Рішення

від 06.02.2017 по справі 635/4928/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №635/4928/16-ц

Провадження № 2/635/398/2017

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2017 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Березовської І.В.,

за участю секретаря судових засідань - Мурзіної І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду вище вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що є власником земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, сільськогосподарського призначення площею 2 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Лук′янцівської сільської ради Харківського району.

Відповідно до договору оренди землі від 13 серпня 2015 року ОСОБА_3 орендує у держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області суміжну з його земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 41,48 га, що також розташована в Харківському районі на території Лук′янцівської сільської ради за межами населеного пункту.

Восени 2015 року, відповідач самовільно зайняв належну йому земельну ділянку та засіяв її на зиму озимою пшеницею на урожай 2016 року, що підтверджується актом обстеження Держсільгоспінспекції в Харківській області від 02 жовтня 2015 року №1270. Шкода, заподіяна йому внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, складає 7357 гривень.

Посилаючись на вказані обставини, позивач, з урахуванням уточнених вимог, просив стягнути з відповідача на його користь суму шкоди у розмірі 7357 гривень 00 копійок.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги та пояснив, що відповідач в 2015 році засіяв єдиним масивом як орендовану ним, так і належну позивачу земельну ділянку озимою пшеницею. Внаслідок чого, позивач був позбавлений можливості використовувати належну йому земельну ділянку. На теперішній час врожай з земельної ділянки позивача зібраний, а тому він просить відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки позивача в розмірі 7357 гривень.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином, надав до суду заперечення, в яких просив в позові відмовити, посилаючись на те, що використовує земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2, площею 41,48 га, що розташована в Харківському районі на території Лук′янцівської сільської ради за межами населеного пункту, на підставі договору оренди землі від 13 серпня 2015 року з дотриманням всіх вимог чинного законодавства.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Харківського районного управління юстиції Харківської області 21 березня 2014 року, та Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відлучення об'єктів нерухомого майна щодор об'єкта нерухомого майна № НОМЕР_3 від 16 квітня 2016 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 2 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Лук′янцівської сільської ради Харківського району Харківської області.

Як вбачається з договору оренди землі, укладеного 13 серпня 2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_3, та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права НОМЕР_4 від 28 серпня 2015 року, ОСОБА_3 є орендарем земельної ділянки державної власності з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 41, 4820 га, землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарського угіддя строком на 49 років, а саме до 13 серпня 2064 року.

Згідно акту обстеження земельної ділянки №1270 від 02 жовтня 2015 року, складеного старшими державними інспекторами сільського господарства в Харківській області ОСОБА_5 та ОСОБА_6, під час обстеження земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_2, встановлено, що ділянка знаходиться на полі, яке перебуває в сільськогосподарському обробітку ( посів озимої пшениці). На земельній ділянці межові знаки відсутні.

Позивач вважає, що його земельна ділянка тривалий час обробляється відповідачем ОСОБА_3

З приводу самовільного зайняття його земельної ділянки ОСОБА_2 13 вересня 2014 року звернувся до Харківської міжрайонної прокуратури Харківської області.

По даному факту 13 вересня 2014 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12014220430003794. На даний час досудове розслідування, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12014220430003794 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 197/-1 КК України, триває.

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 59 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з вимогами статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження самовільного зайняття його земельної ділянки та її використання саме відповідачем ОСОБА_3

Акт обстеження земельної ділянки №1270 від 02 жовтня 2015 року, на який посилаються позивач, як на підставу своїх вимог, не містить відомостей щодо особи, яка здійснила посів озимої пшениці на земельній ділянці позивача.

З огляду на наведене, підстав для стягнення з відповідача суми шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки немає, а тому суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Харківський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя - І.В. Березовська