Рішення

від 01.02.2017 по справі 910/22076/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2017Справа №910/22076/16 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства РОСАВА до За участю За участю про Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім РОСАВА Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб визнання поруки припиненою Представники:

від Позивача: Ольшевський І.П. (представник за Довіреністю);

Поліщук А.А. (представник за Довіреністю);

Салій М.В. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: Пономарьов А.О. (представник за Довіреністю);

Від Третьої особи - 1: Корольова А.В. (представник за Довіреністю);

Від Третьої особи - 2: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство РОСАВА (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит (надалі також - Відповідач ) про визнання поруки припиненою.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 11.04.2013 року між АТ "Банк "Фінанси та Кредит"(Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім РОСАВА (Позичальник) було укладено Договір про мультивалютну кредитну лінію № 1459м-13, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику грошові кошти в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності і цільового використання. В якості забезпечення належного виконання зобов'язань Позичальника за Договором про мультивалютну кредитну лінію № 1459м-13 від 11.04.2013 року, 11.04.2013 року між АТ "Банк "Фінанси та Кредит"(Кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім РОСАВА (Боржник) та Приватним акціонерним товариством РОСАВА (Поручитель) було укладено Договір поруки №215, відповідно до умов якого Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати за своєчасне та повне виконання Боржником зобов'язань в розмірі 25577600 грн. за Договором про мультивалютну кредитну лінію № 1459м-13 від 11.04.2013 року, укладеним між Кредитором та Боржником, про надання Боржнику кредиту у розмірі 25577600 грн. 00 коп., зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, виходячи із процентних ставок, зазначених у п.3.1 Кредитного договору. Як зазначає Позивач, без згоди Приватного акціонерного товариства РОСАВА було здійснено заміну основних зобов'язань за Договором про мультивалютну кредитну лінію № 1459м-13 від 11.04.2013 року шляхом збільшення строку повернення кредитних коштів та збільшення розміру комісійної винагороди за управління кредитною лінією, чим відповідно збільшився розмір відповідальності Позивача як Поручителя. Таким чином, просить Суд визнати припиненою поруку Приватного акціонерного товариства РОСАВА за Договором поруки №215 від 11.04.2013 року, укладеним між АТ "Банк "Фінанси та Кредит"(Кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім РОСАВА (Боржник) та Приватним акціонерним товариством РОСАВА .

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.12.2016 року порушено провадження у справі № 910/22076/16, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "РОСАВА", судове засідання призначено на 14.12.2016 року.

14.12.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

14.12.2016 року в судове засідання з'явились представники позивача та відповідача. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 02.12.2016 року не виконав.

В судовому засіданні представники позивача подали письмові пояснення, однак, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 02.12.2016 року не виконали.

Щодо клопотання Відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

Відповідно до п. 1.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ст. 27 ГПК передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін. З підстав, зазначених у третьому і четвертому реченнях частини першої згаданої статті, господарський суд залучає певну особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, й за відсутності згаданих заяви чи клопотання. Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Так, відповідно до постанови Правління НБУ від 17 грудня 2015 р. № 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 18 грудня 2015 р. № 230, "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Банк "Фінанси та кредит", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні на два роки з 18 грудня 2015 року до 17 грудня 2017 року включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд.

Згідно з положеннями ст.47 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду визначається виконавчою дирекцією Фонду з чітко визначеними межами повноважень. Уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, що ліквідується.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали та обставини справи, Суд вважає за необхідне задовольнити клопотання Відповідача та залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Крім того, з метою повного та всебічного розгляду спору, Суд прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача:

- направити копію позовної заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надати Суду докази на підтвердження направлення;

- надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит".

2) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надати письмові пояснення по суті позовних вимог Приватного акціонерного товариства "РОСАВА".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 року відкладено розгляд справи на 28.12.2016 року, у зв'язку з неявкою представника третьої особи в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, залученням до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, витребуванням додаткових доказів по справі.

22.12.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду.

23.12.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли письмові пояснення у справі.

