Рішення

від 02.02.2017 по справі 905/1104/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.02.2017 Справа № 905/1104/16 Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Осадчої А.М., суддів Курило Г.Є., Кротінової О.В.

за участю помічника судді Сотір Ю.В.

Розглядає справу №905/1104/16

за позовом Приватного підприємства "Аква-Сіті" м.Київ

до відповідача ОСОБА_1 "Укртранснафтогазпром" м. Донецьк

про стягнення заборгованості в сумі 131125,04 грн., 3% річних в сумі 16558,00 грн., інфляційне збільшення в сумі 107246,53 грн.

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 "Укртранснафтогазпром" м. Донецьк

до Приватного підприємства "Аква-Сіті" м.Київ

про визнання договору №1708-1/2011 від 17.08.2011р. недійсним

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги №14-05/2015

від відповідача за первісним позовом: не з'явився

В С Т А Н О В И В :

09.03.2016 року шляхом направлення поштового відправлення Приватне підприємство "Аква-Сіті" м.Київ (далі по тексту - ПП Аква-Сіті ) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 "Укртранснафтогазпром" м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 198125,04 грн., 3% річних в сумі 16374,66грн., інфляційного збільшення в сумі 160037,32грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.03.2016 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №905/1104/16.

У судовому засіданні 12.04.2016 року оголошено перерву до 28.04.2016 року.

У судовому засіданні 28.04.2016 року оголошено перерву до 12.05.2016 року.

Ухвалою від 25.04.2016 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви Підприєства "Укртранснафтогазпром" м. Донецьк до Приватного підприємства "Аква-Сіті" м. Київ про визнання договору №1708-1/2011 від 17.08.2011 року неукладеним.

04.05.2016 року через канцелярію суду ОСОБА_1 "Укртранснафтогазпром" м.Донецьк звернулось з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Донецької області від 25.04.2016 року по справі №905/1104/16.

Ухвалою суду від 10.05.2016 року провадження у справі зупинено, справу направлено до Донецького апеляційного господарського суду.

Супровідним листом №905/1104/16 справу повернуто до господарського суду Донецької області.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 25.05.2016 року призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Осадчої А.М., суддів Левшиної Г.В., Кротінової О.В.

Ухвалою суду від 26.05.2016 року провадження у справі поновлено.

01.06.2016 року через канцелярію суду від Донецького апеляційного господарського суду надійшов запит справи №905/1104/16 у зв'язку з надходженням касаційної скарги ОСОБА_1 "Укртранснафтогазпром" м. Донецьк на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 12.05.2016 року.

Ухвалою суду від 03.06.2016 року провадження у справі зупинено, матеріали справи направлено Донецькому апеляційному господарському суду.

Супровідним листом №905/1104/16 справу повернуто до господарського суду Донецької області.

Ухвалою суду від 16.08.2016 року провадження у справі поновлено, судове засідання призначено на 01.09.2016року.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.08.2016року внаслідок перебування судді Левшиної Г.В. у відпустці склад судової колегії змінено: головуючий суддя Осадча А.М., судді Мельниченко Ю.С., Кротінова О.В.

Ухвалою суду від 23.08.2016року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 "Укртранснафтопром" м. Донецьк до Приватного підприємства "Аква-Сіті" м. Київ про визнання договору недійсним прийнято до розгляду спільно з первісним позовом у справі №905/1104/16.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.08.2016року внаслідок перебування судді Мельниченко Ю.С. у відпустці склад судової колегії змінено: головуючий суддя Осадча А.М., судді Кучерява О.О., Кротінова О.В.

Ухвалою суду від 15.09.2016 року прийнято заяву позивача за первісним позовом про збільшення розміру позовних вимог, предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 131125,04 грн., іфляції у розмірі 98067,78 грн. та 3% річних у розмірі 14887,49 грн.

Протоколом автоматичної зміни складу суду від 03.10.2016року внаслідок перебування судді Кучерявої О.О. у відпустці склад судової колегії змінено: головуючий суддя Осадча А.М, судді Левшина Г.В., Кротінова О.В. Розгляд справи відкладався.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.12.2016 року внаслідок перебування судді Левшиної Г.В. у відпустці склад судової колегії змінено: головуючий суддя Осадча А.М., судді Курило Г.Є., Кротінова О.В. Розгляд справи відкладався.

