Рішення

від 06.02.2017 по справі 903/992/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 лютого 2017 р. Справа № 903/992/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Волинського обласного управління акціонерного товариства "Ощадбанк", м.Луцьк

до відповідача: Приватного підприємства "ВолиньБондБуд", м.Луцьк

про розірвання договору та стягнення кредитної заборгованості в сумі 1344097,36 грн.

Суддя Пахолюк В.А.

Секретар судового засідання Коваль О.М.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -представник за дов. №216 від01.02.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2 -представник за дов. №1 від19.01.2017р.

Суть спору: позивач - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Волинського обласного управління АТ "Ощадбанк", м.Луцьк звернувся в господарський суд Волинської області з позовною заявою до відповідача - приватного підприємства ВолиньБондБуд про розірвання договору кредитної лінії № 1080 від 29.05.2009року та стягнення кредитної заборгованості в сумі 1 344 097,36грн, з яких:544 025,28грн. -процентів, 126 567,07грн. -сума пені, 114 246,88грн. -3% річних та 559 258,83грн. -інфляційних втрат.

Свої вимоги обґрунтовує виходячи з наступного:

Відповідно до договору кредитної лінії № 1080 від 29.05.2009р. укладеного між ВАТ Державний ощадний банк України та приватним підприємством ВолиньБондБуд , відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 300 000,00грн. з остаточним терміном повернення 27.05.2011р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.1999р. Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України перетворений у ВАТ Державний ощадний банк України , тип якого у відповідності до ЗУ Про акціонерні товариства змінено на публічне акціонерне товариство, та засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, і згідно зі ст. 2 вищезазначеної постанови 100% акцій Банку перебуває у державній власності.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, 03.09.2010р. позивач звернувся до Луцького міськрайонного суду про видачу наказу.

09.09.2010р. Луцький міськрайонний суд у справі № 2н-1246/10 видав судовий наказ про солідарне стягнення з відповідача заборгованість в розмірі 362 998,00грн. та 880,00грн. судового збору.

Станом на 09.12.2016р. заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 1 344 097,36грн. залишається непогашеною, що спричинило звернення останнього з позовом до суду.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 21.12.2016р. було порушено провадження у справі та зобов'язано відповідача подати письмові обґрунтовані доводи та заперечення по суті та предмету спору; довідку з ЄДРПОУ.

Представники позивача в судових засіданнях 23.01.2017р. та 06.02.2017р. позов підтримали в повному обсязі та наполягали на його задоволенні.

Представником відповідача в судовому засіданні 23.01.2017р. було подано клопотання № б/н від 23.01.2017р., яким з метою врегулювання спору сторонами мирним шляхом розгляд справи просив відкласти на інший день.

Судом від 23.01.2017р. було оголошено перерву в судовому засіданні до 06.02.2017р. до 14.00год.

03.02.2017р. директором ВолиньБондБуд була подана заява № 2, якою визнає, позовні вимоги та просить суд задоволити позов в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

в с т а н о в и в:

29.05.2009р. між позивачем- відкритим акціонерним товариством Державний ощадний банк України / публічним акціонерним товариством Державний ощадний банк України в особі філії - Волинського обласного управління акціонерного товариства Ощадбанк та відповідачем- приватним підприємством ВолиньБондБуд був укладений договір кредитної лінії № 1080, у відповідності до п.2.3.на суму 300 000,00грн.

У відповідності до п. 2.1. договору № 1080 від 29.05.2009р. Банк (позивач) зобов'язується надати на умовах цього договору, а Позичальник(відповідач) зобов'язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.

На виконання умов договору позивачем було надано кошти та встановили графік погашення відповідачем заборгованості (п.п.2.3.3 договору).

Згідно графіку погашення заборгованості відповідач зобов'язаний був оплатити всю суму кредиту до 27.05.2011р.

Відповідно до п.п. 5.3.1. договору позичальник(відповідач) повинен належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе цим договором зобов'язання.

Відповідач, в порушення істотних умов договору, кредитні кошти отримав, проте у встановлені договором строки не повернув.

Позивач з метою забезпечення своїх законних прав 03.09.2010р. звернувся до Луцького міськрайонного суду про видачу судового наказу, про стягнення з приватного підприємства ВолиньБондБуд заборгованості по договору в розмірі 362 998,00грн.

Станом на 09.12.2016р. за договором кредитної лінії № 1080 від 29.05.2009р. рахується заборгованість в розмірі 1 344 097,36грн. та на час звернення з позовом до суду залишається непогашеною.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Згідно розрахунку позивача заборгованість з інфляційних втрат та 3 % річних відповідно становить: 559 258,83грн. та 114 246,18грн. є підставною та підлягає до задоволення.

Позивач у позовній заяві та присутній представник в судовому засіданні просив стягнути 1 367 164,16грн. пені за період з 22.05.2014р. по 19.09.2016р. з підстав ч. 2 ст. 231 ГК України та посилаючись на умови договору.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України). Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори) (ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності із ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2.7.2 договору, проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за цим договором . У зв'язку з цим Банком продовжено нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Разом з тим, відповідно до п. 7.1.1 договору за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту, комісійних винагород та своєчасної сплати процентів за користування кредитом Позичальник зобов'язується сплатити на користь Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожен день прострочення.

Так, відповідачу згідно розрахунку позивача було нараховано пеню в розмірі 126 567,07грн. та заборгованість за процентами в розмірі 544 025,28грн.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та вінших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з вищенаведеного, позовні вимоги в частині розірвання договору кредитної лінії № 1080 від 29.05.2009року є підставними та такими, щоо підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином позовні вимоги підлягають до задоволення повністю в розмірі 1 344 097,36грн, з яких:544 025,28грн. -процентів, 126 567,07грн. -сума пені, 114 246,88грн. -3% річних та 559 258,83грн. -інфляційних втрат.

Оскільки спір був доведений до суду з вини відповідача, витрати по сплаті позивачем судового збору в розмірі 21 539,46грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на останнього.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст.ст. 174, 173, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509, 549,551, 626, 629, 651 Цивільного кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

1 .Позов задовольнити.

2 .Розірвати Договір кредитної лінії № 1080 від 29.05.2009р., укладений між ВАТ Державний ощадний банк України та приватним підприємством ВолиньБондБуд .

3. Стягнути з Приватного підприємства ВолиньБондБуд (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Руданського, 10а, код 33273451) на користь публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України рахунок № НОМЕР_1 в ОПЕРВ філії Волинське обласне управління ПАТ Ощадбанк (43001, м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 8, код 09303328) заборгованість в розмірі 1 344 097,36грн, з яких: 544 025,28грн. -процентів, 126 567,07грн. -сума пені, 114 246,88грн. -3% річних та 559 258,83грн. -інфляційних втрат, а також 21 539,46грн. витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

4. Накази на примусове виконання видати після набрання рішення суду законної сили.

Повний текст рішення складено

07.02.2017

Суддя В. А. Пахолюк