Ухвала

від 06.02.2017 по справі 813/8079/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

06 лютого 2017 року м. Київ К/800/3048/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Бухтіярова І.О.,

перевіривши касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.02.2014 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 р.

у справі № 813/8079/13-а

за позовом дочірнього підприємства Грандєвробуд товариства з обмеженою відповідальністю Грандєвробуд Люкс

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Личаківська об'єднана державна податкова інспекції Головного управління ДФС у Львівській області звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.02.2014 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 р. у справі № 813/8079/13-а.

Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги вимогам ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач приходить до висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 213 КАС України, до касаційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

З 01.09.2015 р. набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору від 22.05.2015 р. №484-VIII, яким внесено зміни до Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 р. №3674-VI, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір , в редакції чинній на момент подання позовної заяви, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01.01.2013 р. місячний розмір мінімальної заробітної плати становив 1 147,00 грн.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 р. № 3674-VI, в редакції чинній на момент подання позовної заяви, за подання адміністративного позову майнового характеру ставка становить 1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат.

До касаційної скарги додано платіжне доручення від 13.12.2016 р. №748, з якого вбачається, що судовий збір сплачено у розмірі 2 752,80 грн., в той час, як у даній справі предметом розгляду спору є вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2013 р., сума грошового зобов'язання та штрафних санкцій за яким становить 549 885,50 грн., тобто вимоги майнового характеру.

Таким чином, у порушення вимог ч. 5 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги не додано документу про сплату судового збору у встановленому розмірі, оскільки за подання касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір у розмірі 5 505,20 грн. (1 147,00*4**120%), тобто на усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2 752,80 грн. (5 505,60 грн. - 2 752,80 грн.).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Частиною 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 р. виготовлена у повному обсязі 16.02.2016 р., тоді як касаційну скаргу було подано до суду касаційної інстанції 02.02.2017 р., тобто із пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржник, порушуючи питання про поновлення зазначеного процесуального строку, вказує на те, що податковий орган вже звертався з касаційною скаргою та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.05.2016 р. було відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, а касаційну скаргу повернуто скаржнику, в зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху. При цьому, зауважено, що відсутність грошових коштів на рахунках податкового органу позбавляла можливості вчасно звернутися з касаційною скаргою повторно, що підтверджується долученими до касаційної скарги копіями довідок органу державного казначейства від 11.11.2015 р., від 07.12.2015 р., від 14.12.2015 р., від 21.12.2015 р., від 28.12.2015 р., в той час як касаційну скаргу подано вдруге 02.02.2017 р., тобто, належних доказів відсутності на рахунках скаржника коштів протягом 2016 року та доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України з моменту звернення з касаційною скаргою вперше скаржником не надано. При цьому, не надано жодних пояснень з приводу неможливості оскарження рішень судів попередніх інстанцій з моменту сплати судового збору, зокрема, з 13.12.2016 р. по 02.02.2017 р.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції не може дійти беззаперечного висновку щодо дотримання відповідачем строку, визначеного ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, названа причина не вказує на поважність пропуску податковим органом строку касаційного оскарження, оскільки оскаржувана ухвала прийнята у відкритому судовому засіданні, з огляду на що скаржнику було відомо про дату, час і місце розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, а неналежне фінансування не може підставою для неналежного виконання обов'язків державного органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених ст. 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відтак, скаржнику слід надати суду касаційної інстанції належні докази та обґрунтування вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України з моменту отримання копії рішення суду касаційної інстанції про повернення первинної касаційної скарги до 02.02.2017 р., а також неможливості оскарження рішень судів попередніх інстанцій з моменту сплати судового збору, зокрема, з 13.12.2016 р. по 02.02.2017 р., з огляду на які скаржником дотримано строк на касаційне оскарження, визначений ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 цього Кодексу, або ж докази, якими б підтверджувалась поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно ч. 3 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 213 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 108 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Виходячи з наведеного та відповідно до приписів ч. 4 ст. 214 КАС України, касаційну скаргу слід залишити без руху, а скаржнику надати строк для усунення вказаних недоліків у строк протягом тридцяти днів з моменту отримання даної ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Керуючись ст. 108, ст.ст. 210 - 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

1. Касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без руху.

2. Встановити Личаківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Львівській області строк для усунення недоліків касаційної скарги - протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху .

3. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України І.О. Бухтіярова

З оригіналом згідно