Постанова

від 31.01.2017 по справі 911/1012/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2017 р. Справа№ 911/1012/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Остапенка О.М.

Чорногуза М.Г.

за участі представників сторін

згідно з протоколом засідання

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.11.2016

у справі №911/1012/13 (суддя Наріжний С.Ю.)

за заявою ліквідатора відкритого акціонерного товариства "СБК-Прогрес"

арбітражного керуючого Дерлюка В.Д.

до ОСОБА_2

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні ОСОБА_2 -

ТОВ "Гірничодобувна компанія - СБК"

про застосування наслідку недійсності договору міни земельних ділянок

в межах справи про банкрутство №911/1012/13

відкритого акціонерного товариства "СБК-Прогрес"

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/1012/13 про банкрутство відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "СБК-Прогрес", постановою Господарського суду Київської області від 29.07.2013 ВАТ "СБК-Прогрес" визнано банкрутом, провадження у справі перебуває в стадії ліквідаційної процедури, ліквідатором банкрута було призначено арбітражного керуючого Дерлюка В.Д.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.11.2016 у межах справи №911/1012/13 задоволено заяву ліквідатора ВАТ "СБК-Прогрес" арбітражного керуючого Дерлюка В.Д. б/н б/д (вх. № 20073/16) про застосування наслідку недійсності договору міни земельних ділянок (за договором міни від 24.11.2012, визнаним недійсним постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 в межах провадження у справі №911/1012/13).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ "СБК-Прогрес" 567`000 грн відшкодування вартості земельної ділянки площею 2,6633 га, що розташована на території Озерської сільської ради Бородянського району Київської області, передана для ведення підсобного сільського господарства, кадастровий номер 3221087000:03:003:0001.

Не погоджуючись, ОСОБА_2 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 22.11.2016 у справі №911/1012/13, прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви про застосування наслідку недійсності договору міни земельних ділянок відмовити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду скарги сформовано колегію у складі головуючого Верховця А.А., суддів Сотнікова С.В., Остапенка О.М. Розглянувши матеріали поданої скарги, судом встановлено достатність матеріалів для порушення провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.11.2016 у справі №911/1012/13 було прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 26.12.2016 о 14:20 в судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1 (зал судових засідань №1).

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.12.2016, зміненому у зв'язку з перебуванням судді Сотнікова С.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) в складі колегії суддів, яку раніше визначено для розгляду справи, у відпустці, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію у складі головуючого Верховця А.А., суддів Остапенка О.М., Чорногуза М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.11.2016 у справі №911/1012/13 було прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів, розгляд якої ухвалою від 12.12.2016 було призначено на 26.12.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 10.01.2017 о 12:10 год. в судове засідання у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1, зал засідань №1, викликано в засідання ліквідатора ВАТ "СБК-Прогрес" арбітражного керуючого Черненченка Д.А., запропонувавши надати відзив на апеляційну скаргу, викликано в засідання повноважних представників сторін.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.01.2017, здійсненої у зв'язку з перебуванням судді Остапенка О.М. у відпустці, який не є головуючим (суддею-доповідачем) у справі, для розгляду апеляційних скарг сформовану колегію у складі головуючого судді Верховця А.А., суддів Чорногуза М.Г., Пантелієнка В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 розгляд апеляційних скарг було прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів, розгляд якої ухвалою від 28.12.2016 було призначено на 10.01.2017.

В засіданні 10.01.2017 встановлено неможливість участі в розгляді справи одного із суддів зі складу колегії, визначеної згідно з результатами автоматичної зміни складу колегії від 10.01.2017, суддею Пантелієнком В.О. подано заяву про самовідвід від участі у справі, мотивовану скасуванням рішення апеляційного господарського суду, раніше прийнято у справі за його участі.

