Постанова

від 10.08.2017 по справі 905/1104/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2017 року Справа № 905/1104/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддівХодаківської І.П., Бакуліної С.В. розглянувши касаційну скаргу Підприємства "Укртранснафтогазпром" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 28.03.2017 у справі № 905/1104/16 Господарського суду Донецької області за позовомПриватного підприємства "Аква-Сіті" доПідприємства "Укртранснафтогазпром" простягнення коштів за зустрічним позовомПідприємства "Укртранснафтогазпром" доПриватного підприємства "Аква-Сіті" провизнання договору недійсним

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачане з'явилися - - відповідачане з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Приватне підприємство "Аква-Сіті" звернулося до Господарського суду Донецької області із первісним позовом до Підприємства "Укртранснафтогазпром" про стягнення заборгованість в сумі 131 125,04 грн., 3% річних у розмірі 16 558,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 107 246,53грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог т. 1 а.с.116-117).

Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем умов договору підряду № 1708-1/2011 від 17.08.2011 в частині оплати виконаних робіт.

У квітні 2016 року до Господарського суду Донецької області надійшов зустрічний позов Підприємства "Укртранснафтогазпром" до Приватного підприємства "Аква-Сіті" про визнання договору №1708-1/2011 від 17.08.2011 недійсним.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що спірний договір підписано не уповноваженою особою.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 02.02.2017 (головуючий суддя Осадча А.М., суддів Курило Г.Є., Кротінова О.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2017 (головуючого судді Зубченко І.В., судді: Скакун О.А., Татенко В.М.), позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 131 125,04 грн., 3% річних у розмірі 16 487,37 грн. та інфляційних втрат у розмірі 107 246,53грн., а також, витрат на послуги адвоката у сумі 12 495,54 грн. та 5 571,53 грн. оплату судового збору. В решті вимог первісного позову відмовлено.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Підприємства "Укртранснафтогазпром" до Приватного підприємства "Аква-Сіті" про визнання договору № 1708-1/2011 від 17.08.2011 недійсним відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Підприємство "Укртранснафтогазпром" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити.

У підтвердження своїх вимог касатор зазначає, що з огляду на відсутність конкретної дати підписання акту виконаних робіт, відсутня можливість визначити момент початку відліку строку належного виконання грошового зобов'язання з оплати робіт, отже відсутнє порушення такого зобов'язання і, відповідно, відсутні підстави для притягнення до відповідальності.

Крім того, вважає, що судом безпідставно стягнуті судові витрати на послуги адвоката у зазначеному судами розмірі.

Приватне підприємство "Аква-Сіті", не скористалося правом, наданим статтею 111 2 ГПК України, не надіслало свій відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Учасники даного судового провадження не реалізували процесуального права на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

У зв'язку з перебуванням судді Данилової М.В. у відпустці здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів та сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді - Ходаківська І.П., Бакуліна С.В. для розгляду даної справи (протокол від 07.08.2017).

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У справі, що переглядається господарськими судами встановлено, що 17.08.2011 між Підприємством "Укртранснафтогазпром" (далі - замовник) та Приватним підприємством "Аква-Сіті" (далі - підрядник) укладено договір підряду №1708-1/2011., п. 1.1 якого сторони погодили, що підрядник зобов'язується у відповідності з умовами даного договору виконати роботи з устаткування дитячих басейнів на об'єкті: "Центр водного спорту", розташованого за адресою АР Крим, смт.Партеніт, вул.Галини Васильченко, 6, а замовник зобов'язується надати підряднику об'єкт для проведення робіт, прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах, передбачених даним договором.

Пунктами 1.3, 1.4 договору сторони узгодили, що безпосередній перелік, об'єм та вартість робіт, передбачених п.1.1 розділу 1 договору, визначаються сторонами у договірних цінах (додаток №1, додаток №2), узгоджених та затверджених сторонами, які є невід'ємною частиною даного договору. Замовник надає підряднику об'єкт, готовий до проведення робіт, що знаходиться за адресою: АР Крим, смт. Партеніт, вул. Галини Васильченко, буд.6.

