Ухвала

від 02.02.2017 по справі 810/1584/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1584/16 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

02 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача Ліщенко Т.М.,

представника відповідача Богів Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марленка-Україна" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2015 №0002572220, №0002582220 та №0002592220.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року позов задоволено.

Відповідач із таким рішенням не погодився, у поданій ним апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні вимог позивача.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Судом установлено, що відповідач, за результатами проведеної ним виїзної документальної планової перевірки ТОВ "Марленка-Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, оформленої актом від 16.10.2015 за № 251/22-1/37082542, з урахуванням внесених до нього змін за наслідками розгляду заперечень позивача, виявив порушення: п.п. 187.1 ст. 187, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, ст. 200, п.201.10, ст.201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість - на загальну суму1300099,88 грн. у тому числі: за липень 2013 р. на суму - 4 000,00 грн., за серпень 2013 р. на суму - 20479, 69 грн., за вересень 2013 р. на суму - 23 926,16 грн., за жовтень 2013 р. на суму - 77636.10 грн., за листопад 2013 р. на суму - 137152, 67., за грудень 2013 р. на суму - 14670,33 грн.,за січень 2014 р. на суму - 18 810,00 грн., за квітень 2014 р. на суму - 192670,00 грн., за травень 2014 р. на суму - 192 408,00 грн., за серпень 2014 р. на суму - 53707 грн., за грудень 2014 р. - 564 640,00 грн.; п.п. 139.1.1 та п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК Українив результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1183983, 14 грн., в т.ч. 2013 рік - 263971, 64 грн., та 2014 рік - 920011, 50 грн.; п. 2.6 п. 7.19 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637.

На підставі зазначеного акта Бориспільською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 04.11.2015 були винесені податкові повідомлення-рішення:

№0002592220, яким збільшено платнику податків грошові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем 1300099,88 грн. та нараховано штрафні санкції 650049,94 грн.;

№0002582220, яким збільшено платнику податків грошові зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 1183983,14 грн. та нараховано штрафні санкції 591991,57 грн.;

№0002572220, яким нарахована штрафна санкція за порушення норм з регулювання обігу готівки в розмірі 1233514,40 грн.

За результатами оскарження вказаних ППР в адміністративному порядку, їх залишено без змін.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд попередньої інстанції мотивував своє рішення тим, що висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, є помилковими, внаслідок чого спірне рішення є протиправними та підлягає скасуванню.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Судом установлено, що податкові повідомлення-рішення від 04.11.2015 №0002582220 та №0002592220 прийнято на підставі висновків контролюючого органу про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами-постачальниками - ТОВ "ІНТЕЙРА" (код за ЄДРПОУ 39334650), ТОВ "МАРА БРОК" (код ЄДРПОУ 37872625), "КРЕАТИВКОМПАНІ" (код за ЄДРПОУ 39174878) ТОВ "БІЛДІНГ КОНТРАКТ" (код за ЄДРПОУ 38346560) ТОВ "БІОІМПОРТМЕДІКАЛ" (код ЄДРПОУ 38346560), ТОВ "ГРЕЙН ОПТ" не мали реального характеру, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 1183983 грн. та занижено податок на додану вартість - на загальну суму 1300099, 88 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (підпункт 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Кодексу).

За приписами підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до приписів підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог пункту 198.2 статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас, згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість у відповідності до вимог ПК України є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Натомість, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наведене кореспондує приписам пункту 198.6 статті 198 ПК України, відповідно до яких не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України (пункт 201.8 статті 208 ПК України).

Наразі встановленню підлягають обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

При цьому, в силу вимог ч. 2 ст. 71 КАС України правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

Водночас, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Марленка-Україна" (Покупець) та ТОВ "Мара Брок" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу від 22.04.2013 №90/2013. Відповідно до умов договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, Покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти та оплатити товари в асортименті, кількості та за цінами у відповідності до рахунків - фактур, товарних накладних які є невід'ємною частиною договору (п. 1). Пунктами 2.1, 2.2 Договору передбачено, що товар постачається за договірними цінами. Ціна товару, що поставляється за цим договором вважається погодженою у випадку отримання товару за накладною або оплати товару покупцем, згідно виставленого рахунку-фактури. Згідно із п. 3.1 Договору постачання здійснюється за домовленістю сторін. Прийом-передача здійснюється на підставі товаросупроводжуючих документів (п. 3.2 Договору).

На підтвердження реального руху активів у процесі та за результатами виконання умов цього Договору, позивачем надано копії: видаткових накладних, рахунків про оплату, податкових накладних, згідно із якими, на виконання умов договору позивачем у його контрагента-постачальника були придбані, отримані та оплачені продукти харчування (родзинки, кедровий горіх, бразильський горіх, фісташки, цукати, банан сушений).

Також, між ТОВ "Марленка-Україна" (Замовник) та ТОВ "Білдінг Контракт" (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 02.12.2013 №02/12-1. Відповідно до умов договору Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику за плату послуги з проведення передпродажної підготовки товарів, що цікавлять Замовника (овочі, фрукти). Зокрема: підготовка товару згідно вимог які необхідні для даної групи товарів; виготовлення, друк, нанесення етикетки, що відповідає вимогам чинного законодавства України, Закону України Про захист прав споживачів та інших нормативно правових актів; перевірка терміну придатності товару; фасування, сортування, маркування вагового Товару,нанесення стікеру на Товар, що поставляється Замовником послуг, у відповідності до вимог Покупця Замовника послуг; відстеження якості та наявності штрих-коду на кожній одиниці Товару (мінімальної одиниці продажу), що не повинен повторюватися на інших видах Товару і відповідати саме цьому Товару. Штрих-код повинен відповідати стандарту Європейського товарного коду (ЕАN). Штрих-код на одиниці товару не повинен співпадати зі штрих-кодом на базовій упаковці; забезпечення належного пакування Товару відповідно до вимог Покупця Замовника послуг.

Аналогічний за умовами договір позивачем було укладено також із ТОВ "Грейн Опт" (від 01.07.2013№01/07-1).

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження виконання вказаних договорів, позивачем до матеріалів справи було долучено видаткові накладні, податкові накладні, специфікації, акти прийняття виконаних робіт, відповідно до яких названими контрагентами позивача надано останньому послуги з передпродажної підготовки товарів (продукти харчування - цибуля, картопля, мигдаль в цукрі, кешью в цукрі та ін.), а позивачем прийнято та оплачено ці послуги

Крім того, між ТОВ "Креативкомпані" (Виконавець) та ТОВ "Марленка-Україна" (Замовник) укладено договір про надання послуг з передпродажної підготовки товарів від 01.08.2014 №01/08 Відповідно до умов договору Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець зобов'язується за плату послуги з проведення передпродажної підготовки товарів, що цікавлять Замовника (овочі, фрукти, горіхи). Замовник зокрема зобов'язаний надати виконавцю за його вимогою усю наявну інформацію , яка необхідна для проведення досліджень, прийняти результати досліджень та оплатити їх (п. 2.1). Пунктом 3.1 передбачено, що виконавець самостійно організовує роботу з проведення надання послуг. Згідно із п. 4.1 Договору замовник виплачує виконавцю плату за надані послуги після їх прийняття та підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт.

Аналогічні за умовами договори позивачем було укладено також із ТОВ "Біоімпортмедікал" (договір від 01.08.2014 №01/04) та із ТОВ "Інтейра" (договір від 01.10.2014 №01/10)

На підтвердження реального руху активів у процесі та за результатами виконання умов цих договорів, позивачем надано копії: видаткових накладних, податкових накладних, актів здачі - прийняття робіт, специфікацій, відповідно до яких контрагентами позивача надано останньому послуги з передпродажної підготовки товарів (продукти харчування - цибуля, картопля, мигдаль в цукрі, кешью в цукрі та ін.), а позивачем прийнято та оплачено ці послуги

Крім того, між ТОВ "Грейн Опт" (Постачальник) та ТОВ "Марленка-Україна" (Замовник) укладено договір поставки товарів від 01.08.2014 №01/08, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти у власність від Постачальника товари в асортименті (овочі, фрукти, продукти харчування). На підтвердження виконання вказаного договору позивачем до матеріалів справи було долучено видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі - прийняття робіт.

Крім того, позивачем надані суду докази фактичної подальшої реалізації придбаних у контрагентів товарів (робіт, послуг) іншим контрагентам.