Як встановлено, постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2013 було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013, якою залишено без змін ухвалу попереднього засідання Господарського суду Київської області від 17.06.2013 у справі №911/1012/13, якою було затверджено реєстр кредиторів боржника, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 заяву про самовідвід від участі у справі №911/1012/13 судді Пантелієнка В.О. задоволено. Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.01.2017, здійсненому у зв'язку з задоволенням заяви про самовідвід, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Верховця А.А., суддів Чорногуза М.Г., Остапенка О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2017 розгляд апеляційних скарг було прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів, розгляд якої ухвалою від 28.12.2016 було призначено на 10.01.2017, призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.11.2016 у справі №911/1012/13 на 31.01.2017.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскарженої ухвали, в змісті апеляційної скарги вказано про набуття скаржником права власності на ділянку, але здійснення відчуження цього права на користь ТОВ "Гірничодобувна компанія - СБК", залученої до участі у справі за межах провадження у справі про банкрутство як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні ОСОБА_2

Зазначено, що з огляду на вчинення відповідного правочину виконання зобов'язання щодо повернення майна в ліквідаційну масу не вбачається можливим, але і відшкодування вартості ділянки або ж вартості використання земельної ділянки - сформульовану заявником позову підставу вимог, зміну способу виконання рішення про визнання недійсним договору міни шляхом стягнення коштів, не вбачає законним.

ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому наведені доводи на користь її необґрунтованості, зазначено, що ринкова вартість земельної ділянки, повернення якої ОСОБА_2 не вбачається можливим через відчуження права власності, була встановлена наявним в матеріалах справи висновком судової оціночно-земельної експертизи №13711/14-41 від 18.05.2015 - 567`000 грн.

Відзив на апеляційну скаргу було подано і ліквідатором ВАТ СБК-Прогрес , яким також заперечувалась обґрунтованість поданої скарги, наголошено, що ст. 20 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом прямо передбачено, що у разі неможливості повернути майно в натурі - особа зобов'язана відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину.

За змістом ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України в суді апеляційної інстанції з урахуванням особливостей справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у суді першої інстанції, переглядаючи рішення, апеляційний господарський суд користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції обмежений у правах щодо вирішення спору, розгляду апеляційної скарги і справи по суті, межі яких визначені ст. 101, 103 ГПК України. Досліджуючи матеріали справи, оцінюючи наявні докази, колегія суддів відзначає, що відповідно до ст. 4, 4-1 ГПК України господарський суд вирішує спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство. Провадження у справі регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України (ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство). За змістом положень ст. 32, 33, 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з наявних матеріалів, 29.09.2016 до Господарського суду Київської області від ліквідатора ВАТ СБК-Прогрес надійшла заява б/н б/д (вх. №20073/16) про застосування наслідку недійсності договору міни земельних ділянок, згідно з якою ліквідатором заявлено вимогу до ОСОБА_2 про зобов'язання відшкодування ринкової вартості земельної ділянки площею 2,6633 га з кадастровим номером 3221087000:03:003:0001. Ухвалою суду від 30.09.2016 вказану заяву було прийнято до розгляду в межах провадження у справі №911/1012/13 про банкрутство ВАТ СБК-Прогрес , залучено ТОВ Гірничодобувна компанія - СБК до участі у справі під час розгляду даної заяви у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні ОСОБА_2

24.11.2012 між ВАТ СБК-Прогрес і ОСОБА_2 було укладено договір міни земельних ділянок, згідно п. 1.1. якого сторони здійснили міну (обмін) і передали у власність один одного певні земельні ділянки. ВАТ СБК-Прогрес відчужено земельну ділянку площею 2,6633 га, що розташована на території Озерської сільської ради Бородянського району Київської області, переданої для ведення підсобного сільського господарства, з кадастровим номером 3221087000:03:003:0001. ОСОБА_2 відчужено земельну ділянку площею 1,000 га, що розташована на території Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222755100:00:010:0051.

Згідно договору міни, оціночна вартість земельної ділянки ВАТ СБК-Прогрес становила 133`368 грн, ОСОБА_2 - 160`822 грн. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 в межах провадження у справі №911/1012/13 про банкрутство ВАТ СБК-Прогрес за наслідками перегляду ухвали Господарського суду Київської області від 05.05.2014 в апеляційному порядку, вказаний договір міни земельних ділянок від 24.11.2012, укладений між банкрутом і фізичною особою, було визнано недійсним.

