Постанова

від 07.02.2017 по справі 907/50/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2017 р. Справа № 907/50/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

суддів Гриців В.М.

Малех І.Б.

при секретарі судового засідання Оштук Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Закарпатської області № 05/2-1275-16 від 30.11.2016р. (вх. № апеляційного суду 01-05/5760/16 від 07.12.2016р.)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2016

у справі № 907/50/16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Івашкович І.В., судді Йосипчук О.С., Пригара Л.І.)

за позовом заступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатські Зорі", с. Коноплівці, Мукачівський район, Закарпатська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, м. Ужгород

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал", м. Київ

про витребування з незаконного володіння цілісного майнового комплексу державного підприємства "Свалявський завод продтоварів" вартістю 19 387 781 грн., що знаходиться за адресою: м. Свалява, вул. Старолюбовнянська, 21

за участі представників :

прокурор - Рогожнікова Н.Б.

від позивача - Пантелеєнко Р.М. - представник згідно довіреності № 31-4/6 від 10.01.2017;

від відповідача - Негода Є.В. - представник (довіреність від 25.03.2016);

від третьої особи - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2016 у справі № 907/50/16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Івашкович І.В., судді Йосипчук О.С., Пригара Л.І.) відмовлено в позові заступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатські Зорі", с. Коноплівці Мукачівського району, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, м. Ужгород, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал", м. Київ про витребування з незаконного володіння цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Свалявський завод продтоварів" вартістю 19 387 781 грн., що знаходиться за адресою: м.Свалява, вул. Старолюбовнянська, 21.

Заступник прокурора Закарпатської області не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2016 у справі № 907/50/16 і прийняти нове рішення, яким задоволити позов.

Скаржник посилається, зокрема, на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд не врахував наступного:

-незаконність набуття ТОВ Імперіал права власності на державний цілісний майновий комплекс і як наслідок відсутність у нього права на відчуження встановлена постановою Свалявського районного суду від 10.05.2012 у кримінальній справі № 710/525/12;

-матеріалами справи доведено, що ТОВ Імперіал набуло право власності на майно не безпосередньо у власника - держави, а поза його волею від особи, яка не мала права відчужувати це майно, зокрема на підставі мирової угоди, укладеної з ТОВ Імперіал , затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.06.2010, та проведеної 21.06.2012 реєстрації речового права. А відтак, на думку прокурора, в суду наявні всі підстави для задоволення позову на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України;

-обставина щодо недобросовісності ТОВ Карпатські зорі на набуття у право власності державного цілісного майнового комплексу вбачається з судових рішень у справах №№ 30/278-48/172 (16/107), 2/36, 2/66, 40/40-35/275. Адже, незважаючи на проінформованість Відповідача про обставини, встановлені при розгляді вказаних вище справ, останній свідомо вчинив дії та зареєстрував за собою право власності на спірне нерухоме майно;

- при розгляді справи № 5/77 за позовом ТОВ Карпатські зорі до ТОВ Імперіал про стягнення 594 300 грн. Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що укладена між сторонами мирова угода, за наявності у тому числі судових спорів щодо її предмету, порушує права та законні інтереси РВ ФДМ України по Закарпатській області, а отже підстави для затвердження мирової угоди від 20.07.2008 щодо передачі у власність ТОВ Карпатські зорі цілісного майнового комплексу Свалявський завод продтоварів відповідно до норм чинного законодавства в суду були відсутні;

- незаконність дій реєстраційної служби Свалявського районного управління юстиції Закарпатської області щодо реєстрації за ТОВ Карпатські зорі права власності на спірний майновий комплекс на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 22.06.2010 у справі № 30/183, яке полягає у їх вчиненні при наявності обтяжень у виді арешту вказаного майна відповідно до постанови ППВР ВДВС ГУЮ в м. Києві від 26.05.2011;

- право на спірне майно держави, яка не є стороною мирової угоди, не може бути поновлено лише внаслідок скасування ухвали суду про затвердження мирової угоди, а лише в разі задоволення позову про витребування державного майна з незаконного володіння в порядку ст.ст. 387,388 ЦК України;

-судом не взято до уваги рішення Європейського суду з прав людини по справі Шмалько проти України та по справі Брумареску проти Румунії .

