Постанова

від 30.01.2017 по справі 813/4253/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2017 року Справа № 813/4253/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Перчак С.В.,

з участю представників:

від позивача Діткун І.З.,

від відповідача Міклюш Т.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оптімал трейдінг до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Оптімал трейдінг (надалі - позивач, ТзОВ Оптімал трейдінг ) з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (надалі-відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 24.11.2016 № 00004921402.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства зроблені відповідачем без об'єктивного аналізу господарських операцій та ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу щодо відсутності фактичної поставки товарів визначених договорами. Реальність взаємовідносин між позивачем та вказаними в акті перевірки контрагентами спростовується належними первинними документами. В основу висновків про допущені позивачем порушення покладено лише твердження про те, що підприємства-покупці мають ознаки фіктивності, зокрема такі як відсутність за місцезнаходженням, а також те, що вказані підприємства не мали матеріальної, виробничої та технічної бази для проведення господарських операцій по поставці товарів. Вважає, що такі висновки відповідача є безпідставними та нічим не підтверджені, не можуть бути покладені в основу порушення позивачем податкового законодавства. Крім того позивач вказує, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення законодавства його контрагентом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях. Зазначив, що з перевіркою встановлено, що ТОВ Оптімал трейдінг занижено податкові зобов'язання з ПДВ, внаслідок декларування безтоварних операцій з наступними контрагентами: ТзОВ Оптіма-Д , ТзОВ Астера Групп , ТзОВ Інтер Холдінг , ТзОВ Джаст Груп , ТзОВ Прайм-торг Компані , ТзОВ Укртранс Компані , ТзОВ Реденс . Проведеним аналізом податкових накладних згідно АІС Податковий блок за період проведення взаєморозрахунків ТзОВ Оптімал Трейдінг з ТзОВ Оптіма-Д , ТзОВ Астера Групп , ТзОВ Інтер Холдінг , ТзОВ Джаст Груп , ТзОВ Прайм-торг Компані , ТзОВ Укртранс Компані , ТзОВ Реденс встановлено розрив ланцюга поставки товарів за номенклатурою, а саме: контрагент відображав оформлення придбання у ТзОВ Оптімал Трейдінг дизпалива (оливи, мастил, авто хімії), однак в подальшому його реалізацію не відображено (в реалізації відображено ТМЦ та послуги іншої номенклатури). Представлені позивачем первинні документи містять неточності та не відображають реального руху коштів.

Крім того, аналіз даних податкової звітності контрагентів позивача дає підстави дійти висновку про відсутність доказів належної сплати відповідних податків, трудових ресурсів, основних засобів, транспортних засобів, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності. Вважає, що діяльність контрагентів позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Тому, на думку податкового органу, спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Відтак в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

ГУ ДФС у Львівській області проведена планова виїзна перевірка ТзОВ Оптімал Трейдінг .

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 185.1 ст. 185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст. 187, п. 189.1 ст.189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та відповідно ПДВ до сплати на загальну суму 605 456,0 грн., в т.ч. за серпень 2015 року - 195905,0 грн., вересень 2015 - 248714,0 грн., за грудень 2015 року - 121532,0 грн., за лютий 2016 року - 5497,0 грн., за березень 2016 року - 33808,0 грн.

За результатами перевірки складено акт від 10.11.2016 №271/13-01-14-02/39782544 та винесено податкове повідомлення - рішення від 24.11.2016 №0004921402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартістю в розмірі 756 820,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 605 456, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 151 364, 00 грн.

Судом встановлено, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані тим, що на думку податкового органу, ТзОВ Оптімал Трейдінг безпідставно завищено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по виписаних податкових накладних на адресу ТзОВ Оптіма-Д , ТзОВ Астера Групп , ТзОВ Інтер Холдінг , ТзОВ Джаст Груп , ТзОВ Прайм-торг Компані , ТзОВ Укртранс Компані , ТзОВ Реденс на загальну суму 2 644 381,0 грн., в тому числі за серпень 2015 на суму 786 026,0 грн., жовтень 2015 на суму 1 500 020,0 грн., листопад 2015 на суму 358 335,0 грн. При цьому, відповідач вказує, що ТзОВ Оптімал Трейдінг занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку із використанням реалізованих вказаним товариствам товарів не в господарській діяльності підприємства всього у сумі 3 249 837,0 грн., в т.ч. за серпень 2015 на суму 1 322 777,0 грн., жовтень 2015 на суму 1 569 327,0 грн., листопад 2015 на суму 357 733,0 грн.

У зв'язку з цим, податковий орган дійшов висновку, що ТзОВ Оптімал Трейдинг в порушення п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст. 187, п. 189.1 ст.189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку із використанням товарів не в господарській діяльності підприємства всього у сумі 605 456,0 грн., в тому числі за серпень 2015 року 536752,0 грн., за жовтень 2015 року 69307,0 грн., за листопад 2015 року -602,0 грн.

На вимогу суду відповідачем не надано розрахунку нарахованих грошових зобов'язань по ПДВ, а також не обґрунтовано висновку про завищення позивачем податкових зобов'язань саме на суму 2644381,00 грн. Як встановлено судом, відповідачем не враховано відображення позивачем у складі податкових зобов'язань по ПДВ у декларації за серпень 2015 року суми ПДВ в розмірі 500200,00 грн. по операціях з ТзОВ Реденс .

Податковий орган вказує, що надані для перевірки ТзОВ Оптімал Трейдінг первинні документи хоча й відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте не відображають реального руху ТМЦ між ТзОВ Оптімал Трейдінг та ТзОВ Оптіма-Д , ТзОВ Астера Групп , ТзОВ Інтер Холдінг , ТзОВ Джаст Груп , ТзОВ Прайм-торг Компані , ТзОВ Укртранс Компані , ТзОВ Реденс , тобто є недостовірними. ТзОВ Оптімал Трейдінг в повному обсязі включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості придбання імпортного дизпалива та інших ТМЦ (олива, мастила, автохімія), отриманих від вітчизняних постачальників. Відповідач вважає, що реалізація вказаних товарно-матеріальних цінностей (дизельне паливо, олива, мастила, автохімія) для контрагентів позивача фактично не відбулась, а лише було оформлено первинні документи. Як наслідок, відсутність реалізації дизпалива на ТзОВ Оптіма-Д , ТзОВ Астера Групп , ТзОВ Інтер Холдінг , ТзОВ Джаст Груп , ТзОВ Прайм-торг Компані , ТзОВ Укртранс Компані , ТзОВ Реденс свідчить про те, що вказані товари використано не в господарській діяльності підприємства.

Судом встановлено, що відповідачем при формуванні висновків щодо порушення ТзОВ Оптімал трейдінг вимог податкового законодавства використавно бази даних ГУ ДФС України, АІС ОР Податки , АІС Бест Звіт , АІС Система автоматизованого співставлення податкових зобов"язань , АС Податковий блок , Архів електронної звітності Центру обробки електронної звітності ДФС України , по яких податковий орган встановив невідповідність придбаної та реалізованої номенклатури товарів вказаними контрагентами. Зокрема, встановлено розрив ланцюга поставки товарів за номенклатурою, а саме: контрагенти позивача відображали господарські операції з придбання у ТзОВ Оптімал Трейдінг дизпалива (оливи, мастил, авто хімії) у своїй податковій звітності, однак в подальшому реалізацію такого товару не відображено (в реалізації відображено ТМЦ та послуги іншої номенклатури).

Надаючи оцінку доводам сторін з приводу спірних правовідносин, суд враховує, що у сторін відсутній спір щодо наявності первинних документів у позивача. Зі змісту акта перевірки слідує, що такі документи досліджувались при проведенні перевірки, жодних зауважень щодо їх форми та змісту у відповідача немає. Контролюючий орган вказує лише на певні неточності зазначених у товарно-транспортних накладних та подоржніх листах автомобіля.

Щодо господарських операцій позивача, які були предметом перевірки, судом встановлено, що між ТзОВ Оптімал Трейдінг та ТзОВ Оптіма-Д , ТзОВ Астера Групп , ТзОВ Інтер Холдінг , ТзОВ Джаст Груп , ТзОВ Прайм-торг Компані , ТзОВ Укртранс Компані , ТзОВ Реденс укладено договори поставки, згідно з якими ТзОВ Оптімал Трейдінг був постачальником для вказаних контрагентів дизпалива та інших ТМЦ (олива, мастила, автохімія).

На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаними договорами позивачем представлено: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, замовлення на постачання товару, подорожні листи.

Податкові накладні за такими господарськими операціями відображені ТзОВ Оптімал Трейдінг у складі податкових зобов'язань в деклараціях по податку на додану вартість. Такі господарські операції відображені також у складі податкового кредиту в податкових деклараціях по ПДВ і контрагентами позивача, що не заперечується відповідачем. Водночас відповідач стверджує, що така податкова звітність прийнята податковими органами до відома, а тому не містить достовірної інформації про результати господарської діяльності таких підприємств.

Судом також встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали статус платників ПДВ.

Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який є основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідно до ст.1 зазначеного Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Суд зазначає, що первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами, оформлені належним чином, такі містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій ТзОВ Оптімал трейдінг і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

При цьому, суд не бере до уваги покликання ГУ ДФС у Львівській області на окремі неточності в наданих позивачем документах, оскільки такі неточності не є суттєвими, не тягнуть за собою недійсність таких документів, а тому не можуть свідчити про безтоварність господарських операцій, які ними підтверджуються. Натомість оцінка здійсненим господарським операціям повинна даватись на підставі комплексного всебічного аналізу матеріалів справи та фактичних обставин.

При наданні оцінки спірним правовідносинам суд керувався наступними нормами податкового законодавства.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За положеннями п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів .

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Відповідно до п.189.1 ст. 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Суд зазначає, що сумнівність господарських операцій позивача обґрунтовується податковим органом виключно інформацією, викладеною в інформаційних базах даних податкового органу. Водночас, така інформація не ґрунтується на фактах, які встановлені за результатами документальних перевірок контрагентів позивача, а лише містить припущення податкового органу про неможливість здійснення ними господарської діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів та виробничо-складських приміщень.

Оцінюючи такі доводи, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам) та поясненням позивача. Як вже зазначалось, представлені ТзОВ Оптімал Трейдінг документи, якими позивач доводить здійснення господарської операції з вищезазначеними контрагентами, оформлені належним чином, такі містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій ТзОВ Оптімал Трейд і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів. Господарські операції з вказаними вище контрагентами були відображені позивачем в податковій звітності, зокрема по ПДВ. Розбіжностей при декларуванні таких операцій позивачем та його контрагентами на момент подання податкових декларацій податковим органом виявлено не було. Таким чином у суду відсутні сумніви, що такі господарські операції відбувались.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на ту обставину, що у контрагентів позивача, не було достатньої кількості матеріальних, трудових ресурсів та транспортних засобів для виконання договорів, що на його думку свідчить про відсутність фактів поставки товарів, оскільки вказані висновки не знайшли свого підтвердження належними і допустимими доказами по справі.

Суд не враховує також покликання податкового органу на протиправну діяльність контрагентів позивача, оскільки невірне відображення такими контрагентам господарських операцій у своїй податковій звітності не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення його до відповідальності, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Викладені в акті перевірки висновки про вчинення контрагентами платника податків нікчемних правочинів або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону.

Окрім того, обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень обставинами, які засвідчують порушення норм податкового законодавства не позивачем, а його контрагентами (постачальниками) є неприпустимим також з огляду на практику Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі Інтерсплав проти України ).

Таким чином, на переконання суду, відповідачем не доведено недобросовісності дій цих підприємств, чи наявності мети на уникнення від оподаткування операцій з позивачем.

Суд не враховує також доводи контролюючого органу стосовно використання позивачем товарів не в господарській діяльності у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За положеннями пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.202 п. 14.1. ст. 14 ПК України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Як встановлено судом виконання договорів поставки здійснено позивачем в межах господарської діяльності.

Так, позивачем долучено до матеріалів справи копію договору оренди комплексу нафтобази зі всім необхідним обладнанням від 27.07.2015. ТзОВ Оптімал Трейдінг має у власності транспортні засоби, які призначені для перевезення нафтопродуктів. Крім цього, на підтвердження транспортування дизельного пального з нафтобази до вказаних покупцями місць призначення, позивачем представлено копії товарно-транспортних накладних та подорожніх листів. Вартість реалізованих товарно-матеріальних цінностей значно перевищує вартість придбання таких, що свідчить про економічну доцільність господарських операцій позивача з вказаними в акті перевірки контрагентами. Тобто, господарські операції позивача обумовлені розумними економічними причинами та здійснені з метою отримання матеріальної вигоди.

Згідно з підпунктом 14.136 Податкового кодексу України підприємництво - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ТзОВ Оптіма-Д , ТзОВ Астера Групп , ТзОВ Інтер Холдінг , ТзОВ Джаст Груп , ТзОВ Прайм-торг Компані , ТзОВ Укртранс Компані , ТзОВ Реденс здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За положеннями пунктів 3 та 8 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не було дотримано критерію обґрунтованості при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд враховує, що згідно з п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного судуУкраїни № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що викладені в акті перевірки від від 10.11.2016 №271/13-01-14-02/39782544 висновки податкового органу про порушення позивачем норм ПК України є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов про визнання протиправним та скасування прийнятого на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Судові витрати у розмірі 11352 (одинадцять тисяч триста п'ятдесят дві) гривні 30 копійок відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України слід стягнути на користь позивача.

Керуючись статтями 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 24.11.2016 № 00004921402.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оптімал трейдінг з Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 11352 (одинадцять тисяч триста п'ятдесят дві) гривні 30 копійок.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Р.І. Кузан

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06 лютого 2017