Постанова

від 15.03.2017 по справі 910/22076/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2017 р. Справа№ 910/22076/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від позивача: Салій М.В. за дов. №3/14 від 30.12.2016.

від відповідача: Пономарьов А.О. за дов. № б/н від 10.02.2017.

від третьої особи-1: не з'явився.

від третьої особи-2: не з'явився.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/22076/16 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "РОСАВА"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "РОСАВА"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання поруки припиненою

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "РОСАВА" задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення місцевого господарського суду має бути скасоване.

Відповідно автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), Скрипка І.М., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/22076/16 до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 15.03.2017.

09.03.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого, останній просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/22076/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

15.03.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від третьої особи-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого, останній просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/22076/16 скасувати, а апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні 15.03.2017 представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/22076/16 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 15.03.2017 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахування відзиву поданого під час апеляційного провадження та просив рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/22076/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 15.03.2017 треті особи своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між АТ "Банк "Фінанси та Кредит"(Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "РОСАВА" (Позичальник) 11.04.2013 було укладено Договір про мультивалютну кредитну лінію № 1459м-13, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику грошові кошти в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності і цільового використання. Надання кредитних коштів буде здійснюватися окремими частинами на умовах, визначених цим договором в межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 25 577 600 грн., з урахуванням графіку зниження ліміту кредитної лінії, зі сплатою за користування кредитними коштами процентів відповідно до розділу 3 цього Договору.

Відповідно до п. 2.6 Кредитного договору Позичальник сплачує Банку комісійні винагороди:

а) за розрахунково - касове обслуговування при проведенні кредитних операцій в 500 грн. 00 коп. одноразово в день укладання цього Договору;

b) за управління кредитною лінією в розмірі 00 грн. 00 коп. від суми ліміту кредитної лінії, що встановлена в п.1.1.1 цього Договору, щомісячно, за цілий календарний місяць строку дії цього Договору.

В разі, якщо строк дії цього Договору містить період часу, який складає частину календарного місяця, то розмір комісійної винагороди за вказану частину календарного місяця встановлюється пропорційно фактичній кількості календарних днів у цьому періоді часу. Сплата комісійної винагороди здійснюється Позичальником в період з 26 числа до останнього робочого дня кожного місяця, починаючи з місяця укладення цього Договору. У вказаний період сплачується комісія, нарахована за поточний місяць. За місяць, в якому припиняється дія цього Договору, сплата комісії здійснюється не пізніше за дату припинення дії Договору.

Відповідно до п.3.4 Кредитного договору нарахування і сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує проценти в строк з 26 числа кожного місяця та не пізніше за останній робочий день кожного місяця. У зазначений строк сплачуються проценти, нараховані за користування кредитними коштами з 26 числа попереднього місяця до 25 числа поточного місяця (включно).

11.04.2013 між АТ "Банк "Фінанси та Кредит"(Кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "РОСАВА" (Боржник) та Приватним акціонерним товариством "РОСАВА" (Поручитель), в якості забезпечення належного виконання зобов'язань Позичальника за Договором про мультивалютну кредитну лінію № 1459м-13 від 11.04.2013, було укладено Договір поруки №215, відповідно до умов якого Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати за своєчасне та повне виконання Боржником зобов'язань в розмірі 25 577 600 грн. за Договором про мультивалютну кредитну лінію № 1459м-13 від 11.04.2013, укладеним між Кредитором та Боржником, про надання Боржнику кредиту у розмірі 25 577 600 грн. 00 коп., зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, виходячи із процентних ставок, зазначених у п.3.1 Кредитного договору.

Згідно з п. 1.3 Договору поруки поручитель свідчить, що він ознайомлений з кредитним договором і згоден з його умовами.

Відповідно до п. 2.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором в тому ж об'ємі, що і Боржник, в т.ч. за основним боргом, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки за основним боргом і процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків.

У відповідності до п. 2.3 Договору поруки у разі непогашення боржником заборгованості за кредитним договором протягом 1-го банківського дня з моменту настання терміну сплати відсотків, основного боргу або комісійної винагороди, передбачених Кредитним договором, у кредитора настає повне право вимоги сплати боргу в повному обсязі від поручителя.

В разі невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором в зазначені у договорі строки, поручитель зобов'язується не пізніше 2-х банківських днів з моменту повідомлення його кредитором (письмового або телетрансміссіонного) про невиконання боржником прийнятих на себе зобов'язань сплатити необхідну кредитором грошову суму, шляхом її перерахування на рахунок кредитора будь-яким способом, вказаним кредитором (пункт 3.1 Договору поруки).

Згідно з п. 4.4 Договору поруки внесення змін і доповнень до кредитного договору, в наслідок якого збільшується об'єм відповідальності поручителя, не допускається без погодження з поручителем.

Сторонами, положеннями розділу 5 Договору поруки погоджено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання терміну виконання зобов'язання за кредитним договором не пред'явив вимоги до поручителя. Порука припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що додатковими угодами до Договору поруки №215 від 11.04.2013 сторони вносили зміни у п.1.1 Договору поруки в частині розміру кредитних зобов'язань Боржника. Зокрема, останньою Додатковою угодою від 14.04.2015 до Договору поруки №215 від 11.04.2013 п.1.1 викладено в такій редакції: "Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати за своєчасне та повне виконання Боржником зобов'язань в розмірі 376 597 884 грн. 53 коп. за Договором про мультивалютну кредитну лінію № 1459м-13 від 11.04.2013, укладеним між Кредитором та Боржником, про надання Боржнику кредиту у розмірі 399 150 510 грн. 00 коп., зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, виходячи із процентних ставок, зазначених у п.3.1 Кредитного договору".

Після цього, між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "РОСАВА" були укладені Додаткові угоди від 07.05.2015, 29.05.2015, 02.06.2015, 02.07.2015, 04.08.2015, 31.08.2015, 01.09.2015 до Договору про мультивалютну кредитну лінію № 1459м-13 від 11.04.2013.

Додатковими угодами від 07.05.2015, 02.06.2015, 02.07.2015, 04.08.2015, 01.09.2015 до Договору про мультивалютну кредитну лінію № 1459м-13 від 11.04.2013 сторони змінили п.3.4 Договору та виклали його в наступній редакції з урахуванням останніх внесених змін: "Нарахування і сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує у повному обсязі проценти в строк з 26 числа кожного місяця та не пізніше за останній робочий день кожного місяця. У зазначений строк сплачуються проценти, нараховані за користування кредитними коштами з 26 числа попереднього місяця до 25 числа поточного місяця (включно).

Позичальник сплачує проценти за останній звітний період (тобто звітний період, в якому настає термін повернення кредиту) не пізніше за термін повернення кредиту, що вказаний в п.2.5. цього Договору.

Якщо Позичальник скористається своїм правом достроково повернути отримані кредитні кошти, тобто достроково погасити заборгованість і за всім кредитом або його частиною, то одночасно з погашенням заборгованості за кредитом (чи його частиною) Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти за увесь строк користування, нараховані на суму заборгованості за кредитом (на частину заборгованості за кредитом, яка погашається) до терміну його погашення.

Проценти за користування кредитними коштами, нараховані по 25.04.2015 включно, сплачуються Позичальником в строк до 30.12.2015 включно.

Проценти за користування кредитними коштами, нараховані з 26.04.2015 по 25.08.2015 включно, сплачуються Позичальником в строк до 30.09.2015 включно.

Позичальник зобов'язується виконувати умови абзацу першого п. 3.4 цього Договору, але в будь-якому випадку, починаючи з вересня 2015 щомісячно сплачувати проценти за користування кредитними коштами, які будуть нараховані починаючи з 26.08.2015, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця у сумі не менше 500 000 гривень 00 копійок".

Сторони, додатковими угодами від 29.05.2015, 02.07.2015, 04.08.2015, 31.08.2015 до Договору про мультивалютну кредитну лінію № 1459м-13 від 11.04.2013 змінили п.2.6 абзац б) Договору та виклали його в наступній редакції: "Позичальник сплачує Банку комісійні винагороди:

b) за управління кредитною лінією за травень 2015р. - в розмірі 10000 000 гривень 00 копійок;

за управління кредитною лінією за червень 2015 - в розмірі 25 000 000 гривень 00 копійок;

за управління кредитною лінією за липень 2015 - в розмірі 40 000 000,00 гривень 00 копійок;

за управління кредитною лінією за серпень 2015 - в розмірі 30 000 000гривень 00 копійок,

Позичальник зобов'язується, починаючи з вересня 2015 по березень 2016, щомісячно оплачувати Банку комісійну винагороду, нараховану за травень-липень 2015 в сумі не_менше 650 000 гривень 00 копійок, залишок несплаченої комісійної винагороди сплачується до " 08" квітня 2016.

Починаючи з вересня 2015р. по березень 2016, позичальник зобов'язується щомісячно сплачувати Банку комісійну винагороду, нараховану за серпень 2015 в сумі не менше 3 800 000 гривень 00 коп., залишок несплаченої комісійної винагороди сплачується до " 08" квітня 2016"

Позивач, в позовній заяві посилається на те, що без згоди Приватного акціонерного товариства "РОСАВА" було здійснено заміну основних зобов'язань за Договором про мультивалютну кредитну лінію № 1459м-13 від 11.04.2013 шляхом збільшення строку повернення кредитних коштів та збільшення розміру комісійної винагороди за управління кредитною лінією, чим відповідно збільшився розмір відповідальності Позивача як Поручителя. Просив визнати припиненою поруку Приватного акціонерного товариства "РОСАВА" за Договором поруки №215 від 11.04.2013, укладеним між АТ "Банк "Фінанси та Кредит"(Кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "РОСАВА" (Боржник) та Приватним акціонерним товариством "РОСАВА".

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

У зв'язку з укладення Договору поруки №215 від 11.04.2013 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Як визначено ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

У відповідності до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно з ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вказує на те, що без згоди Приватного акціонерного товариства "РОСАВА" було здійснено заміну основних зобов'язань за Договором про мультивалютну кредитну лінію № 1459м-13 від 11.04.2013 шляхом збільшення строку повернення кредитних коштів та збільшення розміру комісійної винагороди за управління кредитною лінією, чим відповідно збільшився розмір відповідальності Позивача як Поручителя.

Главою 50 Цивільного кодексу України визначені правові засади припинення зобов'язання.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У відповідності до ст.ст. 559, 598 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 Цивільного кодексу України).

Як визначено ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності:

- Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

- Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

- Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

- Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом

Отже, закон пов'язує припинення договору поруки, на підставі частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України, зі зміною основного зобов'язання за відсутності на це згоди поручителя та зумовленим такою зміною збільшенням обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою.

Так, зміна умов зобов'язання, забезпеченого порукою, без згоди поручителя може припинити поруку лише у випадку, коли зазначене призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя за забезпеченим порукою зобов'язанням.

Виходячи з аналізу вказаної правової норми, порука припиняється за дії двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі № 6-3176цс15, від 23.12.2014 у справі № 3-196гс14, від 20.02.2013 у справі № 6-172цс12, від 21.05.2012 у справі № 6-18цс11, від 10.10.2012 у справі № 6-112цс12.

Як передбачено ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

За своєю правовою природою надання поручителем згоди на внесення до основного зобов'язання змін є одностороннім правочином, який за змістом і формою має відповідати вимогам Цивільного кодексу України та відображати волевиявлення особи (у даному випадку - поручителя).

В постанові Верховного Суду України від 05.06.2013 у справі № 6-43цс13 зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов'язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.

Відповідно до п. 2.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором в тому ж об'ємі, що і Боржник, в т.ч. за основним боргом, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки за основним боргом і процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що при укладенні Додаткових угод до Договору про мультивалютну кредитну лінію № 1459м-13 від 11.04.2013 сторонами кредитного договору без згоди на те поручителя було збільшено обсяг його відповідальності за договором, оскільки Додатковою угодою від 01.09.2015 до Договору про мультивалютну кредитну лінію № 1459м-13 від 11.04.2013 сторони змінили п.3.4 Договору, чим змінили дату повернення процентів за користування кредитними коштами, а саме встановлено новий строк до 30.12.2015 включно, змінили строки сплати відсотків, що є відстроченням виконання боржником зобов'язань з повернення кредитних коштів та сплаті нарахованих відсотків, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування кредитними коштами.

Разом з тим, Додатковими угодами від 29.05.2015, 02.07.2015, 04.08.2015, 31.08.2015 до Договору про мультивалютну кредитну лінію № 1459м-13 від 11.04.2013 сторони кредитного договору без згоди поручителя змінили п.2.6 абзац б) Договору, чим збільшили розміри комісійної винагороди, які Позичальник повинен сплатити Банку. Апеляційний суд звертає увагу, що при укладенні Договору про мультивалютну кредитну лінію № 1459м-13 від 11.04.2013 розмір комісійної винагороди за управління кредитною лінією складав 00 грн. 00 коп., проте після внесення змін до п.2.6 абазцу б) розміри комісійні винагороди склали за управління кредитною лінією за травень 2015 - в розмірі 10 000 000 гривень 00 копійок; за управління кредитною лінією за червень 2015 - в розмірі 25 000 000 гривень 00 копійок; за управління кредитною лінією за липень 2015 - в розмірі 40 000 000,00 гривень 00 копійок; за управління кредитною лінією за серпень 2015 - в розмірі 30 000 000гривень 00 копійок.

Апеляційний суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження отримання згоди Поручителя на збільшення обсягу відповідальності останнього за Договором про мультивалютну кредитну лінію № 1459м-13 від 11.04.2013.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порука, яка виникла на підставі Договору поруки №215 від 11.04.2013, укладеного між АТ "Банк "Фінанси та Кредит", Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "РОСАВА" та Приватним акціонерним товариством "РОСАВА" є припиненою, а тому позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "РОСАВА" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання поруки припиненою є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/22076/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/22076/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/22076/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/22076/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська