Рішення

від 25.01.2017 по справі 921/355/16-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" січня 2017 р.Справа № 921/355/16-г/14

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

розглянув справу

за позовом: Малого приватного підприємства "Смолоскип" вул. Галицька, 149, м. Бучач, Бучацький район, Тернопільська область, 48400

до відповідача 1: Приватного підприємства "Золотопотіцьке", вул. Радгоспна, 3є, м. с. Зазим'є, Броварський район, Київська область, 07415

відповідача 2: ОСОБА_1, вул. Галицька, 147а, м. Бучач, Бучацький район, Тернопільська область, 48400

відповідача 3: ОСОБА_2, вул. Коцюбинського, 25/8, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46002

за участі представників сторін

позивача: ОСОБА_3 довіреність б/н від 14.09.16р., ОСОБА_4 довіреність №46/20 від 01.10.16р., ОСОБА_5 довіреність б/н від 01.10.16р.

відповідача 2: ОСОБА_1Я, паспорт с-ї НЮ 0161688 від 03.06.08 р.

Суть справи:

Мале приватне підприємство "Смолоскип" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача 1: Приватного підприємства "Золотопотіцьке", відповідача 2: ОСОБА_1, відповідача 3: ОСОБА_2, про визнання недійсною нової редакції статуту ПП "Золотопотіцьке", що затверджена рішенням власника від 11 квітня 2016 року № 11-к та зареєстрована приватним нотаріусом ОСОБА_6 за реєстраційним записом № 16411050023000119 від 13.04.2016 року.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважними представниками, позивач посилається на невідповідність оспорюваного статуту законодавчим приписам, що регламентують спірні правовідносини. Зокрема, приватне підприємство зазначає, що даний локальний акт не містить відомостей про засновника ПП "Золотопотіцьке" - МПП "Смолоскип", розмір його частки в статутному капіталі; не підписаний позивачем; у ньому зазначені недостовірні дані про учасників ПП "Золотопотіцьке" - ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які не набули права власників частки в статутному капіталі, що належить позивачу.

Відповідач 1 явку повноважного представника у жодне із судових засідань не забезпечив, поважних причин цього не навів. Разом з тим, в матеріалах справи знаходиться відзив №б/н від 14.07.2016 р., згідно якого поданий позов ПП "Золотопотіцьке" вважає безпідставним та необґрунтованим, оскільки позивачем не доведено порушення його законних прав та інтересів оскарженим статутом.

Відповідач 2 позовні вимоги визнав, однак письмової заяви з даного приводу не подав.

ОСОБА_2 в судове засідання 25 січня 2017 року не з'явився. Проте, у судовому засіданні 15.07.2016 року його представник проти позову заперечив, вважаючи його необґрунтованим і таким що не підлягає задоволенню, однак письмового відзиву на позов не надав.

Позивачем в порядку ст.66 ГПК України, подано клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, у задоволенні якого судом відмовлено з мотивів, викладених в ухвалі від 15.07.2016 р.

Заявою б/н від 14.01.2017 р. позивачем уточнено реквізити оспорюваного акту. При цьому предмет та підстава позову залишені незмінні, з огляду на що спір вирішується по суті, із її врахуванням.

За наслідками вирішення питання щодо розгляду даного спору по суті за відсутності відповідачів 1 та 3, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Повідомлення про дату, час і місце слухання справи надсилалися сторонам належним чином, за встановленими ст.ст. 64, 87 ГПК України та п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. правилами.

При цьому, у судовому засіданні 25.01.2017 року, на підставі Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що сформований цього ж числа, судом встановлено, що під час розгляду даного спору, відповідач 1 змінив свою юридичну адресу, однак про вказану дію суд не повідомив.

За частиною 3 ст.17 ГПК України, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Водночас, суд зважає, що на підставі клопотання від 20.12.2016 року представник відповідача 1, цього ж числа, знайомився із матеріалами справи, про що ним зроблена відповідна відмітка, яка засвідчена його підписом.

Ухвали суду, якими дана справа призначалась до розгляду на 18.01.2017 р. та 25.01.2017 р. за даними відміток на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення та витягів із офіційного сайту "Укрпошти" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, були вручені представнику відповідача 1 30.12.2016 р. та 23.01.2017 року, відповідно.

В свою чергу, стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку, зокрема, господарської справи, в якій вона є стороною.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З наведеного в сукупності, приймаючи до уваги тривалість даного провадження та з огляду на те, що явка представників сторін в засідання обов'язковою не визнавалась, суд вирішує даний спір по суті за відсутності представників відповідачів 1 та 3.

Учасникам судового процесу належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення учасників спору, судом встановлено наступне.

Відповідно до п.4 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів

Згідно ч.3 ст.167 ГК України, під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Як слідує із позовних матеріалів, предметом даного судового розгляду є вимога засновника приватного підприємства, який вибув, про визнання недійсною нової редакції Статуту ПП "Золотопотіцьке".

Із наведеного суд констатує, що даний спір є таким, що випливає із корпоративних правовідносин, а отже вирішується із врахуванням законодавчих приписів, які дані відносини регулюють.

Згідно до Статуту ПП "Золотопотіцьке", затвердженого рішенням його власника №1 від 27.02.2014 р., його засновником було Мале приватне підприємство "Смолоскип" , а розмір статутного капіталу становив 5 000 000 грн.

За Статутом МПП "Смолоскип", дане Приватне підприємство було створене на базі особистої власності та діяло за рішенням засновника ОСОБА_1.

10.03.2016 р. між МПП "Смолоскип", в особі директора ОСОБА_1 та громадянином України ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі №1/28/16 ПП "Золотопотіцьке", згідно п.2.1 якого продаж частки у статутному капіталі підприємства за домовленістю сторін вчиняється за 2 440 000 дол. США. Вартість статутного капіталу відповідача 1 в розмірі 5 000 000 грн., буде окремо оплачено по договору купівлі-продажу в еквіваленті до долара США на момент оплати (п.2.9.3 договору).

11.04.2016 р. між сторонами укладено Додаток до договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі №1/28/16 приватного підприємства, згідно п.1 якого, у зв'язку зі зменшенням статутного капіталу ПП "Золотопотіцьке", внесено зміни в п.2.9.3., а саме: вартість статутного капіталу підприємства становить 2 000 000 грн. та буде окремо оплачений доларами США по курсу НБУ на момент оплати. Загальна вартість договору, вказана у п.2.1. залишається незмінною та становить 2 440 000 дол. США по курсу НБУ на момент оплати.

Цього ж числа, рішенням власника ПП "Золотопотіцьке " 11 - к було вирішено:

- вивести МПП "Смолоскип" з кола власників після здійснення договору купівлі-продажу корпоративних прав гр. ОСОБА_2 у розмірі 1 200 000 грн., що становить 60% статутного капіталу підприємства та гр. ОСОБА_1 у розмірі 800 000 грн., що становить 40 % статутного капіталу;

- затвердити новий складу учасників ПП "Золотопотіцьке", в особі : ОСОБА_2 та ОСОБА_1;

- затвердити нову редакцію статуту ПП "Золотопотіцьке" з урахуванням даних змін.

Як наслідок, нова редакція статуту відповідача 1, що затверджена рішенням власника від 11 квітня 2016 року № 11-к, зареєстрована приватним нотаріусом ОСОБА_6 за реєстраційним записом № 16411050023000119.

Зокрема, із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідує, що 13.04.2016 року приватним нотаріусом ОСОБА_6 проведено державну реєстрацію щодо зміни складу або інформації по засновників. При цьому, засновниками (учасниками) ПП "Золотопотіцьке" є ОСОБА_2, розмір внеску до статутного фонду - 1 200 000 грн. та ОСОБА_1, розмір внеску до статутного фонду - 800 000 грн.

Проте, за поясненнями позивача, рішення № 11 - к від 11.04.2016 року органом управління МПП "Смолоскип" не обговорювалось та не приймалось, а між малим приватним підприємством та громадянами ОСОБА_2 і ОСОБА_1 будь-яких договорів купівлі-продажу корпоративних прав не укладалося . Крім того, нова редакція статуту ПП "Золотопотіцьке" ані МПП "Смолоскип", ані ОСОБА_1 не оформлювалась та не підписувалась.

Як вбачається із матеріалів справи, слідчим управлінням ГУ Національної поліції в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016210000000082 від 16 червня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, за фaктoм заволодіння невстановленими особами статутним капіталом та майном ПП "Золотопотіцьке", чим спричинено шкоду МПП "Смолоскип" у великих розмірах.