Первісна позовна заява мотивована тим, що на підставі договору підряду №1708-1/2011 від 17.08.2011 року позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, що підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2013 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2013 року, оплата виконаних робіт у погодженому розмірі відповідачем здійснена не була, що стало підставою для звернення за захистом порушеного права до суду.

В обґрунтування зазначених у позові обставин і вимог позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №1708-1/2011 від 17.08.2011 року, акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2013 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2013 року, договірної ціни від 17.08.2011 року, виписок з поточного рахунку за період 08.11.2012-02.11.2012 року, 02.11.2012-01.11.2012 року, 11.02.2014-04.02.2014 року, податкових накладних №9 від 17.05.2013 року, №1 віл 02.09.2011року, №4 від 02.11.2012 року, №11 від 08.12.2012 року, довідки ДП Укрпошта про неможливість направлення поштової кореспонденції відповідачу, виписки з ЄДРПОУ, договору про надання правової допомоги №14-05/2015 від 14.05.2014 року, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2698 від 07.11.2007 року.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 11, 16, 509, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтею 174, 193, 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтями 1, 2, 12, 38, 54-57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У запереченнях на позовну заяву, що отримані судом 28.04.2016 року, відповідач за первісним позовом заперечує проти задоволення заявлених первісно позовних вимог, посилаючись на те, що представлений позивачем акт за формою КБ-2в за травень 2013 року не може вважатися належним доказом настання обов'язку для сплати відповідачем у розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки не містить дату підписання, тобто не встановлено момент прийняття робіт. Посилання позивача на те, що акт вважається підписаним в останній день місяця - 30.05.2013 року, на думку відповідача, є безпідставним та невірним, є припущенням та односторонньою зміною умов договору. Відсутність доказів належності визначення моменту відліку строку для оплати виконаних робіт зумовлює і неможливість застосування обумовлених ст. ст. 611, 625 ЦК України наслідків прострочення, а саме стягнення нарахованих позивачем сум 3% річних та інфляції. Стосовно розміру заявлених позовних вимог відповідач зазначає, що останній розрахований невірно, без врахування здійсненим ним оплат, розмір заборгованості за договором складає 131125,04 грн. Щодо стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката зазначив, що заявлена сума є явно завищеною та не відповідає складності справи.

Нормативно свої заперечення відповідач за первісним позовом обґрунтовує ст. ст. 11, 175, 509, 525, 526, 530, 629 ЦК України, ст. ст. 22, 32, 33, 44, 49 ГПК України.

На підтвердження заперечень відповідач надав суду належним чином засвідчені копії: платіжних доручень №964 від 02.09.2011 року, №1220 від 02.11.2012 року, №1237 від 08.11.2012 року, №2075 від 18.06.2013 року, №2295 від 19.08.2013 року, №193 від 11.02.2014року, №89 від 12.03.2016 року, виписки з ЄДРПОУ щодо підприємства.

23.08.2016 року ОСОБА_1 Укртранснафтогазпром звернулось із зустрічною позовною заявою до Приватного підприємства Аква-Сіті про визнання договору недійсним.

Ухвалою суду від 23.08.2016 року зустрічний позов прийнято до розгляду спільно з первісним, відстрочено сплату судового судового збору за подання зустрічного позову до прийняття рішення у справі.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 Укртранснафтогазпром обґрунтовує тим, що спірний договір №1708-1/2011 від 17.08.2011 року з боку відповідача за зустрічним позовом підписаний ОСОБА_3, який згідно з преамбулою договору є заступником директора та діє від імені останнього на підставі довіреності, однак довіреність на підписання договорів підприємством не видавалась.

Нормативно заявлені вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовує ст.ст. 92, 215, 203,241, 639, 657 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 181 Господарського кодексу України.

У відзиві на зустрічну позовну заяву відповідач за зустрічним позовом зазначає, що матеріали справи містять докази того, що відповідач за первісним позовом упродовж тривалого часу вчиняв дії, спрямовані на виконання оспорюваного договору: засвідчував печаткою підприємства підпис ОСОБА_3 на договорі та на довідках КБ-3, актах форми КБ-2в, приймав виконані роботи, здійснював часткову оплату їх вартості. Сама по собі відсутність у заступника директора відповідача за зустрічним позовом повноважень на укладення від імені товариства спірного договору не створює підстави для визнання цього договору недійсним, оскільки за фактичиними обставинами справи договір не тільки прийнято до виконання, але і значною мірою виконано. Крім того, відповідач за зустрічним позовом просить застосувати до зустрічних позовних вимог наслідки спливу строку позовної давності.

