Ухвала

від 23.03.2017 по справі 635/4928/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/4928/16-ц Головуючий 1 інстанції Березовська І.В.

Провадження № 22ц/790/2321/17 Доповідач: Коваленко І.П.

Категорія: відшкодування шкоди

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Коваленко І.П

суддів Довгаль А.П., Костенко Т.М.,

при секретарі Дмитренко А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 06 лютого 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер: НОМЕР_1, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Лук'янівської сільської ради Харківського району. ОСОБА_2 орендує земельну ділянку, що є суміжною з його земельною ділянкою. Всупереч принципу добросусідства, восени минулого року, відповідач зайняв його земельну ділянку та засіяв її озимою пшеницею на урожай 2016 року, чим завдав йому шкоди, як власнику земельної ділянки.

У зв'язку з цим, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд зобов'язати відповідача повернути йому самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер: НОМЕР_1, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Лук'янівської сільської ради Харківського району та визнати за ним право власності на врожай озимої пшениці, вирощений на його земельній ділянці; стягнути з відповідача на його користь 7 357 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Відповідач у своїх запереченнях на позовну заяву вказував, що він на умовах договору оренди використовує земельну ділянку площею 41,48 га, кадастровий номер: НОМЕР_2, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Лук'янівської сільської ради Харківського району, з дотриманням вимог чинного законодавства. Не вбачає підстав для задоволення позову з урахуванням його безпідставності.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 06 лютого 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на незаконність, необґрунтованість рішення, ухваленого з порушенням вимог матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі; вказує, що суд першої інстанції не визнав належним доказом акт Держсільгоспінспекції в Харківській області, яким встановлено факт зайняття відповідачем його суміжної земельної ділянки, що є підставою для задоволення позову.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з недоведеності самовільного зайняття земельної ділянки позивача та її використання саме відповідачем.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Згідно положень ст. 152 ЗК України власник або землекористувач земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004р. № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до ст. ст. 211, 212 Земельного кодексу України, ст.ст. 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК України особами, що її заподіяли.

Згідно зі ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Харківського районного управління юстиції Харківської області 21 березня 2014 року, та Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відлучення об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 57518551 від 16 квітня 2016 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером: НОМЕР_1, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Лук'янівської сільської ради Харківського району (а.с.3).

Як вбачається з договору оренди землі, укладеного 13 серпня 2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_2, та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 42970909 від 28 серпня 2015 року, ОСОБА_2 є орендарем земельної ділянки державної власності з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 41,4820 га, землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарського угіддя строком на 49 років, а саме до 13 серпня 2064 року.

Згідно акту обстеження земельної ділянки №1270 від 02 жовтня 2015 року, складеного старшими державними інспекторами сільського господарства в Харківській області Соколовим С.С. та Бойченко В.І., під час обстеження земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_1, встановлено, що ділянка знаходиться на полі, яке перебуває в сільськогосподарському обробітку ( посів озимої пшениці). На земельній ділянці межові знаки відсутні.(а.с.6-7).

Позивач вважає, що його земельна ділянка тривалий час обробляється відповідачем.

З приводу самовільного зайняття його земельної ділянки ОСОБА_1, 13 вересня 2014 року звернувся до Харківської міжрайонної прокуратури Харківської області.

Згідно постанови заступника начальника СВ Липецького ВП Харківського ВП ГУ НП в Харківській області від 23 квітня 2016 року, за заявою ОСОБА_1 щодо самоправного використання його земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_1, площею 2 га, встановлено, що вказана земельна ділянка межовими знаками не визначена; перевірити законність використання земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_1 не вбачається можливим через відсутність суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися перевірка. Кримінальне провадження закрито у зв'язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України (п.2 ч.1 ст.284 КПК України). (а.с.73-77).

Отже, позивачем, відповідно до вимог ст..60 ЦПК України, не надано жодного доказу на підтвердження самовільного зайняття його земельної ділянки та її використання саме відповідачем.

Акт обстеження земельної ділянки №1270 від 02 жовтня 2015 року, на який посилаються позивач, як на підставу своїх вимог, не містить відомостей щодо особи, яка здійснила посів озимої пшениці на земельній ділянці позивача.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки немає, оскільки жодних доказів позивачем на підтвердження своїх вимог не надано.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 313, 315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 06 лютого 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді