Постанова

від 21.02.2011 по справі 2а-121/11

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 2а-121/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2011. року м. Чернівці

Суддя Першотравневого районного суду м. Чернівці Попов Г.Г, розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, прож. ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці про визнання бездіяльності незаконною та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці про визнання бездіяльності незаконною та зобовязання вчинити певні дії.

Посилається позивач ОСОБА_1 в позовній заяві на те, що він відповідно до статті 1 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року є особою що належить до категорії громадян Діти Війни , та згідно статті 6 даного Закону з 01.01.2006 року йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але це підвищення йому не виплачується..

Він звернувся до відповідача, ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці з проханням здійснити перерахунок раніше неправомірно нарахованого йому, як дитині війни , щомісячного підвищення до пенсії за віком та виплатити підвищення до пенсії, починаючи з січня 2006 року, тобто з моменту набрання чинності Законом України Про соціальний захист дітей війни по даний час, однак отримав відмову.

Посилається, позивач в позовній заяві на неправомірність зупинення на 2006, 2007 роки дію ст.. 6 Законом України Про соціальний захист дітей війни згідно із Законами України Про Державний бюджет України на 2006 - 2007 рік

Вважає, в позовній заяві позивач що відповідач порушив його конституційні права та інтереси, порушив принцип верховенства права та вимоги рішень Конституційного Суду України № 8-рп/99 від 06 липня 1999 року (справа щодо права на пільги), № 5-рп/2002 від 20 березня 2002 року (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), №7-рп/2004 від 17 березня 2004 рожу (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, № 20-рп/2004 від 01 грудня 2004 року (справа про зупинення дії обмеження пільг компенсацій і гарантій), № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

виз

Вважає позивач, що мотиви і висновки, що містяться в рішеннях Конституційного суду України дають підстави стверджувати що всі зміни які відбулися стосовно ст.. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни є неконституційними, бо такими їх визнав Конституційний Суд України., та вони є неконституційними не з моменту визнання їх такими Конституційним судом в своєму рішенні, а з моменту набрання чинності.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. З Закону України Про соціальний захист дітей війни , державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. ст. 19, 22 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи, зобов'язані діяти лише на підставах, передбачених Конституцією і Законами України. При прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Посилається на те, що його законні права та інтереси були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно - правових актів, у тому числі законів України.

Про грубе порушення його прав, як дитини війни, йому стало відомо тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації. Він мав повну довіру до держави України, проте, дізнавшись про порушення своїх законних прав з боку відповідача щодо неналежного нарахування і виплати щомісячного підвищення пенсії, яке продовжується і до цього часу, він звернувся до відповідача.

Просить в позовній заяві визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці щодо нарахування і виплати несплаченої позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період 2006 по 2010 роки не законними

Зобов'язати відповідача перерахувати та сплатити йому в повному обсязі, як дитині війни, недоплачене щомісячне підвищення до пенсії виходячи із розміру 30 % від мінімальної пенсії за віком за період з 2006 по 2010 роки по день винесення рішення судом з урахуванням сум виплачених у цей період.

Ухвалою судді від 21.01.2011 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці в частині сплати йому, як дитині війни, недоплачене щомісячне підвищення до пенсії виходячи із розміру 30 % від мінімальної пенсії за віком за період з 2006 до 20.07. 2010 роки залишено без розгляду.

21.01.2011 року судом винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження у справі, в межах шестимісячного строку звернення із заявою до адміністративного суду копію якої направлено відповідачу. Відповідач копію ухвали про відкриття скороченого провадження отримав .

Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці позов не визнав та подав до суду письмові заперечення.

Посилається представник відповідача на те, що Закон України "Про соціальний захист дітей війни" набрав чинності з 1 січня 2006 року. Відповідно до статті 6 вказаного Закону (в редакції, що була чинна до 31.12.2007) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" редакції від 20.12.2005 № 3235 - IV) було зупинено дію статті 6 Закону України ' соціальний захист дітей війни". Проте пункт 17 виключено на підставі Закону № 3367 -IV від 19.01.2006 та передбачалося поетапне впровадження виконання статті 6 зазначеного Закону. Зокрема, статтею 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (в редакції від 19.01.2006) передбачалося, що пільги дітям війни, встановлені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки, порядок поетапного впровадження пільг дітям війни так і не був визначений Кабінетом Міністрів України, тому підвищення до пенсії дітям війни в 2006 році не виплачувалося.

Дію статті 6 вищезазначеного Закону було зупинено на 2007 рік згідно із пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік".

Статтею 111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захист "), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6 -рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону. Визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише в статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до частини першої цієї статті мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, частиною третьою цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Враховуючи вищевикладене, підвищення до пенсії дітям війни в 2007 році не виплачувалося (крім інвалідів), оскільки вимагало законодавчого врегулювання.

Згідно із пунктом 41 розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в такій редакції: "дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни" (тобто 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність). З 01.01.2008 підвищення дітям війни складає 47,00 грн. (470,00 х 10 % = 47,00), з 01.04.2008 - 48,10 грн. Зазначене підвищення виплачується дітям війни з 1 січня 2008 року.

Проте, положення пункту 41 розділу II вищевказаного Закону втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду № 10 - рп/2008 (у010р710-08) від 22.05.2008.

Надалі підвищення до пенсії дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністр України № 530 від 28.05.2008 в наступних розмірах: з 22.05.2008 - 48,10 грн.; з 01.07.2008 48,20 грн. та з 01.10.2008 - 49,80 грн. В 2009-2010 роках виплачувалась стала сума в розмірі 49,80 грн. відповідно до вищезгаданої постанови.

Посилається відповідач також в запереченнях і на ту обставину, що законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни з урахуванням Рішення Конституційного суду України № 6-рп від 09.07.2007, не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати вказаний розмір підвищення.

А тому представник відповідача просить в позові ОСОБА_1 відмовити.

Суддя дослідивши матеріали справи приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що позивач визнаний дитиною війни, знаходиться на обліку в ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівців, та отримує пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити нарахування належної йому пенсії, як дитині війни, соціальної державної допомоги у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за 2006-2010 роки та забезпечити йому виплату.

Відповідачем на адресу позивача, надіслано відповідь у якої відмовлено в проведенні перерахунку призначеної пенсій за період з 2006-2010 роки.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України, - суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", і на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Суд вважає , що посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги, оскільки реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 22.05.2008) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно до Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни, тобто між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Статтею 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому частиною 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Враховуючи викладене, в контексті положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 22.05.2008) та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до п. 41 розділу II Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу II Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України . Положення пункту 41 розділу II Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України , які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

У зв'язку із тим, що дія статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008 року, а позивачу в 2010 році підвищення до пенсії виплачувалося у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, суд дійшов висновку про необхідність визнання дій відповідача в цій частині неправомірними та зобов'язання провести нарахування позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , за період з 20.07.2010 року по 21.02.2011 року.

Таким чином адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в межах шестимісячного строку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6 п. 1, 13 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.8, 64, 124, 152 Конституції України, Рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 p., № 10-рп/08 від 2008 року, ст. ст. 1, 3. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни від 18.11.2004 року № 2195 - ІУ, ст. 28 ч. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 - ІУ, ст.ст.2, 6, 8-9,70-71, 94. 99, 100- 104,158-163,167,185,186 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці протиправними.

Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці здійснити перерахунок щомісячної надбавки до пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та провести відповідні виплати за період з 20.07.2010 року по 21.02.2011 року включно, з урахуванням вже проведених виплат.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Першотравневий районний суд м. Чернівці шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання постанови.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці ОСОБА_3 Г. Г.