Судом апеляційної інстанції було призначено судову експертизу щодо визначення ринкової вартості зазначених вище земельних ділянок. Згідно висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи від 18.05.2015 №13711/14-41 ринкова вартість обмінюваних земельних ділянок, станом на момент укладення спірного правочину, складала 567`000 грн (ділянка ВАТ "СБК-ПРОГРЕС" площею 2,6633 га з кадастровим номером 3221087000:03:003:0001) та 160`000 грн (ділянка ОСОБА_2 площею 1 га з кадастровим номером 3222755100:00:010:0051).

Підставою для визнання договору міни недійсним у т.ч. стало те, що судом за умов визначення нерівнозначної ринкової вартості земельної ділянки було встановлено порушення балансу інтересів сторін договору міни, оскільки площа відчужуваної боржником земельної ділянки в 2,7 рази перевищує площу земельної ділянки, яку він придбав за договором міни, інші обставини, що свідчили про виведення майнових активів з власності боржника протягом останнього року, що передував порушенню провадження у справі про банкрутство.

В силу ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за результатами розгляду відповідної заяви і за наявності визначених Законом обставин. Зазначені підстави були встановлені і договір був визнаний недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 20 Закону про банкрутство, у разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 було визнано недійсним договір міни земельних ділянок від 24.11.2012, укладений між ВАТ "СБК-ПРОГРЕС" та ОСОБА_2, відповідно встановлено зобов'язання останньої повернути на користь боржника земельну ділянку площею 2,6633 га з кадастровим номером 3221087000:03:003:0001.

Ліквідатор банкрута звертався до ОСОБА_2 з вимогою від 24.03.2016 №02-49/103 про повернення в порядку ст. 20 Закону про банкрутство спірної земельної ділянки на користь ВАТ СБК-Прогрес , однак вказана вимога залишена без реагування. Поряд з цим, з наданої ліквідатором інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що у власності ОСОБА_2 відповідна земельна ділянка, станом на теперішній час, відсутня, відомості щодо нового власника спірної земельної ділянки в реєстрі також відсутні.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що спірна земельна ділянка площею 2,6633 га з кадастровим номером 3221087000:03:003:0001 була відчужена ОСОБА_2 на користь ТОВ Гірничодобувна компанія - СБК згідно договору міни від 22.12.2012. Скаржник, посилаючись на ч. 3 п. 7.1.3. постанови пленуму ВГСУ від 17.10.2012 №9 зазначав, що за відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу (за результатами розгляду індикаційного позову), зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива.

З тим, норми Закону про банкрутство є спеціальними і є пріоритетними перед іншими приписами чинного законодавства під час провадження у справах про банкрутство. Стаття 20 Закону про банкрутство передбачає спеціальні підстави визнання недійсними договорів та спеціальні наслідки визнання недійсними договорів боржників. Зазначене підтверджується у т.ч. позицією Вищого господарського суду України, викладеною в Інформаційному листі від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 Про Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено, ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно зі ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у ст. 31 Кодексу. Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у ч. 5 і 6 ст. 31 Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися крім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей знань.

Як вже вказано вище, ринкова вартість земельної ділянки площею 2,6633 га з кадастровим номером 3221087000:03:003:0001, станом на момент укладення договору міни, визнаного недійсним, в установленому порядку була визначена судовим експертом, склавши 567`000 грн. Сторонами у справі висновки судової експертизи в суті не заперечувались, клопотань щодо призначення повторної, додаткової чи іншої експертизи не заявлялось. Зазначена сума ліквідатором боржника заявлена до стягнення і саме цю суму вирішено стягнути за оскарженою ухвалою суду першої інстанції.

За таких обставин, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, обставини справи в їх сукупності, перевіривши матеріали і дослідивши наявні докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, перевірки законності та обґрунтованості, колегія суддів суду апеляційної інстанції не вбачає доводи, наведені в апеляційній скарзі спроможними і такими які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, які є підставою зміни або скасування оскарженої ухвали як такої, що в цілому відповідає вимогам законності.

Керуючись ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 22.11.2016 у справі №911/1012/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області.

Повний текст складено 02.02.2017

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді О.М. Остапенко

М.Г. Чорногуз