Рішення

від 06.02.2017 по справі 904/11283/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.02.2017 Справа № 904/11283/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАПІР-ЛЮКС", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІНІНГ-СЕРВІС", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором постачання

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 01.12.16р.

від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

У грудні 2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАПІР-ЛЮКС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІНІНГ-СЕРВІС" про стягнення основного боргу в розмірі 160 364,95грн., пені у розмірі 12 849,20грн., процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 10 769,09грн., 3% річних у розмірі 1 348,16грн., інфляційних у розмірі 4 452,63грн.

Позовні вимоги обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання №53 від 01.01.2014р., укладеного між сторонами, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

30.12.2016р. від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 160 364,95грн., пеню у розмірі 17 201,94грн., 24% процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 14 525,13грн., 3% річних у розмірі 1 814,55грн., інфляційні у розмірі 7 865,62грн.

Відповідач проти позову заперечує, стверджує, що проценти за користування чужими грошовими коштами, нараховані на підставі п.7.3. договору за кожен день прострочення невиконаного зобов"язання, за своєю правовою природою підпадають під визначення пені. Разом з тим позивач нараховує пеню за той самий період на підставі п.7.3. договору, яким сторони передбачили нарахування пені. У зв"язку з цим відповідач вважає, що умовами договору передбачено подвійне стягнення пені.

У судових засіданнях оголошувались перерви згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

01.02.2017р. по даній справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАПІР-ЛЮКС" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛІНІНГ-СЕРВІС" (покупець) укладено договір №53, за умовами якого постачальник зобов»язався поставити, а покупець - прийняти і сплатити товари у кількості, асортименті та за цінами, вказаними в накладних на відпуск товару (далі - видаткова накладна), що є невід»ємною частиною договору.

Згідно п.1.2. договору сторони визнають, що видаткова накладна, підписана сторонами, є узгодженням асортименту товару, його кількості і ціни та є невід»ємним додатком до договору.

Відповідно до п.2.1. договору ціни на товар є договірними - звичайними цінами (справедливими ринковими цінами), вказуються в рахунках, накладних, за якими здійснюється відпуск товару, і узгоджуються сторонами шляхом виставлення рахунку постачальником та його оплати покупцем, або при передачі довіреності і підписанні накладної представником покупця при прийомі товару.

За п.3.1. договору передача товару відбувається у встановленому законодавством порядку, що діє, підставою для постачання кожної партії товару є замовлення покупця, яке передається постачальнику в усній або письмовій формі. Доставка здійснюється протягом 3 (три) робочих днів з моменту здобуття заявки.

Договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими особами сторін і діє до 31.12.2016р. Договір вважається пролонгованим на первинний термін, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не направить іншій стороні повідомлення про припинення його дії, за відсутності заперечень постачальника (п.п.10.1., 10.2. договору).

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 286 422,50грн., що підтверджується видатковими накладними від 13.06.2016р., від 15.06.2016р., від 19.07.2016р., від 20.07.2016., від 26.07.2016р., від 15.09.2016р., від 20.09.2016р., від 22.09.2016р., від 23.09.2016р., від 26.09.2016р., від 27.09.2016р., від 28.09.2016р., від 29.09.2016р., від 30.09.2016р., які підписані сторонами без будь-яких зауважень (т.1, а.с.41-241).

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно п.5.1. договору розрахунки за товари, що поставляються, здійснюються шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на розрахунковий рахунок постачальника у строк 30 календарних днів.

Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника (п.5.2. договору).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач частково оплатив вищеперелічені видаткові накладні у розмірі 126 057,49грн.

Заборгованість, яку позивач просив стягнути з відповідача за період поставки з 13.06.2016р. по 30.09.2016р., становила 160 364,95грн., що підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується сторонами, що після звернення позивача з позовом до суду відповідач сплатив 5 000,00грн. (т.2, а.с.36).

У зв"язку з цим суд вважає, що до стягнення підлягає основний борг в розмірі 155 364,95грн., а в частині стягнення основного боргу в розмірі 5 000,00грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

За ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст.611 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

За ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.3. договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання покупцем зобов"язань з оплати він несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару (партії товару), але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період її нарахування, за кожний день прострочення до дня фактичної оплати.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 14.06.2016р. по 30.12.2016р. у розмірі 17 201,94грн.

Господарський суд, перерахувавши пеню за подвійною обліковою ставкою НБУ, розмір пені за якою менше розміру пені, обчисленого на підставі 0,1%, з урахуванням ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України та без включення у періоди днів фактичної часткової оплати суми заборгованості, встановив, що пеня за загальний період з 14.07.2016р. по 30.12.2016р. складає 16 329,07грн. та підлягає до стягнення. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені суд вважає за необхідне відмовити.

За ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно ст.536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.7.3. договору у випадку прострочення оплати товару більш ніж на 3 календарних дні покупець зобов"язаний оплатити продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 24% річних від вартості неоплаченого в установлений термін товару (партії товару) з дня настання терміну оплати товару (партії товару) до дня його фактичної оплати.

Згідно п.6.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Позивач просить стягнути з відповідача 24% процентів за користування чужими грошовими коштами за загальний період з 14.06.2016р. по 30.12.2016р. у розмірі 14 525,13грн.

Господарський суд, перерахувавши 24% процентів за користування чужими грошовими коштами, з урахуванням ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України та без включення у періоди днів фактичної часткової оплати суми заборгованості, встановив, що 24% за загальний період з 14.07.2016р. по 30.12.2016р. складають 13 812,88грн. та підлягають до стягнення. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 24% процентів за користування чужими грошовими коштами суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за загальний період з 14.06.2016р. по 30.12.2016р. у розмірі 1 814,55грн., а також інфляційні за загальний період з вересня по листопад 2016р. у розмірі 7 865,62грн.

Господарський суд, перерахувавши 3% річних, з урахуванням ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України та без включення у періоди днів фактичної часткової оплати суми заборгованості, встановив, що 3% річних за загальний період з 14.07.2016р. по 30.12.2016р. складають 1 725,52грн. та підлягають до стягнення. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних суд вважає за необхідне відмовити.

Щодо інфляційних, то вони розраховані позивачем правильно та підлягають до стягнення.

Доводи відповідача про те, що проценти за користування чужими грошовими коштами, нараховані на підставі п.7.3. договору, за своєю правовою природою підпадають під визначення пені суд вважає безпідставними, оскільки, як вбачається із п.7.3. договору, проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 24% річних від вартості неоплаченого в установлений термін товару (партії товару) нараховуються з дня настання терміну оплати товару (партії товару) до дня його фактичної оплати, а не за кожен день прострочення невиконаного зобов"язання.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 5 000,00грн.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІНІНГ-СЕРВІС" (49127, м. Дніпро, вул. Базова, 4, офіс 9, ЄДРПОУ 32898455) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАПІР-ЛЮКС" (49098, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 34822765) основний борг у розмірі 155 364,95грн. (сто п"ятдесят п"ять тисяч триста шістдесят чотири грн. 95коп.), пеню у розмірі 16 329,07грн. (шістнадцять тисяч триста двадцять дев"ять грн. 07коп.), 24% процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 13 812,88грн. (тринадцять тисяч вісімсот дванадцять грн. 88коп.), 3% річних у розмірі 1 725,52грн. (одна тисяча сімсот двадцять п"ять грн. 52коп.), інфляційні у розмірі 7 865,62грн. (сім тисяч вісімсот шістдесят п"ять грн. 62коп.) та 3 001,47грн. (три тисячі одна грн. 47коп.) судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.02.2017р.

Суддя ОСОБА_2