Постанова

від 28.03.2017 по справі 905/1104/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2017 справа № 905/1104/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Зубченко І.В., Скакун О.А. , Татенко В.М. , за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Шипіцин О.В., договір про надання правової допомоги №14-05/2015 від 14.05.2015р. не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства Укртранснафтогазпром , м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 02.02.2017р. (повний текст підписано 06.02.2017р.) у справі№ 905/1104/16 (суддя А.М. Осадча), судді Г.Є. Курило, О.В. Кротінова) за позовомПриватного підприємства Аква-Сіті , м.Київ доПідприємства Укртранснафтогазпром , м.Донецьк про та за зустрічним позовом до простягнення 371537,02грн. Підприємства Укртранснафтогазпром , м.Донецьк Приватного підприємства Аква-Сіті , м.Київ визнання договору №1708-1/2011 від 17.08.2011р. недійсним

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Аква-Сіті , м.Київ, позивач, звернулося до господарського суду Донецької області з первісним позовом до відповідача, Підприємства Укртранснафтогазпром , м.Донецьк про стягнення 371537,02грн., які складаються з заборгованості в сумі 198125,04грн., 3% річних в сумі 16374,66грн. та інфляційних в сумі 160037,32грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції розмір позовних вимог неодноразово збільшувався. Остаточно позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 131125,04грн., 3% річних у розмірі 16558,00грн. та інфляційні у розмірі 107246,53грн. На підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято судом, у подальшому суд розглядав справу з її врахуванням.

Ухвалою суду від 23.08.2016р. до розгляду спільно з первісним позовом у справі №905/1104/16 прийнято зустрічну позовну заяву Підприємства Укртранснафтогазпром до Приватного підприємства "Аква-Сіті" про визнання договору №1708-1/2011 від 17.08.2011р. недійсним.

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.02.2017р. (повний текст підписано 06.02.2017р.) у справі №905/1104/16 позовні вимоги Приватного підприємства "Аква-Сіті" задоволено частково, стягнуто з Підприємства Укртранснафтогазпром заборгованість в сумі 131125,04грн., 3% річних в сумі 16487,37грн., інфляційні в сумі 107246,53грн. У задоволенні зустрічних позовних вимог Підприємства Укртранснафтогазпром про визнання недійсним договору відмовлено.

Рішення суду в частині задоволення первісних позовних вимог мотивоване неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду №1708-1/2011 від 17.08.2011р. в частині здійснення своєчасних розрахунків за виконані позивачем роботи, а також наявністю недоліків у розрахунках позивача. У частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, обґрунтованих обмеженням повноважень представника на підписання договору, рішення суду мотивоване відсутністю підстав вважати, що Приватне підприємство "Аква-Сіті" було обізнане про обмеження повноважень представника, а також доведеністю факту наступного схвалення спірного правочину юридичною особою.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач за первісним позовом звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 02.02.2017р. (повний текст підписано 06.02.2017р.) у справі №905/1104/16 скасувати в частині стягнення з Підприємства Укртранснафтогазпром заборгованості, 3% річних, інфляційних та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Так, скаржник зазначає, що з огляду на відсутність конкретної дати підписання акту виконаних робіт, відсутня можливість визначити момент початку відліку строку належного виконання грошового зобов'язання з оплати робіт, отже відсутнє порушення такого зобов'язання і, відповідно, відсутні підстави для притягнення до відповідальності.

Крім того, апелянт вважає, що судом безпідставно стягнуті судові витрати на послуги адвоката у зазначеному у рішенні розмірі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2017р. (головуючий Зубченко І.В., судді Попков Д.О., Радіонова О.О.) апеляційна скарга Підприємства Укртранснафтогазпром прийнята до провадження, розгляд скарги призначено на 28.03.2017р.

У зв'язку з неможливістю розгляду справи 28.03.2017р. суддями - членами колегії Попковим Д.О. та Радіоновою О.О. з визначених у розпорядженні причин, на підставі розпорядження керівника апарату суду, в результаті автоматичної зміни було сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий Зубченко І.В., судді Скакун О.А., Татенко В.М.

Представник позивача в судовому засіданні 28.03.2017р. проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, своїми правами, передбаченими ст.22 ГПК України, не скористався, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справа.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З урахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги, що явка сторін ухвалою суду апеляційної інстанції від 27.02.2017р. не була визнана обов'язковою, а позиція відповідача викладена безпосередньо в апеляційній скарзі, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника Підприємства Укртранснафтогазпром за наявними матеріалами справи.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

17.08.2011р. між Підприємством Укртранснафтогазпром (далі - замовник) та Приватним підприємством Аква-Сіті (далі - підрядник) укладено договір підряду №1708-1/2011.

Відповідно до п.1.1 договору підрядник зобов'язується у відповідності з умовами даного договору виконати роботи з устаткування дитячих басейнів на об'єкті: Центр водного спорту , розташованого за адресою АР Крим, смт.Партеніт, вул.Галини Васильченко, 6, а замовник зобов'язується надати підряднику об'єкт для проведення робіт, прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах, передбачених даним договором.

Пунктами 1.3, 1.4 сторони узгодили, що безпосередній перелік, об'єм та вартість робіт, передбачених п.1.1 розділу 1 договору, визначаються сторонами у договірних цінах (додаток №1, додаток №2), узгоджених та затверджених сторонами, які є невід'ємною частиною даного договору. Замовник надає підряднику об'єкт, готовий до проведення робіт, що знаходиться за адресою: АР Крим, смт.Партеніт, вул. Галини Васильченко, буд.6.

Умовами п.2.1 передбачено, що вартість робіт за договором визначається на підставі договірної ціни і на момент підписання договору складає суму: 310028,00грн., крім того ПДВ 20% в сумі: 62005,60грн., всього з урахуванням ПДВ суму: 372033,60грн.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за договором (п.13.1).

Первісна позовна заява Приватного підприємства Аква-Сіті мотивована тим, що на підставі договору №1708-1/2011 від 17.08.2011р. підрядник належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, що підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2013р. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2013р., проте оплата виконаних робіт у погодженому розмірі замовником здійснена не була.

Зустрічні позовні вимоги Підприємство Укртранснафтогазпром обґрунтовує тим, що спірний договір №1708-1/2011 від 17.08.2011р. з боку замовника підписано особою, яка згідно з преамбулою договору є заступником директора та діє на підставі довіреності, однак довіреність на підписання договорів підприємством не видавалась.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду.

Згідно ст.837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Розглянувши первісні позовні вимоги Приватного підприємства Аква-Сіті про стягнення з Підприємства Укртранснафтогазпром заборгованості в сумі 131125,04грн., 3% річних у розмірі 16558,00грн. та інфляційних у розмірі 107246,53грн. (з урахування останньої заяви про збільшення розміру позовних вимог), судова колегія зазначає наступне.

За умовами пункту 4.1 договору підрядник після виконання певного етапу чи всього комплексу робіт надає на затвердження замовнику акти виконаних робіт за формою КБ-2в, та довідку про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3, а замовник протягом 3 робочих днів з моменту надання приймає, і за відсутності заперечень, підписує акти та довідку і повертає другі екземпляри підряднику.

На виконання умов договору підрядником (позивачем за первісним позовом) були виконані роботи на суму 338125,04грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2013р. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2013р. Зазначені акт та довідка підписані представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

З огляду на відсутність на документах дати підписання, приймаючи до уваги, що акт виконаних робіт підписано за місяць, враховуючи приписи ст.253, 254 ЦК України, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що роботи вважаються прийнятими замовником (відповідачем за первісним позовом) в останній день цього місяця - 31.05.2013р.

Відповідно до ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За умовами розділу 5 договору, замовник сплачує підряднику виконані роботи в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника. Порядок розрахунків робіт, передбачених розділом 1 даного договору, здійснюється замовником у наступному порядку: передплата вартості матеріалів поставки підрядника в сумі: 41666,67грн., крім того ПДВ 20%: 8333,33грн., всього в сумі: 50000грн., протягом 5 календарних днів з моменту підписання даного договору відповідно до рахунку-фактури, наданого підрядником. Наступна оплата за виконані роботи здійснюється замовником на розрахунковий рахунок підрядника протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання-здачі певного етапу виконаних робіт. Кінцевий розрахунок за виконані роботи за даним договором здійснюється замовником на розрахунковий рахунок підрядника протягом 5 банківських днів з моменту підписання кінцевого акту виконаних робіт.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що за наслідками виконання робіт сторонами підписано єдиний акт - за травень 2013р., без підписання проміжних актів за певними етапами виконання робіт, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оплата за виконані роботи в розмірі 338125,04грн. мала бути здійснена протягом п'яти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт, тобто в строк до 07.06.2013р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була здійснена фактична оплата в розмірі 207000,00грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення №964 від 02.09.2011р. на суму 50000,00грн., №1220 від 02.11.2012р. на суму 30000,00грн., №1237 від 08.11.2012р. на суму 30000,00грн., №2075 від 18.06.2013р. на суму 37000,00грон., №2295 від 19.08.2013р. на суму 10000,00грн., №193 від 11.02.2014р. на суму 30000,00грн., №89 від 12.03.2016р. на суму 20000,00грн. Таким чином, заборгованість Підприємства Укртранснафтогазпром перед Приватним підприємством Аква-Сіті за договором №1708-1/2011 складає 131125,04грн. Оскільки доказів оплати вказаної суми відповідач суду не надав, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з Підприємства Укртранснафтогазпром заборгованості у зазначеному розмірі.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на приписи зазначеної статті, Приватне підприємство Аква-Сіті просить стягнути з Підприємства Укртранснафтогазпром за періоди з 08.06.2013р. по 19.06.2013р., з 20.06.2013р. по 18.08.2013р., з 19.08.2013р. по 10.02.2014р., з 11.02.2014р. по 11.03.2016р., з 12.03.2016р. по 13.01.2017р. 3% річних у розмірі 16558,00грн. та за загальний період з 08.06.2013р. по грудень 2016р. інфляційні у розмірі 107246,53грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, здійснений судом першої інстанції, судова колегія зазначає, що він є арифметично вірним. Розмір 3% річних за періоди з 08.06.2013р. по 17.06.2013р., з 20.06.2013р. по 18.08.2013р., з 20.08.2013р. по 10.02.2014р., з 12.02.2014р. по 11.03.2016р., з 13.03.2016р. по 13.01.2017р. становить 16487,37грн., а сума інфляційних за період липень 2013р. - грудень 2016р. становить 136490,89грн.

При цьому, господарським судом вірно зазначено, що позивачем невірно визначено періоди нарахування 3% річних, оскільки до останніх включено дату, коли здійснювались часткові оплати виконаних робіт.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги обмеженість суду розміром позовних вимог, судова колегія зазначає, що господарський суд Донецької області дійшов вірного висновку про стягнення з Підприємства Укртранснафтогазпром 3% річних в розмірі 16487,37грн. та інфляційних в розмірі 107246,53грн.

Позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача судові витрати, у тому числі витрати на оплату послуг адвоката в сумі 25000,00грн.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Приймаючи до уваги, що Приватне підприємство Аква-Сіті надало всі необхідні документи, які підтверджують надання послуг адвоката по даній справі, а також те, що внаслідок порушення саме відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача, останній був змушений звернутися до адвоката за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів, враховуючи відсутність складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, відсутність необхідності великого досвіду для його успішного завершення, тривалість розгляду справи, кількість судових засідань, в яких адвокат приймав участь, кількість підготовлених письмових пояснень, судова колегія зазначає про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо зменшення розміру відшкодування витрат на послуги адвоката до 12500,00грн. При визначенні розміру витрат на послуги адвоката, що підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача, господарський суд першої інстанції правомірно розрахував його пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги Підприємства Укртранснафтогазпром до Приватного підприємства "Аква-Сіті" про визнання договору №1708-1/2011 від 17.08.2011р. недійсним, судова колегія зазначає наступне.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір з боку замовника (позивача за зустрічним позовом) підписаний особою, яка згідно з преамбулою договору є заступником директора та діє від імені останнього на підставі довіреності №365 від 23.03.2011р., однак довіреність на підписання договорів підприємством не видавалась.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

Положеннями ст.203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній воли (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).

Як вбачається, зміст договору не суперечить вимогам чинного законодавства; волевиявлення сторін було вільним та відповідало їх внутрішній волі; умови договору направлені на реальне настання наслідків, обумовлених даним договором.

Щодо тверджень позивача за зустрічним позовом про відсутність відповідних повноважень у представника Підприємства Укртранснафтогазпром (ОСОБА_5) за довіреністю №365 від 23.03.2011р. з огляду на те, що відповідна довіреність не видавалась, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За приписами ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст.244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Пунктом 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір був підписаний з боку Підприємства Укртранснафтогазпром заступником директора - ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності №365 від 23.03.2011р. Копія відповідної довіреності в матеріалах справи відсутня. Разом з тим, враховуючи, що в договорі міститься посилання на зазначену довіреність, повноваження даної особи перевірено іншою стороною договору, а позивачем за зустрічним позовом не доведено обізнаність відповідача про обмеження повноважень ОСОБА_5, господарський суд Донецької області дійшов вірного висновку про відустність підстав вважати, що Приватне підприємство Аква-Сіті було обізане про обмеження повноважень ОСОБА_5

Разом з тим, відповідно до ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем за зустрічним позовом через систему клієнт-банк частково сплачена вартість прийнятих робіт. З наявних в матеріалах справи пояснень Публічного акціонерного товариства Європромбанк , в якому здійснювалось обслуговування Підприємства Укртранснафтогазпром , вбачається, що надати докази стосовно того, які особи мали право використання електронного цифрового підпису у період 2011-2014р., неможливо, оскільки немає доступу до приміщення банку у зв'язку з захопленням будівлі в м.Донецьк озброєними особами. При цьому в поясненнях зазначено, що платіжне доручення №89 від 12.03.2016р. підписано електронним цифровим підписом ОСОБА_6 Отже, зазначене платіжне доручення підписане особою, яка є керівником підприємства.

Таким чином, наведені обставини свідчать про схвалення Підприємством Укртранснафтогазпром спірного правочину, що, відповідно, виключає підстави для визнання договору №1708-1/2011 від 17.08.2011р. недійсним.

З огляду на наведене, господарський суд Донецької області дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог Підприємства Укртранснафтогазпром .

Щодо застосування до зустрічних позовних вимог строку позовної давності, про застосування якого заявлено Приватним підприємством "Аква-Сіті", судом першої інстанції правомірно зазначено про відсутність підстав для її застосування з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 02.02.2017р. (повний текст підписано 06.02.2017р.) у справі №905/1104/16 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 ГПК України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Підприємства Укртранснафтогазпром , м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 02.02.2017р. (повний текст підписано 06.02.2017р.) у справі №905/1104/16 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Донецької області від 02.02.2017р. (повний текст підписано 06.02.2017р.) у справі №905/1104/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: О.А. Скакун

В.М. Татенко

Надруковано 5 прим:

1 - позивачу;

1 - відповідачу;

1 - ГСДО;

1 - до справи;

1 - ДАГС