Умовами п.2.1 передбачено, що вартість робіт за договором визначається на підставі договірної ціни і на момент підписання договору складає суму: 310 028,00 грн., крім того ПДВ 20% в сумі: 62 005,60 грн., всього з урахуванням ПДВ суму: 372 033,60 грн.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за договором (п.13.1).

Судами встановлено, що підрядник виконав взяті на себе зобов'язання за договором, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2013 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2013 року, що містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с.12-20).

Також, матеріали справи містять платіжні доручення (т.1 а.с. 71-77), згідно яких відповідачем була здійснена фактична оплата робіт в розмірі 207 000,00 грн., доказів сплати іншої частини боргу у сумі 131 125,04 грн. в передбачений договором строк відповідач до матеріалів справи не надав.

Отже, відповідач прийняв виконані роботи підрядника без зауважень, однак свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної сплати робіт не виконав, що і стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення заборгованість в сумі 131 125,04 грн., 3% річних у розмірі 16 558,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 107 246,53 грн. у т. ч. витрат на послуги адвоката.

Зустрічні позовні вимоги Підприємства "Укртранснафтогазпром" обґрунтовані тим, що спірний договір №1708-1/2011 від 17.08.2011 з боку замовника підписано особою, яка згідно з преамбулою договору є заступником директора та діє на підставі довіреності, однак довіреність на підписання договорів підприємством не видавалась.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісних позовних вимог Приватного підприємства "Аква-Сіті" господарські суди виходили з обставин неналежного виконанням відповідачем умов договору підряду №1708-1/2011 від 17.08.2011 в частині здійснення своєчасних розрахунків за виконані позивачем роботи, а також наявністю помилок у розрахунках позивача. У частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, обґрунтованих обмеженням повноважень представника на підписання договору, рішення судів мотивовані відсутністю підстав вважати, що Приватне підприємство "Аква-Сіті" було обізнане про обмеження повноважень представника, а також доведеністю факту наступного схвалення спірного правочину юридичною особою.

Колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Статтею 837 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 853 ЦК України передбачено обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

За умовами пункту 4.1 договору підрядник після виконання певного етапу чи всього комплексу робіт надає на затвердження замовнику акти виконаних робіт за формою КБ-2в, та довідку про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3, а замовник протягом 3 робочих днів з моменту надання приймає, і за відсутності заперечень, підписує акти та довідку і повертає другі екземпляри підряднику.

Судами встановлено факт прийняття замовником, без зауважень, виконаної роботи підрядника по облаштуванню дитячих басейнів на об'єкті "Центр водного спорту" на суму 338 125,04 грн., що підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2013 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2013.

З огляду на відсутність на документах дати їх підписання, приймаючи до уваги, що єдиний акт виконаних робіт підписано в цілому за місяць травень 2013 року та враховуючи приписи ст.253, 254 ЦК України, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що роботи вважаються прийнятими замовником (відповідачем за первісним позовом) в останній день цього місяця, а саме 31.05.2013.

Відповідно ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.

За умовами розділу 5 договору, замовник сплачує підряднику виконані роботи в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника. Порядок розрахунків робіт, передбачених розділом 1 даного договору, здійснюється замовником у наступному порядку: передплата вартості матеріалів поставки підрядника в сумі: 41666,67 грн., крім того ПДВ 20%: 8 333,33 грн., всього в сумі: 50 000 грн., протягом 5 календарних днів з моменту підписання даного договору відповідно до рахунку-фактури, наданого підрядником. Наступна оплата за виконані роботи здійснюється замовником на розрахунковий рахунок підрядника протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання-здачі певного етапу виконаних робіт. Кінцевий розрахунок за виконані роботи за даним договором здійснюється замовником на розрахунковий рахунок підрядника протягом 5 банківських днів з моменту підписання кінцевого акту виконаних робіт.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, визначена судами дата підписання акту - 31.05.2013, оплата виконаних робіт мала бути здійснена до 07.06.2013.