За твердженнями позивача, положення спірної редакції статуту ПП "Золотопотіцьке" щодо учасників та розподілу їх часток порушують права та охоронювані законом інтереси МПП "Смолоскип" щодо володіння і реалізації права власності на приналежні останньому корпоративні права власника ПП "Золотопотіцьке", а відтак підлягають захисту у судовому порядку.

Оцінивши зібрані у справі докази, наведені у судовому засіданні доводи, обґрунтування та заперечення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити, з наступних міркувань.

Законодавець у статті 80 ЦК України визначив, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Згідно зі статтею 83 Цивільного кодексу України, яка визначає організаційно-правові форми господарюючих суб'єктів, юридичні особи, у тому числі і приватні підприємства, можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

При цьому суд зважає, що як на час виникнення спірних правовідносин так і на дату вирішення даного спору спеціального закону , який би регламентував порядок створення та діяльність приватних підприємств немає, а відтак такі підприємства діють на загальних підставах відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.

Так, згідно зі статтею 113 ГК України, приватним визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, або суб'єкта господарювання - юридичної особи.

Згідно зі статтею 83 Цивільного кодексу України, яка визначає організаційно-правові форми господарюючих суб'єктів, юридичні особи, у тому числі і приватні підприємства, можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 ГК України підприємство, якщо інше не встановлено законом, діє на підставі статуту. Отже, зважаючи на відсутність в законі спеціальної вказівки щодо приватних підприємств, можна зробити висновок, що єдиним і обов'язковим для даного виду підприємств установчим документом є статут, який за своїм змістом повинен відповідати загальним вимогам, передбаченим в ст. 57 ГК України.

Наданий до матеріалів справи Статут відповідача 1, що був затверджений 30.03.2016 року рішенням власника №30-Б вказівкам наведеної вище правової норми відповідає. Водночас даний локальний акт не містить жодних положень щодо порядку вибуття засновників зі складу ПП та процедур, які при цьому мають застосовуватись.

Однак, за вказівками процесуального законодавства, що викладені у статті 4 ГПК України, забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Натомість, стаття 8 Цивільного кодексу України передбачає можливість застосування аналогії закону або аналогії права. Зокрема, у наведеній правовій нормі зазначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

З наведеного, та враховуючи організаційно - правову форму відповідача 1 , беручи до уваги що ПП "Золотопотіцьке" є корпоративним підприємством, а його засновники носіями корпоративних прав даного господарюючого суб'єкта, суд при вирішенні спору зважає на правові позиції, які викладені Пленумом Верховного Суду України у постанові від 24.10.2008 року № 13 та Пленумом Вищого господарського суду України у постанові № 4 від 25.02.2016 р. (далі - Постанова Пленуму). Крім того, за приписами ст.8 ЦК України, з питань, що не врегульовані законодавством судом застосовуються положення правових актів, які регулюють діяльність господарських товариств.

Крім цього, зважаючи на встановлену ст. 111-28 ГПК України обов'язковість судових рішень Верховного Суду України, при вирішення даного спору враховуються висновки Верховного Суду України, які викладені у постанові від 10.09.2013 р. по справі №7/904/22/2013, щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК України є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

У пункті 5.1. Постанови №4 від 25.02.2016р., Пленум Вищого господарського суду України вказав, що під час вирішення корпоративних спорів про визнання недійсними установчих документів господарські суди повинні виходити з того, що затвердження установчого документа є необхідною дією у процесі створення юридичної особи.

З урахуванням положень цієї норми підставами для прийняття рішення про визнання недійсними установчих документів є порушення закону, які не можуть бути усунуті. Такою підставою може бути відсутність в установчих документах тих відомостей, які згідно із законом повинні обов'язково в них міститися.

Статтею 87 Цивільного кодексу України обумовлено, що для створення юридичної особи її учасники розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма засновниками.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (у редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин), для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати реєстратору, зокрема, заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру; установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі; примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників ) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи.

Згідно ст.15 вищезазначеного Закону, установчий документ юридичної особи викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками) або уповноваженими ними особами.

