Ухвала

від 02.02.2017 по справі 826/14312/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14312/16 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

02 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Степанюка А.Г., секретаря Поправки К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БРК Будремсервіс до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми Р , -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Відповідно до частини першої ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 01.03.2016 року, про що складено відповідний Акт від 16 травня 2016 року №81/1/26-15-14-07-01/39286377 (надалі - Акт), копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.9-39).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем п. 44.1., 44.6. ст. 44., ст. 134., пп. 138.1.1. п. 138.1., п. 138.2. ст. 138., пп. 139.1.9. п.139.1. ст. 139. Податкового Кодексу України, що призвело до заниження на 6735050,00 грн. податку на прибуток, у тому числі на 1191500 грн. у 2014 році та на 5543550 грн. у 2015 році; п. 44.1., 44.6. ст. 44., п. 198.3. п. 198.6. ст.198. Податкового Кодексу України, що призвело до заниження на 7476390,00 грн. податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2014 року по 01.03.2016 року, у тому числі на 99270 грн. за серпень 2014 року, на 188444 грн. за вересень 2014 року, на 308381 грн. за жовтень 2014 року, на 212975 грн. за листопад 2014 року, на 486230 грн. за грудень 2014 року, на 892403 грн. за квітень 2015 року, на 205321 грн. за травень 2015 року, на 734339 грн. за червень 2015 року, на 959916 грн. за липень 2015 року, на 1231404 грн. за серпень 2015 року, на 210885 грн. за вересень 2015 року, на 578593 грн. за жовтень 2015 року, на 758082 грн. за листопад 2015 року, на 316502 грн. за грудень 2015 року, на 230711 грн. за січень 2016 року, на 62934 грн. за лютий 2016 року.

На підставі зазначених порушень, Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми Р від 01.06.2016 року №№0942615147, 0932615147, якими Позивачу на 9345487,50 грн. збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі на 7476390,00 грн. за податковими зобов'язаннями та на 1869097,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та на 7032925,00 грн. збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, у тому числі на 6735050,00 грн. за податковими зобов'язаннями та на 297875,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження, за результатами якого Рішенням Державної фіскальної служби України Про результати розгляду скарги від 04.08.2016 року №16858/6/99-99-11-01-02-25 (Т.19, а.с. 117-119), податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 01.06.2016 №№0942615147, 0932615147 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивачем на підтвердження факту реального здійснення господарських операцій з його контрагентами, надано копії первинних документів, зокрема Договорів (підряду, поставки); Податкових накладних; Видаткових накладних; Актів надання послуг; Актів приймання-виконання будівельних робіт; Товарних чеків; Локальних кошторисів; Довідок про вартість виконаних робіт; Актів звірки; Товарно-транспортних накладних; Звітів про використання коштів; Нарядів-замовлень; оборотно-сальдових відомостей; Податкових декларацій.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до ст. 1, частини першої ст. 3 та частинами першою, другою ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тобто, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Як зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість має бути підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарських операцій: договори, акти виконаних робіт тощо; фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарських операцій, як-от: наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Як пояснив в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник Відповідача, в матеріалах справи відсутні необхідні для здійснення будівельних робіт, а саме пов'язаних з виконанням електричних робіт, відповідні дозволи, проте на які саме роботи вони потрібні, йому не відомо , що підтверджується здійсненим відповідними технічними засобами аудіозаписом.

Також, Відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що Позивачем не надано до перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів, у зв'язку з чим фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) перевіркою не підтверджено та зроблено висновок, що в даному випадку за спірними господарськими операціями лише оформлено окремі первинні документи, без фактичного виконання зазначених операцій контрагентом, чим створено зовнішні ознаки реального їх здійснення і правомірності формування податкового кредиту.

Згідно з п. 85.6. ст. 85 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Проте, доказів відмови Позивачем надати до перевірки на вимогу податкового органу документи Відповідачем не надано.

Як зазначено у поданій в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України на податкові повідомлення-рішення Скарзі, ОСОБА_4, який є директором та головним бухгалтером Позивача, у період проведення Відповідачем перевірки - з 28 квітня 2016 року по 06 травня 2016 року , знаходився з 26 квітня 2016 року по 09 травня 2016 року у відрядженні, що підтверджується Наказом про відрядження від 26.04.2016 року №15, у зв'язку з чим у Позивача була відсутня можливість підготувати пояснення та надати належним чином оформлені копії відповідних документів.

Крім того, під час адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень необхідні первинні документи було надано.

У зв'язку з зазначеним, колегія суддів дійшла висновку, що на виконання господарських зобов'язань, підтвердження здійснення Позивачем з його контрагентами господарських операцій оформлено всі необхідні первинні документи, укладення Договорів спрямовано на реальне настання правових наслідків, вони відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано .

Згідно зі ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено в повному обсязі 06.02.2017 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Кузьменко В.В.

Степанюк А.Г.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Кузьменко В. В.

Степанюк А.Г.