Рішення

від 31.01.2017 по справі 135/1167/16-ц

ЛАДИЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 135/1167/16-ц

Провадження у справі № 2/135/13/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року Ладижинський міський суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Волошиної Т.В.,

за участі секретаря судового засідання Когаль А.В.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ладижин Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" про визнання договору недійсним та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати договір фінансового лізингу № 003587 від 29 березня 2016 року, укладений між ним та ТОВ Лізингова компанія Ваш авто недійсним та стягнути з відповідача сплачений адміністративний платіж в сумі 73 255 грн 60 коп.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що укладений між ними 29 березня 2016 року договір фінансового лізингу № 003587, згідно якого ТОВ Лізингова компанія Ваш авто (лізингодавець) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу (автомобіль марки Kia Sportage (предмет лізингу) у власність (отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет лізингу у користування ОСОБА_1 (лізингоодержувача) на строк та на умовах, передбачених договором.

Проте, під час підписання вказаного договору представники ТОВ ЛК Ваш авто ввели його в оману щодо обставин, які мають істотне значення, зокрема 29 березня 2016 року йому було повідомлено про необхідність сплати першого авансового платежу в розмірі 50 % від вартості автомобіля, адміністративний платіж, який становить 10 % вартості предмета лізингу, та сплачувати періодичні лізингові платежі у розмірах та у строки, визначені додатками №1 та №3 Договору. Оплативши в той же день 100000 грн на рахунок відповідача за призначенням, авансовий (адміністративний) платіж по договору № 003587 від 29 березня 2016 року, між сторонами було укладено договір фінансового лізингу. При цьому під час підписання вказаного договору 29 березня 2016 року в нього не було можливості детально ознайомитися з його умовами, оскільки представники ТОВ ЛК Ваш авто спонукали підписати договір без детального ознайомлення з ним, та пояснили, що всі істотні умови договору йому вже повідомлено. Однак, ознайомившись з текстом договору, вже після його підписання, ним було виявлено, що сума в розмірі 100000 грн являється адміністративним платежем за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору фінансового лізингу, а не як йому роз'яснювали - авансовим платежем в рахунок суми вартості предмету лізингу.

Зазначав, що умови оспорюваного правочину порушують положення Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII Про захист прав споживачів (далі - Закон № 1023-XII), оскільки є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків і завдають йому шкоди як споживачеві, що є підставою для визнання такого договору недійсним.

Також зазначає, що згідно п.4 ч.1 ст. 34 ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії. Вважає, що укладений між сторонами договір фінансового лізингу в порушення вимог передбачених ст. 799 ЦК України нотаріально не посвідчений, а тому є нікчемним.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримув у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача ТОВ Лізингова компанія Ваш авто в судове засідання не з'явився, проте направив суду заяву, в якій просив слухати у його відсутності, у задоволенні позовних вимог відмовити, виходячи із обставин, викладених у письмових запереченнях. На обгрунтування своє позиції відповідач зазначає, що позивачем безпідставно зазначено, що укладений між сторонами договір фінансового лізингу підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, так-як це не передбачено Законом України Про фінансовий лізинг і на момент укладення такого договору, ще не існує транспортного засобу, відповідно лізингодавець не має можливості надати нотаріусу для огляду документи про реєстрацію транспортного засобу, що передбачено п.3.7 Глави 5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 . Також, при зверненні до суду позивачем не враховано правові позиції ВСУ, відповідно до яких наявність ліцензії на здійснення фінансових послуг для лізингодавця не потребується так само, як і нотаріальне посвідчення відповідного договору. Відповідач зазначає, що твердження позивача про те, що лізингоодержувач не знає обсяг своїх фінансових зобов'язань є помилковим, оскільки сторони домовились та підписали договір про визначення грошового зобов'язання в іноземній та національній валюті, відповідно в Договорі та Додатку№1 до нього визначено повний обсяг фінансових зобов'язань. Безпідставним відповідач вважає і твердження позивача про те, що адміністративний платіж є несправедливою умовою договору.

Суд, з'ясувавши позиції сторін, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що 29 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ ЛК Ваш авто у простій письмовій формі укладено договір фінансового лізингу № 003587, відповідно до якого лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу (автомобіль марки Kia Sportage; об'єм двигуна 1,6; тип КПП - механічна; тип приводу - передній) у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим договором (а.с.8-19).

