Постанова

від 12.03.2019 по справі 808/2034/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2019 року

Київ

справа №808/2034/16

адміністративне провадження №К/9901/35537/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.2016 (суддя Татаринов Д.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 (головуючий суддя Мельник В.В., судді: Чепурнов Д.В., Сафронова С.В.) у справі №808/2034/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вневідомча охорона до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вневідомча охорона звернулося до адміністративного суду з позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2016 №0000012202.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з правомірності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Старквест з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами, складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області звернула з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 у справі №808/2034/16, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 129 Конституції України, підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 2, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 7, 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області зводяться до того, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятого податкового повідомлення-рішення. Зокрема, відповідач посилається на безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Старквест з огляду на відсутність реальності проведених господарських операцій. Вказаний висновок відповідача ґрунтується на податковій інформації отриманій по вказаному контрагенту позивача. Відповідач стверджує про дефектність первинних документів складених за результатом спірних операцій та документальне оформлення нереальної господарської операції з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей. Також, податковий орган зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження якості походження товару, а також доказів його транспортування, що ставить під сумнів фактичне виконня спірних операцій. На думку суб'єкта владних повноважень, прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є правомірним, підстави для його скасування - відсутні.

Натомість Товариство з обмеженою відповідальністю Вневідомча охорона у запереченні на касаційну скаргу зазначає, що твердження податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю Старквест є необґрунтованим та безпідставним, оскільки фінансово-господарські операції здійснювались з дотриманням вимог податкового законодавства, про що свідчать досліджені в процесі розгляду справи належні первинні документи копії яких наявні в матеріалах адміністративної справи. Також позивач зазначає, що відповідачем не доведено наявність складу порушення позивачем вимог податкового законодавства; не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано доказів, які б свідчили про правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. А тому, позивач просить відмовити Запорізькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.05.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

З 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв'язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №808/2034/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.

Верховний Суд ухвалою від 11.03.2019 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи №808/2034/16 та призначив попередній розгляд даної справи на 12.03.2019.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи положення частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України перегляду у даній справі підлягають судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги заявника на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Вневідомча охорона з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Старквест їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень, липень 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість у загальному розмірі 728602,00грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість (р. 18) за червень 2015 року на суму 355140,00грн., за липень 2015 року на суму 373462,00грн. та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного податкового періоду (з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду р.18-р.21) (р.25) за червень 2015 року на суму 355140,00грн., за липень 2015 року на суму 373462,00грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 25.12.2015 №153/08-29-22-0208/316 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.01.2016 №0000012202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1092903,00грн., у тому числі: 728602,00грн. за основним платежем та 364301,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Фактичною підставою для визначення Товариству з обмеженою відповідальністю Вневідомча охорона суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість став висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю Старквест з огляду на штучність формування показників податкового обліку та безтоварний характер проведених операцій. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач посилається на податкову інформацію по контрагенту позивача (відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить здійснення правочинів без мети настання реальних правових). Відповідач також зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю Старквест у червні та липні 2015 року формувало штучні податкові зобов'язання з метою надання податкової вигоди контрагентам-покупцям, в тому числі і позивачу, та формування ними штучного податкового кредиту. Також відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження якості походження придбаного у контрагента товару, а також доказів його транспортування, що ставить під сумнів фактичне виконня спірних операцій.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Старквест було укладено договір купівлі-продажу №8174 від 30.06.2015, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти і сплатити за товар (матеріали електро-технічного призначення) найменування, кількість та ціна яких зазначена у товарних накладних. Реальність спірних господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договором, додатковою угодою до договору, видатковими накладними, податковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за червень-липень 2015 року, сертифікатами відповідності товару з додатками, технічною документацією придбаного обладнання, паспортами на обладнання, товарно-транспортними накладними, відомостями обліку видачі обладнання під звіт за червень-липень 2015 року та роздруківкою рахунку 201 за червень-липень 2015 року, яка свідчить про оприбуткування обладнання та переведення його на рахунок 91 (потреби підприємства). Оплату за придбаний товар було проведено між сторонами у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Судами встановлено, що акт перевірки також не містить зауважень щодо змісту первинних документів наданих позивачем на підтвердження фактичного виконання договірних відносин на предмет їх відповідності вимогам закону.

Товар придбаний у вказаного контрагента було використано позивачем в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, що узгоджується з основними видами господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Вневідомча охорона .

На момент вчинення спірних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку, мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом.

Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що вказані в акті перевірки висновки, стосовно формування контрагентом позивача штучних податкових зобов'язань з метою надання незаконної податкової вигоди, є лише припущеннями посадової особи відповідача за відсутності належних та допустимих доказів, які надаються в передбаченому законодавством порядку.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Також, відповідачем не доведено наявності в діях сторін мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача або можливої фіктивності його безпосередніх постачальників, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб'єкта господарювання, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких об'єктивних доводів щодо здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю Вневідомча охорона розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо відсутності у контрагента позивача майна, основних засобів, трудових ресурсів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів тощо.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Органом доходів і зборів не наведено жодних доводів щодо наявності в діях Товариства з обмеженою відповідальністю Вневідомча охорона ознак неправомірних дій, а наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Старквест .

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 26.01.2016 №0000012202.

Враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Залізничної об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 у справі №808/2034/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду