальність за додержання вимог закону в ньому, у тому числі в сфері інтелектуальної власності. При цьому, зазначення третьої особи у письмових поясненнях, поданих 01.02.2017 через відділ діловодства суду, про те, що ТОВ "Медіа Олімп" мало технічну можливість відтворювати оголошення, інформацію рекламного характеру та музичні твори в тому числі в магазині "Мега Марекет", жодним чином не спростовує наявні в матеріалах справи докази стосовно здійснення відповідачем публічного виконання спірних музичних творів.

Особа, яка має намір використати об'єкт авторського права, повинна до початку такого використання укласти відповідний договір з особою, яка має виключне право дозволяти використання визначеного об'єкта авторського права.

Доказів укладення відповідачем відповідного договору суду надано не було.

Отже, з матеріалів справи вбачається відсутність у відповідача дозволу правовласника на здійснення використання (публічного виконання) спірних музичних творів, відповідні належні докази відповідачем не вказані та до матеріалів справи не залучені.

Таким чином, судом за наявним в матеріалах справи доказами в їх сукупності встановлено факт неправомірного використання відповідачем у власній господарській діяльності спірних музичних творів шляхом здійснення публічного виконання без дозволу правовласника.

Використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до підпункту 51.2 пункту 51 Постанови № 12 компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків (абз. 1). Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації. Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації (абз. 2).

Відповідно до підпункту 51.3 пункту 51 Постанови № 12 У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності (абз. 1). Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні (абз. 2).

У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

В абз. 9 ч. 2 ст. 52 Закону зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону, об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема, музичні твори з текстом і без тексту.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що кожен музичний твір є окремим об'єктом авторського права, який належить конкретному суб'єкту (ам). Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації. Кожний суб'єкт авторського права при порушенні цього права, в тому числі на один твір, має право на компенсацію в розмірі, не менше 10 мінімальних заробітних плат.

Наведена правова позиція викладена у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 3-994гс15.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем при зверненні до господарського суду у вересні 2016 року заявлено вимогу про стягнення з відповідача компенсації у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за кожен факт порушення стосовно спірних музичних творів, а саме: 10 мінімальних заробітних плат за незаконне використання музичного твору "Dance Dance Dance ", що на дату подання позову відповідало 14500,00 грн. та 10 мінімальних заробітних плат за незаконне використання музичного твору "Shine", що на дату подання позову відповідало 14500,00 грн.

Відповідно до статті 8 Закону України Законом України "Про державний бюджет України на 2016 рік" у 2016 році мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі 1 450 грн. з 01.05.2016 по 30.11.2016.

Судом враховано, що відповідач порушив майнові права позивача на вказані музичні твори, а тому, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, доцільно притягнути відповідача до відповідальності у вигляді сплати компенсації у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за використання кожного спірного музичного твору в межах заявлених позовних вимог .

Отже, стягненню з відповідача підлягає компенсація в загальній сумі 29000,00 грн., а саме: 14500,00 грн. за порушення майнових авторських прав позивача на музичний твір "Dance Dance Dance " та 14500,00 грн. за порушення майнових авторських прав позивача на музичний твір "Shine".

Відповідно до пункту 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані докази та наведені сторонами обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, встановивши: наявність у Організації права на звернення до господарського суду; належність майнових авторських прав на спірний музичний твір позивачеві; неправомірне використання ТОВ "ТВІЧ" у власній господарській діяльності спірних музичних творів шляхом їх публічного виконання без дозволу правовласника, врахувавши фактичні обставини порушення та виходячи з принципів справедливості, добросовісності, розумності, - суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача компенсації в розмірі 29000,00 грн. на користь Організації в інтересах позивача в межах заявлених позовних вимог.

За приписами статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЧ" (03057, м. Київ, вулиця Гетьмана Вадима, №6 (літери Б,Б'); ідентифікаційний номер 39118195) на поточний рахунок Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (ідентифікаційний код 37396151; п/р 26001010052453 в АТ "Укрексімбанк", м. Києва, МФО 322313) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК" (03124, м. Київ, вул. Василенка, 7 А; ідентифікаційний код 39040213) 29000,00 грн. (двадцять дев'ять тисяч гривень 00 коп.) компенсації за порушення майнових авторських прав, 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.02.2017

Суддя Гумега О.В.