Постанова

від 27.03.2017 по справі 922/1509/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2017 р. Справа № 922/1509/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

позивача - Мухітдінова Р.Д. - на підставі довіреності від 20.10.2016р.;

відповідача - Рябко Р.О.- на підставі довіреності б/н б/д; Баранова Т.О.- на підставі довіреності від 10.08.2015р. №2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд - Норма" (вх. №605 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2017р. у справі № 922/1509/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд - Норма", м. Харків,

до відповідача: Харківського державного вищого училища фізичної культури №1, м. Харків,

про стягнення 461 739,80 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.02.2017р. у справі №922/1509/16 (суддя Присяжнюк О.О.) відмовлено в задоволенні позову повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма" на користь Харківського державного вищого училища фізичної культури №1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 7 701,22грн. та судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 8 491, 31грн.

Відповідні висновки суду першої інстанції мотивовані з посиланням на положення статей 257, 261, 264, 266, 267 Цивільного кодексу України. Суд першої інстанції зазначив про сплив позовної давності для звернення до суду за захистом порушених прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма", про застосування якої було подано заяву Харківським державним вищим училищем фізичної культури №1, та про відсутність доказів поважності його пропуску.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд - Норма" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2017р. у справі № 922/1509/16 повністю та прийняти нове яким задовольнити позовні вимоги повністю; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про задоволення заяви відповідача про застосування позовної давності та відповідно відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.01.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 22.03.2017р.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 22.03.2017р. оголошувалась перерва до 12:30год. 27.03.2017р.

27.03.2017р. розгляд справи продовжено.

Представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2017р. у справі №922/1509/16 повністю та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю

Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги позивача, вважає рішення господарського суду першої інстанції цілком обґрунтованим та законним, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, що представники сторін у судове засідання з'явились і надали пояснення у справі в обґрунтування своїх вимог і заперечень, колегія суддів визнала за можливе розглянути скаргу в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановленого господарським судом першої інстанції, 26.07.2011р. між Харківським державним вищим училищем фізичної культури № 1 (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма" (надалі - учасник) було укладено договір підряду про закупівлю робіт за державні кошти № 26/07 (надалі - договір), відповідно до умов якого учасник зобов'язався у 2011 році виконати замовнику роботи, зазначені в проекті на капітальний ремонт чотирьохповерхового гуртожитку Харківського державного вищого училища фізичної культури № 1, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити ці роботи.

У зв'язку з неналежним виконанням Харківським державним вищим училищем фізичної культури № 1 своїх грошових зобов'язань щодо оплати виконаних робіт за договором підряду про закупівлю робіт за державні кошти від 26.07.2011р. № 26/07, позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом про стягнення заборгованості за договором підряду про закупівлю робіт за державні кошти № 26/07 від 26.07.2011р.( т.1 а.с.69-73).

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.11.2012р. у справі №5023/2735/12 задоволено первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма" про стягнення з Харківського державного вищого училища фізичної культури № 1 заборгованості за договором підряду про закупівлю робіт за державні кошти № 26/07 від 26.07.2011р.; стягнуто з Харківського державного вищого училища фізичної культури № 1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма" основний борг у розмірі 4 481 900,30грн., інфляційні у розмірі 26 828,41грн., 3% річних в сумі 124 820,92грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 64 380,00грн.; відмовлено в задоволенні зустрічного позову Харківського державного вищого училища фізичної культури № 1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма" про зобов'язання вчинити певні дії, зокрема виконати в повному обсязі зобов'язання щодо капітального ремонту чотириповерхового гуртожитку Харківського державного вищого училища фізичної культури №1 відповідно до умов договору від 26.07.2011р. №26/07 (т.1 а.с.12-17).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2013р. апеляційну скаргу Харківського державного вищого училища фізичної культури № 1 задоволено частково; рішення господарського суду Харківської області від 01.11.2012р. у справі №5023/2735/12 скасовано в частині задоволення первісного позову та в цій частині прийнято нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовлено; в іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 01.11.2012р. у справі №5023/2735/12 залишено без змін (т.1 а.с.110-117).

Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2014р. задоволено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма"; скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2013р.; рішення господарського суду Харківської області від 01.11.2012р. у справі № 5023/2735/12 залишено без змін (т.1 а.с.18-24).

07.05.2014р. на виконання рішення господарського суду Харківської області від 01.11.2012р. та постанови Вищого господарського суду України від 15.04.2014р. видано відповідний наказ, строк пред'явлення до виконання якого встановлено до 16.04.2015р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.09.2015р. залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2015р. у справі № 5023/2735/12 скаргу відповідача на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області задоволено повністю.

Визнано незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Білоконова О.В. при відкритті виконавчого провадження № 43656370 з виконання наказу господарського суду Харківської області від 07 травня 2014 року у справі № 5023/2735/12.

Визнано недійсною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Білоконова О.В. від 11.06.2014р. про відкриття виконавчого провадження № 43656370 з виконання наказу господарського суду Харківської області від 07.05.2014р. у справі № 5023/2735/12.

Визнано недійсними наслідки відкриття виконавчого провадження № 43656370 (т.1 а.с.36-42).

Постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2016р. залишено без задоволення касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма"; постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2015р. у справі №5023/2735/12 залишено без змін (т.1 а.с.43-49).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.06.2016р. залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2016р. залишено без задоволення повністю заяву ТОВ "Буд-Норма" про визнання поважними причин пропуску строку пред'явлення до виконання наказу господарського суду Харківської області від 07.04.2014р. у справі №5023/2735/12 та його відновлення (т.1 а.с.7785).

Постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2016р. залишено без задоволення касаційну скаргу ТОВ "Буд-Норма" на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.06.2016р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2016р.; постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2016р. у справі № 5023/2735/12 залишено без змін.

13.05.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Харківського державного вищого училища фізичної культури № 1 інфляційних у розмірі 411 272,37грн., 3% річних в сумі 50 467,43грн. та витрат на послуги адвоката у розмірі 5 000,00грн (т. 1 а.с.4-30).

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.07.2016р. у справі №922/1509/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2016р., позов задоволено повністю; стягнуто з Харківського державного вищого училища фізичної культури №1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма" інфляційні у розмірі 411 272,37грн., 3% річних в сумі 50 467,43грн., судовий збір у розмірі 6 926,10грн. та витрати на послуги адвоката у розмірі 5 000,00грн. (т.1 а.с.122-127, а.с.159-164).

Постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2016р. задоволено частково касаційну скаргу Харківського державного вищого училища фізичної культури №1; скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2016р. та рішення господарського суду Харківської області від 12.07.2016р.; справу №922/1509/16 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1 а.с.190 - 194).

Як зазначено в постанові Вищого господарського суду України, при прийнятті оскаржуваного рішення ані господарським судом першої інстанції ані судом апеляційної інстанції не було досліджено тих обставин, що позивач звернувся з відповідним позовом після спливу строків позовної давності за основним зобов'язанням, про застосування якої було заявлено відповідачем у справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.02.2017р. у справі №922/1509/16 відмовлено в задоволенні позову повністю з підстав, викладених вище (т. 2 а.с.50-55).

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вичинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних та трьох процентів річних входять до складу грошових зобов'язань і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору та нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення відповідно до вимог Закону №2711-VI.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 20.10.2010р. у справі № 3-57гс10, від 04.07.2011р. у справі №3-65гс11, від 20.12.2010р. у справі 3-57гс10, від 24.10.2011р. у справі № 6-38цс11.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.11.2012р. у справі №5023/2735/12, яким було стягнуто з Харківського державного вищого училища фізичної культури № 1 на користь ТОВ "Буд-Норма" заборгованість по сплаті за договором підряду про закупівлю робіт за державні кошти від 26.07.2011р. № 26/07 у розмірі 4 481 900,30грн., що набрало законної сили та на даний час не виконано. Цю обставину підтвердив у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 27.03.2017р. представник відповідача. Враховуючи те, що наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних за період з 15.05.2014р. по 30.09.2014р. відповідає обставинам справи та чинному законодавству України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивача законних підстав для звернення до суду із позовом стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних у розмірі 411 272,37грн. та 3% річних у розмірі 50 467,43грн. за період з 15.05.2014р. по 30.09.2014р.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2016р. та 17.01.2017р. відповідачем було подано до господарського суду першої інстанції заяву про застосування строків позовної давності (т. 1 а.с. 66-68, т.2 а.с.18-20).

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. № 14 (надалі - Постанова) визначено, що до вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 264 Цивільного кодексу України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Статтею 266 Цивільного кодексу України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Пунктом 5.3 Постанови також визначено, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 Цивільного кодексу України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 Цивільного кодексу України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку зі зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма", 15.06.2012р. до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення суми основного боргу (т.1 а.с.74-75), строк позовної давності за цією вимогою було перервано та розпочався заново, як і строк позовної давності щодо вимог про стягнення інфляційних та 3% річних, пов'язаних причинно-наслідковим зв'язком з основним зобов'язанням.

Отже, строк позовної давності за основною вимогою, інфляційними та 3% річних сплинув 15.06.2015р.

Положеннями статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи вищенаведене, з матеріалів справи вбачається, що строк позовної давності за основною вимогою, інфляційними та 3% річних (які є похідними від основної вимоги) закінчився 15.06.2015р., а позивач звернувся з даним позовом до місцевого господарського суду у травні 2016р. (13.05.2016р. згідно відтиску штампу відділу документального забезпечення та контролю господарського суду Харківської області на першому аркуші позовної заяви (т.1 а.с.4).

Згідно роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013р. № 10, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України) (пункт 2.3 Постанови).

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, проте позивачем пропущено строк позовної давності встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України для звернення до суду за захистом своїх порушених прав та не доведено поважності причин його пропущення, а відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності відмови у позові.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2017р. у справі № 922/1509/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд - Норма" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2017р. у справі № 922/1509/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 30 "березня" 2017р.

Головуючий суддя Плахов О.В.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Шутенко І.А.