Постанова

від 09.02.2017 по справі 826/12485/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12485/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В. І.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача Воскобойника М. Т., представника відповідача Перепелюка О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Профікс на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Профікс до Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ Компанія Профікс звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень № 0014071404 від 05.08.2016 р., № 0014091404 від 05.08.2016 р. № 0014101404 від 05.08.2016 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 листопада 2016 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Компанія Профікс / Компанія Profix з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінасово-господарських взаємовідносин з ТОВ Бертран - Сервіс за період з 01.02.2015 р. по 30.06.2015 р. та з 01.08.2015 р. по 31.08.2015 р., за наслідком якої складено акт № 168/26-15-14-04-04/24575426 від 22.07.2016 р.

В результаті перевірки контролюючим органом встановлені наступні порушення:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено фінансовий результат оподаткування (завищено збитки) за 2015 рік в сумі 395000, 00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 р. на загальну суму 132202, 00 грн.;

- п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 485025, 00 грн.

З урахуванням висновків, що викладені в акті перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення:

- № 00140091404 від 05.08.2016 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями у розмірі 132202, 00 грн.;

- № 0014071404 від 05.08.2016 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковими зобов'язаннями у розмірі 485025, 00 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 121256, 25 грн.;

- № 0014101404 від 05.08.2016 р., яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 395000, 00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних, документів або сплати грошових коштів а також брати участь у формування податку на прибуток.

У постанові від 26.01.2016 р. (справа № 21-4781а15) Верховний Суд України висловив позицію, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ Бертран - Сервіс було укладено договір № Т157-1214 на виконання замовлень з розробки, модернізації та тестування програмного забезпечення від 29.12.2014 р. (а. с. 50 - 53 Т. 1).

Предметом цього договору було виконання робіт з розробки, модернізації та тестування програмного забезпечення, яке використовує замовник для автоматизації діяльності замовника та/або третіх осіб та/або продаж програмного забезпечення як системи в цілому, так і її технологічних компонентів та рішень.

Згідно п. 3.1 договору замовник зобов'язується надати виконавцю інсталяції та документацію програмного забезпечення, яка є обґрунтовано необхідною виконавцю для виконання робіт чи надання послуг згідно цього договору.

Відповідно до п. 3.3 договору кінцевий строк виконання робіт фіксується в протоколах замовлення.

На підставі п. 3.4 договору виконавець зобов'язується передати замовнику всі знайдені помилки та їх опис.

Крім вищезазначених документів, обов'язковими умовами договору є складання актів прийому - передачі виконаних робіт та оплата наданих послуг.

На підтвердження реальності господарських операцій, що були предметом вказаного договору, в матеріалах справи наявні: доповнення № 1 до договору (а. с. 54 Т. 1), протокол замовлення № 1 від 30.12.2014 р. (а. с. 55 Т. 1), протокол замовлення № 2 від 27.02.2015 р. (а. с. 56 Т. 1), протокол замовлення № 3 від 27.03.2015 р. (а. с. 57 Т. 1), протокол замовлення № 4 від 29.04.2015 р. (а. с. 58 Т. 1), протокол замовлення № 5 від 29.05.2015 р. (а. с. 59 Т. 1), протокол замовлення № 6 від 27.07.2015 р. (а. с. 60 Т. 1), акт приймання - передачі виконаних робіт від 27.02.2015 р. (а. с. 61 Т. 1), додаток до акту приймання - передачі виконаних робіт від 27.02.2015 р. - реєстр знайдених помилок (а. с. 62 - 64 Т. 1), акт приймання - передачі виконаних робіт від 31.03.2015 р. (а. с. 65 Т. 1), додаток до акту приймання - передачі виконаних робіт від 31.03.2015 р. - реєстр знайдених помилок (а. с. 66 - 68 Т. 1), акт приймання - передачі виконаних робіт від 30.04.2015 р. (а. с. 69 Т. 1), додаток до акту приймання - передачі виконаних робіт від 30.04.2015 р. - реєстр знайдених помилок (а. с. 70 - 72 Т. 1), акт приймання - передачі виконаних робіт від 29.05.2015 р. (а. с. 73 Т. 1), додаток до акту приймання - передачі виконаних робіт від 29.05.2015 р. - реєстр виявлених помилок (а. с. 74 - 76 Т. 1), акт приймання - передачі виконаних робіт від 30.06.2015 р. (а. с. 77 Т. 1), додаток до акту приймання - передачі виконаних робіт від 30.06.2015 р. - реєстр виявлених помилок (а. с. 78 - 80 Т. 1), акт приймання - передачі виконаних робіт від 31.08.2015 р. (а. с. 81 Т. 1), додаток до акту приймання - передачі виконаних робіт від 31.08.2015 р. - реєстр виявлених помилок (а. с. 82 -84 Т. 1).

Також до суду апеляційної інстанції позивачем надано копії платіжних доручень в якості доказу оплати товару: № 474 від 13.03.2015 р., № 525 від 26.03.2015 р., № 636 від 08.04.2015 р., № 675 від 14.04.2015 р., № 693 від 17.04.2015 р., № 724 від 23.04.2015 р., № 752 від 29.04.2015 р., № 865 від 15.05.2015 р., № 1084 від 15.06.2015 р., № 1085 від 15.06.2015 р., № 1119 від 19.06.2015 р., № 1145 від 24.06.2015 р., № 1179 від 30.06.2015 р., № 1192 від 03.07.2015 р., № 1203 від 06.07.2015 р., № 1204 від 07.07.2015 р., № 1222 від 08.07.2015 р., № 1252 від 14.07.2015 р., № 1261 від 15.07.2015 р., № 1275 від 17.07.2015 р., № 1390 від 05.08.2015 р., № 1421 від 11.08.2015 р., № 1458 від 17.08.2015 р., № 1794 від 07.10.2015 р., № 1820 від 09.10.2015 р., № 1836 від 13.10.2015 р., № 1948 від 04.11.2015 р. (а. с. 143 - 169 Т. 1).

Крім того, матеріали справи містять диски з інсталяцією та документацію програмного забезпечення (а. с. 171 - 174, 176, 178 - 250 Т. 1, 1 - 18 Т. 2).

При перевірці вказаної первинної документації її дефектів колегією суддів не встановлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що у контрагента позивача в період спірних відносин працювало 5 осіб, які могли виконати роботи, затрати праці на які складають 1440 год., в той час як роботи виконувались 1897 годин.

Натомість, до вказаного доводу суду першої інстанції колегія суддів ставиться критично, позаяк, суд першої інстанції, фактично, приймає доказовість виконання робіт протягом 1440 годин з 1897, що протирічить його висновку про повну відсутність реальності господарських операцій.

В свою чергу, предметом даного спору не є дефектність дій позивача та його контрагента в сфері трудових відносин та приховування об'єкта оподаткування ПДФО, в тому числі, щодо залучення до проведення тестування офіційно не працевлаштованих осіб чи виконання робіт залученими особами понад 40-ка годинний робочий тиждень.

Відтак, для правильного вирішення спору встановлений судом першої інстанції факт понаднормової праці не може братися колегією суддів до уваги як самостійна підстава для встановлення відсутності реальності господарських відносин.

В той же час, судом першої інстанції також було встановлено, що на останній сторінці договору зазначено номер банківського рахунку, що був відкритий пізніше дати підписання даного договору.

В апеляційній скарзі позивач та його представник в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 09.02.2017 р., між тим, зазначили про небажання позивача та його контрагента вносити зміни до договору в цій частині шляхом укладання додаткової угоди, з огляду на що за згодою обох сторін договору було замінено останній аркуш, в якому, фактично, змінено лише реквізити банківського рахунку.

Колегія суддів вважає такі доводи позивача прийнятними, позаяк, відповідачем в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено протилежного.

Вирішуючи судовий спір, колегія суддів також враховує, що позивач має свідоцтво про відповідність вимогам НБУ програмного забезпечення Операційний день банку від 17.09.1996 р. та свідоцтво про відповідність вимогам НБУ програмного забезпечення Система Клієнт - банк від 14.01.1997 р., є партнером SWIFT. Програмними продуктами позивача користується 25 % банківської системи України.

Матеріалами справи повністю підтверджується, що роботи, які були предметом договору, виконані в повному обсязі, документи, оформлені належним чином та відповідають статусу первинних.

Натомість, відповідачем в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено, що вказані роботи виконувались третьою особою, відмінною від ТОВ Бертран - Сервіс .

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом приймаються в якості належних.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

У відповідності до ст. 94 КАС України вирішенню також підлягає питання про розподіл судових витрат шляхом стягнення цих витрат, понесених позивачем, на користь позивача з відповідача у повному розмірі.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПО С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Профікс на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Профікс до Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Профікс задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 05 серпня 2016 року № 0014071404, № 0014091404, № 0014101404.

Стягнути з Головного управління ДФС у місті Києві (ЄДРПОУ 39439980) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Профікс (ЄДРПОУ 24575426) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 35704 грн. 46 коп. (тридцять п'ять тисяч сімсот чотири гривні 46 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська (Повний текст постанови виготовлено 09.02.2017 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.