Рішення

від 24.01.2017 по справі 910/17796/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2017Справа №910/17796/16

За позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Просперіті Хоум

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сітел

про стягнення 27674,81 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Барабан Є.Г. (представник за довіреністю);

Коваль О.С. (представник за договором);

Павліч В.М. (голова правління);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Просперіті Хоум звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сітел про стягнення заборгованості за надані послуги з розміщення телекомунікаційного обладнання замовника в розмірі 27674,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, у порушення умов укладеного між сторонами Договору з розміщення телекомунікаційного обладнання замовника №р-2 відповідно до узгоджених сторонами цін, своєчасно не оплачені надані позивачем послуги, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 18000 грн., яку просить стягнути позивач.

Крім того, позивач просить стягнути нараховані на вказану заборгованість на підставі ст.625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати в розмірі 5746,50 грн., три відсотки річних в сумі 833,52 грн. та пеню в розмірі 3094,79 грн. за порушення грошового зобов'язання.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача 3900 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання 24.01.2017 не з'явився, разом з тим, в попередніх судових засіданнях заперечував проти задоволення позовних вимог, крім того, через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва подав відзив на позов, в якому зокрема зазначив, що позивач не виконує взяті на себе зобов'язання за договором в частині забезпечення умов для експлуатації та функціонування обладнання в частині безперебійного електропостачання, оскільки позивачем було відімкнемо електропостачання до приміщень у яких розташоване обладнання відповідача. Крім того відповідач зазначає, що позивачем в порушення умов договору вчиняються перешкоджання у користуванні обладнанням, оскільки приміщення в яких знаходиться обладнання заблоковані та туди не пускають представників відповідача.

Крім того, відповідач зазначив, що з приміщення в якому було розміщено телекомунікаційне обладнання позивача було викрадене все обладнання, що позбавило останнього надавати телекомунікаційні послуги.

У зв'язку із зазначеними обставинами, зокрема у зв'язку з тим, що позивач не надає відповідачеві обумовлені договором послуги, вчинення відповідачем дій щодо оплати послуг призведе до безпідставного набуття позивачем грошових коштів.

Разом з тим, в ході розгляду справи відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, в обґрунтування якого відповідач зазначає, що позивач дізнався про порушення його права ще 10.08.2013, відтак оскільки позивачем позовну заяву було подано до суду 28.09.2016 відповідач вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності у відповідності до ст.257 ЦК України, а відтак просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.03.2007 між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Просперіті Хоум (виконавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю Сітел (замовник) укладено Договір №р-2 на розміщення телекомунікаційного обладнання, відповідно до умов якого виконавець надає, а замовник приймає і оплачує в порядку та на умовах визначених цим договором послуги з розміщення телекомунікаційного обладнання замовника (послуги) на об'єкті виконавця в межах будинку (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, об'єкт виконавця знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Російська, 45-Б.

Згідно з п.2.1 Договору, плата за послуги розміщення обладнання становить 500 грн. на місяць, без ПДВ, компенсація витрат за електроенергію, що споживається при роботі обладнання сплачується згідно показників лічильника замовника.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що плата передбачена п.2.1 договору, перераховується замовником щомісяця на поточний рахунок виконавця не пізніше 10-го числа місяця, який слідує за останнім місяцем, за який здійснюється оплата, на підставі договору та Акту про надані послуги.

Згідно з п.3.1 Договору, замовник зобов'язується своєчасно і у повному обсязі здійснювати плату за надані виконавцем послуги.

Відповідно до п.3.2 Договору, у разі несвоєчасної оплати за надані послуги замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Пунктом 4.1 Договору, виконавець зобов'язується забезпечити умови для експлуатації та функціонування обладнання: безперебійне електропостачання, крім випадків, коли це залежить від надавача енергоносія СВП Енергозбут Київенерго та невиконання зобов'язань замовником умов згідно п.3.1 цього договору.

Відповідно до п.4.3 Договору, виконавець зобов'язується щомісяця до 5 числа місяця, наступного за звітним надавати для підписання замовнику акти про надані послуги.

