Ухвала

від 31.01.2017 по справі 813/1399/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2017 року м. Київ К/800/32355/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року

у справі № 813/1399/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скриня Плюс"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скриня Плюс" (далі - позивач, ТОВ "Скриня Плюс") звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень 15.04.2016 р. № 0001111406, № 0001121406, № 0001131406, № 0001151406.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року позов задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 15.04.2016 р. № 0001111406, № 0001121406, № 0001131406. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ГУ ДФС у Львівській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ "Скриня Плюс", посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

ГУ ДФС у Львівській області було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Скриня Плюс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р., за результатами якої складено акт № 51/13-01-14-06/36545108 від 01.04.2016 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем положень пп.14.1.11, 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.8.1, пп.138.10.6 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.139.2.2 п.139.2 ст.139, пп.153.2.1, пп.153.2.3 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1 113 606 грн.; пп.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.4 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 697 685 грн.; пп.269.1.2 п.269.1 ст.269, пп.271.1.1 п.271.1 ст.271, п.286.2 ст.286, п.287.6 ст.287 ПК України, а саме не нараховано та не сплачено земельний податок в сумі 51932 грн., в т.ч. за 2013 рік на суму 25966 грн., за 2014 рік суму 25966 грн. та не подано до ДПІ у Франківському районі м. Львова податкових декларацій з плати за землю за 2013, 2014 роки; ст.4 Закону України Про обіг векселів в Україні , а саме виписано прості векселі від 04.08.2014 р. серії АА №2472092, №2472093, №2472094, №2472095, №2472096, №2472097, №2472098, №2472099, №2472100, №1505430 за відсутності заборгованості за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги та в договорах позик, на погашення яких виписано вказані векселі, відсутні умови щодо проведення розрахунків із застосування векселів.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.04.2016р.: №0001111406, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 113 606 грн. та штрафними санкціями у розмірі 168 172 грн.; № 0001121406, яким зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на суму 1 269 673 грн.; № 0001131406, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 415 548 грн. та штрафними санкціями у розмірі 103 887 грн.; № 0001151406, яким збільшено грошове зобов'язання із земельного податку на суму 51 932,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 13 323 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу щодо податкових повідомлень-рішень від 15.04.2016 р. № 0001111406, № 0001121406, № 0001131406, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємства є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.135.1 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2012 році Товариство здійснило випуск опціонних сертифікатів з поставкою базового активу серії А в кількості 202 000 штук і серії В у кількості 630 000 штук, свідоцтва про реєстрацію випуску яких видано Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку 12.06.2012р. Розмір премії опціонного сертифікату 0,10 грн., на право тридцяти п'яти місячної оренди 1 кв.дм. торгівельної площі ТОВ Скриня за фіксованою ціною оренди протягом всього строку дії договору оренди. Розміщення опціонних сертифікатів здійснено шляхом відкритих торгів ПрАТ Українська фондова біржа .

На виконання зобов'язань за опціонними сертифікатами позивачем укладено ряд договорів оренди нерухомого майна з власниками опціонних сертифікатів з орендною платою 40 грн. включаючи ПДВ.

Відповідно до п.39.4 ст.39 ПК України за методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності - однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов'язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що визначення податковим органом звичайної ціни методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) без врахування умов проспекту емісій опціонних сертифікатів є необґрунтованим, оскільки умови укладення договорів оренди з особами, що не є власниками опціонних сертифікатів та умови укладення договорів оренди з власниками опціонних сертифікатів не можуть визнаватись співставними.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ Коменерго-Комп укладено договори підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт в будівлі на вул. Городоцькій, 179 у м. Львові від 04.02.2013 р., від 01.02.2013 р., від 03.01.2013 р., від 04.12.2013 р., від 03.12.2013 р.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, податковими накладними тощо. В рахунок забезпечення заборгованості за виконані ремонтно-будівельні роботи позивачем передано ТОВ Коменерго-Комп простий вексель, а також перераховано кошти на поточний рахунок ТОВ Коменерго-Комп .

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

Використання позивачем придбаних товарів (робіт та послуг) у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що вищевказаний контрагент на час спірних правовідносин був зареєстрований як платник податку на додану вартість (відповідно до вимог чинного законодавства).

Щодо правомірності видачі ТОВ "Скриня Плюс" простих векселів і включення до складу витрат нарахованих по отриманих позиках відсотків, слід зазначити наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Скриня Плюс" і ТОВ Компанія з управління активами Західна інвестиційна група , яке діяло за кошти та в інтересах пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду Альфаінвест , укладено ряд договорів про надання позик, за якими позивачу надавалися кошти під відсотки як позика на поточні виробничі потреби.

При цьому, сторонами договорів позики укладено додатки до вищезгаданих договорів, в яких до п.п.2.5.2 договорів позики внесені зміни та викладено в наступній редакції: Погашати заборгованість по позиці будь-яким способом, не забороненим чинним законодавством, в тому числі із застосуванням векселів при погашенні основної суми Позики та нарахованих відсотків, за згодою позикодавця .

ТОВ Скриня Плюс виписано та передано ТОВ Компанія з управління активами Західна інвестиційна група , яке діяло за кошти та в інтересах пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду Альфаінвест , прості векселі в погашення грошового боргу, про що складено відповідний акт прийому-передачі.

Крім того, кошти за договорами позики призначались на поточні виробничі потреби, тобто для нормального функціонування господарської діяльності позивача, у зв'язку з чим витрати, понесені на сплату відсотків за користування позикою становлять фінансові витрати.

Щодо не включення позивачем до податкового зобов'язання з ПДВ сум, нарахованих у зв'язку з перевищенням ціни продажу насіння соняшника над ціною його придбання, слід зазначити наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладено контракт №1/1/014/1 від 03.01.2015р. з нерезидентом СС AQUATRADE SRL (Республіка Молдова) на поставку насіння соняшника.

При цьому, до бази оподаткування усієї операції застосовується єдина ставка ПДВ, яка визначається в залежності від виду господарської операції; зокрема, для оподаткування операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту застосовується нульова ставка податку (підпункт а підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК) незалежно від співвідношення собівартості реалізованого товару та фактичної ціни його реалізації.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем даних податкового обліку.

В частині відмови в задоволенні позову ТОВ "Скриня Плюс" сторонами рішення суду апеляційної інстанцій в касаційному порядку не оскаржувалось.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року та постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області відхилити.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун