Ухвала

від 07.02.2017 по справі 826/17215/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2017 року м. Київ К/800/28862/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року

у справі №826/17215/13-аза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Діспомед (надалі - ТОВ ВК Діспомед )

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

ТОВ ВК Діспомед звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.09.2013 року №45526552207 та від 10.09.2013 року №45626552207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Шервуд груп за період з 01.12.2012 року по 31.01.2013 року, наслідки якої оформлено актом від 16.08.2013 року №231/26-55-22-07/32250962.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ ВК Діспомед п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з безпідставним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ТОВ Шервуд груп товарно-матеріальних цінностей (медичного обладнання, виробів медичного призначення та продукції інших товарних груп), з огляду на непідтвердження реального характеру вчинених поставок транспортною документацією.

Також, обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на акти від 25.01.2013 року №336/22-3/38104582 та від 18.03.2013 року №636/22-3/38104582 про неможливість проведення зустрічних звірок контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за грудень 2012 року та січень 2013 року, в яких, у зв'язку з неперебуванням ТОВ Шервуд груп за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням та ненаданням для здійснення контрольного заходу первинної документації, викладено думку про вчинення ним з постачальниками та покупцями правочинів без мети настання реальних наслідків, обумовлених ними.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2013 року №45526552207, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 359094,00 грн., у тому числі 287275,00 грн. за основним платежем та 71819,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 10.09.2013 року №45626552207, згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 262848,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем реального характеру розглядуваних поставок, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення прийнято ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як з'ясовано судом апеляційної інстанції, реальний характер господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ Шервуд груп засвідчується належним чином оформленими рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, виписками з банківських рахунків, свідоцтвами про державну реєстрацію медичної техніки та виробів медичного призначення, подорожніми листами вантажного автомобіля.

Київський апеляційний адміністративний суд цілком обґрунтовано прийняв наведені документи до уваги, надав їм належну правову оцінку та відхилив посилання податкового органу, підтримане судом першої інстанції, на ненадання деяких з представлених документів, зокрема транспортної документації, на перевірку як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Так, положення ст. 11, ст. 71, ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ ВК Діспомед як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо збитковості розглядуваних господарських операцій.

На момент здійснення спірних господарських операцій, позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про доведеність ТОВ ВК Діспомед реального характеру розглядуваних господарських операцій.

При цьому Київський апеляційний адміністративний суд правильно відхилив посилання відповідача на акти від 25.01.2013 року №336/22-3/38104582 та від 18.03.2013 року №636/22-3/38104582 про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ Шервуд груп , оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його постачальником податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених господарських операцій, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, контролюючим органом під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Отже, оцінюючі зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

Ю.І. Цвіркун