Рішення

від 03.02.2017 по справі 489/5692/15-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

03.02.2017

Справа №489/5692/15-ц

п/п 2/489/23/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2017 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого - судді Губницького Д.Г., при секретарі Наумкіній І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою власністю та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку у спільному майні,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив в жовтні того ж року та просив визнати його особистою власністю квартиру квартири АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 918 кв.м. по провулку 3-му Казарському, 14 в м. Миколаєві

Вимоги обґрунтував тим, що шлюб з ОСОБА_2 був зареєстрований у 1995 р. і у шлюбі його сестра ОСОБА_3 продала йому квартиру АДРЕСА_2. За умовляннями відповідачки дана квартира була продана та помилково на ім'я ОСОБА_2 була придбана спірна квартира. Кошти від продажу квартири АДРЕСА_3 в сумі 166650 грн., є його особистими, повністю покрили придбання квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки.

У жовтні 2015 р. ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, вимоги якого надалі уточнила у листопаді 2015 р. Просила визнати за нею право власності на 2/3 квартири АДРЕСА_1, на 2/3 земельної ділянки площею 918 кв.м. по провулку 3-му Казарському, 14 в м. Миколаєві, на ? частку будівельних матеріалів на земельній ділянці. Свої вимоги обґрунтувала тим, що шлюб з позивачем був розірваний судом у 2015 р., квартира та земельна ділянка придбані у шлюбі, а з 2013 р. на земельній ділянці розпочате будівництво житлового будинку та завезені будівельні матеріали. Кошти від продажу квартири АДРЕСА_3 в сумі 33000 доларів США були вкладені в придбання квартири АДРЕСА_4 за 38000 доларів США, ціна в договорі купівлі спірної квартири є заниженою.

В судовому засіданні позивач з представником свої вимоги підтримав, зустрічний позов просив залишити без задоволення.

Відповідачка свій позов просила задовольнити, а у задоволенні первісного відмовити.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками:

1) час набуття майна;

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши докази, встановив такі обставини.

Шлюб між сторонами був зареєстрований 07 жовтня 1995 р., спільний син ОСОБА_4 народився 01 лютого 1998 р. (т. 1 а.с. 6, т. 2 а.с.92). Шлюб між сторонами розірваний за рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 жовтня 2015 р.

Під час шлюбу, 20 вересня 1999 р. згідно договору посвідченому нотаріально ОСОБА_1 купив у своєї сестри ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_2 за ціною14810 грн., що є також інвентарною ціною квартири.

Посилання ОСОБА_1 та пояснення свідка ОСОБА_3, про те що насправді самою ОСОБА_3 дана квартира була придбана за договором від 15 вересня 1994 р. на її ім'я за проханням ОСОБА_1 та за його особисті кошти нажиті до шлюбу суд відхиляє, оскільки договір від 20 вересня 1999 р. не визнаний удаваним в частині покупця або фактичного змісту правочину.

Згідно ст. 22 КпШС України квартира нажита сторонами в шлюбі, враховуючи, що на той час ОСОБА_2 здійснювала догляд за малолітнім сином ІНФОРМАЦІЯ_1, є спільною власністю і частки подружжя в спільному майні є також рівними.

Сторонами стверджується, що за кошти виручені від продажу квартири АДРЕСА_3 куплялася квартира АДРЕСА_5.

Враховуючи, що суд вже дійшов висновку про належність до спільного майна квартири квартири АДРЕСА_3, то відповідним є висновок про належність до спільного майна коштів виручених за її продаж.

Спільними коштами сторони розпорядилися придбавши спірну квартиру.

Обставин, що зумовлюють відступлення від засад рівності часток та передбачені ч. 2 ст. 71 СК України відповідачка в позові в позові та при розгляду справи не зазначила.

За виручені кошти від продажу спільного майна сторони на ім'я ОСОБА_2 купили спірну квартиру АДРЕСА_5, частки права власності на квартиру є рівними. ОСОБА_2 належить ? частка, що слід встановити цим рішенням. У зв'язку із дотримання принципу правової визначеності належності об'єкту нерухомості, суд не вважаючи це виходом за межі позовних вимог, вважає за потрібне також визнати за ОСОБА_1 право власності на іншу ? частину квартири.

ОСОБА_2 з своїй позовній заяві про стягнення аліментів прямо зазначається припинення подружніх відносин з ОСОБА_1 з 2013 р. (т. 2 а.с.84). Це також підтвердив допитаний як свідок їх син ОСОБА_5 і самі сторони при наданні пояснень раніше в судовому засіданні 09 грудня 2016 р.

Через відсутність доказів факту купівлі ОСОБА_1 на своє ім'я за особисті кошти у шлюбі з відповідачкою земельної ділянки по провулку 3-му Казарському, 14 в м. Миколаєві згідно договору купівлі-продажу від 12 березня 2007 р. (а.с.8), ця ділянка вважається також спільною сумісною власністю подружжя, частки в праві власності на яку є рівними, а право особистої власності на ? частці за кожною стороною слід визнати з мотивів, що наведені вище.

Тож первісний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволення повністю, а зустрічний позов в цій частині слід задовольнити частково.

Земельна ділянка площею 918 кв.м. по провулку 3-му Казарському, 14 в м. Миколаєві (кадастровий номер 4810136900:03:094:0007) згідно копії державного акту на право власності має цільове призначення будівництво та обслуговування житлового будинку.

Твердження позивачки, що під час перебування у шлюбі розпочалися будівельні роботи з будівництва житлового будинку і купівля будівельних матеріалів підтвердження доказами не знайшли.

Позивач ОСОБА_1 суду пояснив, що влітку 2015 р. він розпочав закупівлю будівельних матеріалів: бувших у вжитку плат перекриття, залізобетонних блоків тощо і одразу розпочав будівництво.

Повідомленням на адресу Управління ДАБІ у Миколаївській області ОСОБА_1 сповістив про початок виконання будівельних робіт з нового будівництва від 05 серпня 2015 р. (т. 2 а.с.82).

Факт виконання таких робіт ОСОБА_1 саме влітку 2015 р. та відсутність до того будь-якого будівництва на земельній ділянці (окрім підведених ліній електро-, водопостачання) підтвердив допитаний свідок - сусід по земельній ділянці ОСОБА_6

Висновок судової експертизи від 26 жовтня 2016 р. встановив що на спірній земельній ділянці знаходиться недобудована споруда житлового будинку площею забудови 112 кв.м., вартість здійснених на час обстеження будівельно-монтажних робіт оцінена у 300712,13 грн., орієнтовний період будівництва визначений 2013-2015 р.р. (т. 1 а.с.233-248).

Допитаний свідок брат позивача ОСОБА_7 суду показав, що позичив позивачу 7000 доларів США для того щоб той зміг побудувати будинок у зв'язку із припиненням подружніх відносин з дружиною, про це була видана розписка (т. 1 а.с.47).

Відтак участь спільними або особистими коштами, будівельними матеріалами, працею ОСОБА_2 в монтажно - будівельних роботах з будівництва нового житлового будинку на земельній ділянці по провулку 3-му Казарському, 14 в м. Миколаєві, які розпочалися з 2015 р., не доведена, тому її вимоги щодо визнання права власності на них суд відхиляє.

Покази свідка ОСОБА_8, який проводив ремонтні роботи в квартирі АДРЕСА_5, та свідка ОСОБА_9, яка виконувала функції ріелтора при купівлі цієї ж квартири, суд не переказує, оскільки доказової інформації щодо встановлених обставин справи вони не несуть.

Керуючись ст. 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 та ? частину земельної ділянки площею 918 кв.м. по провулку 3-му Казарському, 14 в м. Миколаєві (кадастровий номер 4810136900:03:094:0007) за кожним.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - в тому ж порядку і в той самий строк, який обраховується з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д.Г. Губницький