Ухвалами суду від 15.11.2016 року, 22.12.2016 року, 17.01.2017 року у Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області та ПАТ "Європромбанк" витребовувалась інформація, необхідна для розгляду справи по суті.

05.12.2016 року на електронну адресу суду та 06.12.2016 року через канцелярію суду від Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області надійшли витребувані ухвалою суду пояснення, в яких останнє зазначає, що за даними поданої ОСОБА_1 Укртранснафтогазпром декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року від 19.10.2011 року №9009056796 з Додатком №5 від 19.10.2011 року №9006055340 до складу податкового кредиту за вересень 2011 року включено суму ПДВ 8333,33 грн. по взаємовідносинам з ПП Аква-Сіті у вересні 2011 року. Надати інформацію щодо податкових накладних, відповідно до яких сформовано податковий кредит у вересні 2011 року немає можливості, оскільки зміст наданого платником Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2011 року від 19.10.2011 року №9009055604 в ІС Податковий блок не відображається. За даними поданої ОСОБА_1 Укртранснафтогазпром декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року від 19.06.2013 року з Додатком №5 до складу податкового кредиту за травень 2013 року включено суму ПДВ 10000,00 грн. по взаємовідносинам з ПП Аква-Сіті в листопаді 2012року. Податковий кредит сформовано за податковими накладними від 02.11.2012 року №4 на суму ПДВ 5000,00 грн. та від 08.11.2012 року №11 на суму ПДВ 5000,00 грн. Включення до складу податкового кредиту ОСОБА_1 Укртранснафтогазпром сум ПДВ 8333,33 грн. у вересні 2011 року та 10000,00 грн. в травні 2013 року підтверджується даними Системи автоматизованого співставлення ІС Податковий блок . До надісланих пояснень Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області додано копії декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року від 19.10.2011 року №90090556796 з Додатком №5 від 19.10.2011 року №9006055340, декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року від 19.06.2013 року з Додатком №5 від 19.06.2013року №9036288451, реєстру виданих та отриманих податкових накладних за травень 2013 року від 19.06.2013 року №9036287652, витягу з Системи автоматизованого співставлення ІС Податковий блок за вересень 2011 року, витягу з Системи автоматизованого співставлення ІС Податковий блок за листопад 2012 року.

У витребуваних ухвалою суду поясненнях, які отримані через канцелярію суду 19.01.2017 року, Публічне акціонерне товариство Європромбанк зазначає, що більша частина архіву залишилась у будівлі банку у м. Донецьк, яка була захоплена озброєними особами у вересні 2014 року; до теперішнього часу слідство триває, доступу до приміщення немає, тому надати докази того, які особи мали право використання електронного цифрового підпису у період 2011-2014 років, банк не має можливості. Платіжне доручення №89 від 12.03.2016 року підписано електронним цифровим підписом ОСОБА_4

16.01.2017 року через канцелярію суду від позивача за первісним позовом надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом заборгованість в сумі 131125,04 грн., 3%річних у розмірі 16558,00 грн., інфляцію у розмірі 107246,53 грн.

Ухвалою суду від 17.01.2017 року вказану заяву прийнято судом, в подальшому суд розглядає справу з її врахуванням, предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 131125,04 грн., 3% річних у розмірі 16558,00 грн. та інфляції у розмірі 107246,53 грн.

Представник позивача за первісним позовом у судове засідання 02.02.2017 року з'явився, підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 14.01.2017 року, просив відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача за первісним позовом у судове засідання 02.02.2017 року, не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений у відповідності з рекомендаціями, що надані у п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" № 01-06/2052/14 від 01.12.2014, яким передбачено особливості повідомлення сторін судового процесу, у разі знаходження підприємства на території проведення АТО.

Адреса місцезнаходження підприємства Укртранснафтогазпром , що зазначена ЄДРПОУ: 83003, м. Донецьк, вул. Лівобережна, буд. 11. Відомості щодо перереєстрації юридичної особи відсутні.

Як встановлено у актах канцелярії господарського суду Донецької області внаслідок того, що згідно листа Харківської дирекції УДППЗ «Укрпошта» №7-14-607 від 09.11.2016року відділення поштового зв'язку призупинили приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей, канцелярія суду не має можливості направити поштову кореспонденцію (ухвали суду) на юридичну адресу відповідача.

Інформація про час і місце судових засідань щодо розгляду справи №905/1104/16 розміщувалась на сторінці господарського суду Донецької області офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). Матеріали справи містять роздруковані та оформлені належним чином сторінки з відповідним повідомленням.

З огляду на викладене, суд здійснив всі можливі дії направлені на повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду справи.

Згідно із пунктом 3.9.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до положень статті 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу сторони до суду не звертались.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані в порядку статті 43 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, зважаючи на таке.

За змістом частин першої, другої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

17.08.2011 року між юридичними особами: ОСОБА_1 Укртранснафтогазпром (Замовник) та ПП Аква-Сіті (Виконавець) укладено договір №1708-1/2011, згідно п.1.1 Підрядник зобов'язується у відповідності з умовами даного договору виконати роботи з устаткування дитячих басейнів на об'єкті: Центр водного спорту , розташованого за адресою АР Крим, смт. Партеніт, вул. Галини Васильченко, 6, а Замовник зобов'язується надати Підряднику Об'єкт для проведення робіт, прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах, передбачених даним договором.

Положеннями пункту 1.3, 1.4 договору сторони передбачили, що безпосередній перелік, об'єм та вартість робіт, передбачених п. 1.1 розділу 1 Договору, визначаються Сторонами у договірних цінах, узгодженими та затвердженими Сторонами, які є невід'ємною частиною даного Договору. Замовник надає Підряднику Об'єкт, готовий до проведення робіт, що знаходиться за адресою: АР Крим, смт. Партеніт, вул. Галини Васильченко, буд. 6.

Вартість робіт за Договором визначається на підставі договірної ціни і на момент підписання договору складає суму: 310028,00 грн., крім того ПДВ - 20% в сумі: 62005,60грн., всього з урахуванням ПДВ суму: 372033,60 грн. (п. 2.1 договору).

Відповідно до пункту 13.1 цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками Сторін та діє до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за Договором.

Положеннями статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору як угоди (правочину) є сукупністю визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Зі змісту спірного договору вбачається, що у відповідності до вимог статті 181 ГК України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договірного зобов'язання, об'єму робіт, а також їх вартості та строку виконання, відповідальності за порушення його умов.

Зазначений правочин укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками юридичних осіб, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств.

Відтак, в силу положень статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що укладений договір за своєю правовою природою є договором підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини за правилами абзацу другого частини 1 статті 193 Господарського кодексу України - до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, - регулюються відповідними нормами зобов'язального права і глави 61 Цивільного кодексу України.

Приписами частини 1 статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою закону належною підставою для виникнення у замовника обов'язку оплатити виконану виконавцем роботу за договором підряду відповідно до чинного законодавства є прийняття замовником виконаних робіт, підтверджене відповідними доказами.

Згідно п. 4.1 договору Підрядником після виконання певного етапу чи всього комплексу робіт надає на затвердження Замовнику акти виконаних робіт за формою КБ-2в, та довідку про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3, а Замовник протягом 3 робочих днів з моменту надання приймає, і за відсутності заперечень, підписує акти та довідку і повертає другі екземпляри Підряднику.

Між сторонами у справі підписано акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2013 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2013року, які підтверджують факт прийняття робіт та відповідність виконаних позивачем робіт за договором на суму 338125,04 грн.

Вищенаведений акт та довідку підписано посадовими особами Замовника та Виконавця за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств. Акт та довідка містять посилання на договір, що беззаперечно свідчить про його підписання саме на виконання договору №1708-1/2011 від 17.08.2011 року.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження виявлення недоліків у виконанні робіт.

Таким чином, з огляду на підписання без заперечень акту приймання виконаних будівельних робіт за договором та довідки про вартість виконаних будівельних робіт у порядку п. 4.1 договору, відсутність мотивованої відмови від підписання, суд вважає, роботи прийнятими належним чином

Відповідач за первісним позовом визнає факт виконання робіт за договором, підписання акту та довідки, проте вказує на відсутність дати підписання вказаних документів та вважає, що посилання позивача на те, що оскільки в акті не зазначено конкретну дату підписання та для уникнення спору правильно вважати, що його підписано в останній день травня 2013 року, тобто 31.05.2013 року, невірне та безпідставне, є припущенням та односторонньою зміною умов договору.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно зі ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, строк спливає в останній день цього місяця.