Того ж дня позивачем в ПАТ Промінвестбанк було сплачено суму в розмірі 100000 грн на рахунок відповідача, призначення платежу: адміністративний платіж згідно договору фінансового лізингу № 003587 від 29 березня 2016 року, що підтверджується квитанціям № QS00012545501 та № QS00012571101 від 29 березня 2016 року (а.с. 24).

Згідно визначення термінів, які містяться в договорі № 003587, перший платіж - платіж, що складається з адміністративного платежу, авансового платежу, які сплачуються у відповідності до умов даного договору. Адміністративний платіж - першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу Першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір адміністративного платежу відображається у Додатку №1 до договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу. Авансовий платіж - це обов'язковий платіж, що складає частину від вартості предмета лізингу, розмір, якого визначено у Додатку №1 договору, який сплачується лізингоодержувачем на користь лізингодавця, на умовах договору до моменту передачі предмета лізингу. Згідно Додатку №1, розмір авансового платежу становить 50 % від вартості предмета лізингу. Відповідно до п. 8.2. договору, вартість предмета лізингу на момент укладення договору становить 20836, 84 доларів США, що з урахуванням обмінного курсу на день укладення договору становить 554 260,00 грн. (а.с.20).

Таким чином, 29 березня 2016 року позивачем першим платежем було сплачено 100000 грн (адміністративний платіж, що становить 10 % від вартості предмета лізингу), що згідно глосарію, є адміністративним платежем відповідачу за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору.

Згідно п. 1.7. договору, предмет лізингу передається у користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 (сто двадцять) робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: а) адміністративного платежу, що згідно Додатку № 1 становить 10% від вартості предмета лізингу; б) авансового платежу, який визначений в Додатку № 1, і становить 50 % вартості предмета лізингу; в) комісії за передачу предмета лізингу, що згідно Додатку №1 складає 3 % від вартості предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.4. ст. 9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.6. ст. 9 даного договору.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України , Законом України Про фінансовий лізинг .

Положеннями статті 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

За статтею 2 Закону України Про фінансовий лізинг відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно частини 2 статті 1 Закону України Про фінансовий лізинг за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частин першої, другої ст. 215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Так, згідно ч. 4 ст. 203 ЦК України , правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до частини 2 ст. 806 ЦК України , до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Отже, виходячи зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України та аналізу норм законодавства, вказаний договір за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу

Згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Проте, договір фінансового лізингу № 003587 від 29 березня 2016 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ ЛК Ваше авто нотаріально посвідчено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Згідно п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Отже, суд приходить до висновку, що згідно ч. 4 ст. 203 , ч. 1, 2 ст. 215 , ч. 1 ст. 220 ЦК України договір необхідно визнати недійсним, оскільки він укладений з недотриманням форми укладення правочину.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 6-1551цс16, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, які мають привести свою практику у відповідність із такими рішеннями Верховного Суду України.

В той же час, є обґрунтованими вимоги позивача щодо наявності підстав для задоволення позову з підстав порушення вимог Закону України Про захист прав споживачів (далі Закон).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною. Згідно ч. 5 цієї статті, у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливими може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в частині другій статті 18 цього Закону . Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Отже, для кваліфікації умов договору як несправедливих, необхідна наявність одночасно таких ознак: 1) умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України ); 2) умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; 3) умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємооблік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пп. 2, 3 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів ); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів ).

Так, в оспорюваному договорі включені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України "Про фінансовий лізинг" , повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця.

Так, несправедливими умовами договору фінансового лізингу є умови договору, визначені в п. 1.5., згідно яких лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає Продавець.

Отже, такі норми прямо суперечать ч. 1 ст. 808 ЦК України , враховуючи те, що в зазначеному договорі фінансового лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару.

Несправедливими також умовами є ті, що визначені в п. 3.2.6 договору, якими визначено право лізингодавця розірвати даний договір в односторонньому порядку за умови невиконання лізингоодержувачем умов даного Договору. При цьому, лізингодавець не зобов'язаний завчасно повідомляти лізингоодержувача про розірвання даного договору та яка встановлює право лізингодавця в односторонньому порядку розірвати договір у випадку неможливості придбання предмету лізингу або відмови продавця здійснити продаж/або поставку предмета лізингу та у разі не обрання предмету лізингу лізингоодержувачем протягом одного року. У такому випадку лізингодавець повертає лізингоодержувачу кошти на умовах п. 12.1 договору, а адміністративний платіж поверненню не підлягає.

Положеннями п. 12.1 договору встановлено, що наслідком розірвання договору з ініціативи лізингоодержувача, який не отримав транспортний засіб, є утримання з нього штрафу в розмірі 40 % від сплаченого авансового платежу та неповернення йому усієї суми адміністративного платежу.

Отже, з огляду на встановлення односторонньої відповідальності у випадку розірвання договору, така умова договору також є несправедливою.

Відповідно до п. 10.1 договору встановлено, що лізинговим платежем є платіж, що сплачується кожного місяця лізингоодержувачем на користь лізингодавця відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів. Кожен лізинговий платіж включає: відсотки за користування обсягом фінансування в розмірі 21 % річних на залишок частини від обсягу фінансування; частину вартості предмета лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі 7%. Однак графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (додаток №3) та сам обсяг таких платежів сторони не погодили та не підписали в момент укладення договору, що вказує на невизначеність загального обсягу фінансування. Згідно п. 10.3 договору розмір щомісячного лізингового платежу є лише попереднім, тобто таким, що може змінюватися відповідно до вартості предмету лізингу на час його придбання.

Таким чином, з аналізу змісту договору фінансового лізингу № 003587 від 29 березня 2016 року, укладеного між сторонами, вбачається виключення та обмеження прав лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання останнім своїх обов'язків, звужені обов'язки лізингодавця, встановлені в Закону України Про фінансовий лізинг , ЦК України , повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання та неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу, одночасно значно розширені права лізингодавця, що суперечать вимогам цивільного законодавства. В договорі фінансового лізингу відсутні відомості про продавця товару, його найменування, місцезнаходження, куди має звертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов, що суперечить положенням ст. 808 ЦК України . В договорі встановлена жорстка одностороння відповідальність лізингоодержувача не лише за будь-яке порушення зобов'язання, а також за розірвання договору з його ініціативи, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. Тому вищезазначені умови договору фінансового лізингу згідно ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів є несправедливими умовами.

У той же час суд не може погодитися із позицією позивача щодо відсутності у відповідача необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення договору фінансового лізингу, виходячи з наступного.

Так, позивач вважаючи за необхідне наявність ліценції для укладення договору фінансового лізингу посилався на правову позиці ВСУ, в якій суд застосував п.11-1 ст.4, п.4 ч.1 ст.34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , які стосуються правовідносин по адмініструванню фінансових активів для придбання товарів у групах фінансовими установами.

Відповідно до ч.1 ст.227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

У п.п.1.7, 4.1 договору передбачено передачу предмету лізингу не пізніше 120 робочих днів з дати отримання на рахунок лізингодавця відповідних платежів від лізингоодержувача і необхідність адміністрування активів у групах для виконання цих вимог не передбачена.

Таким чином, зміст договору фінансового лізингу № 004299 від 12.04.2016 року не містить умов про придбання товарів у групах.

Згідно п.5 ч.1 ст.4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансовий лізинг є окремим видом фінансової послуги.

Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг (ч.2 ст.5 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ).

Відповідно до ч.4 ст.5 цього ж Закону можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

На виконання вимог Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 21 від 22.01.2004 року (з послідуючими змінами) затверджено Положення Про надання окремих фінансових послуг юридичними особами субєктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами (далі Положення).

Дія цього Положення поширюється на юридичних осіб, які надають послуги з фінансового лізингу та укладають договори з лізингоодержувачами та продавцями (постачальниками) відповідно до вимог Закону України "Про фінансовий лізинг" (п.1.5 Положення).

Згідно п.п.2.1, 3.5.5 Положення здійснення послуги з фінансового лізингу можливе при наявності довідки про взяття на облік юридичної особи (далі - Довідка), виданої Держфінпослуг та/або Нацкомфінпослуг.

Відповідачем надана така довідка про взяття на облік юридичної особи - ТзОВ ЛК ВАШ АВТО як такої, що має надавати послуги з фінансового лізингу, на підставі рішення № 1335 від 11.06.2015 (а.с.135).

