Ухвала

від 15.03.2018 по справі 826/12485/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

15.03.2018 Київ К/9901/10209/18 826/12485/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.

розглянувши матеріали заяви Головного управління ДФС у м. Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі №826/12485/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Профікс до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у м. Києві (далі ДФС) 14.12.2017 направило до Верховного Суду України заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 в зв'язку з неоднаковим застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

26.01.2018 заява ДФС надійшла до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

01.02.2018 ухвалою Верховного Суду повідомлено Головне управління ДФС у м. Києві про недоліки заяви та надано строк тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали для їх усунення.

22.02.2018 до Верховного Суду надійшло клопотання про усунення недоліків заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 разом з платіжним дорученням №414 від 19.02.2018.

Відповідно до пункту 1 частини 1 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Заяву ДФС подано у строк, передбачений статтею 238 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017), її зміст та порядок подання відповідають вимогам статей 239, 239 1 КАС України.

Головне управління ДФС у м. Києві подало заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/12485/16 (К/800/5850/14), якою касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2014 залишено без змін.

Заява подана з посиланням на частину 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції норм матеріального права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Подана заява не відповідає зазначеним вимогам з наступних підстав.

Подібність правовідносин, про яке зазначається в пункті 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

У справі №826/12485/16 (К/800/5850/14), про перегляд якої подана заява, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позову, оскільки позивачем доведено реальність здійснення господарських операцій з його контрагентом, що підтверджується належними доказами щодо їх фактичного здійснення, спростувавши доводи відповідача, що недостатність трудових ресурсів (у штаті контрагента - 5 чоловік) свідчать про недостатність доказів на підтвердження здійснення таких операцій.

В обґрунтування заяви про перегляд судового рішення заявник посилається на ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.02.2016 у справі №804/747/15 (К/800/44802/15), від 30.05.2016 у справі №826/10456/15 (К/800/45047/15) та від 20.11.2013 у справі №821/1126/13-а (К/800/50725/13), стверджуючи при цьому, що в даних справах мали місце подібні обставини.

Зі змісту ухвал Вищого адміністративного суду України у справі №№804/747/15 (К/800/44802/15), №826/10456/15 (К/800/45047/15) та №821/1126/13-а (К/800/50725/13) вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з судами попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, оскільки суди дійшли висновків, що позивачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження виконання договірних зобов'язань, що призвело до неправомірного формування податкового кредиту.

Заявник також посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12.02.2014 у справі №2а-4419/10/2670 (К/9991/26540/11) стверджуючи при цьому, що в даній справі мали місце подібні обставини.

З вказаного рішення суду касаційної інстанції вбачається, що суд при вирішенні спору застосовував норми Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та Закону України Про податок на додану вартість , що спростовує доводи заявника про неоднакове застосування положень Податкового кодексу України.

Отже, застосування норм матеріального права в зазначених судових рішеннях відбувалося за різних фактичних обставин, а судові рішення прийнято внаслідок оцінки різних за змістом доказів щодо реальності виконання господарських операцій встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає перегляд судового рішення касаційної інстанції в порядку, передбаченому Главою 3 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому в допуску справи до перегляду Верховним Судом слід відмовити.

Керуючись статтями 236-240 та пунктом 1 частини 1 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в допуску до провадження за заявою Головного управління ДФС у м. Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі №826/12485/16.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді С. С. Пасічник

Р. Ф. Ханова