На виконання вимог Київського апеляційного адміністративного суду, позивачем для підтвердження обставин реального виконання умов зазначених договорів та зміни майнового стану сторін у зв'язку із цим, було надано копії: Штатного розпису TOB "Марленка-У країна" за 2013-2014 роки, що свідчать про кількість працівників та склад штату підприємства, копії платіжних доручень та банківських виписок на підтвердження розрахунків із постачальниками TOB Марленка - Україна . Крім того, на підтвердження наявності складських приміщень позивачем надано копії договорів оренди та суборенди.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно з п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Дослідивши надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій із ТОВ "ІНТЕЙРА" (код за ЄДРПОУ 39334650), ТОВ "МАРА БРОК" (код ЄДРПОУ 37872625), "КРЕАТИВКОМПАНІ" (код за ЄДРПОУ 39174878) ТОВ "БІЛДІНГ КОНТРАКТ" (код за ЄДРПОУ 38346560) ТОВ "БІОІМПОРТМЕДІКАЛ" (код ЄДРПОУ 38346560), ТОВ "ГРЕЙН ОПТ" документи, копії яких містяться у матеріалах, колегія суддів вважає, що вони повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій та складені і підписані сторонами у відповідності із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, відповідачем не заперечується, що зміст господарських зобов'язань що виникають з наведених вище договорів не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об'єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Також апеляційний суд враховує, що всі зазначені документи надавалися позивачем до перевірки, що відображено в акті, при цьому податковий орган в зазначеному акті перевірки не ставить під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Судова колегія відзначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Наразі, наданими позивачем документами у повній мірі підтверджуються обставини реального руху активів у процесі здійснення господарських операцій із названими контрагентами, оскільки у TOB "Марленка-Україна" наявні зміни у структурі активів.

Доводи відповідача про відсутність у контрагентів позивача основних засобів жодним належним та допустимим доказом не підтверджена.

Апеляційний суд з цього приводу звертає увагу на те, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Зазначене узгоджується також із висновками Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік. заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини зазначено, що Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем не доведено обставин неналежної обачності при виборі контрагентів, оскільки матеріалами справи підтверджується фактичний рух активів у процесі здійснення господарських операцій із названими контрагентами.

Колегія суддів зважає також на те, що відповідачем не наведено відомостей про існування обвинувальні вироки суду у кримінальних справах, що набули законної сили, якими встановлювався факт фіктивного підприємництва.

Судова колегія зауважує, що відповідно до чинного законодавства право платника податків на формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як реальність придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження необхідними первинними документами (у тому числі податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договору публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договору із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Відповідач в обґрунтування своїх доводів відносно того, що господарські операції позивача із його контрагентами-постачальниками не мали реального характеру, посилається на: наявність стану "до відома" декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 р., поданої ТОВ "ІНТЕЙРА" (код за ЄДРПОУ 39334650) № 9078186278 від 18.01.2015 р. з додатками; наявність інформації щодо запису від 28.10.2014 року про скасування свідоцтва платника податків на додану вартість ТОВ "МАРА БРОК" (код ЄДРПОУ 37872625); наявність інформації про відсутність підтвердження відомостей щодо ТОВ "КРЕАТИВКОМПАНІ" (код за ЄДРПОУ 39174878); наявність інформації про визнання банкрутом ТОВ "БІЛДІНГ КОНТРАКТ" (код за ЄДРПОУ 38346560); наявність інформації про визнання банкрутом ТОВ "БІОІМПОРТМЕДІКАЛ" (код ЄДРПОУ 38346560); наявність інформації про визнання банкрутом ТОВ "ГРЕЙН ОПТ" (код за ЄДРПОУ 38586146).

Крім того, відповідач вказує на те, що по ланцюгу постачання з ТОВ "ІНТЕЙРА", ТОВ "МАРА БРОК", "КРЕАТИВКОМПАНІ", ТОВ "БІЛДІНГ КОНТРАКТ", ТОВ "БІОІМПОРТМЕДІКАЛ", ТОВ "ГРЕЙН ОПТ" мають контрагентів з ознаками фіктивності.

З цього приводу суд попередньої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що на час здійснення господарських операцій, названі суб'єкти господарювання були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, а тому покупець не може нести відповідальність лише у зв'язку із подальшими змінами правового статусу його контрагентів.

Поряд із цим, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень відповідача від 04.11.2015 №0002582220 та №0002592220 року та, відповідно, про необхідність їх скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 04.11.2015 №0002572220, яким на підставі абз.3 п.1Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 р. "Про застосування штрафних санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки" на позивача накладено штраф в розмірі 1233514, 40 грн.

Зокрема, згідно із актом перевірки, відповідач зробив висновок про те, що позивачем порушено п. 2.6, п. 7.19 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 (далі - Положення №637). Такий висновок податкової служби здійснено на підставі наданої ТОВ "Марленка - Україна" довідки від 06.10.2015 року, в якій зазначено інформацію щодо відсутності касової книги, не встановлення залишку готівки в касі, відсутності відокремлених підрозділів та облаштованих кас.

