Постанова

від 21.11.2017 по справі 910/17159/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року Справа № 910/17159/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач ), Корсак В.А., Палій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТВИЧ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2017 у справі № 910/17159/16

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік", організація яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" дотовариства з обмеженою відповідальністю "ТВИЧ" третя особатовариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Олімп" провиплату компенсації за порушення майнових авторських прав, за участю представників

позивача: Сербуль О.Ю.,

відповідача: Станкевича О.М.,

третьої особи: не з'явились,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТВИЧ" про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав товариства з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.11.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Олімп".

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017, позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 29 000 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" є організацією колективного управління відповідно до свідоцтва про облік організації колективного управління від 24.01.2011 №18/2011.

Між приватною організацією "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (організацією) та товариством з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік" (видавником) 01.01.2014 укладено договір №АУ003К про управління майновими авторськими правами, умовами якого передбачено, що видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори (далі твори та субвидані твори разом - об'єкти авторського права), що належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов даного договору.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що організація уповноважена здійснювати колективне управління правами видавника на території України.

Відповідно до п. 8.2 договору, організація має право вживати будь-які законні заходи, направлені на захист прав видавника, в тому числі перешкоджати використанню об'єктів авторського права без дозволу організації, забороняти таке використання та здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу організації.

Згідно з п. 8.3 договору, у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами.

На виконання вимог п. 3.1 договору товариство з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік" надало декларацію музичних творів № 15 від 15.11.2015 щодо переданих в управління музичних творів, зокрема, твору "Dance Dance Dance" (автори музики та тексту - John Moring/Jean Frankfurter, виконавець - Arabesque) та твору "Shine" (автори музики та тексту - Gary Barlow, Stevе Robson, Mark Owen, Jason Orange, Howard Donald, виконавець - Take That).

З наведеної декларації музичних творів вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік" (далі - ліцензіат) отримало майнові авторські права на спірні музичні твори від товариства з обмеженою відповідальністю "Національне музичне видавництво" (далі - ліцензіар) на підставі ліцензійного договору № НЛВ-138/15 від 31.12.2014.

За умовами договору № НЛВ-138/15 ліцензіар на строк (з 01.01.2015 по 31.12.2016) та в межах території (Україна) надає ліцензіату право використання об'єктів (в т.ч. творів) з Каталогу ліцензіара, що означає право ліцензіата на власний розсуд використовувати, дозволяти або забороняти по відношенню, зокрема до творів, дії, визначені у п.п. 2.1.1 п. 2.1 даного договору, зокрема, публічно виконувати твори, тобто представляти їх у живому виконанні або за допомогою технічних засобів (радіо, телебачення або інших технічних засобів) у місці, відкритому для вільного відвідування, або у місці, де присутня значна кількість осіб, які не належать до звичайного кола сім'ї, незалежно від того, сприймається твір у місці його представлення або показу або в іншому місці одночасно з представленням або показом твору.

Відповідно до п. 3.3 зазначеного договору, ліцензіар заявляє та гарантує, що виключні авторські права та/або суміжні права на використання об'єктів належать йому в межах та на підставі відповідних договорів, укладених між правовласниками та ліцензіаром; у разі будь-яких змін умов таких договорів, або припинення строку їх дії, ліцензіар зобов'язується негайно інформувати ліцензіата про це.

За умовами п. 3.7 договору, ліцензіат зобов'язується забороняти третім особам будь-яке неправомірне використання об'єктів, права на які передані відповідно до даного договору, а також припиняти подібні факти такого використання об'єктів, вживати для цього будь-які юридичні дії, на власний розсуд, вживати заходи для компенсації збитків та витрат, понесених у зв'язку з нанесенням такого збитку у відношенні до осіб, діями яких були завдані такі збитки.

Згідно з Виписки з Каталогу Творів від 15.11.2015, яка є невід'ємною частиною договору № НЛВ-138/15, товариство з обмеженою відповідальністю "Національне музичне видавництво" підтвердило, що по відношенню до перелічених в цій виписці творів, в т.ч. спірних музичних творів, право використання передано товариству з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік" (ліцензіату) згідно з умовами вказаного договору.

За твердженням позивача, 19.11.2015 відповідач в приміщенні магазину "Мегамаркет" (м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 6) здійснив бездоговірне публічне виконання твору, майнові авторські права на які знаходяться в колективному управлінні організації, а саме музичних творів: "Dance Dance Dance" (автори музики та тексту - John Moring/Jean Frankfurter, виконавець - Arabesque) та "Shine" (автори музики та тексту - Gary Barlow, Stevе Robson, Mark Owen, Jason Orange, Howard Donald, виконавець - Take That), що є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього ж Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем доведено порушення відповідачем майнових авторських прав на спірні музичні твори, а відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірного їх використання, що є підставою для притягнення останнього до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі 10 мінімальних заробітних плат за кожний музичний твір.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами ч. 1 ст. 31 зазначеного Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління.

Судами обох інстанцій встановлено, що оскільки приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, зазначені вище договори про передачу майнових авторських прав є чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися (презумпція правомірності правочину за ст. 204 Цивільного кодексу України), позивач набув майнові авторські права на спірні музичні твори та став суб'єктом авторського права в розумінні Закону, а організація набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на спірні музичні твори на території України.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 31-33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" публічним виконанням є подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час; публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

За змістом вказаних норм, публічне виконання або публічне сповіщення аудіовізуального твору може відбуватись, а автор не може заперечувати проти цього, лише за умов отримання організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, від автора використаного твору відповідних майнових прав.

Тобто, відповідач мав право здійснити публічне виконання спірних творів лише за умов укладання відповідних ліцензійних договорів із правовласниками.

Відповідно до ст. 50 зазначеного Закону порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема, подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

При цьому, з огляду на приписи ст. 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати, що позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача.

В свою чергу, відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.

Разом з тим, судами обох інстанцій встановлено, що відповідач 19.11.2015 в приміщенні магазину "Мегамаркет" (м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 6) здійснив бездоговірне (без надання відповідного дозволу) публічне виконання спірних музичних творів, майнові авторські права на які належать товариству з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік" та знаходяться в колективному управлінні Організації.

Крім цього, матеріалами справи підтверджується, що виключні майнові авторські права на спірні музичні твори належать позивачу, відповідач не надав докази укладення угод із правовласниками, які б дозволяли публічне виконання таких творів, тобто використання відповідачем спірних творів відбулося без дозволу правовласників та без сплати авторської винагороди.

Таким чином, з огляду на викладене та враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, що відповідач порушив майнові авторські права позивача на спірні музичні твори, у зв'язку з чим висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову ґрунтуються на доказах, наведених в оскаржуваних рішенні та постанові, і відповідають положенням чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених процесуальним законом.

Посилання скаржника на неповне з'ясування судами обставин справи, зокрема щодо невстановлення джерел походження звуку спірних музичних творів, а також не надання належної оцінки умовам договору оренди обладнання від 13.01.2015 № 13/01/15, спростовуються обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій під час розгляду справи та викладеними у судових рішеннях.

Згідно з ч. 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваних постанови апеляційного та рішення місцевого господарських судів, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами норм матеріального та/або процесуального права, а доводи, викладені у касаційній скарзі, спростовані судами попередніх інстанцій.

Керуючись ст.ст. 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 - без змін.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Корсак В.А.

Палій В.В.