27.12.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача надійшли письмові пояснення у справі на виконання вимог ухвали суду.

28.12.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача надійшли письмові пояснення у справі на виконання вимог ухвали суду.

28.12.2016 року в судове засідання з'явились представники сторін. Представники позивача вимоги ухвали суду від 14.12.2016 року виконали не в повному обсязі, а в судовому засіданні надали усні пояснення по суті спору, якими підтримали вимоги та доводи позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, якими заперечив проти задоволення позовних вимог. Представники третіх осіб надали усні пояснення по суті спору.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача:

- надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням письмових та усних пояснень представників відповідача та третіх осіб;

- надати письмові пояснення з посиланням на належні докази щодо того, якою додатковою угодою до Кредитного договору збільшено період нарахування процентів за договором і як наслідок збільшено розмір відповідальності Поручителя.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2016 року відкладено розгляд справи на 01.02.2017 року, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

17.01.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

01.02.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку заборгованості.

В судовому засіданні 01 лютого 2017 року представники Позивача підтримали вимоги та доводи позовної заяви, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача надав усні пояснення по суті спору. В судове засідання представник Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про відкладення справи в судовому засіданні 28.12.2016 року.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Третя особа - 2 про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Приймаючи до уваги, що Третя особа були належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Третьої особи - 2 не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 01 лютого 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

11.04.2013 року між АТ "Банк "Фінанси та Кредит"(Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім РОСАВА (Позичальник) було укладено Договір про мультивалютну кредитну лінію № 1459м-13, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику грошові кошти в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності і цільового використання. Надання кредитних коштів буде здійснюватися окремими частинами на умовах, визначених цим договором в межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 25577600 грн., з урахуванням графіку зниження ліміту кредитної лінії, зі сплатою за користування кредитними коштами процентів відповідно до розділу 3 цього Договору.

У відповідності до пункту 2.6 Кредитного договору Позичальник сплачує Банку комісійні винагороди:

а) за розрахунково - касове обслуговування при проведенні кредитних операцій в 500 грн. 00 коп. одноразово в день укладання цього Договору;

b) за управління кредитною лінією в розмірі 00 грн. 00 коп. від суми ліміту кредитної лінії, що встановлена в п.1.1.1 цього Договору, щомісячно, за цілий календарний місяць строку дії цього Договору.

У разі, якщо строк дії цього Договору містить період часу, який складає частину календарного місяця, то розмір комісійної винагороди за вказану частину календарного місяця встановлюється пропорційно фактичній кількості календарних днів у цьому періоді часу. Сплата комісійної винагороди здійснюється Позичальником в період з 26 числа до останнього робочого дня кожного місяця, починаючи з місяця укладення цього Договору. У вказаний період сплачується комісія, нарахована за поточний місяць. За місяць, в якому припиняється дія цього Договору, сплата комісії здійснюється не пізніше за дату припинення дії Договору.

Згідно з п.3.4 Кредитного договору нарахування і сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує проценти в строк з 26 числа кожного місяця та не пізніше за останній робочий день кожного місяця. У зазначений строк сплачуються проценти, нараховані за користування кредитними коштами з 26 числа попереднього місяця до 25 числа поточного місяця (включно)

В якості забезпечення належного виконання зобов'язань Позичальника за Договором про мультивалютну кредитну лінію № 1459м-13 від 11.04.2013 року, 11.04.2013 року між АТ "Банк "Фінанси та Кредит"(Кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім РОСАВА (Боржник) та Приватним акціонерним товариством РОСАВА (Поручитель) було укладено Договір поруки №215, відповідно до умов якого Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати за своєчасне та повне виконання Боржником зобов'язань в розмірі 25577600 грн. за Договором про мультивалютну кредитну лінію № 1459м-13 від 11.04.2013 року, укладеним між Кредитором та Боржником, про надання Боржнику кредиту у розмірі 25577600 грн. 00 коп., зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, виходячи із процентних ставок, зазначених у п.3.1 Кредитного договору.

