Ухвала

від 09.02.2017 по справі 826/9122/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9122/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О. П. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

09 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика Феррум до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкових повідомлень - рішень від 24 травня 2013 року № 0007092208, № 0007072208, № 0007082208, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ Фабрика Феррум звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкових повідомлень - рішень від 24 травня 2013 року № 0007092208, № 0007072208, № 0007082208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2013 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 р., у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.12.2015 р. касаційну скаргу ТОВ Фабрика Феррум задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 р., адміністративну справу направлено до Окружного адміністративного суду м. Києва на новий розгляд.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем в період з 17.04.2013 р. по 23.04.2013 р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ ТБК Оріон за період з 01.04.2011 р. по 31.05.2011 р.

За результатами перевірки складено акт № 436/22.8/37144912 від 30.04.2013 р., яким встановлено порушення поивачем статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року всього у сумі 307024, 00 грн. та порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (рядок 25 Декларації) всього у сумі 238623, 00 грн., завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) за травень 2011 року на загальну суму - 165090, 00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 24 Декларації) за квітень 2011 року на загальну суму - 165090, 00 грн. та за травень 2011 року на загальну суму - 28294, 00 грн.

24.05.2016 р. на підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.05.2013 р.: № 0007092208, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 238624, 00 грн. (у тому числі, штрафні (фінансові) санкції - 1, 00 грн.), № 0007072208, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 307024,00 грн. та № 0007082208, яким зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 24 Декларації) на 193384, 00 грн.

Перевіркою було встановлено, що між позивачем та ТОВ ТБК Оріон було укладено договір перевезення вантажу № 13/04 від 01.04.2011 р. (а. с. 123 - 124 Т. 1), відповідно до якого перевізник приймає та виконує перевезення по маршруту протяжністю 10 км. по території комплексу по збагаченню гематитових кварцитів шостого залізистого горизонту кар'єру Південний за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Гусєва, 15а.

Відповідно до п. 4.1 договору вартість транспортних послуг за перевезення вантажу автомобілями по маршруту, вказаному в п. 1.1 (з урахуванням зворотного завантаження автотранспорту), виходячи з оплати їх роботи за 1 тонну вантажу - 25,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 4,17 грн., за послуги самоскидів (розвантаження кузова) - 1 600,00 грн. за 1 мотогодину послуг самоскидів, в т.ч. ПДВ - 266, 67 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору, перевізник проводить розрахунок вартості послуг за весь час дії договору та надає замовнику рахунок для оплати, акт виконаних робіт та податкову накладну.

Також, згідно договору поставки № 57 від 06.05.2011 р., укладеного між вищезазначеними суб'єктами господарювання, ТОВ ТБК Оріон зобов'язувався поставити на користь позивача дизельне паливо згідно специфікації (а. с. 121 Т. 1).

Як свідчить специфікація № 1, предметом поставки є дизельне паливо у кількості 9230, 00 літрів за ціною без ПДВ 7, 50 грн. Загальна вартість товару з ПДВ становить 83070, 00 грн. (а. с. 122 Т. 1).

На підтвердження факту отримання послуг позивачем надано копії товарно - транспортних накладних (а. с. 31 - 112 Т. 1), рахунків № 8 від 06.05.2011 р., № 22 від 11.05.2011 р., № 20 від 01.04.2011 р. (а. с. 130, 132, 136 Т. 1), актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 29 від 11.05.2011 р., № ОУ-0000018 від 30.04.2011 р. зі складеним до них реєстрами кількості перевезеного вантажу (а. с. 133, 134, 137, 138 Т. 1), видаткову накладну № 14 від 06.05.2011 р. (а. с. 131 Т. 1).

Крім того, позивачем надано ТТН від 06.05.2011 р. № 14 на перевезення дизельного палива згідно видаткової накладної № 14 від 06.05.2014 р. (а. с. 221 Т. 2), відомості по рахунку № 631 (а. с. 222 - 230 Т. 2).