У поданому 11.01.2017 суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу від 11.01.2017 б/н Відповідач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - без змін, з підстав його правомірності та обґрунтованості. Зокрема, Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що наявність підстав вважати набувача недобросовісним виключає підстави для звернення до нього з вимогою про витребування від нього майна як від добросовісного набувача, і навпаки. Також, Відповідач вказує на те, що Позивачем не подано суду доказів наявності чинних правовстановлюючих документів чи доказів державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі об'єктів державної власності на спірний майновий комплекс на сьогоднішній день.

Окрім цього, Відповідач посилається на те, що наявність між сторонами зобов'язальних правовідносин виключає можливість пред'явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, а відтак Позивач повинен пред'явити вимогу про повернення орендованого майна за договором оренди, який припинив свою дію з 23.11.2003.

Разом з тим, на думку Відповідача, до вимоги Прокурора про витребування майна має бути застосована позовна давність на загальних умовах, адже Прокуратурі Закарпатської області та Міністерству аграрної політики та продовольства України про передачу майнового комплексу від ТОВ Імперіал на користь Відповідача на підставі мирової угоди було відомо з травня 2011 року.

У поясненнях, які надійшли на адресу суду апеляційної інстанції 11.01.2017, Міністерство аграрної політики та продовольства України просить суд скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2016 у справі № 907/50/16 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

При цьому, Позивач посилається на те, що судом при прийнятті рішення не було взято до уваги наступного:

- при проведенні процедури припинення діяльності ДП Свалявський завод продтоварів , на виконання наказу Мінагрополітики від 02.07.2003 № 213, дія договору оренди майнового комплексу ДП Свалявський завод продтоварів не припинялася, рішення про передачу вказаного майна у власність ТОВ Імперіал , у тому числі шляхом приватизації згідно вимог Закону України Про приватизацію державного майна , не приймалося;

- постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2009 у справі № 2/66 встановлено факт продовження дії договору оренди від 15.05.2003 № 35 після 23.11.2003, тобто після реєстрації права власності ТОВ Імперіал на цілісний майновий комплекс ДП Свалявський завод продтоварів ;

- у червні 2008 року згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області від 05.06.2008 № 09-01/48 створено спільну комісію з інвентаризації, розмежування та оцінки майна орендованого майнового комплексу ДП Свалявський завод продтоварів , а надалі - 12.02.2010 було прийнято рішення про прийняття від РВ ФДМ України по Закарпатській області спірного майна, яке повертається з оренди, до сфери управління Мінаргополітики та зарахувати його до статутного капіталу воду Агропромислово-торгового підприємства Бобовище ;

- набуття права власності ТОВ Імперіал на цілісний майновий комплекс відбулося всупереч вимог чинного законодавства України, поза процедурою приватизації, передбаченої ст.ст. 14,15 Закону України Про приватизацію державного майна .

11 січня 2017 року на адресу Львівського апеляційного господарського суду від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу від 11.01.2017 (вх. № апеляційного суду 01-04/132/17 від 11.01.2017), в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2016 у справі № 907/50/16 - без змін.

11 січня 2017 року на адресу Львівського апеляційного господарського суду від Позивача надійшли пояснення від 11.01.2017 № 31-4/43 (вх. № апеляційного суду 01-04/175/17 від 11.01.2017), в якому просить суд апеляційну скаргу задоволити, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2016 у справі № 907/50/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 прийнято апеляційну скаргу Заступника прокурора Закарпатської області № 05/2-1275-16 від 30.11.2016 (вх. № апеляційного суду 01-05/5760/16 від 07.12.2016) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2016 у справі № 907/50/16 до свого провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11.01.2017.

19.12.2016 в канцелярію Львівського апеляційного господарського суду від представника ТОВ "Карпатські Зорі" поступило клопотання б/н від 12.12.2016р. (вх. № апеляційного суду 01-04/9099/16від 19.12.2016 р.) про проведення судового засідання 11.01.2017 у справі № 907/50/16 в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Господарському суду міста Києва.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 21.12.2016 клопотання Відповідача задоволено.

Хід судових засідань відображений в ухвалах суду.

У судове засідання 07.02.2017 проведене в режимі відеоконференції з'явилися Прокурор, представники Сторін, які підтримали свої доводи, викладені письмово.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 07.02.2017 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, оцінивши зібрані по них докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу в судових засіданнях, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку що рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2016 у справі № 907/50/16 підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

У відповідності до Положення про Комітет харчової промисловості України, яке було затверджено указом Президента України від 05.02.1998, № 87/98, Комітет харчової промисловості України (далі - Укрхарчопром) є центральним органом виконавчої влади, який підпорядковується Міністерству агропромислового комплексу України та безпосередньо забезпечує реалізацію державної політики у сфері харчової і переробної промисловості, здійснення заходів щодо гарантування продовольчої безпеки держави. Укрхарчопром є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2000 № 489 було утворено в складі Міністерства аграрної політики на базі Комітету харчової промисловості, що ліквідується, Державний департамент продовольства як урядовий орган державного управління. Установлено, що Державний департамент продовольства є правонаступником Комітету харчової промисловості.

Згідно з Указом Президент України від 07.06.2000 № 772/2000 правонаступником Міністерства агропромислового комплексу України визначено Міністерство аграрної політики України. Цим указом було визнано, що втратив чинність указ Президента України від 05.02.1998 № 87 "Про Положення про Комітет харчової промисловості України".

У відповідності до наявної в матеріалах справи копії Статуту державного підприємства "Свалявський заводи продтоварів", Свалявський завод продтоварів -підприємство засноване на державній власності. Майно підприємства є державною власністю та закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Підприємство підпорядковане Державному комітету України по харчовій промисловості, який є органом управління майном підприємства(Т.І., а.с. 27-30).

Згідно зі змінами та доповненнями до Статуту, зареєстрованих розпорядженням голови Свалявського райдержадміністрації від 30.04.1999 № 130, Свалявський завод продтоварів, надалі - Підприємство, засноване на державній власності і підпорядковане Державному концерну спиртової лікеро-горілчаної промисловості, Комітету харчової промисловості України, який є органом управління майном. У тексті слово Держхарчопром замінено словами Укрхарчопром (Т.І., а.с. 39-40).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.05.2003 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Імперіал" укладено договір оренди № 35 цілісного майнового комплексу державного підприємства „Свалявський завод продтоварів", відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у довгострокову оренду строком на п'ять років цілісний майновий комплекс державного підприємства „Свалявський завод продтоварів", м. Свалява, вул. Старолюбовнянська, 21 (Т.І., а.с. 44).

Відповідно до акту приймання -передачі від 15.05.2003 РВ ФДМУ по Закарпатській області передано ТОВ "Імперіал" в оренду майно, що є предметом спірного договору оренди (Т.І., а.с.49).

Договір оренди №35 від 15.05.2003 був укладений за погодженням з Державним департаментом продовольства Міністерства аграрної політики України, що підтверджується листом №010-16/121 від 11.02.2003 Департаменту, адресованим РВ ФДМУ по Закарпатській області (Т.І., а.с. 43).

Указом Президента України від 23.04.2011, № 500/2011 "Про Міністерство аграрної політики та продовольства України" встановлено, що Міністерство аграрної політики та продовольства України є правонаступником Міністерства аграрної політики України, та є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. У відповідності до п. 79 п. 4 Положення, Міністерство аграрної політики та продовольства України виконує у межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, Міністерство аграрної політики та продовольства України, як правонаступника Міністерства аграрної політики України (орган управління майном ДП "Свалявський завод продтоварів"), у спорі про захист права державної власності на ЦМК ДП "Свалявський заводи продтоварів" обґрунтовано, на правомірних підставах, визначено органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, який набуває статусу позивача у даній справі.

Відповідно до ст.ст. 13,55 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, кожна особа має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до Конституції України, ст.ст. 386, 387 ЦК України держава забезпечує захист права власності. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зокрема стаття 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог є вимога про витребування з чужого незаконного володіння у Відповідача спірного нерухомого майна на підставі ст. 388 ЦК України, яка встановлює право власника витребувати своє майно в добросовісного набувача, який прибав це майно за відплатним договором, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі.

Згідно з п. 25 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому, в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, якщо правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження.

Статтею 330 ЦК України визначено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

У частині 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки за ст. 388 ЦК України добросовісне набуття можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

При цьому за змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача можуть мати місце лише за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі.

Таким чином, у відповідності до вимог ст.ст. 330, 388, ЦК України право власності на майно, яке було передане за угодами щодо його відчуження поза межами волі власника не набувається, у тому числі і добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника у такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України вибуття майна не з волі власника означає відсутність у нього свідомо поставленої мети щодо передачі майна у власність іншій особі, невжиття ним будь-яких дій чи заходів для досягнення цієї мети та втрату майна в результаті вчинення іншими особами дій, спрямованих на відчуження майна, без погодження з власником.

Диспозиція статті 388 ЦК України не потребує доведення недобросовісності набувача, оскільки питання витребування майна від недобросовісного набувача врегульовано ст. 387 ЦК України і власник може витребувати його від останнього в будь якому випадку.

Витребовуючи ж майно від добросовісного набувача, власник має довести факти, які мають істотне значення для розгляду справи, а саме факти, які доводять право власності позивача на майно, а відтак і його право на витребування цього майна; вибуття майна з володіння позивача і знаходження його у відповідача; незаконність володіння відповідачем майном позивача ; відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин щодо спірного майна; чи є відповідач добросовісним набувачем, тобто чи був він або міг бути обізнаним про незаконність володіння майном.

При цьому, слід враховувати, що незаконним володільцем є особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України в ухвалі від 24.02.2010 у справі № 6-894св10.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2003 Міністерство аграрної політики України, керуючись Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 року № 8-92 „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності", Законом України „Про оренду державного та комунального майна" та на підставі договору оренди від 15.05.2003 № 35 між РВ ФДМУ по Закарпатській області та ТОВ „Імперіал", акта приймання - передачі орендованого майна від 15.05.2003 року, видало наказ № 213, відповідно до якого припинено діяльність ДП „Свалявський завод продтоварів" (Закарпатська область, м. Свалява, вул. Старолюбовнянська, 21) шляхом його реорганізації через приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю „Імперіал"; визнано Товариство з обмеженою відповідальністю „Імперіал" правонаступником прав та обов'язків державного підприємства „Свалявський завод продтоварів" (Т.І, а.с. 63). Відповідно до п.п. 3,4 цього наказу зобов'язано директора ДП „Свалявський завод продтоварів" подати на збереження в архів міністерства, зокрема, копії рішень органу державної реєстрації про виключення державного підприємства „Свалявський завод продтоварів" із реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та державного органу статистики про виключення з ЄДРПОУ, а також зобов'язано відповідні Департаменти внести відповідні зміни до Переліку державних підприємств і організацій, що входять до сфери управління Мінагрополітики України.

На запит РВ ФДМУ по Закарпатській області комунальне унітарне підприємство "Свалявське районне бюро технічної інвентаризації„ листом від 21.04.2008 повідомило про те, що державний цілісний комплекс заводу „Продтовари" (м. Свалява, вул. Старолюбовнянська, 21) зареєстрований за ТОВ „Імперіал" 23.11.2003 приватним підприємством „М.І.С." на підставі наказу Міністерства аграрної політики України № 213 від 02.07.2003; Установчого договору про створення та діяльність ТОВ „Імперіал" від 28.10.2002 зі змінами та доповненнями від 17.02.2003; від 14.07.2003 (протокол № 1 зборів учасників від 28.10.2002 року); Статуту ТОВ „Імперіал", зареєстрованого розпорядженням Мукачівського міського голови № 829 від 05.12.2002 зі змінами та доповненнями від 17.02.2003 року; від 14.06.2003; від 17.07.2003 .