Відповідно до пункту 1.3 Договору поруки поручитель свідчить, що він ознайомлений з кредитним договором і згоден з його умовами.

Згідно з пунктом 2.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором в тому ж об'ємі, що і Боржник, в т.ч. за основним боргом, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки за основним боргом і процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків.

У відповідності до пункту 2.3 Договору поруки у разі непогашення боржником заборгованості за кредитним договором протягом 1-го банківського дня з моменту настання терміну сплати відсотків, основного боргу або комісійної винагороди, передбачених Кредитним договором, у кредитора настає повне право вимоги сплати боргу в повному обсязі від поручителя.

У разі невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором в зазначені у договорі строки, поручитель зобов'язується не пізніше 2-х банківських днів з моменту повідомлення його кредитором (письмового або телетрансміссіонного) про невиконання боржником прийнятих на себе зобов'язань сплатити необхідну кредитором грошову суму, шляхом її перерахування на рахунок кредитора будь-яким способом, вказаним кредитором (пункт 3.1 Договору поруки).

Відповідно до пункту 4.4 Договору поруки внесення змін і доповнень до кредитного договору, в наслідків якого збільшується об'єм відповідальності поручителя, не допускається без погодження з поручителем.

Положеннями розділу 5 Договору поруки сторони погодили, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання терміну виконання зобов'язання за кредитним договором не пред'явив вимоги до поручителя. Порука припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Додатковими угодами до Договору поруки №215 від 11.04.2013 року Сторони вносили зміни у п.1.1 Договору поруки в частині розміру кредитних зобов'язань Боржника. Зокрема, останньою Додатковою угодою від 14.04.2015 року до Договору поруки №215 від 11.04.2013 року п.1.1 викладено в такій редакції: Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати за своєчасне та повне виконання Боржником зобов'язань в розмірі 376597884 грн. 53 коп. за Договором про мультивалютну кредитну лінію № 1459м-13 від 11.04.2013 року, укладеним між Кредитором та Боржником, про надання Боржнику кредиту у розмірі 399150510 грн. 00 коп., зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, виходячи із процентних ставок, зазначених у п.3.1 Кредитного договору .

Після цього, між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім РОСАВА були укладені Додаткові угоди від 07.05.2015 року, 29.05.2015 року, 02.06.2015 року, 02.07.2015 року, 04.08.2015 року, 31.08.2015 року, 01.09.2015 року до Договору про мультивалютну кредитну лінію № 1459м-13 від 11.04.2013 року.

Так, Додатковими угодами від 07.05.2015 року, 02.06.2015 року, 02.07.2015 року, 04.08.2015 року, 01.09.2015 року до Договору про мультивалютну кредитну лінію № 1459м-13 від 11.04.2013 року Сторони змінили п.3.4 Договору та виклали його в наступній редакції з урахуванням останніх внесених змін: Нарахування і сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує у повному обсязі проценти в строк з 26 числа кожного місяця та не пізніше за останній робочий день кожного місяця. У зазначений строк сплачуються проценти, нараховані за користування кредитними коштами з 26 числа попереднього місяця до 25 числа поточного місяця (включно).

Позичальник сплачує проценти за останній звітний період (тобто звітний період, в якому настає термін повернення кредиту) не пізніше за термін повернення кредиту, що вказаний в п.2.5. цього Договору.

Якщо Позичальник скористається своїм правом достроково повернути отримані кредитні кошти, тобто достроково погасити заборгованість і за всім кредитом або його частиною, то одночасно з погашенням заборгованості за кредитом (чи його частиною) Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти за увесь строк користування, нараховані на суму заборгованості за кредитом (на частину заборгованості за кредитом, яка погашається) до терміну його погашення.

Проценти за користування кредитними коштами, нараховані по 25.04.2015p. включно, сплачуються Позичальником в строк до 30.12.2015p. включно.

Проценти за користування кредитними коштами, нараховані з 26.04.2015р. по 25.08.2015р. включно, сплачуються Позичальником в строк до 30.09.2015р. включно.

Позичальник зобов'язується виконувати умови абзацу першого п. 3.4 цього Договору, але в будь-якому випадку, починаючи з вересня 2015 p. щомісячно сплачувати проценти за користування кредитними коштами, які будуть нараховані починаючи з 26 серпня 2015 p., не пізніше останнього робочого дня кожного місяця у сумі не менше 500 000 гривень 00 копійок .

Додатковими угодами від 29.05.2015 року, 02.07.2015 року, 04.08.2015 року, 31.08.2015 року до Договору про мультивалютну кредитну лінію № 1459м-13 від 11.04.2013 року Сторони змінили п.2.6 абзац б) Договору та виклали його в наступній редакції: Позичальник сплачує Банку комісійні винагороди:

b) за управління кредитною лінією за травень 2015р. - в розмірі 10000 000 гривень 00 копійок;

за управління кредитною лінією за червень 2015р. - в розмірі 25 000 000 гривень 00 копійок;

за управління кредитною лінією за липень 2015р. - в розмірі 40 000 000,00 гривень 00 копійок;

за управління кредитною лінією за серпень 2015р. - в розмірі 30 000 000гривень 00 копійок,

Позичальник зобов'язується, починаючи з вересня 2015р. по березень 2016р., щомісячно оплачувати Банку комісійну винагороду, нараховану за травень-липень 2015р. в сумі не_менше 650000 гривень 00 копійок, залишок несплаченої комісійної винагороди сплачується до 08 квітня 2016р.

Позичальник зобов'язується, починаючи з вересня 2015р. по березень 2016 р., щомісячно сплачувати Банку комісійну винагороду, нараховану за серпень 2015 р. в сумі не менше 3 800 000 гривень 00 коп., залишок несплаченої комісійної винагороди сплачується до 08 квітня 2016 р.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що без згоди Приватного акціонерного товариства РОСАВА було здійснено заміну основних зобов'язань за Договором про мультивалютну кредитну лінію № 1459м-13 від 11.04.2013 року шляхом збільшення строку повернення кредитних коштів та збільшення розміру комісійної винагороди за управління кредитною лінією, чим відповідно збільшився розмір відповідальності Позивача як Поручителя. Таким чином, просить Суд визнати припиненою поруку Приватного акціонерного товариства РОСАВА за Договором поруки №215 від 11.04.2013 року, укладеним між АТ "Банк "Фінанси та Кредит"(Кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім РОСАВА (Боржник) та Приватним акціонерним товариством РОСАВА .

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства РОСАВА підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поруки №215 від 11.04.2013 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач зазначав, що без згоди Приватного акціонерного товариства РОСАВА було здійснено заміну основних зобов'язань за Договором про мультивалютну кредитну лінію № 1459м-13 від 11.04.2013 року шляхом збільшення строку повернення кредитних коштів та збільшення розміру комісійної винагороди за управління кредитною лінією, чим відповідно збільшився розмір відповідальності Позивача як Поручителя.

Главою 50 Цивільного кодексу України визначені правові засади припинення зобов'язання.

Так, статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За змістом ст.ст. 559, 598 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Статтею 559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності:

1. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

2. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

3. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

4. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом

Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки, на підставі частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України, зі зміною основного зобов'язання за відсутності на це згоди поручителя та зумовленим такою зміною збільшенням обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою.

Так, зміна умов зобов'язання, забезпеченого порукою, без згоди поручителя може припинити поруку лише у випадку, коли зазначене призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя за забезпеченим порукою зобов'язанням.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, порука припиняється за дії двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 17.02.2016 року у справі № 6-3176цс15, від 23.12.2014 року у справі № 3-196гс14, від 20.02.2013 року у справі № 6-172цс12, від 21.05.2012 року у справі № 6-18цс11, від 10.10.2012 року у справі № 6-112цс12.

Статтею 111-28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

За своєю правовою природою надання поручителем згоди на внесення до основного зобов'язання змін є одностороннім правочином, який за змістом і формою має відповідати вимогам ЦК України та відображати волевиявлення особи (у даному випадку - поручителя).