Також, матеріали справи містять договір № 11/12 оренди кімнати для офісу від 01.01.2012 р., з якого вбачається, що позивач орендує в м. Кривий Ріг приміщення для офісу з метою здійснення господарської діяльності за місцем її провадження (а. с. 113 - 115 Т. 1).

Оплату товару на суму 314000, 00 грн. засвідчують копії завірених банківських виписок (а. с. 127, 129 Т. 1).

Решта кредиторської заборгованості перед контрагентом погашена внаслідок укладення договору про переведення боргу № 1005 від 06.05.2011 р., за умовами якого борг ТОВ Торговельно - будівельна компанія ОБС - Групп перед позивачем на суму 1287795, 78 грн. переводиться шляхом заміни боржника на ТОВ ТБК Оріон згідно договору перевезення вантажу № 01/03-11 від 01.03.2011 р. (а. с. 125 Т. 1).

Відповідно до довідки з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 850770 від 21.06.2010 р. основними видами діяльності позивача за КВЕД, зокрема, є 37.10.0 Оброблення металевих відходів та брухту , 13.10.0 Добування залізних руд та 37.10.0 Оброблення металевих відходів та брухту .

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних, документів або сплати грошових коштів а також брати участь у формування податку на прибуток.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність первинними документами, наявними в матеріалах справи, реальності господарських операцій позивача з контрагентами, взаємовідносини з якими були предметом перевірки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

В акті перевірки відповідачем було встановлено обставини, які, на думку відповідача, свідчать про нереальність господарських операцій, зокрема, висновком спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно-західній залізниці № 403 від 14.10.2011 р. встановлено, що підписи від імені гр. ОСОБА_2 (директор ТОВ ТБК Оріон ), які виконані на протоколі № 5 загальних зборів учасників ТОВ ТБК Оріон та довіреності від 27.11.2010 р. здійснені особою № 1, підпис від імені гр. ОСОБА_2 на договорі оренди від 23.08.2011 р. здійснений особою № 2, підпис від імені гр. ОСОБА_2 на оригіналі листа від 06.09.2011 р. № 2 здійснений, ймовірно, особою № 3.

Досліджуючи вказаний висновок № 403 від 14.10.2011 р., колегія суддів встановила, що на вирішення дослідження було поставлене питання: однією чи декількома особами виконані підписи від імені гр. ОСОБА_2 (а. с. 178 - 182 Т. 1).

В результаті проведеного дослідження було встановлено, що підписи на трьох документах, ймовірно, виконані різними особами.

В той же час, у порядку ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не доведено взаємозв'язок протоколу загальних зборів, довіреності та договору оренди зі спірними правовідносинами.

Крім того, висновок не містить категоричного твердження, що підпис на протоколі загальних зборів та довіреності виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

З огляду на що, колегія суддів не приймає до уваги в якості належного та допустимого доказу беззаперечної відсутності господарських відносин зазначений висновок.

Щодо пояснень ОСОБА_2 про непричетність до підписання ряду документів, колегія суддів зауважує, що згідно протоколу додаткового допиту свідка від 18.05.2012 р. останній достеменно не пам'ятає, які документи підписував та коли це відбувалося (а. с. 187 - 191 Т. 1).

З даного приводу колегія суддів зауважує, що у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку ж відповідачем не доведено ким і за яких обставин позивачем отримано спірні товари і послуги, натомість, факт їх отримання підтверджується наявними в матеріалах справи оборотно-сальдовими відомостями позивача.

В свою чергу, право на відображення від'ємного значення об'єкта оподаткування з ПДВ не може ставитися колегією суддів в залежність від недобросовісності ведення господарської діяльності контрагентів позивача, якщо така недобросовісність не впливає на реальність понесення позивачем витрат на виконання умов договору з таким контрагентом.

Однак, такий вплив в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України апелянтом не доведено та доводами апеляційної скарги не спростовано висновки суду першої.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика Феррум до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкових повідомлень - рішень від 24 травня 2013 року № 0007092208, № 0007072208, № 0007082208 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.