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Свалявського районного суду Закарпатської області від 10.05.2012 у справі № 710/525/12 (провадження №1/710/914/12) встановлено, що реєстратором ПП "М.І.С." Свалявського бюро технічної інвентаризації, оцінки і продажу ОСОБА_7 при прийнятті 23.11.2003 рішення про реєстрацію у Реєстрі прав власності на спірне нерухоме майно за ТОВ "Імперіал" права власності на цілісний майновий комплекс ДП "Свалявський завод продтоварів" і внесенні відповідних відомостей до Реєстру прав власності на нерухоме майно, вчинено злочин, передбачений ч.2 ст.367 КК України. Вказаною постановою ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, кримінальну справу закрито на підставі ст.11-1 КПК України (Т.І, а.с. 66-72).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.06.2010 у справі №30/183 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатські Зорі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал" про стягнення 938635,22 грн. затверджено мирову угоду, укладену між ТОВ "Карпатські Зорі" та ТОВ "Імперіал", за умовами якої в рахунок погашення заборгованості Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперіал" (код ЄДРПОУ 32221271) передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатські Зорі" (код ЄДРПОУ 33202333) приймає у власність об'єкт нерухомості - цілісний майновий комплекс "Свалявський завод продтоварів", що знаходиться за адресою Закарпатська область, м. Свалява, вул. Старолюбовнянська, 21. Про передачу зазначених об'єктів Сторони підписують Акт приймання-передачі. Зазначений об'єкт нерухомості належить ТОВ "Імперіал" на підставі наказу Міністерства аграрної політики України № 213 від 02.07.2003; установчого договору про створення та діяльність TOB "Імперіал" від 28.10.2002 зі змінами та доповненнями від 17.02.2003 та від 14.07.2003 (протокол №1 зборів учасників від 28.10.2002); статуту TOB "Імперіал", зареєстрованого розпорядженням Мукачівського міського голови № 829 від 05.12.2002. зі змінами та доповненнями від 17.02.2003, від 14.06.2003 та від 14.07.2003.

За результатами розгляду апеляційної скарги РВ ФДМ України по Закарпатській області ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2011., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2011, припинено апеляційне провадження за результатами перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду м. Києва від 22.06.2010 у справі №30/183 на підставі п. 1-1ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В постанові Вищий господарський суд при розгляді справи № 30/183 зазначив, що постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2010 у справі №2/66 за позовом РВ ФДМ України по Закарпатській області до ПП "М.І.С.", ТОВ "Імперіал", за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Міністерства аграрної політики України, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів Комунального унітарного підприємства "Свалявське бюро технічної інвентаризації" про визнання недійсною реєстрації за ТОВ "Імперіал" права власності на цілісний майновий комплекс ДП "Свалявський завод продтоварів" та визнання права власності, та зустрічним позовом ТОВ "Імперіал" до РВ ФДМ України по Закарпатській області, Свалявської міської ради, Виконавчого комітету Свалявської міської ради, за участю Прокуратури Львівської області, про визнання недійсним свідоцтва про право власності серії САС №688976 від 24.07.2009; визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Свалявської міської ради №516 від 18.12.2008, залишено в силі постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2010, якою залишено без змін рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2010 у справі №2/66, яким припинено провадження у справі № 2/66 за первісним позовом РВ ФДМ України по Закарпатській області в частині визнання недійсною реєстрації за ТОВ "Імперіал" права власності на цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Свалявський завод продтоварів", розташованого в м.Свалява, вул.Старолюбовнянська, 21; в іншій частині первісного позову відмовлено в зв'язку з пропущеним строком позовної давності; зустрічний позов ТОВ "Імперіал" задоволено, визнано недійсним рішення виконавчого комітету Свалявської міської ради №516 від 18.12.2008 "Про оформлення права власності на цілісний майновий комплекс "Свалявський завод продтоварів"; визнано недійсним Свідоцтво серії САС №688976 від 24.07.2009 про право власності на нерухоме майно на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, м. Свалява, вул. Старолюбовнянська, 21, видане Свалявською міською радою.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2011 у справі №40/40-35/275 за позовом РВ ФДМ України по Закарпатській області до ТОВ "Імперіал" про стягнення до державного бюджету заборгованості з орендної плати на суму 268 666,7 грн. та пені на суму 14 128,63 грн., залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2010 та рішення Господарського суду м. Києва від 06.09.2010, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, встановлено, що 02.07.2003 Міністерство аграрної політики України, керуючись Декретом Кабміну Міністрів України від 15.12.1992 №8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності", Законом України "Про оренду державного та комунального майна" та на підставі договору оренди від 15.05.2003 № 35, укладеного між РВ ФДМУ по Закарпатській області та ТОВ "Імперіал", акта приймання-передачі орендованого майна від 15.05.2003, видало наказ № 213, яким припинило діяльність ДП "Свалявський завод продтоварів" шляхом його реорганізації через приєднання до ТОВ "Імперіал". ТОВ "Імперіал" визнано правонаступником прав та обов'язків ДП "Свалявський завод продтоварів".

При розгляді справи № 30/183 Вищим господарським судом України зазначено, що цілісний майновий комплекс "Свалявський завод продтоварів", який знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Свалява, вул. Старолюбовнянська, 21, не є державною власністю, а тому суд апеляційної інстанції правомірно дійшов висновку про припинення на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України апеляційного провадження у справі № 30/183 за апеляційною скаргою РВ ФДМ України по Закарпатській області, внаслідок непорушення його прав та обов'язків (Т. І, а.с. 125-137).

Частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Пунктом 2.6. постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції встановлено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

За результатами перегляду вищезгаданої ухвали Господарського суду м. Києва від 22.06.2010 у справі № 30/183 за нововиявленими обставинами (за заявою РВ ФДМ України по Закарпатській області) ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.04.2013, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013, ухвалу Господарського суду м. Києва від 22.06.2010 по справі № 30/183 залишено без змін.

Виходячи із змісту норм ст. ст. 78, п.7 ч.1 ст.80 ГПК України, затвердження господарським судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватися як два самостійних акти. Відповідно, господарський суд в момент затвердження мирової угоди сторін перевіряє законність усіх дій сторін, які за досягнутою між ними домовленістю спрямовані на врегулювання спору.

Мирова угоди набирає чинності лише з моменту затвердження ухвалою господарського суду, якою одночасно припиняється провадження у справі.

Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі може бути оскаржена в порядку норм ГПК України.

На підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 22.06.2010 по справі № 30/183 про затвердження мирової угоди здійснено реєстрацію права власності ТОВ "Карпатські Зорі" (код 33202333) на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, м. Свалява, вул. Старолюбовнянська, 21, про що до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис від 21.06.2012, реєстраційний номер майна 3572107, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією Інформаційної довідки 352178723 від 27.01.2016 (Т.І, а.с. 75).

З урахуванням того, що Відповідач - ТОВ "Карпатські Зорі", який набув у власність спірний об'єкт нерухомого майна на підставі мирової угоди, яка затверджена ухвалою суду, яка набрала законної сили, вважається добросовісним набувачем цього майна, оскільки за вказаних обставин він не знав і не міг знати про придбання майна від особи, яка не мала права його відчужувати.

З врахуванням наведеного, стосовно доводів Прокурора, викладених в апеляційній скарзі, щодо недобросовісності набуття Відповідачем спірного майна судова колегія зазначає, що наявність підстав вважати набувача недобросовісним виключає підстави для звернення до нього з вимогою про витребування від нього майна як від добросовісного набувача, на підставі ст. 388 ЦК України, і навпаки.

На момент розгляду справи № 907/50/16 в суді першої та апеляційної інстанціях ухвала Господарського суду м. Києва від 22.06.2010 у справі № 30/183 є чинною та обов'язковою до виконання відповідно до ст. 4-5 ГПК України, як і не скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на спірний об"єкт в установленому порядку, а відтак діє презумпція добросовісності набуття відповідачем права власності, яка в судовому порядку не оспорювалась.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-5 ГПК України невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди, яка набрала законної сили, та є обов'язковим до виконання судовим актом, зберігає свою чинність як законодавчо визначена підстава для набуття та здійснення державної реєстрації права власності.

За таких обставин, як правильно встановлено судом першої інстанції, Відповідачем - ТОВ "Карпатські Зорі" набуто у власність спірний цілісний майновий комплекс на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду м. Київ від 22.06.2010 по справі № 30/183, яка є чинною та не скасована у встановленому законом порядку.

У зв'язку з наведеним, судова колегія зазначає, що, звертаючись з віндикаційним позовом до суду в даній справі та витребовуючи майно від добросовісного набувача власник не довів належними та допустимими доказами в порядку ст. 33 ГПК України факту незаконності володіння Відповідачем спірним майном Позивача. Тобто, Прокурор та Позивач не підтвердили незаконності переходу права власності від Третьої особи до Відповідача, а тому Позивач не має право витребувати його від набувача, який володіє ним на підставі мирової угоди, яка затверджена судом та породжує легітимні юридичні наслідки у вигляді визнання за ТОВ Імперіал права власності на спірне нерухоме майно.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.12.2013 у справі № 5008/1158/2012, яке не оскаржувалося в апеляційному порядку, було відмовлено РВ ФДМ України у позові до ТОВ Імперіал , ТОВ Карпатські зорі про визнання права власності на спірне нерухоме майно (Т. ІІІ, а.с 17-21).

Також, суд зазначає, що рішенням Господарського суду м. Києва від 21.11.2011 у справі № 30/278-48/182, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду України від 15.03.2012, за позовом РВ ФДМ України по Закарпатській області до ТОВ Імперіал , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерства аграрної політики України, Агропромислово-торгового підприємства Бобовище , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунального унітарного підприємства Свалявське районне бюро технічної інвентаризації , ТОВ Карпатські зорі , ПП М.І.С. , за участю - Прокуратури Закарпатської області, Прокуратури міста Києва в задоволенні позову про зобов'язання повернути орендоване майно - цілісний майновий комплекс "Свалявський завод продтоварів", який знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Свалява, вул. Старолюбовнянська, 21, та стягнення неустойки - відмовлено.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 24.06.2015 (справа № 6-251цс15), одним із випадків, коли майно можливо витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пункт 3 частини 1 статті 388 ЦК України). За змістом зазначеної норми майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

У даній справі Відповідач правомірно набув спірне майно на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.06.2010 у справі № 30/183, яка на час розгляду справи є чинною.

Щодо застосування практики розгляду справ Європейським судом з прав людини, як вказує прокурор в апеляційній скарзі, судова колегія звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі Stretch проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії , в якому, зокрема, вказано, що визнання недійсним договору згідно якого покупець отримав майно від держави та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон є неприпустимим; самі по собі допущені органами влади порушення при передачі майна у власність особи не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна державі, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача майна.

Оскільки у даній справі, ухвала суду про затвердження мирової угоди, на підставі якої Відповідач набув право власності на спірне майно, набрала законної сили, судова колегія з врахуванням практики Європейського суду з прав людини та практики Верховного Суду України, зазначає, що спірне майно не вибуло з володіння власника поза його волею, а відтак у нього відсутнє право витребувати його від добросовісного набувача за правилами ст. 388 ЦК України.

Стосовно заяви Відповідача про застосування позовної давності (Т. ІІ, а.с. 7-9), судова колегія зазначає, що така заява не підлягає задоволенню, оскільки судом не знайдено підстав для задоволення позову в даній справі.

Щодо посилань Прокурора на обставини, які встановлені судом при розгляді справи № 5/77 за позовом ТОВ Карпатські зорі до ТОВ Імперіал , за участю третьої особи - РВ ФДМ України по Закарпатській області про стягнення 594 300 грн., судова колегія зазначає наступне:

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 5/77 від 12.11.2008 апеляційну скаргу РВ ФДМ України по Закарпатській області задоволено, ухвалу ухвалою Господарського суду міста Києва № 5/77 від 04.09.2008 скасовано, а справу передано на розгляд Господарського суду міста Києва.

Постановою Вищого Господарського суду України від 19.02.2009 постанову Київського апеляційного господарського суду № 5/77 від 12.11.2008 залишено без змін, а касаційну скаргу ТОВ Карпатські зорі та ТОВ Імперіал - без задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі № 5/77 позов залишено без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України. Тобто, підстав для врахування обставин, встановлених при розгляді справи № 5/77, за правилами преюдиційності в суду апеляційної інстанції немає, оскільки рішення суду в господарській справі № 5/77 не набрало законної сили.

У відповідності до вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33, 34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на Прокурора.

Виходячи з вищенаведеного, Львівський апеляційний господарський суд встановив, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до норм ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Закарпатської області № 05/2-1275-16 від 30.11.2016р. (вх. № апеляційного суду 01-05/5760/16 від 07.12.2016р.) залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2016 у справі № 907/50/16 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 09.02.2017.

Головуючий суддя Л.Л. Давид

Суддя В.М.Гриців

Суддя І.Б.Малех