Ухвала

від 01.02.2017 по справі 760/21559/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Присяжнюка О.Б.

суддів Глиняного В.П., Масенка Д.Є.

з участю секретаря Орліченко О.Ю.

прокурора Пригара О.М.

власника майна ОСОБА_1

представника власника майна Громов С.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційні скарги Голови благодійного фонду На світанку ОСОБА_1 та його представника - адвоката ГромоваС.М. на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Київській області ЖмутськогоМ.В., погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області, та накладено арешт на майно вилучене в ході проведення обшуків: 07.12.2016 року за адресою місцезнаходження офісного приміщення БФ На світанку , а саме: Київська область, Рокитнянський район, с. Ромашки, вул. Жовтнева, 7; 08 грудня 2016 року, за адресою розташування складського приміщення БФ На світанку , а саме: Київська область, Рокитнянський район, с. Ромашки, вул. Польова, 23; 07-08 грудня 2016 року за адресою розташування складського приміщення БФ На світанку , що знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами 3223785001:02:001:0055, 3223785001:02:001:0035, 3223785001:02:001:0026; 07 грудня 2016 року за адресою: Київська область, м. Біла Церква, 2-й провулок Курсовий, 14-а; 08 грудня 2016 року за адресою місцезнаходження складського приміщення, що використовується ОСОБА_4, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, а також за адресою проживання ОСОБА_4: АДРЕСА_1, перелік якого зазначено в клопотанні слідчого.

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що надані слідчим матеріали доводять наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, з метою збереження цього майна як речового доказу.

В апеляційних скаргах власник майна та його представник просять ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити. Так апелянти вказують на відсутність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, посилаючись на необґрунтовану підозру, так як відсутні дані, які вказують на причетність БФ На світанку до кримінального провадження в рамках якого накладено арешт, невідповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК України, оскільки на підтвердження своїх доводів, слідчим не було додано до клопотання жодних доказів, а також на те, що клопотання слідчого про арешт майна було подано до суду з пропущеним строком. У зв'язку з цим, на думку апелянтів, ухвала слідчого судді є незаконною, оскільки винесена без належного з'ясування всіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню.

Також, в поданих апеляційних скаргах зазначається про своєчасність оскарження ухвали слідчого судді, оскільки повний текст рішення суду апелянтами було отримано 27 грудня 2016 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна та його представника, які підтримали подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг і просив рішення слідчого судді залишити в силі, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення осіб, які оскаржують постановлене судом рішення за наслідками розгляду цього клопотання, а копію даного рішення вони отримали 27 грудня 2016 року, що підтверджується відповідною розпискою (а.с. 149), колегія суддів погоджується з доводами апелянтів щодо своєчасності оскарження ухвали слідчого судді.

Що стосується посилань апелянтів на незаконність і необґрунтованість судового рішення, то колегія суддів вважає наступне.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, Слідчим управлінням ФР ГУ ДФС у Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32016110000000026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

В ході досудового розслідування було встановлено, що службові особи благодійної організації Благодійний фонд На світанку , з метою ухилення від сплати податків, протягом 2015-2016 років до митного оформлення в режимі імпорт заявили вантаж в якості гуманітарної допомоги Одяг та взуття , який насправді мав суто комерційне призначення.

Службові особи БФ На світанку , отримуючи гуманітарну допомогу від нерезидентів, користувалися нормами п. 197.11 ст. 197 Податкового кодексу України для звільнення від оподаткування ПДВ таких імпортних операцій. Крім того, гуманітарна допомога використовувалася не для добровільних пожертвувань.

У подальшому службовими особами БФ На світанку подаються до Міністерства соціальної політики недостовірні відомості про розподіл ввезеної гуманітарної допомоги, шляхом декларування її видачі при фактичному не розподілі згідно звітів, що свідчить про реальну комерційну мету ввезення товарів під виглядом гуманітарної допомоги БФ На світанку з метою отримання прибутку від продажу цих товарів.

07 грудня 2016 року, за адресою місцезнаходження офісного приміщення БФ На світанку , а саме: Київська область, Рокитнянський район, с. Ромашки, вул. Жовтнева, 7; 08 грудня 2016 року, за адресою розташування складського приміщення БФ На світанку , а саме: Київська область, Рокитнянський район, с. Ромашки, вул. Польова, 23; 07-08 грудня 2016 року за адресою розташування складського приміщення БФ На світанку , що знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами 3223785001:02:001:0055, 3223785001:02:001:0035, 3223785001:02:001:0026; 07 грудня 2016 року за адресою: Київська область, м. Біла Церква, 2-й провулок Курсовий, 14-а; 08 грудня 2016 року за адресою місцезнаходження складського приміщення, що використовується ОСОБА_4, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, а також за адресою проживання ОСОБА_4: АДРЕСА_1, були проведені обшуки в ході яких були вилучені документи і речі, які були визнані речовими доказами.

Звертаючись з клопотанням про накладення арешту на вилучене майно, слідчий зазначивши, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є збереження цього майна як речового доказу.

Враховуючи вище зазначені обставини, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для задоволення вказаного клопотання та накладення арешту на зазначене в ньому майно.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

На думку колегії суддів, доводи клопотання та додані до нього матеріали містять достатньо даних, які вказують, на відповідність вилученого майна, критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України, а відтак вважає, що стороною обвинувачення доведено ті обставини, що вилучене майно може бути використано як доказ у кримінальному провадженні № 32016110000000026.

У зв'язку з цим, доводи апеляційних скарг щодо відсутності підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є безпідставними.

Також не знайшли свого підтвердження ході апеляційного розгляду справи і посилання апелянтів на те, що клопотання про арешт майна подано до суду з пропущеним строком.

Таким чином, з урахуванням вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Доводи апеляційних скарг з приводу того, що клопотання слідчого не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, є безпідставними та спростовуються матеріалами провадження.

Також, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи і посилання апелянтів щодо пропуску слідчим строку на звернення до суду з клопотанням про арешт майна.

У зв'язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, апеляційні скарги власника майна та його представника задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Київській області Жмутського М.В., погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області, та накладено арешт на майно вилучене в ході проведення обшуків: 07.12.2016 року за адресою місцезнаходження офісного приміщення БФ На світанку , а саме: Київська область, Рокитнянський район, с. Ромашки, вул. Жовтнева, 7; 08 грудня 2016 року, за адресою розташування складського приміщення БФ На світанку , а саме: Київська область, Рокитнянський район, с. Ромашки, вул. Польова, 23; 07-08 грудня 2016 року за адресою розташування складського приміщення БФ На світанку , що знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами 3223785001:02:001:0055, 3223785001:02:001:0035, 3223785001:02:001:0026; 07 грудня 2016 року за адресою: Київська область, м. Біла Церква, 2-й провулок Курсовий, 14-а; 08 грудня 2016 року за адресою місцезнаходження складського приміщення, що використовується ОСОБА_4, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, а також за адресою проживання ОСОБА_4: АДРЕСА_1, перелік якого зазначено в клопотанні слідчого, залишити без зміни, а апеляційні скарги Голови благодійного фонду На світанку ОСОБА_1 та його представника - адвоката Громова С.М. - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: Присяжнюк О.Б. Глиняний В.П. Масенко Д.Є.

Справа № 11-сс/796/427/ 2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції Кушнір С.І.

Доповідач Присяжнюк О.Б.