Відповідно до пункту 1.2 Положення №637, готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна;

касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку;

книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій;

книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою адміністрацією України;

оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Пунктом 2.6 глави 2 Положення №637 передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Пунктом 7.19 глави 7 Положення №637 передбачено, що під час перевірки органи контролю мають брати до уваги те, що за наявності в касі підприємства готівки, яка не підтверджена прибутковими касовими ордерами, вона вважається неоприбуткованою в касі та зараховується в дохід підприємства.

Проте, судом встановлено, що оформлення операцій з одержання та видачі готівкових коштів на підприємстві позивача здійснювалося у відповідності до вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року, а саме: приймання готівки в касу за 2013 - 2014 роки проводилося від директора ОСОБА_4 за прибутковими касовими ордерами підписаними головним бухгалтером та касиром підприємства, що засвідчені відбитком печатки Товариства (прибуткові касові ордери та квитанції були долучені, як до первинної так і до вторинної скарг Позивача, щодо скасування податкових повідомлень-рішень) - відповідно до пункту 2.6 Положення №637; видача готівки з каси протягом 2013 - 2014 років проводилася шляхом оформлення платіжних відомостей на виплату грошей затвердженими печаткою та підписом керівника - відповідно до пункту 3.8 Положення №637.

Судом першої інстанції встановлено, що з метою виплати протягом 2013 - 2014 року заробітної плати працівникам в касу Позивача було оприбутковано готівкових коштів розмірі 162 525,76 грн.

При цьому наявними у справі прибутковими касовими ордерами та відомостями на виплату грошей підтверджується відповідність сум готівки, яка надходила в касу сумам видачі готівки із каси.

Таким чином, вимоги пункту 2.6 глави 2 Положення №637 щодо оприбуткування готівки в касу позивачем дотримано, а твердження відповідача про порушення позивачем норм Положення №637 лише на підставі довідки позивача, повністю спростовуються первинними документами, копії яких містяться у матеріалах справи.

Як вбачається з акта перевірки, контролюючим органом виявлено, що директором ОСОБА_4 здійснювались виплати, пов'язані з оплатою праці, працівникам підприємства без відображення цих виплат у касовій книзі та без складання належним чином прибуткових та видаткових касових ордерів на суму 246 702,88 грн.

Водночас, згідно з даними бухгалтерського обліку, а саме відомостями по рахунку 301 "Готівка в національній валюті" та рахунку 661 "Розрахунки за заробітною платою" за 2013 - 2014 роки, які долучені до матеріалів справи, загальна сума отриманих в касу та виданих з неї коштів для виплати заробітної плати склала 162 525,76 грн., а не 246 702,88 грн.

Таким чином, саме відповідачем невірно було визначено розмір сум готівкових коштів, оприбуткованих в касі позивача.

Також, згідно з актом, відповідач визнає деякі виплати працівникам за відомостями на виплату грошей такими, які були видані з каси позивача, хоча фактично такі виплати були здійснені з поточного рахунку позивача.

Судом установлено, що оскільки, в деяких зарплатних відомостях за 2013 - 2014 роки зазначені також виплати працівникам позивача, що здійснені не з каси, а з поточного рахунку, а такі виплати становлять 84177,12 грн. від визначеною податковою службою суми неоприбуткованої готівки в розмірі 246 702,88 грн., тому аргументи податкової служби щодо визнання факту виплати готівки з каси працівникам лише на підставі наявності підписів в зарплатних відомостях без визначення джерела таких виплат є безпідставними та необґрунтованими.

При цьому Положення № 637 від 15.12.2004 не містить вимог щодо забезпечення належного облаштування каси та надійного зберігання готівкових коштів.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 04.11.2015 №0002572220 прийнято відповідачем протиправно та підлягає скасуванню.

Крім того, самостійною і достатньою підставою для визнання протиправним і скасування названого ППР є те, що застосовані ним штрафні санкції накладено на позивача поза межами установленого законом річного строку.

З цього приводу колегія суддів враховує висновок Верховного Суду України у постанові від 4 листопада 2014 року (справа 21-466а14), який акцентував увагу на тому, що при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки) податковий орган, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 ГК. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Враховуючи встановлений ч. 1 ст. 250 ГК України строк для застосування адміністративно-господарських санкцій (зокрема, 1 рік з дня порушення), а також враховуючи дати, в які були вчинені порушення,на думку відповідача, та враховуючи дату прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - 04.11.2015 р., до ТОВ "Марленка-Україна" не може бути застосований штраф згідно податкового повідомлення-рішення від 04.11.2015 №№0002572220, оскільки для застосування штрафних санкцій сплинули строки давності.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, відповідачем не доведено підстав для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марленка-Україна" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 3 лютого 2017 року

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 3 лютого 2017 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.