Згідно з п.8.1 Договору, договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2007 року.

Договір вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не заявить письмово (рекомендованим листом) про його розірвання за 30 днів до закінчення терміну його дії (п.8.2 Договору).

Матеріалами справи підтверджується, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Просперіті Хоум належним чином надавало відповідачеві зумовлені договором послуги за період з 01.09.2013 по 01.09.2016, що підтверджується наявними у матеріалах справи Актами надання послуг №81 від 30.09.2013, №88 від 31.10.2013, №95 від 30.11.2013, №102 від 31.12.2013, №5 від 31.01.2014, №12 від 28.02.2014, №20 від 31.03.2014, №33 від 30.04.2014, №39 від 31.05.2014, №47 від 30.06.2014, №60 від 31.07.2014, №66 від 31.08.2014, №73 від 30.09.2014, №89 від 31.10.2014, №95 від 30.11.2014, №112 від 31.12.2014, №112 від 31.03.2015, №113 від 30.06.2015, №114 від 30.09.2015, №115 від 31.12.2015, №18 від 31.12.2016, №19 від 30.06.2016.

Відповідач, в свою чергу, зобов'язань з оплати наданих відповідачем послуг не виконав, внаслідок чого, у останнього утворилася заборгованість в сумі 18000 грн.

Наявність у відповідача заборгованості перед позивачем також підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою №16/11-16/1 від 16.11.2016 про стан заборгованості ТОВ Сітел перед позивачем, відповідно до якої заборгованість відповідача перед позивачем становить 18000 грн.

За приписами ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт існування заборгованості відповідача перед позивачем належним чином підтверджений матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю Сітел з вимогами №30/05 від 30.05.2016 та №25/07 від 26.07.2016 в яких просив відповідача оплатити існуючу заборгованість.

Докази направлення зазначеної вимоги відповідачеві наявні в матеріалах справи.

Проте станом на дату звернення позивача із позовом до суду, відповідачем не вжито жодних заходів для погашення існуючої перед Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Просперіті Хоум заборгованості.

Разом з тим, факт належного надання позивачем послуг та користування відповідачем внутрішніми будинковими мережами також підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт за Договором №110/07-Р відповідно до якого відповідач надавав позивачеві та мешканцям будинку телекомунікаційні послуги з надання телефонії та ADSL доступу до мережі інтернет шляхом передачі сигналу телефонним кабелем, та виставленими відповідачем рахунками на оплату телекомунікаційних послуг.

Виходячи з вищенаведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 18000 грн. підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача, поданої в ході розгляду справи, щодо застосування строків позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Нормами статей 257, 258 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтями 261, 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані відповідачеві послуги за період з вересня 2013 року по вересень 2016 року.

Оскільки умовами пункту 2.3 Договору визначено, що плата передбачена п.2.1 договору, перераховується замовником щомісяця на поточний рахунок виконавця не пізніше 10-го числа місяця, який слідує за останнім місяцем, за який здійснюється оплата, на підставі договору та Акту про надані послуги, відтак оскільки позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за період з вересня 2013 року, та враховуючи, що позовну заяву подано до суду у вересні 2016 року суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви та застосування строків позовної давності, оскільки строк позовної давності позивачем не пропущений.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідно до якого сума інфляційних втрат за період з вересня 2013 по вересень 2016 складає 5746,50 грн., сума 3% річних за вказаний період становить 833,52 грн., суд дійшов висновку про його обґрунтованість і відповідність умовам закону, внаслідок чого зазначені суми підлягають стягненню з відповідача.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором позивач нарахував пеню за період з 01.09.2015 по 29.02.2016 в загальному розмірі 3094,79 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.3.2 Договору, у разі несвоєчасної оплати за надані послуги замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Разом з тим, оскільки відповідачем зроблено заяву про застосування позовної давності суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відтак, щодо вимог про стягнення пені, нарахованої за порушення строків оплати наданих послуг за договором, позовна давність підлягає застосуванню, внаслідок чого наявні підстави для стягнення пені в межах строку позовної давності, за період з серпня 2015 року по вересень 2016 року.

Здійснивши власний перерахунок нарахованої позивачем пені за вказаний період, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення пені на користь позивача розмірі 866,91 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Заперечення відповідача, щодо невиконання позивачем зобов'язань обумовлених договором судом відхиляються, оскільки матеріалами справи підтверджується надання відповідачем телекомунікаційних послуг за спірний період, відтак обов'язок відповідача сплачувати кошти за користування телекомунікаційними мережами будинку залишився та відповідачем не виконаний. Крім того, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників відповідача, відповідачем на підставі зазначеного договору на об'єкті позивача було розміщено телекомунікаційні мережі, та надавались мешканцям будинку послуги телефонного зв'язку та інтеренету за допомогою вказаних мереж телефонного зв'язку. При цьому, відповідач також мав намір надавати послуги інтернету мешканцям будинку за іншою технологією, що передбачала розміщення додаткового обладнання та проведення додаткових телекомунікаційних мереж у будинку, для чого між відповідачем та ТОВ ТОС було укладено договір оренди приміщення для розміщення зазначеного обладнання. Проте, у зв'язку з наявністю спорів між сторонами та ТОВ ТОС щодо вказаного приміщення, викрадення обладнання відповідача із зазначеного приміщення, відповідачем не розміщувалось додаткове телекомунікаційне обладнання у будинку та не надавались послуги інтернет. Разом з тим суд вказує на те, що зазначені обставини не впливають на вирішення справи, оскільки спірний договір передбачає надання послуг для відповідача з розміщення телекомунікаційного обладнання та містить фіксований розмір плати на надання таких послуг, яка не змінюється в залежності від кількості та виду обладнання, розміщеного відповідачем, а неможливість встановлення додаткового обладнання та надання послуг доступу до інтерненту не впливає на факт розміщення телекомунікаційних мереж відповідача телефонного зв'язку та надання послуг телефонного зв'язку відповідачем мешканцям будинку. Відтак, позивачем надавались послуги з розміщення телекомунікаційного обладнання відповідача для надання послуг телефонного зв'язку, відповідачем вказані послуги тривалий час приймались та оплачувались, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами та виписками по рахунку позивача, розміщення саме телефонних комунікацій та надання послуг телефонного зв'язку відповідачем не заперечується. Також, як вбачається з пояснень представника відповідача обладнання, розміщене на об'єкті не потребує підключення до енергопостачання.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, зокрема ненадання позивачем послуг відповідно до умов укладеного договору.

Разом з тим, стосовно вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 3900 грн., слід зазначити таке.

Відповідно до п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , відшкодування адвокатських витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, зокрема, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Факт оплати позивачем послуг адвоката на суму 3900 грн. підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №185 від 08.09.2016, №244 від 16.11.2016, №273 від 19.12.2016, №14 від 23.01.2017.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат по оплаті послуг адвоката є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В той же час, враховуючи категорію складності справи, в межах якої позивачем отримано адвокатські послуги, об'єм роботи проведеної адвокатом при підготуванні позовної заяви та під час розгляду справи, та з метою дотримання співмірності між заявленими позовними вимогами і витратами, здійсненими позивачем на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне обмежити розмір покладених на відповідача витрат на оплату відповідачем послуг адвоката сумою у 1950 грн.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Разом з тим, з урахуванням положень ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сітел (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 91/14; ідентифікаційний код 31108855) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Просперіті Хоум (02099, м. Київ, вул. Російська, буд. 45-Б; ідентифікаційний код 34896156) заборгованість в розмірі 18000 (вісімнадцять тисяч) грн., три відсотки річних в сумі 833 (вісімсот тридцять три) грн. 52 коп., інфляційні втрати в розмірі 5746 (п'ять тисяч сімсот сорок шість) грн. 50 коп., пеню в сумі 866 (вісімсот шістдесят шість) грн. 91 коп., витрати на адвокатські послуги в розмірі 1950 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят) грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1267 (одна тисяча двісті шістдесят сім) грн. 07 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 30.01.2017

Суддя Я.В. Маринченко