Акт виконаних робіт підписано за місяць, тому роботи вважаються прийнятими відповідачем в останній день цього місяця -31.05.2013 року.

Позивачем за первісним позовом надано суду копії податкових накладних №9 від 17.05.2013 року, №1 віл 02.09.2011року, №4 від 02.11.2012 року, №11 від 08.12.2012 року.

Суд вбачає, що податкову накладну №9 складено 17.05.2013 року саме за наслідками здіснення господарської операції - прийняття робіт за актом виконаних будівельних робіт за травень 2013 року, проте вказану дату не можна вважати датою прийняття таких робіт, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження взяття даної накладної до податкового чи бухгалтерського обліку відповідачем за первісним позовом.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як передбачено у розділі 5 договору Замовник сплачує Підряднику виконані роботи в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника. Порядок розрахунків робіт, передбачених розділом 1 даного Договору здійснюється Замовником у наступному порядку: передплата вартості матеріалів поставки Підрядника в сумі: 41666,67 грн., крім того ПДВ - 20%: 8333,33 грн., всього в сумі: 50000грн., протягом 5 календарних днів з моменту підписання даного Договору відповідно до рахунку-фактури, наданого Підрядником. Наступна оплата за виконані роботи здійснюється Замовником на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання-здачі певного етапу виконаних робіт. Кінцевий розрахунок за виконані роботи за даним Договором здійснюється Замовником на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 5 банківських днів з моменту підписання кінцевого акту виконаних робіт.

Оскільки за наслідками виконання робіт сторонами підписано єдиний акт - за травень 2013 року, без підписання проміжних актів за певними етапами виконання робіт, оплата за виконані роботи мала бути здійснена протягом п'яти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

З огляду на те, що суд прийшов до висновку, що датою підписання акту є 31.05.2013року, оплата виконаних робіт мала бути здійснена до 07.06.2013 року.

За приписами ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов зазначеного вище договору, строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 338125,04 грн.

З платіжних доручень №964 від 02.09.2011 року, №1220 від 02.11.2012 року, №1237 від 08.11.2012 року, №2075 від 18.06.2013 року, №2295 від 19.08.2013 року, №193 від 11.02.2014року, №89 від 12.03.2016 року, суд вбачає, що фактично здійснена оплата за договором у розмірі 207000,00 грн.

На момент звернення до суду з позовом заборгованість відповідача перед позивачем за договором №1708-1/2011 складає 131125,04 грн. Доказів оплати вказаної суми відповідач не надав, тому остання підлягає стягненню.

Позивач на підставі ст.625 ЦК України просить стягнути з відповідача за період з 08.06.2013 року по 19.06.2013 року, з 20.06.2013 року по 18.08.2013 року, з 19.08.2013 року по 10.02.2014 року, з 11.02.2014 року по 11.03.2016 року, з 12.03.2016 року по 13.01.2017року інфляційне збільшення заборгованості в сумі 107246,53 грн., 3% річних в сумі 16558,00 грн.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3%річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач мав підстави для нарахування вказаних сум, з огляду на дату підписання акту 31.05.2013 року, прострочення з оплати робіт має місце з 08.06.2013 року.

Однак, судом встановлено, що позивачем невірно визначено періоди нарахування 3%річних, оскільки до останніх включено дату, коли здійснювались часткові оплати виконаних робіт.

Період нарахування інфляційних втрат позивачем за первісним позовом визначено вірно.

Враховуючи вищевикладене, суд, здійснивши перерахунок за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Ліга", приходить до висновку, що 3% річних за період з 08.06.2013 року по 17.06.2013 року, з 20.06.2013 року по 18.08.2013 року, з 20.08.2013 року по 10.02.2014 року, з 12.02.2014 року по 11.03.2016 року, з 13.03.2016 року по 13.01.2017 року становить 16487,37 грн., а сума інфляційних втрат за період липень 2013року - грудень 2016 року становить 136490,89 грн.

Оскільки у суду згідно приписів ст.83 ГПК України відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 16487,37 грн. та інфляційні втрати у заявленому позивачем розмірі - 107246,53 грн.

Також позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача судові витрати, у тому числі витрати на оплату послуг адвоката в сумі 25000,00 грн.

Щодо вищезазначеної вимоги позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника, до судових витрат відноситься оплата послуг адвоката виключно у разі, якщо послуги адвоката надавались виключно при розгляді справи та саме за надання цих послуг здійснена оплата.

Статтею 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

ОСОБА_2 є адвокатом на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2698 від 07.11.2007 року.

Правовідносини між позивачем, як клієнтом, та адвокатом ОСОБА_5 підтверджуються договором № 14-05/2015 про надання правової допомоги від 14.05.2015 року, належним чином засвідчена копія якого міститься у матеріалах справи.

Відповідно до зазначеного договору адвокат зобов'язується надати клієнту правову допомогу, пов'язану з будь-якими питаннями, які виникають у клієнта, у тому числі, пов'язані з досудовим та/чи судовим вирішенням спірних взаємовідносин з третіми особами.

При цьому, відповідно до п.1 Додаткової угоди № 2 до договору № 14-05/2015 про надання правової допомоги від 14.05.2015 року клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надати клієнту послуги адвоката, пов'язані з представництвом інтересів клієнта у господарському суді Донецької області як позивача по справі за позовом клієнта до ОСОБА_1 Укртранснафтогазпром про стягнення заборгованості, інфляційного збільшення з простроченої суми та 3% річних з простроченої суми за договором підряду №1708-1/2011 від 17.08.2011 року. За послуги адвоката, пов'язані з представництвом інтересів клієнта у господарському суді Донецької області по справі за позовом клієнта до ОСОБА_1 Укртранснафтогазпром клієнт сплачує на користь адвоката гонорар, який довірнює 25000,00 грн.

У п. 5.1 договору сторони зазначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

У підтвердження судових витрат на послуги адвоката позивач надав копію квитанції до прибуткового касового ордера на 25000,00 грн.

Суд приймає до уваги той факт, що адвокат ОСОБА_2 дійсно представляв інтереси позивача при розгляді даної справи, приймав участь в судових засіданнях при розгляді зазначеної справи судом, надавав письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог, внаслідок чого, суд вважає доведеним факт надання адвокатських послуг при розгляді даної справи, водночас, розмір витрат на оплату таких послуг, що заявлений до стягнення з відповідача - 25000,00 грн. є явно завищеним.

Як зазначив Вищий господарський суд України в п.11 Інформаційного листа №01-8/155 від 13.02.2002 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів» , вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

В абзаці третьому пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 N 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» наведено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зазначених доказів та обґрунтувань позивачем до матеріалів справи не надано.

Визначаючи необхідний розмір судових витрат для даної справи, суд приймає до уваги наступні фактори в їх сукупності: ціну позову, яка складає 254929,57 грн.; відсутність складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; відсутність необхідності великого досвіду для його успішного завершення; тривалість розгляду справи; кількість судових засідань, в яких адвокат приймав участь; кількість підготовлених письмових пояснень; важливість доручення для клієнта.

За таких обставин, суд зменшує розмір відшкодування витрат на послуги адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи до 12500,00 грн. та при визначенні розміру, що підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача, розраховує їх пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги про визнання договору недійсним суд відмовляє в їх задоволенні з огляду на наступне.

Предмет зустрічних позовних вимог - визнання недійсним підряду №1708-1/2011 від 17.08.2016 року, як такого, що підписаний особою, яка не мала відповідних повноважень на його підписання.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено у ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (абз.4 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (із змінами та доповненнями)).

В якості підстави визнання договору таким, що укладений особою, яка вчинила правочин, не маючи необхідного обсягу цивільної дієздатності, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що у останнього відсутні відповідні повноваження за довіреністю №365 від 23.03.2011 року, оскільки довіреність не видавалась.

У відзиві на зустрічну позовну заяву відповідач за зустрічним позовом вказує, що матеріали справи містять докази того, що позивач за зустрічним позовом упродовж тривалого часу вчиняв дії, спрямовані на виконання оспорюваного договору, зокрема, засвідчував печаткою підприємтсва підпис ОСОБА_3 на самому договорі, а також на довідках КБ_3 та актах форми КБ-2в, приймав виконані роботи, здійснював часткову оплату їх вартості. Сама по собі вдісутність у заступника директора позивача за зустрічним позовом повноважень на укладення від імені товариства спірного договору, на думку відповідача за зустрічним позовом, не створює підстави для визнання цього договору недійним, оскільки за фактичними обставинами справи договір не тільки прийнято до виконання, але і значною мірою виконано.

