Ухвала

від 01.02.2017 по справі 808/2034/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 лютого 2017 рокусправа № 808/2034/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Мельника В.В.

           суддів:                     Чепурнова Д.В. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання:          Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року у справі №808/2034/16

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Вневідомча охорона»

до

про

Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вневідомча охорона» (далі по тексту – позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі по тексту – відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000012202 від 26 січня 2016 року (а.с. 3-5).

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зокрема, зазначив, що господарські операції із контрагентом-постачальником мали реальний характер та підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена нормами податкового законодавства.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року у справі №808/2034/16 адміністративний позов задоволено (суддя – Татаринов Д.В.)

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач – Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року у справі №808/2034/16 та відмовити у задоволенні та відмовити у задоволенні адміністративного позову (а.с. 241-244).

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначив, що у позивача відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість по операціях з контрагентом-постачальником в розумінні статті 185 Податкового кодексу України. Реальність вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Старквест» за період червень, липень 2015 року відсутня.

30 січня 2017 року за вх.№3604/17 на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про перенесення апеляційного розгляду справи у зв'язку з захворюванням і, відповідно з неможливістю прибуття у судове засідання представника підприємства (а.с. 256).

Винісши на розгляд зазначене клопотання, колегія суддів, з урахуванням належного повідомлення позивача про апеляційний розгляд справи та ненаданням відповідних доказів в підтвердження дійсно поважних підстав для його задоволення, прийшла до висновку про його необґрунтованість.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили (а.с.253-255).

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників осіб, які беруть участь у справі.

Згідно частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Вневідомча охорона» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Старквест» їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень, липень 2015 року, результати якої оформлено актом №153/08-29-22-0208/31616053 від 25 грудня 2015 року (а.с. 40-57).

Висновками даного акту встановлено, що позивачем на порушення вимог пункту 14.1.36 пункту 14.1.181 статті 14 пункту 198.3, статті 198, пункту 200.1. статті 200 пункту 201.10 статті 201 ПК України позивачем завищено податковий кредит на суму ПДВ 728 602 грн. у т.ч. по періодам за: червень 2015 року на суму 355 140 грн.; липень 2015 року на суму 373 462 грн., що призвело до:

-заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р. 18) за червень 2015 року на суму 355 140 грн., за липень 2015 року на суму 373 462 грн.

-заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду р.18-р.21) (р.25) за червень 2015 року на суму 355 140 грн., за липень 2015 року на суму 373 462 грн.

26 січня 2016 року на підставі акту №153/08-29-22-0208/31616053 від 25 грудня 2015 року відповідачем по відношенню до позивача прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1 092 903 грн., у тому числі 728602,00 грн. за основним платежем та 364301,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 38).

Вважаючи зазначене податкове повідомлення – рішення протиправним ТОВ «Вневідомча охорона» звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі – ПК України), Цивільним кодексом України (далі – ЦК України), Господарським кодексом України (далі – ГК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996 – XIV).

Відповідач в акті перевірки вказує, що в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товару ТОВ «Вневідомча охорона» контрагентами ТОВ «Старквест», а саме відсутність у постачальника майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про те, що правочини між позивачем та зазначеним контрагентом-постачальником здійснені без мети настання реальних наслідків, а первинні документи, отримані ТОВ «Вневідомча охорона» від такого контрагента, не мають юридичної сили та доказовості, оскільки діяльність контрагентів спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій (а.с. 54).

Відповідно до матеріалів справи, 30 червня 2015 року між позивачем та ТОВ «Старквест» було укладено Договір купівлі-продажу №8174 (а.с. 58-59).

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження здійснення господарських операцій із контрагентами позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, реєстри отриманих та виданих податкових накладних за червень-липень 2015 року, копії сертифікатів відповідності, додаткову угоду до договору від 30.06.2015 р. та 31.07.2015 р., копії відомостей обліку видачі обладнання під звіт за червень, липень 2015 року, роздруківки рахунку 201 за червень-липень 2015 р., технічну документацію обладнання (а.с. 60-164, 197-228).

Колегія суддів звертає увагу на те, що акт перевірки не містить зауважень щодо змісту конкретних первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні копії судових рішень або вироків суду, які набрали законної сили, на підтвердження здійснення контрагентами позивача фіктивної діяльності.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи позивача щодо належного формування показників податкової звітності підтверджуються належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вастберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» суд зазначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

При цьому, суд вважає за необхідне дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

З огляду на встановлені судом обставини справи, вказані норми законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що під час судового розгляду відповідач не надав беззаперечних доказів щодо відсутності господарських операцій між позивачем і контрагентами та такого порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Вневідомча охорона» законодавства України, що дає підстави для висновку про завищення суми податкового кредиту, а отже прийняте по відношенню до позивача податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та протиправним.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 05 жовтня 2016 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

          УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року у справі №808/2034/16 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 06 лютого 2017 року.

Головуючий:                                                                      В.В. Мельник

           Суддя:                                                                      Д.В. Чепурнов

           Суддя:                                                                      С.В. Сафронова