Постанова

від 31.01.2017 по справі 904/7349/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2017 року Справа № 904/7349/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Сизько І.А., Орєшкіної Е.В.

при секретарі судового засідання : Мацекос І.М.

представники сторін:

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_1, довіреність № 25 від 02.06.2016 р., представник;

представник позивача за первісним позовом у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", м. Добропілля, м. Білицьке, Донецька область на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2016 року у справі № 904/7349/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля",

м. Добропілля, м. Білицьке, Донецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідницький інститут "Укргіпросталь", м. Дніпро

про стягнення 183 847,24 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідницький інститут "Укргіпросталь", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", м. Добропілля, м. Білицьке, Донецька область

про стягнення 75 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укргіпросталь" про стягнення 183 847,24 грн. пені за договором №0110ГМ/ШУБ.3-136 на виконання проектних робіт від 21.11.2013.

Позовні вимоги мотивовані порушенням строків виконання робіт.

03.10.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укргіпросталь" подало зустрічну позовну заяву вих. №03/10-1 від 03.10.2016 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" про стягнення 75 000,00 грн. за договором №0110ГМ/ШУБ.3-136 на виконання проектних робіт від 21.11.2013 року.

В обґрунтування зустрічного позову Позивач за зустрічним позовом зазначає, що ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" здійснено оплату за виконані роботи за Договором не в повному обсязі. Посилаючись на рішення господарського суду Донецької області від 22.08.2016 року по справі №905/2169/16, яким, на думку Позивача, встановлено факт нікчемності укладеної Сторонами угоди про зарахування взаємних вимог від 16.03.2016 року на суму 75 000,00 грн., просить стягнути з Відповідача за зустрічним позовом заборгованість з оплати виконаних робіт за Договором в сумі 75 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2016 зустрічна позовна заява прийнята для спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2016 року по справі №904/7349/16 (суддя Соловйова А.Є.) в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідницький інститут "Укргіпросталь" 75 000,00 грн. основного боргу, 1 378,00 грн. судового збору.

Рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову мотивовано тим, що Позивач мав право нараховувати пеню за порушення строку виконання робіт за договором з 01.06.2014 року та зобов'язаний був припинити нарахування пені 01.12.2014 року. Проте, Позивачем нарахована пеня за порушення строків виконання робіт за період з 01.04.2015 року по 27.12.2015 року, що є порушенням ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Рішення в частині задоволення зустрічного позову мотивовано невиконанням Відповідачем за зустрічним позовом зов'язань за Договором в частині здійснення оплати виконаних робіт в сумі 75 000,00 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення про відмову в задоволенні первісного позову скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідницький інститут "Укргіпросталь" до товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" відмовити.

При цьому, скаржник посилається на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному досліджені обставин справи.

А саме, суд першої інстанції не врахував ту обставину, що при укладенні додаткової угоди № 2 від 30.05.2014 року сторони домовилися продовжити строк дії договору і таким чином продовжити термін виконання робіт та надати можливість підряднику виконати роботи в строки, передбачені договором.

Також, судом не враховано вимоги п.4.1.4 Договору, відповідно до яких підрядник по закінченню виконаних робіт зобов'язаний надати замовнику проектну документацію, акт виконаних робіт, податкову накладну, рахунок на оплату не пізніше 31 березня 2015 року (з урахуванням вимог додаткової угоди №2).

Розділом 5 договору встановлено, що фактичним закінченням виконання робіт є надання підрядником замовнику акту приймання-передачі виконаних робіт, який надано 28.12.2015 року.

Щодо зустрічної заяви зазначає, що судом було винесено рішення про стягнення суми боргу у розмірі 75 000,00 грн., незважаючи на угоду про залік взаємних вимог від 16.03.2015 року, яка на момент винесення рішення залишається діючою, оскільки жодного рішення з приводу визнання її недійсною не винесено жодним органом.

Крім того, суд в своєму рішенні, в порушення вимог ст.32 ГПК України посилається як на доказ недійсності угоди від 16.03.2015 року, на рішення господарського суду Донецької області по справі №905/2169/16 від 22.08.2016 року, однак вказане рішення суду на момент розгляду справи не вступило в законну силу, а тому не може бути враховано судом як доказ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідницький інститут "Укргіпросталь" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення, як таке, що було винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду на 31.01.2017 року.

Представник скаржника, ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля", належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 31.01.2017 року не з'явився, будь-яких заяв та клопотань не надав (а.с. 122).

Беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 102 ГПК України, а також, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутність представника скаржника за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 31 . 01.2017 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Відповідача (Позивача за зустрічним позовом), дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

21.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідницький інститут "Укргіпросталь" (Підрядник) був укладений договір № 0110ГМ/ШУБ.3-136 на виконання проектних робіт (а.с.8-10).

Відповідно до п.1.1 договору підрядник приймає на себе обов'язок виконати розробку проекту реконструкції комплексу приймання-передачі гірничої маси на основній промплощадці шахти "Новодонецька" ПСП "Шахтоуправління "Білозерське" ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" та отримати позитивний експертний висновок у встановленому законом порядку.

Згідно до п.2.1. договору, сума договору складає 534 998,51 грн., в тому числі ПДВ 20% - 89 166,42 грн., згідно кошторисної документації, яка є невід'ємною частиною Договору.

Строк дії Договору - до 30.04.2014 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 8.1. Договору).

Додатком № 3 до Договору сторони узгодили календарний план робіт, відповідно до якого строком виконання робіт визначено - квітень 2014 року (а.с. 11).

Додатковою угодою № 1 від 11.03.2014 року до Договору № 0110ГМ/ШУБ.3-136 від 21.11.2013 року сторони внесли зміни до Додатку № 3 Договору Календарний план робіт та узгодили строк виконання робіт (в днях), згідно з яким початок виконання робіт є березень 2014 року, закінчення виконання робіт мало відбутися в травні 2014 року (а.с. 15).

Додатковою угодою № 2 від 30.05.2014 року до Договору № 0110ГМ/ШУБ.3-136 від 21.11.2013 року сторони внесли зміни до п. 8.1. Договору та виклали його у наступній редакції: Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.03.2015, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами прийнятих зобов'язань по Договору . (а.с.17).

З матеріалів справи вбачається, що згідно з акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.12.2015 року на суму 534 998,51 грн., в т.ч. ПДВ 89 166,42 грн. відповідачем виконано свої зобов'язання щодо виконання передбачених Договором проектних робіт (а.с.19).

Вказаний акт підписаний повноважними представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

Позивач за первісним позовом стверджує, що Відповідачем проектні роботи виконані з порушенням строків, передбачених Договором та додатковими угодами до нього.

Пунктом 6.6. Договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 30.05.2014 до Договору) встановлено, що за порушення строків виконання своїх зобов'язань, обумовлених в Календарному плані до даного Договору, з вини Підрядника, Підрядник сплачує Замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних робіт за кожний день прострочення.

За розрахунком Позивача розмір пені за порушення строків виконання робіт за Договором за період прострочення з 01.04.2015 по 27.12.2015 складає 183 847,24 грн.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Проаналізувавши укладений сторонами договір № 0110ГМ/ШУБ.3-136 на виконання проектних робіт від 21.11.2013 року, господарський суд дійшов правильного висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Статтею 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору підряду, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як було зазначено вище, Додатковою угодою № 1 від 11.03.2014 року до Договору № 0110ГМ/ШУБ.3-136 від 21.11.2013 року сторони внесли зміни до Додатку № 3 Договору Календарний план робіт та узгодили строк виконання робіт (в днях), згідно з яким початок виконання робіт є березень 2014 року, закінчення виконання робіт мало відбутися в травні 2014 року (тобто до 31.05.2014 включно (ч.3 ст.254 Цивільного кодексу України) (а.с. 15).

В той же час, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 534 998,51 грн., в т.ч. ПДВ 89 166,42 грн., був підписаний сторонами 28.12.2015 року.

Відтак, виходячи з положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, Позивач за первісним позовом мав право нараховувати пеню за порушення строку виконання робіт за договором за період з 01.06.2014 року по 01.12.2014 року. Проте, Позивачем нарахована пеня за порушення строків виконання робіт за період з 01.04.2015 року по 27.12.2015 року, що є порушенням ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

У зв'язку з чим, господарським судом підставно відмовлено в задоволенні первісного позову про стягнення пені в сумі 183 847,24 грн.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо продовження строку виконання робіт до 31.03.2015 року у зв'язку з продовженням строку дії договору до зазначеного строку на підставі додаткової угоди №2 до Договору від 30.05.2014 року з огляду на те, що вищезазначеною Додатковою угодою № 2 від 30.05.2014 року до Договору № 0110ГМ/ШУБ.3-136 від 21.11.2013 року сторони змінили лише строк дії договору, не вносячи при цьому на відміну від Додаткової угоди № 1 від 11.03.2014 року до Договору будь-яких змін до Додатку № 3 до Договору Календарний план робіт .