Так, відповідачем була здійснена фактична оплата в розмірі 207 000,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення (т.1 а.с. 71-77), доказів сплати іншої частини боргу у сумі 131 125,04 грн. в передбачений договором строк відповідач до матеріалів справи не надав.

Встановивши на підставі поданих до матеріалів справи доказів факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасного та повного розрахунку з позивачем (за первісним позовом) за виконані роботи, суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 131 125,04 грн.

Зазначені висновки судів попередніх інстанцій колегія вважає достатньо обґрунтованими.

Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних за періоди з 08.06.2013 по 19.06.2013, з 20.06.2013 по 18.08.2013, з 19.08.2013 по 10.02.2014, з 11.02.2014 по 11.03.2016, з 12.03.2016 по 13.01.2017р. у розмірі 16 558,00грн. та інфляційні втрати за період з липня 2013 по грудень 2016 у сумі 136 490,89 грн.

Матеріально-правовою підставою позову в цій частині позивачем визначена стаття 625 ЦК України.

Порушенням зобов'язання відповідно до статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пунктах 3.1., 4.1. своєї постанови № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором.

Підставою для задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних став висновок судів попередніх інстанцій про неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати виконаних робіт.

Перевіривши розрахунок щодо стягнення заявлених позивачем 3% річних за зазначені вище періоди, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про помилковість включення до них дати, коли здійснювались часткові оплати виконаних робіт.

Здійснивши арифметично вірний перерахунок, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що у позивача (за первісним позовом) виникло право на нарахування та стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 16 487,37 грн. та інфляційних в розмірі 107 246,53 грн.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 12 495,54 грн., враховуючи порушення саме відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача, при цьому, зменшивши розмір такого відшкодування, з огляду на співрозмірність заявлених адвокатських витрат, відсутності складності справи та фактично наданій у справі правовій допомозі, а також виходячи з обсягу здійсненої адвокатом роботи, зокрема, підготовка позовних матеріалів та участь в декількох судових засіданнях.

Розглядаючи зустрічні позовні вимоги Підприємства "Укртранснафтогазпром" до Приватного підприємства "Аква-Сіті" про визнання договору №1708-1/2011 від 17.08.2011 недійсним, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Позовні вимоги Підприємство "Укртранснафтогазпром" мотивовані тим, що спірний договір з боку замовника (позивача за зустрічним позовом) підписаний ОСОБА_4, який згідно з преамбулою договору є заступником директора та діє від імені останнього на підставі довіреності №365 від 23.03.2011, проте, за відсутності повноважень на укладення договору, оскільки довіреність на підписання договорів підприємством не видавалась.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (ст. 92 ЦК України).

Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Судами встановлено, що підписаний договір з боку Підприємства "Укртранснафтогазпром" заступником директора - ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності №365 від 23.03.2011, копія якої в матеріалах справи відсутня.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Приписами ст. 244 ЦК України встановлено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Як роз'яснено у пункті 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", настання передбачених статтею 241 ЦК України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Як встановлено судами, після укладення спірного договору, Підприємством "Укртранснафтогазпром" було частково сплачено вартість визначених договором робіт, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 71-77).

Зазначене свідчить про схвалення Підприємством "Укртранснафтогазпром" спірного правочину та фактичне прийняття його до виконання.

З огляду на зазначене суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідивши обставини справи, з дотриманням наведених норм матеріального права на підставі ретельної оцінки поданих сторонами доказів, беручи до уваги встановлену чинним законодавством України презумпцію правомірності правочину та відсутність законодавчих приписів щодо нікчемності договору від №1708-1/2011 від 17.08.2011, дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні зустрічного позову Підприємства "Укртранснафтогазпром".

При цьому колегія звертає увагу скаржника на те, що відповідно до приписів статті 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2017 у справі № 905/1104/16 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Бакуліна