Рішення

від 02.02.2017 по справі 922/1509/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2017 р.Справа № 922/1509/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма", м. Харків до Харківського державного вищого училища фізичної культури № 1, м. Харків про стягнення 461739,80 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов.б/н від 20.10.16);

відповідача - ОСОБА_2 (дов.№2 від 10.08.15).

ВСТАНОВИВ:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Відповідача - Харківського державного вищого училища фізичної культури № 1 заборгованості в сумі 461739,80 грн., з яких: 411272,37 грн. інфляційні втрати та 3% річних у розмірі 50467,43 грн., які нараховані за період з 15.05.2014 по 30.09.2014, у зв'язку з несплатою відповідачем суми основної заборгованості в розмірі 4 481 900,30 грн., стягнутої за рішенням господарського суду Харківської області від 01.11.2012 року по справі № 5023/2735/12.

12.07.2016 рішенням господарського суду Харківської області (суддя Чистякова І.О.), залишеним без змін 12.09.2016 постановою Харківського апеляційного господарського суду (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5М.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі, присуджено до стягнення з Харківського державного вищого училища фізичної культури №1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма" 411 272,37 інфляційних втрат, 50 467,43грн. 3% річних, та 5 000,00грн. адвокатських витрат. Судові рішення обгрунтовані тим, що невиконанням боржником рішення суду про задоволення вимог кредитора не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, як і не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України коштів.

Постановою Вищого господарського суду України від 14 листопада 2016 року вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 грудня 2016 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні на "20" грудня 2016 р. о 12:30. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

В судовому засіданні 08 грудня 2016 року оголошено перерву до 11:00 год. 17 січня 2017 року.

17.01.2017 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма", м. Харків (вх.№1461) надійшли письмові пояснення, в яких останній просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, вказує на те, що рішення господарського суду Харківської області від 01.11.2012 по справі№5023/2735/12 набрало чинності лише 15 квітня 2014 (дата ухвалення постанови Вищого господарського суду України по справі№5023/2735/12), саме з цієї дати, на думку позивача , розпочалося переривання перебігу строку позовної давності .

17.01.2017 року від Харківського державного вищого училища фізичної культури № 1, через канцелярію господарського суду (вх.№1462) надійшла заява про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог, у зв'язку із чим останній просив суд відмовити в задоволенні позовні вимог повністю.

В судовому засіданні 17.01.2017 року оголошено перерву до 02.02.2017 року.

02.02.2017 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма", м. Харків (вх. №3493) надійшло додаткове обгрунтування позову.

Представник Позивача в судовому засіданні 02.02.2017 підтримав позов та просив його задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві та поясненнях, а також заперечував проти клопотання відповідача про застосування позовної давності, оскільки вважає його безпідставним та необґрунтованим, зокрема зазначає, що стягнення з відповідача заборгованості в сумі 461739 грн. відбувається в межах строків позовної давності, оскільки цей строк спливає лише 15 квітня 2017 року.

Представник Відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, оскільки вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат. На думку відповідача строк позовної давності щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних минув 15.06.2015, з урахуванням того, що з моменту пред'явлення позову до суду по справі № 5023/2735/12 - 15.06.2012 минуло три роки - 15.06.2015, що зумовлює сплив строку позовної давності після переривання за основною вимогою, яка була предметом розгляду у цій справі, а отже і сплив строку позовної давності за вимогами у справі, що розглядається, оскільки такі вимоги є акцесорними, а тому просить застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову повністю.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, суд встановив наступне.

15 червня 2012 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 4633549,63 грн., у тому числі 4481900,30 грн. основного боргу, 124820,92 грн. 3 % річних за період прострочення з січня 2012 по травень 2012 року та 26828,41 грн. інфляційних витрат за період прострочення з січня 2012 по травень 2012 року, що становило предмет розгляду у справі № 5023/2735/12. Розрахунок позовних вимог у цій справі виконано станом на 07.06.2012, копія якого долучена до матеріалів справи.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що Відповідач не виконав належним чином договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором підряду про закупівлю робіт за державні кошти № 26/07 від 26.07.2011 року.

ОСОБА_6 державне вище училище фізичної культури №1 у наведеній вище справі № 5023/2735/12 звернулось з зустрічною позовною заявою, в якій просило суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма" у строк до 31 грудня 2012 року виконати в повному обсязі свої зобов'язання щодо капітального ремонту чотириповерхового гуртожитку Харківського державного вищого училища фізичної культури №1, за адресою: м. Харків, вул. Фронтова, 3 у відповідності до умов договору № 26/07 від 26 липня 2011 року, укладеному між ОСОБА_6 державним вищим училищем фізичної культури №1 та ТОВ "Буд-Норма", а також усунути недоліки та дефекти, обумовлені виконанням робіт з порушенням умов договору та зазначені в протоколі від 22 червня 2012 року у строк до 31 грудня 2012 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01 листопада 2012 року у справі №5023/2735/12 первісний позов задоволено, стягнуто з Харківського державного вищого училища фізичної культури №1 на користь ТОВ Буд-Норма 4481900,30 грн. основного боргу, 26828,41 грн. інфляційних, 124820,92 грн. 3% річних та 64380,00 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2013 року (судді Істоміна О.А., Барабашова С.В., Плужник О.В.) рішення господарського суду Харківської області від 01 листопада 2012 у справі №5023/2735/12 скасовано в частині задоволення первісного позову та в цій частині прийнято нове рішення, у задоволенні первісного позову відмовлено, в іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 01 листопада 2012 у справі №5023/2735/12 залишино без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 квітня 2014 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2013 року скасовано, рішення господарського суду Харківської області від 01 листопада 2012 року у справи № 5023/2735/12 залишено без змін.

Отже, вказане рішення набрало законної сили 15 квітня 2014 року та відповідно до ч. 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, встановлені у ньому факти, не потребують повторного доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, та визнається відповідачем по справі, рішення господарського суду Харківської області від 01 листопада 2012 року по справі №5023/2735/15 на даний час не виконано.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарським судам України роз'яснено, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Таким чином, Відповідач ОСОБА_6 вище державне училище фізичної культури № 1 має невиконане грошове договірне зобов'язання перед позивачем товариством з обмеженою відповідальністю Буд-Норма за договором підряду про закупівлю робіт за державні кошти № 26/07 від 26.07.2011 року у розмірі 4481900,30 грн., що обраховано станом на 07.06.2012 та стягнуто рішенням господарського суду Харківської області від 01 листопада 2012 року у справі № 5023/2735/12, яке набрало законної сили та є на даний момент не виконаним, що не звільняє Відповідача від обов'язку його виконання, а також сплати інфляційних витрат та трьох процентів річних за прострочення його виконання, що порушує законні права та інтереси Відповідача.

Разом з тим, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

З аналізу зазначених положень діючого законодавства вбачається, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає також позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

Таким чином, з поданням 15 червня 2012 року позову про стягнення суми основного боргу, строк позовної давності за цією вимогою був перерваний та з цього моменту почав свій перебіг заново як і строк позовної давності щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, пов'язаних причинно-наслідковим зв'язком з основним зобов'язанням. Ураховуючи зазначене та те, що строк позовної давності за основною вимогою сплинув у 2015 році, а саме 15 червня 2015 року, відповідно тоді ж сплинув і строк позовної давності щодо акцесорних вимог - 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на цю заборгованість.

Відповідно до ч-ч. 3, 5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У пункті 5.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" господарським судам України надані роз'яснення, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу); так само у разі спливу позовної давності за вимогою про повернення безпідставно набутого майна (статті 1212, 1213 ЦК України) спливає й позовна давність за вимогою про відшкодування доходів від такого майна (стаття 1214 названого Кодексу).

Пунктом 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів передбачено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Таким чином суд приходить до висновку, що право Позивача на отримання заявленої до стягнення суми боргу у загальному розмірі 461 739,80 грн., з якої: 411272,37 грн. інфляційні втрати, 50 467,43 грн. 3% річних, які нараховані за період з 15.05.2014 по 30.09.2014 є порушеним та погоджується із наданим Позивачем розрахунком такої суми боргу.

Проте, строк позовної давності за такими позовними вимогами, виходячи із вищевикладеного, сплив 15 червня 2015 року, а Позивач звернувся до суду із відповідним позовом 13 травня 2016 року, тобто після спливу строку позовної давності, у зв'язку із чим остання підлягає застосуванню за поданою заявою Відповідача, яка підлягає задоволенню, що зумовлює необхідність відмови у задоволенні позову у повному обсязі із відповідним перерозподілом всіх судових витрат на користь Відповідача.

Обставин поважності пропуску позовної давності Позивачем судом під час розгляду справи не встановлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України та п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р., в якому зазначено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, - витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 7 701,22 грн.та за подання касаційної скарги в сумі 8491,31грн. покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 13, 267,598-600, 604-609, 625 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма" (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд.19, код ЄДРПОУ 34390176, р/р 26004000073289 в ПАТ "Укрсоцбанк" м. Харків, МФО 300023)на користь Харківського державного вищого училища фізичної культури № 1 (61070, м. Харків, вул. Фронтова, 3, код ЄДРПОУ 04591392)-судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 7 701,22 грн. та за подання касаційної скарги в сумі 8491,31грн.

Повне рішення складено 07.02.2017 р.

Суддя ОСОБА_7