У постанові Верховного Суду України від 05.06.2013 у справі № 6-43цс13 зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов'язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.

Згідно з пунктом 2.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором в тому ж об'ємі, що і Боржник, в т.ч. за основним боргом, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки за основним боргом і процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків.

Судом встановлено, що при укладенні Додаткових угод до Договору про мультивалютну кредитну лінію № 1459м-13 від 11.04.2013 року Сторонами кредитного договору без згоди на те поручителя було збільшено обсяг його відповідальності за договором, оскільки Додатковою угодою від 01.09.2015 року до Договору про мультивалютну кредитну лінію № 1459м-13 від 11.04.2013 року Сторони змінили п.3.4 Договору, чим змінили дату повернення процентів за користування кредитними коштами, а саме встановлено новий строк до 30.12.2015 включно, змінили строки сплати відсотків, що є відстроченням виконання боржником зобов'язань з повернення кредитних коштів та сплаті нарахованих відсотків, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування кредитними коштами.

Крім того, Додатковими угодами від 29.05.2015 року, 02.07.2015 року, 04.08.2015 року, 31.08.2015 року до Договору про мультивалютну кредитну лінію № 1459м-13 від 11.04.2013 року Сторони кредитного договору без згоди поручителя змінили п.2.6 абзац б) Договору, чим збільшили розміри комісійної винагороди, які Позичальник повинен сплатити Банк. Суд звертає увагу, що при укладенні Договору про мультивалютну кредитну лінію № 1459м-13 від 11.04.2013 року розмір комісійної винагороди за управління кредитною лінією складав 00 грн. 00 коп., проте після внесення змін до п.2.6 абазцу б) розміри комісійні винагороди склали за управління кредитною лінією за травень 2015р. - в розмірі 10000 000 гривень 00 копійок; за управління кредитною лінією за червень 2015р. - в розмірі 25 000 000 гривень 00 копійок; за управління кредитною лінією за липень 2015р. - в розмірі 40 000 000,00 гривень 00 копійок; за управління кредитною лінією за серпень 2015р. - в розмірі 30 000 000гривень 00 копійок.

Проте, Суд зазначає, що Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження отримання згоди Поручителя на збільшення обсягу відповідальності останнього за Договором про мультивалютну кредитну лінію № 1459м-13 від 11.04.2013 року.

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що порука, яка виникла на підставі Договору поруки №215 від 11.04.2013 року, укладеного між АТ "Банк "Фінанси та Кредит", Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім РОСАВА та Приватним акціонерним товариством РОСАВА є припиненою.

Згідно із статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За таких підстав, Суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства РОСАВА до Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит про визнання поруки припиненою є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства РОСАВА - задовольнити повністю.

2. Визнати припиненою поруку Приватного акціонерного товариства РОСАВА за Договором поруки №215 від 11.04.2013 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Банк Фінанси та Кредит (04050, м.Київ, ВУЛИЦЯ АРТЕМА, будинок 60, Ідентифікаційний код юридичної особи 09807856), Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім РОСАВА (09100, Київська обл., місто Біла Церква, ВУЛИЦЯ ЛЕВАНЕВСЬКОГО, будинок 83, Ідентифікаційний код юридичної особи 36211094) та Приватним акціонерним товариством РОСАВА (09108, Київська обл., місто Біла Церква, ВУЛИЦЯ ЛЕВАНЕВСЬКОГО, будинок 91, Ідентифікаційний код юридичної особи 30253385)

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит (04050, м.Київ, ВУЛИЦЯ АРТЕМА, будинок 60, Ідентифікаційний код юридичної особи 09807856) на користь Приватного акціонерного товариства РОСАВА (09108, Київська обл., місто Біла Церква, ВУЛИЦЯ ЛЕВАНЕВСЬКОГО, будинок 91, Ідентифікаційний код юридичної особи 30253385) судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 06 лютого 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин