Постанова

від 17.12.2018 по справі 635/4928/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 грудня 2018 року

м . Київ

справа № 635/4928/16-ц

провадження № 61-17120 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Харківського районного суду Харківської області у складі судді Березовської І. В. від 06 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Довгаль А. П., Костенко Т. М. від 23 березня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Позовну заяву мотивовано тим, щовін є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Лук'янівської сільської ради Харківського району.

ОСОБА_5 орендує земельну ділянку, що є суміжною з його земельною ділянкою, і, всупереч принципу добросусідства, зайняв його земельну ділянку та засіяв її озимою пшеницею на урожай 2016 року, чим завдав йому шкоди, як власнику земельної ділянки, а тому , з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд зобов'язати відповідача повернути самовільно зайняту вказану земельну ділянку, визнати за ним право власності на врожай озимої пшениці, вирощений на його земельній ділянці та стягнути з відповідача на його користь 7 357 грн шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 06 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 березня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів самовільного зайняття земельної ділянки позивача та її використання саме відповідачем.

У касаційній скарзі, поданій червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції із направленням справи на новий розгляд до апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на наявний в матеріалах справи акт Держсільгоспінспекції в Харківській області від 02 жовтня 2015 року, в якому встановлено факт зайняття земельної ділянки позивача орендарем суміжної земельної ділянки ОСОБА_5, а тому висновки про недоведеність позовних вимог є помилковими.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу .

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди попередніх інстанцій установили, щоОСОБА_4 є власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Лук'янівської сільської ради Харківського району.

Як вбачається із договору оренди землі, укладеного 13 серпня 2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та

ОСОБА_5, відповідач є орендарем земельної ділянки державної власності з кадастровим номером НОМЕР_2 площею

41,4820 га, землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарського угіддя, строком на 49 років, а саме до 13 серпня 2064 року.

Згідно з актом обстеження земельної ділянки від 02 жовтня 2015 року, складеним старшими державними інспекторами сільського господарства в Харківській області Соколовим С. С. та Бойченко В. І., під час обстеження земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_4, встановлено, що ділянка знаходиться на полі, яке перебуває в сільськогосподарському обробітку (посів озимої пшениці). На земельній ділянці межові знаки відсутні (а. с. 6-7).

Відповідно до постанови заступника начальника слідчого відділу Липецького відділу поліції Харківського Головного управління Національної поліції в Харківській області від 23 квітня 2016 року, за наслідками розгляду заяви ОСОБА_4 щодо самоправного використання його земельної ділянки встановлено, що вказана земельна ділянка межовими знаками не визначена; перевірити законність використання цієї земельної ділянки не вбачається можливим через відсутність суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися перевірка. Кримінальне провадження закрито у зв'язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 197-1 КК України (пункт 2 частини першої статті 284 КПК України).

Відповідно до пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК України особами, що її заподіяли.

Згідно зі статтею 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Частиною першою статті 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статей 1166, 1167 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спорів про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в заподіянні.

Відповідно до статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що позивачем не надано доказів самовільного зайняття та використання належної йому земельної ділянки саме відповідачем, протиправності дій відповідача, наявності причинного зв'язку між шкодою і його протиправним діянням, у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову.

При цьому суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку акту обстеження земельної ділянки від 02 жовтня 2015 року, на який посилався позивач як на підставу свої вимог, та правильно вважав, що цей акт не містить відомостей щодо особи, яка здійснила посів озимої пшениці на земельній ділянці позивача, а тому посилання в касаційній скарзі на те, що вказаним актом встановлено самовільне зайняття належної йому земельної ділянки відповідачем безпідставні.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення,

а рішення Харківського районного суду Харківської області від 06 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 березня 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

Є. В.Синельников

С.Ф. Хопта