В той же час, строк виконання робіт є самостійною умовою Договору та не може ототожнюватися зі строком дії цього Договору.

Відповідно, зміна строку дії договору, яка мала місце згідно Додаткової угоди №2 до Договору від 30.05.2014 року, не змінює автоматично строк виконання передбачених Договором робіт, встановлений у Додатку № 3 до Договору Календарний план робіт .

Більш того, пунктом 6.6. Договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 30.05.2014 до Договору) сторони погодили у якості підстави для сплати пені порушення строків виконання своїх зобов'язань, обумовлених саме в Календарному плані до даного Договору, а не строку загального строку дії Договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано вимоги п.4.1.4 Договору, відповідно до яких підрядник по закінченню виконаних робіт зобов'язаний надати замовнику проектну документацію, акт виконаних робіт, податкову накладну, рахунок на оплату не пізніше 31 березня 2015 року (з урахуванням вимог додаткової угоди №2), є безпідставними, оскільки Додатковою угодою №2 до Договору від 30.05.2014 року не вносилося будь-яких змін до п.4.1.4 Договору.

Предметом зустрічного позову, який прийнятий судом для спільного розгляду з первісним, є стягнення з Відповідача основного боргу за Договором в сумі 75 000,00 грн. В обґрунтування зустрічного позову Відповідач зазначає, що Позивачем здійснено оплату за виконані проектні роботи за Договором не в повному обсязі.

Розглянувши зустрічну позовну заяву, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до п.2.1. Договору, сума договору складає 534 998,51 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 89 166,42 грн., згідно кошторисної документації, яка є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 2.2. Договору (в редакції додаткової угоди №2 від 30.05.2014) визначено, що за виконані роботи замовник проводить оплату шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника поетапно: 100 000,00 грн. на 60 календарний день; 100 000,00 грн. на 90 календарний день; 100 000,00 грн. на 120 календарний день; 234 998,51 грн. на 160 календарний день з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акта здачі-приймання виконаних робіт.

Судом встановлено, що Відповідач свої зобов'язання щодо виконання передбачених Договором проектних робіт виконав, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.12.2015 на суму 534 998,51 грн., в т.ч. ПДВ 89 166,42 грн.

Таким чином, граничними строками оплати акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.12.2015р. є: на суму 100 000 грн. 00 коп. 26.02.2016р.; на суму 100 000 грн. 00 коп. 27.03.2016р.; на суму 100 000 грн. 00 коп. 26.04.2016р.; на суму 159 998 грн. 51 коп. 05.06.2016р.

31.03.2016 Відповідач здійснив часткову оплату виконаних Позивачем робіт в сумі 67 500,00 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.08.2016 року по справі №905/2169/16 частково задоволено позовну заяву ТОВ "Науково-дослідницький інститут "Укргіпросталь" та вирішено стягнути з ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" на користь ТОВ "Науково-дослідницький інститут "Укргіпросталь" заборгованість за договором №0110ГМ/ШУБ.3-136 на виконання проектних робіт в сумі 392 498,51 грн., а також 3% річних в сумі2 322,12 грн., інфляційні втрати в сумі 4 399,89 грн., пеню в сумі 29 244,63 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2016 року рішення господарського суду Донецької області від 22.08.2016р. у справі №905/2169/16 залишено без змін.

Зазначеним вище рішенням господарського суду Донецької області від 22.08.2016 року по справі №905/2169/16 встановлено факт укладення 21.11.2013 року між сторонами Договору підряду № 0110ГМ/ШУБ.3-136 від 21.11.2013 року, а також факт неналежного виконання Відповідачем за зустрічним позовом (ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля") своїх зобов'язань щодо оплати виконаних підрядних робіт в сумі 392 498,51 грн.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже залишок заборгованості Відповідача за зустрічним позовом (ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля") перед ТОВ "Науково-дослідницький інститут "Укргіпросталь" складає: 534 998,51 грн. (вартість виконаних робіт) - 67 500,00 грн. (сума, сплачена Позивачем), - 392 498,51 грн. (сума, стягнути рішенням господарського суду Донецької області від 22.08.2016 по справі №905/2169/16) = 75 000,00 грн., які Відповідач просить стягнути з Позивача.

В той же час, Позивач, заперечуючи проти задоволення зустрічного позову, зазначив, що заборгованість в сумі 75 000,00 грн. відсутня, оскільки зазначена сума була погашена шляхом укладення з Відповідачем 16.03.2015 угоди про залік взаємних вимог.

Так дійсно, з матеріалів справи вбачається, що 16.03.2015 року між ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" та ТОВ "Науково-дослідницький інститут "Укргіпросталь" укладено угоду про зарахування взаємних вимог у розмірі 75 000,00 грн. за договором № 0110ГМ/ШУБ.3-136 від 21.11.2013 року, з однієї сторони, та за претензією №490 від 05.03.2015, з іншої сторони (а.с. 18), за умовами якої з моменту підписання угоди сторони не вважають себе зобов'язаними будь-якими правами та обов'язками по договорам, зобов'язання по яким зараховані даною угодою.

Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

З огляду на те, що угода про зарахування взаємних вимог у розмірі 75 000,00 коп. була фактично укладена до настання строку виконання зобов'язання за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.12.2015 року, господарський суд прийшов до правильного висновку, що зазначена угода не може бути розцінена судом, як зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість зустрічних позовних вимог з огляду на встановлення факту виконання Позивачем за зустрічним позовом зобов'язань за Договором в повному обсязі, та невиконання Відповідачем за зустрічним позовом зобов'язань за Договором в частині здійснення оплати виконаних робіт в сумі 75 000,00 грн.

В той же час, господарський суд, зазначивши у мотивувальній частині рішення про те, що угода про зарахування взаємних вимог у розмірі 75 000,00 коп. від 16.03.2015 року не може бути розцінена судом, як зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ЦК України, не дав відповідним обставинам справи належної правової оцінки як у мотивувальній, так і у резолютивній частинах рішення, а саме не зазначив про недійсність даної угоди.

У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що угода про залік взаємних вимог від 16.03.2015 року на момент винесення рішення жодним судом не визнана недійсною.

Так, відповідно до п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).

Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).

Відповідно до абз. 5 п. 2.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними у разі задоволення позову господарський суд у резолютивній частині рішення зазначає про визнання правочину недійсним (у тому числі й на майбутнє) і одночасно може зазначити про застосування передбачених законом наслідків, вказавши, зокрема, розмір сум, що підлягають стягненню, та/або найменування майна, що піддягає передачі, і місце його знаходження (пункт 4 частини першої статті 84 ГПК), а за необхідності й строк виконання певних дій (абзац другий частини другої цієї статті ГПК).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів ) недійсними» загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин ( п.2.1.).

У зв'язку з чим, колегія суддів прийшла до висновку, що угода про зарахування взаємних вимог у розмірі 75 000,00 коп. від 16.03.2015 року, яка була фактично укладена до настання строку виконання зобов'язання за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.12.2015 року, на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України підлягає визнанню недійсною, оскільки її зміст суперечить ст. 601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких вже настав.

Відповідно до ст. 104 ГПК України серед підстав для скасування або зміни рішення місцевого суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що суд першої інстанції, дійшовши правильного висновку, що угода про зарахування взаємних вимог суперечить ст. 601 ЦК України, в порушення пункту 1 частини першої статті 83 ГПК не визнав її недійсною.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду є таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду підлягає зміні. Його резолютивну частину необхідно доповнивши абзацом, яким визнати недійсною угоду про зарахування взаємних вимог від 16.03.2015 року.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, то судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України необхідно розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог та покласти на ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля", так як у первісному позові відмовлено, а зустрічний позов задоволено у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 83, ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", м. Добропілля, м. Білицьке, Донецька область - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2016 року у справі № 904/7349/16 - змінити, доповнивши резолютивну частину рішення абзацом наступного змісту:

Визнати недійсною з моменту її укладення угоду про зарахування взаємних вимог від 16.03.2015 року, яка укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (85043, Донецька обл., місто Добропілля, місто Білицьке, вулиця Красноармійська, будинок 1А, код ЄДРПОУ 37014600) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідницький інститут "Укргіпросталь" (49038, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Фрунзе, будинок 16, офіс 11, код ЄДРПОУ 37988160) .

В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2016 року у справі № 904/7349/16 - залишити без змін.

Доручити видачу наказів господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 03.02.2017 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя І.А. Сизько

Суддя Е.В. Орєшкіна