Пунктом 2 ч.1 ст.7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності надання фінансових послуг віднесено до переліків видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності ліцензійні умови та зміни до них розробляються органом ліцензування, що є центральним органом виконавчої влади, підлягають погодженню спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 розділу VIII Прикінцеві положення Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності Кабінету Міністрів України доручено протягом року з дня опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації цього Закону.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 913 від 07.12.2016 року і згідно п.4 останніх орган ліцензування видає ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на: надання послуг з фінансового лізингу.

Згідно ч. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 913 від 07.12.2016 року ліцензійні умови у частині, що стосується субєктів господарювання, які провадять діяльність з надання послуг з фінансового лізингу, надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, надання гарантій та поручительств, надання послуг факторингу та довірчого управління фінансовими активами та внесені до дня набрання чинності цією постановою до Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, застосовуються через шість місяців з дня набрання чинності цією постановою.

Аналіз вищевказаних нормативних документів дозволяє зробити висновок, що обов'язковість отримання ліцензії у ТзОВ ЛК ВАШ АВТО виникне через шість місяців після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 913 від 07.12.2016 року, а на час виникнення спірних відносин діяльність відповідача здійснювалася на підставі Довідки про взяття на облік юридичної особи як такої, що має право надавати послуги з фінансового лізингу.

Зазначений висновок узгоджується із листами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 22.03.2016 та 03.06.2016.

Таким чином, при наявності у ТзОВ ЛК ВАШ АВТО дозволу (ліцензії) на здійснення послуг з фінансового лізингу, отриманого на підставі діючого законодавства, підстави для застосування ст.227 ЦК України відсутні.

Підсумовуючи викладене, суд, враховуючи недотримання встановленої законом нотаріальної форми для його укладення та порушення нормами договору фінансового лізингу вимог ЦК України , Закону України Про фінансовий лізинг , Закону України Про захист прав споживачів , вважає, що укладений між ОСОБА_1 і ТОВ Лізингова компанія Ваш авто договір фінансового лізингу № 003587 від 29 березня 2016 року є недійсним.

Статтею 216 ЦК України встановлено правові наслідки недійсності правочину, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України ) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Оскільки позивачем на виконання договору фінансового лізингу № 003587 від 29 березня 2016 року було сплачено адміністративний платіж на рахунок ТОВ ЛК Ваш авто в розмірі 100000 грн згідно квитанцій № QS00012545501 та № QS00012571101 від 29 березня 2016 року, з яких кошти в сумі 26 744 грн 40 коп. відповідачем добровільно повернуто, то передані відповідачу кошти у сумі 73 255 грн 60 коп. повинні бути повернуті позивачу.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу .

З боку відповідача заперечень на позов та доказів у їх підтвердження не надано, тому суд виходить з тих доказів, що надані позивачем, та встановлених судом фактичних обставин.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до п. 1.1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір визначається в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто в даному випадку 732 грн 56 коп.

Відповідно до п. 1.2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір визначається в розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 551 грн 20 коп.

Пунктом 13 Постанови Пленуму ВССУ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17.10.2014 роз'яснено, що, якщо в заяві об'єднано декілька позовних вимог, то судовий збір сплачується окремо за кожну із них.

Дана позовна заява містить вимогу немайнового характеру та майнового характеру.

Отже, зважаючи на пропорційність задоволених вимог позивача, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1283 грн 76 коп., сплачені позивачем при подачі позову до суду в якості судового збору.

На підстав викладеного, керуючись ст.ст. 3 , 13 , 184, 203, 215, 216, 220, 627, 628, 762, 767, 799, 806, ст.ст. 1 , 2 , 3 , 6 , 11 , 16 Закону України Про фінансовий лізинг , ст.ст. 18 , 19 , 21 Закону України Про захист прав споживачів , ст. ст. 10 , 60 , 88 , 169 , 212 , 214 , 215 , 224-226 , 360-7 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір №003587 фінансового лізингу від 29 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Ваш авто .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Ваш авто (код ЄДРПОУ 39733392) на користь ОСОБА_1 сплачені грошові кошти як авансовий (адміністративний) платіж у розмірі 73 255 грн 60 коп., а також судові витрат по справі у розмірі 1283 грн 76 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області через Ладижинський міський суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особа, яка брала участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні під час проголошення рішення, може подати апеляційну скаргу на рішення суду протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя