Постанова

від 01.08.2017 по справі 910/17796/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2017 р. Справа№ 910/17796/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко О.В.

Тарасенко К.В.

секретар судового засідання Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: Барабан Є.Г. (представник за довіреністю), Коваль О.С. (представник за довіреністю)

від відповідача: Лукаш О.Ю. (представник за довіреністю), Лукаш О.В. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітел"

на рішення господарського суду міста Києва

від 24.01.2017

у справі №910/17796/16 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітел"

про стягнення 27674,81 грн

ВСТАНОВИВ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітел" про стягнення заборгованості за надані послуги з розміщення телекомунікаційного обладнання замовника в розмірі 27674,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення умов укладеного між сторонами Договору з розміщення телекомунікаційного обладнання замовника №р-2, своєчасно не оплачені надані позивачем послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 18000 грн, яку позивач просить стягнути. Крім того, позивач просив стягнути нараховані на вказану заборгованість на підставі ст.625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати в розмірі 5746,50 грн, три відсотки річних в сумі 833,52 грн та пеню в розмірі 3094,79 грн за порушення грошового зобов'язання. Також позивач просить стягнути з відповідача 3900 грн витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

У відзиві на позовну заяву, наданому в суді першої інстанції, відповідач проти позову заперечив, з тих підстав, що позивач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором в частині забезпечення умов для експлуатації та функціонування обладнання в частині безперебійного електропостачання, оскільки позивачем було відімкнемо електропостачання до приміщень у яких розташоване обладнання відповідача. Крім того, відповідач зазначав, що позивачем в порушення умов договору вчиняються перешкоди у користуванні обладнанням, оскільки приміщення, в яких знаходиться обладнання заблоковані. Також, відповідач зауважив, що з приміщення, в якому було розміщено телекомунікаційне обладнання позивача, було викрадене все обладнання, що позбавило останнього надавати телекомунікаційні послуги. У зв'язку із зазначеними обставинами, зокрема у зв'язку з тим, що позивач не надає відповідачеві обумовлені договором послуги, вчинення відповідачем дій, на його думку, щодо оплати послуг призведе до безпідставного набуття позивачем грошових коштів.

В суді першої інстанції відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, в обґрунтування якого відповідач зазначає, що позивач дізнався про порушення його права ще 10.08.2013, відтак оскільки позивачем позовну заяву було подано до суду 28.09.2016, позивачем пропущено строк позовної давності, в зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.01.2017 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітел" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум" заборгованість в розмірі 18000 грн, три відсотки річних в сумі 833,52 грн, інфляційні втрати в розмірі 5746,50 грн, пеню в сумі 866,91 грн, витрати на адвокатські послуги в розмірі 1950 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1267,07 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітел" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник зазначає, що позивач не лише порушив умови договору, а й не довів власне виконання умов договору, а наявними в матеріалах справи доказами підтверджується навмисне здійснення дій в порушення покладених договором №р-2 на позивача обов'язків, а тому до спірних правовідносин мають бути застосовані положення ст.ст.193, 538 ЦК України. Також скаржник зауважує, що позовну заяву подано після спливу трирічного загального строку позовної давності, посилаючись на те, що кінцевою датою для звернення з таким позовом до суду було 11.08.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) від 27.02.2017 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітел" до провадження; призначено до розгляду на 04.04.2017.

30.03.2017 через відділ забезпечення документообігу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення; позивач вважає, що судом прийнято рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

27.06.2017 через відділ забезпечення документообігу суду від позивача надійшли додаткові пояснення.

21.07.2017 через відділ забезпечення документообігу суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.

Згідно останнього розпорядження Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 у справі №910/17796/16 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/17796/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) від 25.07.2017 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітел" до провадження; призначено до розгляду на 25.07.2017.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 25.07.2017, відповідно до ст.77 ГПК України, оголошено перерву на 01.08.2017.

31.07.2017 через відділ забезпечення документообігу суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 01.08.2017 представники сторін надали пояснення по суті спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.03.2007 між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум", як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітел", як замовником, укладено договір №р-2 на розміщення телекомунікаційного обладнання (далі за текстом - Договір), відповідно до п.1.1 якого виконавець надає, а замовник приймає і оплачує в порядку та на умовах визначених цим договором послуги з розміщення телекомунікаційного обладнання замовника (послуги) на об'єкті виконавця в межах будинку.

Відповідно до п.1.2 Договору, об'єкт виконавця знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Російська, 45-Б.

Згідно з п.2.1 Договору, плата за послуги розміщення обладнання становить 500 грн на місяць, без ПДВ, компенсація витрат за електроенергію, що споживається при роботі обладнання сплачується згідно показників лічильника замовника.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що плата, передбачена п.2.1 договору, перераховується замовником щомісяця на поточний рахунок виконавця не пізніше 10-го числа місяця, який слідує за останнім місяцем, за який здійснюється оплата, на підставі договору та акту про надані послуги.

Згідно з п.3.1 Договору, замовник зобов'язується своєчасно і у повному обсязі здійснювати плату за надані виконавцем послуги.

Відповідно до п.3.2 Договору, у разі несвоєчасної оплати за надані послуги замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Пунктом 4.1 Договору, виконавець зобов'язується забезпечити умови для експлуатації та функціонування обладнання: безперебійне електропостачання, крім випадків, коли це залежить від надавача енергоносія СВП "Енергозбут Київенерго" та невиконання зобов'язань замовником умов згідно п.3.1 цього договору.

Відповідно до п.4.3 Договору, виконавець зобов'язується щомісяця до 5 числа місяця, наступного за звітним надавати для підписання замовнику акти про надані послуги.

Згідно з п.8.1 Договору, договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2007.

Договір вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не заявить письмово (рекомендованим листом) про його розірвання за 30 днів до закінчення терміну його дії (п.8.2 Договору).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум" належним чином надавало відповідачеві обумовлені договором послуги за період з 01.09.2013 по 01.09.2016, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами надання послуг №81 від 30.09.2013, №88 від 31.10.2013, №95 від 30.11.2013, №102 від 31.12.2013, №5 від 31.01.2014, №12 від 28.02.2014, №20 від 31.03.2014, №33 від 30.04.2014, №39 від 31.05.2014, №47 від 30.06.2014, №60 від 31.07.2014, №66 від 31.08.2014, №73 від 30.09.2014, №89 від 31.10.2014, №95 від 30.11.2014, №112 від 31.12.2014, №112 від 31.03.2015, №113 від 30.06.2015, №114 від 30.09.2015, №115 від 31.12.2015, №18 від 31.12.2016, №19 від 30.06.2016.

Відповідач, в свою чергу, зобов'язань з оплати наданих відповідачем послуг не виконав, внаслідок чого, у останнього утворилася заборгованість в сумі 18000 грн.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі Договір є договором про надання послуг.

За приписами ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено вище, факт належного надання позивачем послуг та користування відповідачем внутрішніми будинковими мережами підтверджується наявними у матеріалах справи актами надання послуг. Крім того, в матеріалах справи містяться акти здачі-приймання робіт за Договором №110/07-Р, відповідно до якого відповідач надавав позивачеві та мешканцям будинку телекомунікаційні послуги з надання телефонії та ADSL доступу до мережі Інтернет шляхом передачі сигналу телефонним кабелем, та виставленими відповідачем рахунками на оплату телекомунікаційних послуг, що також підтверджує факт належного надання позивачем послуг та користування відповідачем внутрішніми будинковими мережами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітел" з листами-вимогами №30/05 від 30.05.2016 та №25/07 від 26.07.2016, в яких просив відповідача оплатити існуючу заборгованість (докази направлення яких містяться в матеріалах справи).

Проте станом на дату звернення позивача із позовом до суду, відповідачем не вжито жодних заходів для погашення існуючої перед Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум" заборгованості.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 18000 грн підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заява відповідача щодо застосування строків позовної давності є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, враховуючи період, за який позивачем заявлено до стягнення заборгованість - з вересня 2013 року по вересень 2016 року, умов договору щодо здійснення оплати за надані послуги та звернення позивача з даним позовом у вересні 2016 року, що вказує на те, що позивачем не пропущено строк позовної давності.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, наданому в суді першої інстанції, та апеляційній скарзі, щодо невиконання позивачем взятих на себе зобов'язань за Договором в частині забезпечення умов для експлуатації та функціонування обладнання в частині безперебійного електропостачання, здійснення позивачем перешкод у користуванні обладнанням є безпідставними, непідтвердженими належними та допустимими доказами.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3094,79 грн пені, 5746,50 грн інфляційних втрат, 833,52 грн 3 % річних.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.3.2 Договору, у разі несвоєчасної оплати за надані послуги замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по оплаті вартості наданих позивачем послуг не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Здійснений місцевим господарським судом розрахунок суми пені за порушення відповідачем строків оплати вартості наданих позивачем послуг за Договором, яка підлягає стягненню, з урахуванням заяви застосування строків позовної давності, є вірним, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 866,91 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснений місцевим господарським судом розрахунок суми 3 % річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем строків оплати вартості наданих позивачем послуг за Договором, яка підлягає стягненню в розмірі 833,52 грн та 5746,50 грн відповідно, є вірним, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в розмірі 833,52 грн та інфляційних втрат в розмірі 5746,50 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 18000 грн, суми пені в розмірі 866,91 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 5746,50 грн та суми 3% річних в розмірі 833,52 грн. В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обмеження розміру покладених на відповідача витрат на оплату відповідачем послуг адвоката сумою в 1950 грн, з урахуванням обсягу роботи, проведеної адвокатом при підготуванні позовної заяви та під час розгляду справи, та з метою дотримання співмірності між заявленими позовними вимогами і витратами, здійсненими позивачем на оплату адвокатських послуг.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітел" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2017 у справі №910/17796/16 - без змін.

Матеріали справи №910/17796/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.В. Тищенко

К.В. Тарасенко