Постанова

від 26.01.2017 по справі 826/6725/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 січня 2017 року № 826/6725/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного територіального управління юстиції у м. Києві

про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в якому просив визнати незаконним наказ відповідача від 11 березня 2015 року №682/03 Про припинення державної служби ОСОБА_1 , поновити його на посаді головного спеціаліста сектору реєстрації речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві з 11 березня 2015 року, стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2015 року в справі № 826/6725/15, що залишена без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015 в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.11.2016 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2016 року прийнято справу до провадження та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 21 грудня 2016 року позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі, а відповідач заперечив проти задоволення позову, судом оголошено ухвалу про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження згідно з частиною 4 статті 122 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

ОСОБА_1 з 25 грудня 2012 року перебував на державній службі у Головному управлінні юстиції м. Києва, з 13 жовтня 2014 року - на посаді головного спеціаліста сектору реєстрації речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві.

Начальником відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно в ході виконання покладених на нього обов'язків, виявлено факти проведення ОСОБА_1 незаконної державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, про що складено службову записку від 27 лютого 2015 року №366.

За поданням начальника реєстраційної служби Янчук А.М. від 27 лютого 2015 року виконуючим обов'язки начальника Головного управління юстиції у м. Києві Бєловим А.Г. прийнято наказ від 27 лютого 2015 року №140/8 про проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1

За результатами службового розслідування встановлено факт порушення ОСОБА_1 законодавства під час державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 за суб'єктом: ТОВ ПАКО ТОРГ за заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 січня 2015 року №9775584 та рекомендовано застосувати до позивача крайній захід відповідальності державного службовця та звільнити його із займаної посади відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України Про державну службу .

Наказом Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 11 березня 2015 року № 682/03 позивача звільнено із займаної посади за порушення Присяги державного службовця на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України Про державну службу з 11 березня 2015 року.

Вважаючи, що зазначений наказ є протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України Про державну службу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України Про державну службу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Разом з тим положеннями частини 3 статті 40 Кодексу законів про працю України визначено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Так, відповідно до листка непрацездатності АГЗ № 653365 позивач з 02 березня 2015 року по 12 березня 2015 року перебував на лікарняному, по закінченню якого надав його до кадрової служби відповідача, що підтверджується копією журналу реєстрації листків непрацездатності.

Судом досліджено також копію табелю обліку робочого часу за березень 2015 року, згідно з яким відповідач фіксував перебування ОСОБА_1 у період з 02.03.2015 року по 11.03.2015 року на робочому місці, що не відповідало дійсності. Водночас, відповідачем надано суду копію протоколу № 3 засідання комісії із загальнообов'язкового державного соціального страхування Головного управління юстиції у м. Києві від 31.03.2015 року, згідно з яким позивачу призначено допомогу по тимчасовій непрацездатності з 02.03.2015 по 11.03.2015 згідно з листком непрацездатності АГЗ № 653365, яку в подальшому було виплачено.

Враховуючи, що при звільненні особи з публічної служби, на неї поширюються гарантії, передбачені Кодексом законів про працю України, однією з яких є заборона звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності, звільнення працівника з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно до підпункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 Про судове рішення в адміністративній справі задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати. Період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення. Розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, зазначається цифрами та у дужках словами.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Згідно з довідкою про доходи ОСОБА_1, його середньомісячна заробітна плата за лютий 2015 року становила 2373,53 грн., а за січень 2015 року - 2091,77 грн., що разом складає 4465,30 грн., середньоденна (40 робочих днів) заробітна плата склала 111,63 грн. в день.

Період вимушеного прогулу ОСОБА_1 склав з 11 березня 2015 року по 26 січня 2017 року 473 дні, а саме:

- з урахуванням листа Міністерства соціальної політики України від 09 вересня 2014 року №10196/0/14-14/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік березень 2015 року (15), квітень 2015 року (21), травень 2015 року (18), червень 2015 року (20), липень 2015 року (23), серпень 2015 року (20), вересень 2015 року (22), жовтень 2015 року (22), листопад 2015 року (21), грудень 2015 року (23);

- з урахуванням листа Міністерства соціальної політики України від 20 липня 2015 року №10846/0/14-15/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік січень 2016 року (19), лютий 2016 року (21), березень 2016 року (22), квітень 2016 року (21), травень 2016 року (19), червень 2016 року (20), липень 2016 року (21), серпень 2016 року (22), вересень 2016 року (22), жовтень 2016 року (20), листопад 2016 року (22), грудень 2016 року (22);

- з урахуванням листа Міністерства соціальної політики України від 05 серпня 2016 року №11535/0/14-16/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік січень 2017 року (17).

За таких обставин, сума середнього заробітку за даний період із моменту звільнення до моменту прийняття у справі судового рішення по суті, яка підлягає виплаті позивачу становить 52800,99 грн. (п'ятдесят дві тисячі вісімсот гривень 99 копійок) (із розрахунку 473х111,63).

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 11 березня 2015 року № 682/03 Про припинення державної служби ОСОБА_1 .

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору реєстрації речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві з 11 березня 2015 року.

4. Стягнути з Головного територіального управління юстиції у м. Києві (01001, м. Київ, вул. Музейний провулок, буд. 2-Д) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 52 800,99 грн. (п'ятдесят дві тисячі вісімсот гривень 99 копійок).

Допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення з Головного територіального управління юстиції у м. Києві на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, що дорівнює 2295,70 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто п'ять гривень сімдесят копійок) та поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору реєстрації речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві з 11 березня 2015 року.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.П. Балась