Ухвала

від 06.02.2017 по справі 813/6060/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2017 р. № 876/10446/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Ільчишин Н.В.,

секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року з питань поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі №813/6060/14 за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці ДФС про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

22.11.2016 ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою про поновлення пропущеного строку подачі до виконання виконавчого листа №813/6060/14 від 23.03.2015 за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці Міндоходів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2016 заяву ОСОБА_2 задоволено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Львівська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2016 і прийняти нову, якою відмовити у задоволені заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачем отримано виконавчий лист про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу 23.03.2015, строк пред'явлення такого до виконання становив до 09.02.2016, оскільки постанова Львівського окружного адміністративного суду набрала законної сили 09.02.2015. Заходи щодо визначення боржника, на які покликається суд першої інстанції, вживались позивачем період із березня 2015 до 04.11.2016. В свою чергу, суд апеляційної інстанції в ухвалі від 04.11.2015 зазначив, що заміна сторони суперечить приписам ст.264 КАС України, так як відкритого виконавчого провадження не існує. Таким чином, апелянт зазначає, що позивач, знаючи про необхідність пред'явлення виконавчого листа до виконання до 09.02.2016, в період з 04.11.2015 до 22.11.2016, тобто більше року часу з дати набрання законної сили судовим рішенням з приводу заміни сторони виконавчого провадження, не вживав жодних дій, спрямованих на пред'явлення виконавчого листа до виконання. Оскарження позивачем рішення у касаційному порядку не зупиняло його виконання.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та пояснення представника відповідача в їх сукупності, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що 02.09.2014 ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Львівської митниці Міндоходів (далі - Митниця), просив стягнути з Львівської митниці Міндоходів на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням працівника з 01.08.2013 по 27.01.2014; стягнути з Львівської митниці Міндоходів на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення незаконно звільненого працівника з 28.01.2014 по 31.07.2014.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2014 адміністративний позов ОСОБА_2 до Львівської митниці Міндоходів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням працівника з 01.08.2013 по 27.01.2014 залишено без розгляду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2014 позов задоволено, стягнено з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_2 6827,50 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за виключенням податків і зборів.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015 залишено без змін ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2014 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2014.

23.03.2015 Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист у справі №813/6060/14, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання до 09.02.2016.

22.11.2016 ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою про поновлення пропущеного строку подачі до виконання виконавчого листа №813/6060/14 від 23.03.2015 вказавши, так як на час отримання виконавчого листа Львівська митниця Міндоходів була реорганізована у Львівську митницю ДФС, та позивач звертався в суд про заміну відповідача у вказаному виконавчому листі.

Поновляючи строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа №813/6060/14, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку із наявністю листа Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області від 26.03.2015 за №15-08/3026 Про повернення виконавчого документа позивач був змушений звернутись до суду зі заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Таким чином, позивачем було пропущено строк пред'явлення виконавчого листа з поважних причин, оскільки ним вживались заходи щодо визначення боржника, який володіє належною процесуальною дієздатністю, і це, в свою чергу, вплинуло на своєчасність пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ч.2 ст.257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Згідно з ч.1 ст.258 КАС України за судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно та яке підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження , за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.

Згідно з ч.1 ст.261 КАС України стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

При розгляді зазначеної вимоги, суд, з урахуванням положень, викладених у частині першій статті 2, статті 8 КАС України, повинен з'ясувати причини пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання та за наявності поважності причин поновити пропущений строк. Зокрема, поважними можна визнати ті причини, які не залежали від волі стягувача.

Відповідно до п.3 Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, в редакції чинній на час видачі виконавчого листа (далі - Порядок №845) рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 6 Порядку №845 встановлено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Виконавчі документи пред'являються до виконання протягом одного року з дня, що настає за днем набрання рішенням про стягнення коштів законної сили, якщо інше не передбачено законом. Пропущені строки пред'явлення виконавчих документів суду до виконання поновлюються судом в установленому законом порядку.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 подав у Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області виконавчий лист у справі №813/6060/14 до виконання, однак згідно листа від 26.03.2015 №15-08/3026 поданий виконавчий лист не прийнято до виконання та повернено на підставі абзацу 1 підпункту 1 пункту 9 Порядку №845 (орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства) та вказано, що боржник - Львівська митниця Міндоходів не знаходиться на розрахунково-касовому обслуговуванні та не має відкритих рахунків у Головному управлінні (а.с.131).

Вказане стало підставою для звернення ОСОБА_2 30.03.2015 до суду із заявою про заміну відповідача у виконавчому листі №813/6060/14 від 23.03.2015 з Львівської митниці Міндоходів на Львівську митницю ДФС відповідно до листа Головного управління Державної казначейської служби від 26.03.2015 №15-08/3026.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2015 заяву ОСОБА_2 задоволено, замінено боржника у виконавчому провадженні про примусове виконання виконавчого листа №813/6060/14.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.09.2016, скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2015 та постановлено нову, якою відмовлено в задоволені заяви ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Відмовляючи в задоволенні вказаної заяви суд апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, виходив з того, що механізм статті 264 КАС України не може бути використаний, якщо виконавчий документ не поданий стягувачем до виконання в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження . Тобто однією з обов'язкових умов застосування положень даної статті є наявність відкритого виконавчого провадження з виконання виконавчого документу. При цьому встановлено, що у матеріалах справи, на день звернення заявника до суду та на час розгляду в суді заяви про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого виконавчого провадження не існує.

Частиною 4 ст.257 КАС України встановлено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

На момент видачі виконавчого листа 23.03.2015 умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України Про виконавче провадження від 21.04.1999 №606-XIV у відповідній редакції (далі - Закон №606-XIV)

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 22 Закону №606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

З 05.10.2016 набрав чинності Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII відповідно до ч.6 ст.12 якого, в редакції станом на 22.11.2016, стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Дослідивши обставини, які об'єктивно перешкодили позивачу вчасно пред'явити виконавчий лист до виконання після його отримання, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що позивачем вживались заходи щодо пред'явлення виконавчого листа до виконання у межах встановленого законом строку, згідно з Порядком № 84: вживав заходи щодо визначення боржника, який володіє належною процесуальною дієздатністю у зв'язку із створенням Львівської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39420875) та відсутністю в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Львівській області відкритих рахунків Львівської митниці Міндоходів (ЄДРПОУ 38700759).

Колегією суддів при перегляді судового рішення також враховано п.41 Рішення Європейського Суд у справі Хорнсбі проти Греції від 19 березня 1997 року (щодо виконання рішень адміністративних судів) в якому зазначено: Надіславши скаргу до адміністративного суду, особа намагається добитися не тільки визнання недійсним акта, а перш за все усунення його наслідків. Діючий захист осіб і відновлення законності охоплює також обов'язок органу влади діяти згідно з рішенням суду. З цього приводу Суд зазначає, що державна адміністрація - це елемент правової держави і її інтереси є ідентичними цілям належного здійснення правосуддя. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових рішень, гарантії статті 6 Конвенції, якими користується особа на час судової стадії розгляду, втрачають зміст .

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У рішенні Верховного суду України від 23 червня 2015 року (справа 2а-3138/10/0370) зазначено, що частиною четвертою статті 257 КАС України законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом № 606-ХІV. Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.

Як це зазначив ВСУ, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження).

Враховуючи вказане, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо поважності причин пропуску позивачем строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та про необхідність поновлення цього строку.

Згідно з ч.3 ст.159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано поновив пропущений з поважних причин строк пред'явлення виконавчого листа до виконання. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи та висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування ухвали суду не вбачається.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року з питань поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі №813/6060/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

Н.В. Ільчишин

Повний текст Ухвали складено 07.02.2017р.