Рішення

від 07.02.2017 по справі 903/960/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 лютого 2017 р. Справа № 903/960/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» , м.Дніпро

до відповідача: Приватного підприємства «СТАНКОЛІС» , м. Ківерці

про звернення стягнення на предмет застави

Суддя Дем'як В. М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №8711-К-О від 28.12.2016р.

від відповідача: не прибув

Суть спору: позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернувся з позовом до відповідача - Приватного підприємства «СТАНКОЛІС» та просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №288/с від 13 вересня 2007 року укладеним між ПАТ КБ »ПРИВАТБАНК» та Приватним підприємством «СТАНКОЛІС» в сумі 357667,66 грн. яка складається з: заборгованість за кредитом 38352,37 грн.; заборгованість за відсотками 113769,44 грн.; заборгованість з комісії 636,48 грн., пеня 187639,49 грн.: штраф (згідно п.6.6 договору) 17269,88 грн. звернути стягнення на предмет застави: автомобіль Богдан DF-40 2006р.в. тип ТЗ: вантажний бортовий, № кузова: У6JDF40006J00061, реєстраційний номер: АС1092АМ, що належить на праві власності Приватному підприємству «СТАНКОЛІС» (код ЄДРПОУ 32060584), шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, а також наданням Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України.

В обґрунтування посилається на те, що ПП Станколіс не виконало зобов'язання за кредитним договором від 17.09.2007р., у зв'язку з чим у Банку виникло право на звернення стягнення на заставне майно згідно договору застави від 17.09.2007р., що був укладений для забезпечення виконання кредитного договору.

В підтвердження позовних вимог подав: кредитний договір №288/с від 13.09.2007р. з додатками, платіжне доручення №399 від 17.09.2007р., ордер-розпорядження про видачу (погашення) кредиту від 17.09.2007р., договір застави автотранспорту від 17.09.2007р., акт оцінки заставленого майна від 13.09.2007р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, розрахунок заборгованості за кредитним договором №288/с станом на 04.11.2016р., протокол №18 від 30.04.2009р., свідоцтво про державну реєстрацію №054809 (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення позовних вимог вх. № 01-65/33/17 від 07.02.2017р. в якій просить звернути стягнення в рахунок погашення боргу на предмет застави в сумі152121,91грн.,в т.ч. 38352,37грн. - основного боргу 113769,44грн. відсотків. В решті вимог залишити без змін, в частині стягнення пені, комісії, штрафу просить залишити без розгляду.

Вказана заява, відповідаючи вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству України, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, є прийнятою судом.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/2351 від 20.10.2006 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" та пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008р., в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи із якої вирішується спір. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Представник відповідача в призначене судове засідання не прибув. Ухвала суду від 30.01.2017р. про відкладення розгляду справи, яка була направлена рекомендованим листом на адресу (45200, Волинська обл., Ківерцівський р-н, м. Ківерці, вул. Академіка Кравчука,7/6) не повернута.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження приватного підприємства "Станколіс" (45200, Волинська обл., Ківерцівський р-н, м. Ківерці, вул. Академіка Кравчука,7/6), отже суд направив ухвалу суду за місцем державної реєстрації останнього.

За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р., № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що неявка представника відповідача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

в с т а н о в и в:

13 вересня 2007 року між ЗАТ «Комерційний банк «Приватбанк» і Приватним підприємством "Станколіс" (позичальник) був укладений кредитний договір № 288/с.

Згідно з п.п. 1.2, 4.1 кредитного договору сума кредиту становить 63600,00грн. зі сплатою відсотків за користування ним у розмірі 19 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (поточні), а при порушенні зобов'язань по погашенню кредиту їх розмір становить 40 %.

На виконання умов кредитного договору банк надав ПП Станколіс кредит, що підтверджується платіжним дорученням № 399 про видачу (погашення) кредиту від 17.09.2007р.

Пунктом 1.3 кредитного договору встановлений остаточний термін повернення кредиту, процентів згідно з графіком погашення кредиту, який є додатком № 1 до кредитного договору - до 09.09.2010р.

Пунктом 6.1 договору визначено, що за порушення зобов'язань за кредитним договором, вказаних у цьому пункті, сплачується пеня в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Овердрафт - короткостроковий кредит, що надається банком надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку.

У відповідності зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1056 1 ЦК України (доповнено ЦК згідно ЗУ від 12.12.2008р. №661-VI) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

У відповідності з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кредитний договір на час провадження у справі не оспорений, недійсним не визнаний, сторонами розірваний не був.