Натомість, за наслідками проведених у даній справі судових експертиз (висновки №562/16-22 від 11.11.2016 р. та №562/16-22 від 23.11.2016 р.), експертом констатовано, що:

- відтиск печатки на звороті 13-го аркуша Статуту ПП "Золотопотоцьке", що затверджений рішенням власників від 11.04.2016 р. №11-К, нанесено не печаткою ПП "Золотопотіцьке", зразки якої надано для порівняння, а іншою печаткою. Для виготовлення цієї печатки було використано якийсь відтиск справжньої печатки ПП "Золотопотіцьке".

- підпис у графі "Сличенюк Михайло Ярославович" на лицевому та зворотному аркуші 13 нової редакції Статуту ПП "Золотопотіцьке", затвердженої рішенням власників ПП "Золотопотіцьке" від 11.04.2016 р. №11-К, виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.

Таким чином, оспорюваний локальний акт відповідача 1, що затверджений рішенням власника від 11.04.2016 року № 11-К та зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_6 13.04.2016 року номер запису 16411050023000119 не відповідає вищенаведеним вимогам законодавства, адже особою, яка зазначена у ньому як засновник не підписувався.

Крім того, за загальними правилами та правовими позиціями, що містяться у п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 р., право власності на частку в статутному капіталі у третьої особи виникає з моменту укладення договору , якщо інше не встановлено домовленістю сторін (стаття 363 ЦК України). Набуття права власності на частку в статутному капіталі надає третій особі право на вступ до товариства. Право участі є особистим немайновим правом, а отже, автоматичного набуття статусу учасника товариства у зв'язку з набуттям третьою особою права власності на частку в статутному капіталі не відбувається. Право безпосередньої участі у товаристві третя особа набуває тільки з моменту вступу до товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства.

Станом на 30.03.2016 року єдиним власником відповідача -1 було Мале приватне підприємство "Смолоскип".

У статуті, що оскаржується, власниками ПП "Золотопотіцьке" зазначені громадяни ОСОБА_2 (60 відсотків статутного капіталу) та ОСОБА_1 (40 відсотків статутного капіталу).

Відповідач 1 у відзиві на позов стверджує, що нові власники набули права власності на частки у статутному капіталі на підставі договору купівлі - продажу від 10 березня 2016 року №1/28/16.

Однак, суд зважає що сторонами даного правочину були МПП "Смолоскип" /Продавець/ та громадянин ОСОБА_2 /Покупець/.

Доказів того, що частка у статутному капіталі відповідача 1 в розмірі 40 відсотків , відчужувалась чи іншим чином передавалась МПП "Смолоскип" громадянину ОСОБА_1, учасниками спору не надано, а судом не здобуто.

Більше того, розмір частки громадянина ОСОБА_2 (60 відсотків) обумовлена у Додатку від 11 квітня 2016 року до договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі №1/28/16. Втім, за твердженням судових експертів (висновок від 23.11.2016 р. № 563/564/16-22), на вказаному правочині, підпис від імені МПП "Смолоскип", в особі директора ОСОБА_1, виконаний не ОСОБА_1, а нанесений на цьому Додатку до договору відтиск печатки, здійснений не печаткою МПП "Смолоскип".

Таким чином, посилання відповідача 1 у відзиві на позов на даний Додаток до договору №1/28/16, як на підставу виникнення у відповідача 3 права власності на 60 відсотків частки у статутному капіталі ПП "Золотопотіцьке" суд оцінює критично.

За ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечує факт підписання ним наявної у справі редакції договору №1/28/16.

В свою чергу, судовим експертом за наслідками проведених експертиз встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 на лицевому боці аркуша 1 (у якому викладені умови щодо предмету договору, ціни та порядку розрахунків ) та на звороті аркуша 5 Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі №1/28/16 від 10 березня 2016 року, а також у додатках №5 та №6 без дати до даного договору виконано не ОСОБА_1 (директор МПП "Смолоскип") , а іншою особою.

Крім того, судовими експертами зроблено висновок про те, що зображення відбитку печатки МПП "Смолоскип" на Договорі купівлі-продажу частки у статутному капіталі приватного підприємства №1/28/16 від 10 березня 2016 року, додатків №5 та №6 до нього нанесено шляхом тиснення при допомозі рельєфного кліше не печаткою МПП "Смолоскип".

Таким чином, з'ясовані в ході судових слухань обставини дають суду підстави для висновку про не досягнення контрагентами згоди зі всіх істотних умов і при укладенні Договору № 1/28/16 від 10 березня 2016 року.

Статут ПП "Золотопотіцьке" не містить положень про порядок вибуття його засновників зі складу ПП та процедур, які при цьому мають застосовуватись.

Водночас, у пункті 4.12 Постанови Пленуму зазначено, що під час вирішення спорів, пов'язаних з виходом учасника, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до статті 148 ЦК України та статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасник має право у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства . Встановлюючи момент виходу учасника з товариства, господарським судам слід враховувати, що таким моментом є дата спливу строку, передбаченого частиною першою статті 148 ЦК України, або інша дата, зазначена у заяві учасника (для юридичних осіб - рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників - 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), якщо така дата визначена з дотриманням вимог цієї норми ЦК України.

У спірних правовідносинах судом не встановлено факту прийняття засновником позивача ( п.6.1 статуту МПП "Смолоскип") жодних рішень про його вихід зі складу ПП "Золотопотіцьке", звернень до відповідача-1 з даного приводу та визначення дати такого виходу.

Щодо рішення засновника ПП "Золотопотіцьке " від 11.04.2016 р., суд зважає, що останнє посвідчене не печаткою МПП "Смолоскип" (висновок судового експерта від 11.11.2016 р. №562/16-22), підпис його директора на ньому міститься лише у графі "З рішенням ознайомлений".

Водночас суд враховує, що за законом та відповідно до Статуту МПП "Смолоскип", ОСОБА_1 мав право приймати таке рішення виключно як засновник малого підприємства. Таке рішення мало бути прийняте ним особисто і, обов'язково, з метою реалізації повноважень вищого органу управління справами МПП "Смолоскип". Його підпис як власника під текстом рішення мав посвідчувати безпосередньо це рішення, а не факт ознайомлення з ним директора.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що наведений документ був лише проектом рішення, який йому надали для ознайомлення разом із іншими документами, в процесі проведення перемовин щодо купівлі-продажу частки МПП "Смолоскип" у статутному капіталі ПП "Золотопотіцьке". Однак, через те що домовленості за наслідками переговорів між сторонами досягнуті не були, то й жодного рішення засновником ПП "Золотопотіцьке" з даного приводу не приймалось, його уповноваженою особою не підписувалося та печаткою МПП "Смолоскип" не скріплювалось. Іншого судом не встановлено.

У пункті 13 постанови від 24.10.2008 року № 13 Пленум Верховного Суду України вказав, що суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов:

- на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства;

- порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені;

- відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Кожна із перелічених умов у спірних правовідносинах має місце, адже оспорюваний статут не ґрунтується на приписах ст.87 ЦК України, ст. ст. 15 та 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"; документи, що слугували підставою для його прийняття містять підроблені відтиски печатки та підписи органів управління МПП "Смолоскип"; його положення порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки закріплюють норми, якими протиправно мале приватне підприємство позбавлено всіх майнових та немайнових прав засновника ПП "Золотопотіцьке". На переконання суду, наведені порушення можуть бути усунені не інакше, як визнанням недійсним оспорюваного локального акту відповідача 1 у судовому порядку.

У відповідності до ст.33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При цьому, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги МПП "Смолоскип" підлягають до задоволення у повному обсязі із підстав та мотивів, які викладені вище.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій сторони, то у даному випадку судовий збір по справі відшкодовується позивачу за рахунок відповідача 1.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.1,2,4,12,20,22,32-34,43-44,49.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною нову редакцію Статуту Приватного підприємства "Золотопотіцьке", затверджену рішенням власника від 11.квітня 2016 року № 11-к, зареєстровану приватним нотаріусом ОСОБА_6 Анатолієвною за реєстраційним записом № 16411050023000119 від 13.04.2016 року.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Золотопотіцьке" (вул. Радгоспна, 3є, м. с. Зазим'є, Броварський район, Київська область, 07415, іден. код 31878050) на користь Малого приватного підприємства "Смолоскип" (вул. Галицька, 149, м. Бучач, Бучацький район, Тернопільська область, 48400, іден. код 14055068) - 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено - 07.02.2017 р.

Суддя О.В. Руденко