Також у відзиві за зустрічну позовну заяву відповідач за зустрічним позовом просить суд застосувати до вказаних вимог наслідки спливу строку позовної давності.

Згідно статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

За приписами ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 244 ЦК України унормовано, що представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до п. 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.

Як вбачається з договору №1708-1/2011/02-14/2011 від 17.08.2011 року, останній підписано з боку ОСОБА_1 "Укртранснафтогазпром" заступником директора ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності №365 від 23.03.2011 року.

Дана довіреність на ОСОБА_3 в матерілах справи відстуня.

З письмових пояснень відповідача за зустрічним позовом суд вбачає, що довіреність №365 від 23.03.2011 року не збереглась, проте існувала на момент підписання договору.

Ухвалами від 01.09.2016 року та 29.03.2016 року судом у позивача за зустрічним позовом суд витребовував належним чином засвідчену копію довіреності №365 від 23.03.2011 року, на підставі якої діяв ОСОБА_3 та витягу з журналу довіреностей за відповідну дату. Проте, витребувані документи надані не були.

З огляду на те, що за доводами відповідача за зустрічним позовом довіреність, що уповноважує ОСОБА_3 на підписання договорів, існівала на момент укладення спірного договору, на неї наявне посилання в договорі, повноваження даної особи перевірено іншою стороною договору, суд приходить до висновку про відустність підстав вважати, що ПП "Аква-Сіті" було обізане про обмеження повноважень ОСОБА_3

Згідно зі ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

За п. 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

З наданих відповідачем за первісним позовом виписок з власного банківського рахунку вбачається,що частково вартість виконаних робіт сплачена.

Оплата останнім здійснювалась через систему клієнт-банкінг.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа на переказ. Порядок застосування електронного підпису, у тому числі електронного цифрового підпису, для засвідчення електронного документа на переказ установлюється нормативно-правовими актами Національного банку України. Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис. Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання.

Ухвалами суду у позивача за зустрінчим позовом неодноразово витребовувались письмові пояснення щодо того, яким чином формувались платіжні доручення на оплату за договором, ким вони підписувались, якщо доручення підписно електронним цифровим підписом, то хто має право такого підпису та ким фактично платіжні доручення підписані.

Дана інформацію суду надана не була.

Як вбачається з пояснень ПАТ Європромбанк , в якому здійснювалось обслуговування ОСОБА_1 Укртранснафтогазпром , які отримані через канцелярію суду 19.01.2017 року, надати докази стосовно того, які особи мали право використання електронного цифрового підпису у період 2011-2014 років неможливо, оскільки доступ до приміщення банку закритий у зв'язку з проведенням активної фази антитерористичної операції на території м. Донецьк, платіжне доручення №89 від 12.03.2016 року підписано елекронним цифровим підписом ОСОБА_4

Таким чином, платіжне доручення №89 від 12.03.2016 року підписане електронним цифровим підписом ОСОБА_4, який є керівником підприємства, що беззаперечно свідчить про факт схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником.

Крім того, господарським судом ухвалами витребувано у Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області докази на підтвердження того, чи взяті на податковий облік ОСОБА_1 Укртранснафтогазпром податкові накладні №1 від 02.09.2011 року, №4 від 02.11.2012 року, №11 від 08.11.2012 року, які були сформовані ПП Аква-Сіті внаслідок господарських операцій за договором №1708-1/2011-02-14/2011 від 17.08.2011 року. На вимогу ухвали суду Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області надіслано пояснення, відповідно до яких за даними поданої ОСОБА_1 Укртранснафтогазпром декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року від 19.10.2011 року №9009056796 з Додатком №5 від 19.10.2011 року №9006055340 до складу податкового кредиту за вересень 2011 року включено суму ПДВ 8333,33 грн. по взаємовідносинам з ПП Аква-Сіті у вересні 2011 року. Надати інформацію щодо податкових накладних, відповідно до яких сформовано податковий кредит у вересні 2011 року немає можливості, оскільки зміст наданого платником Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2011 року від 19.10.2011 року №9009055604 в ІС Податковий блок не відображається. За даними поданої ОСОБА_1 Укртранснафтогазпром декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року від 19.06.2013 року з Додатком №5 до складу податкового кредиту за травень 2013 року включено суму ПДВ 10000,00 грн. по взаємовідносинам з ПП Аква-Сіті в листопаді 2012року. Податковий кредит сформовано за податковими накладними від 02.11.2012 року №4 на суму ПДВ 5000,00 грн. та від 08.11.2012 року №11 на суму ПДВ 5000,00 грн. Включення до складу податкового кредиту ОСОБА_1 Укртранснафтогазпром сум ПДВ 8333,33 грн. у вересні 2011 року та 10000,00 грн. в травні 2013 року підтверджується даними Системи автоматизованого співставлення ІС Податковий блок ; до даних пояснень долучено копії декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року від 19.10.2011року №90090556796 з Додатком №5 від 19.10.2011 року №9006055340, декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року від 19.06.2013 року з Додатком №5 від 19.06.2013 року №9036288451, реєстру виданих та отриманих податкових накладних за травень 2013 року від 19.06.2013 року №9036287652, витягу з Системи автоматизованого співставлення ІС Податковий блок за вересень 2011року, витягу з Системи автоматизованого співставлення ІС Податковий блок за листопад 2012 року. З вказаних документів суд вбачає, що відповідачем за первісним позовом було включено до власного податкового та бухгалтерського обліку податкові накладні №1 від 02.09.2011 року, №4 від 02.11.2012 року, №11 від 08.11.2012 року, які були сформовані ПП Аква-Сіті внаслідок співпадання сум ПДВ, що сплачені відповідно до вказаних платіжних доручень за наслідком здійснення господарських операцій за договором №1708-1/2011-02-14/2011 від 17.08.2011року.

Таким чином, ОСОБА_1 Укртранснафтогазпром як юридична особа включило суму ПДВ за податковими накладними №1 від 02.09.2011 року, №4 від 02.11.2012 року, №11 від 08.11.2012 року, які включені до декларацій з ПДВ за вересень 2011 року та травень 2013року, до податкового кредиту, що безумовно свідчить про здійснення відповідачем дій на прийняття до податкового обліку податкових накладних, які складались за наслідками господарських операцій.

Таким чином, належними доказами у справі доведено, що ОСОБА_1 "Укртранснафтогазпром" схвалено правочин, вчинений представником ОСОБА_3

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 Укртранснафтогазпром м. Донецьк не довело належними і допустимими доказами обставин та причин, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, за таких обставин зустрічний позов ОСОБА_1 Укртранснафтогазпром м. Донецьк про визнання договору підряду недійсним є необгрунтованим і не підлягає задоволенню.

Стосовно застосування до зустрічних позовних вимог строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 256 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" щодо вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність. Перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог, позовна давність до них не підлягає застосуванню.

Приймаючи до уваги, що судом прийняте рішення про часткове задоволення первісного позову, у відповідності до положень статті 49 ГПК України понесені позивачем за первісним позовом при зверненні до суду витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом на користь ПП Аква-Сіті пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 5571,53 грн., витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 12495,54 грн., витрати по оплаті судового збору за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 11, 92, 202, 203, 204, 207, 215, 216, 253, 509, 511, 526, 528, 530, 625, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст. 193, 207, 208 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 54, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Аква-Сіті" м.Київ до відповідача ОСОБА_1 "Укртранснафтогазпром" м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 131125,04 грн., 3% річних в сумі 16558,00 грн., інфляційного збільшення в сумі 107246,53грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 "Укртранснафтогазпром" (83003, м. Донецьк, вул.Лівобережна, буд. 11, ідентифікаційний код 30327975) на користь Приватного підприємства "Аква-Сіті" (03062, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 67, корп. 1, оф. 217, ідентифікаційний код 34304532) заборгованість в сумі 131125,04 грн., 3% річних в сумі 16487,37 грн., втрати від інфляції в сумі 107246,53 грн., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 12495,54 грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 5571,53 грн.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 "Укртранснафтогазпром" до Приватного підприємства "Аква-Сіті" про визнання договору №1708-1/2011 від 17.08.2011року недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 "Укртранснафтогазпром" (83003, м. Донецьк, вул.Лівобережна, буд. 11, ідентифікаційний код 30327975) на користь Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору за подання зустрічної позовної заяви у розмірі 1378,00 грн.

Видати накази після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 02.02.2017 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 06.02.2017 року.

Головуючий суддя А.М. Осадча

Суддя Г.Є. Курило

Суддя О.В. Кротінова