Позивачем доведено, що прийняті на себе зобов'язання, передбачені умовами кредитного договору стосовно повернення кредиту, відсотків за користування кредитом ПП Станколіс" відповідачем не виконані, у позичальника перед кредитодавцем наявна заборгованість у розмірі 38352,37грн заборгованість за кредитом, 113769,44грн. заборгованість за відсотками.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ЗАТ «Комерційний банк «Приватбанк»» (заставодержатель) і ПП "Станколіс" (заставодавець) 17.09.2007 р. був укладений договір за № 2282 застави автотранспорту (далі - договір застави): автомобіль Богдан DF-40, випуску 2006р., № кузова Y6JDF40006J000061, державний номер НОМЕР_1, заставною вартістю 79500,00грн.

Відповідно до п. 15.8.1 договору застави, заставодержатель з метою задоволення своїх вимог має право: звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого - небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконанні.

Згідно п. 15.8.3 договору застави, заставодержатель з метою задоволення своїх вимог має право: звернути стягнення на предмет застави незалежно від настання термінів виконання якого - небуть із зобов'язань за кредитним договором у випадку порушення позичальником якого - небудь із зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору; прийняття власником або компетентним органом рішення про ліквідацію заставодавця або позичальника.

Відповідно до п. 15.10 договору застави в разі звернення стягнення на предмет застави згідно з п.п.15.8.1 -15.8.3 договору застави заставодержатель має право задоволити за рахунок предмета застави свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи кредит, проценти, винагороди й інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати по реєстрації та утриманню предмета застави, а також витрати, понесені у зв'язку зі пред'явленням вимоги.

Згідно п. 22 договору застави, звернення стягнення на предмет застави за вибором заставодержателя здійснюється з додержанням встановленого чинним законодавством порядку, зокрема, шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, в тому числі з правом укладення заставодержателем договору купівлі - продажу предмету застави відімені заставодавця.

Відповідно до п. 27 договору застави термін дії договору - до повного виконання позичальником та заставо держателем зобов'язань за кредитним договором та всіх додаткових угод до нього.

Згідно ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета устави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Згідно з умовами договору застави від 17.09.2007р. вартість предмету застави складає 79500,00грн.

Подаючи позов до суду, позивач здійснив експертну оцінку заставного майна та згідно заключення експерта №01/11 про оцінку від 28.11.2016р. ціна автомобіля складає 76000,00грн.

За умовами п.22 договору застави від 17.09.2007р. передбачено звернення стягнення на предмет застави шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, в тому числі з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет застави у спосіб, обраний позивачем, який не суперечить ні умовам укладеного між сторонами договору застави ні вимогам чинного законодавства, з урахуванням наявності допущеної з вини відповідача заборгованості за кредитним договором та невиконання останнім вимоги банку щодо погашення такої заборгованості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про звернення стягнення на предмет застави р рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №288/с від 13 вересня 2007 року укладеним між ПАТ КБ »ПРИВАТБАНК» та Приватним підприємством «СТАНКОЛІС» в сумі 152121,81 грн. яка складається з: заборгованість за кредитом 38352,37 грн. та заборгованість за відсотками 113769,44 грн.,шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» з початковою ціною реалізації 76000,00грн., з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, а також надання ПАТ КБ Приватбанк всіх повноважень необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України підлягають до задоволення.

Оскільки розгляд справи в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати по справі, на підставі ст.ст. 44,49 ГПК України, слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 16, 509, 525, 526, 530, 589, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд Волинської області, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №288/с від 13 вересня 2007 року укладеним між ПАТ КБ »ПРИВАТБАНК» та Приватним підприємством «СТАНКОЛІС» в сумі 152121,81 грн. яка складається з: заборгованість за кредитом 38352,37 грн. та заборгованість за відсотками 113769,44 грн. звернути стягнення на предмет застави: автомобіль Богдан DF-40 2006р.в. тип ТЗ: вантажний бортовий, № кузова: У6JDF40006J00061, реєстраційний номер: АС1092АМ, що належить на праві власності Приватному підприємству «СТАНКОЛІС» (Волинська область, Ківерцівський район, м. Ківерці, вул. Академіка Кравчука 7/6, код ЄДРПОУ 32060584), шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з початковою ціною реалізації 76000,00грн., з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, а також надання ПАТ КБ Приватбанк всіх повноважень необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України.

3. Визначити спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення прилюдних торгів.

4. Встановити початкову ціну реалізації предмета застави вартістю, визначеною згідно експертного висновку суб'єкта оціночної діяльності в сумі 76000,00грн.

5. Стягнути з Приватного підприємства «СТАНКОЛІС» (Волинська область, Ківерцівський район, м. Ківерці, вул. Академіка Кравчука 7/6, код ЄДРПОУ 32060584) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50; ідентифікаційний код 14360570) 5365,02грн. судового збору.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст

рішення складено

08.02.2017р.

Суддя В. М. Дем`як