Постанова

від 07.02.2017 по справі 910/20565/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року Справа № 910/20565/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С.- головуючого, Євсікова О.О., Кролевець О.А.,

розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Актив-Банк" Луньо Іллі Вікторовича на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 29.06.2016 Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі№ 910/20565/14 господарського судуміста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "КБ "Актив-Банк" Шевченка Олександра Володимировича доТовариства з обмеженою відповідальністю "Арбімаркет" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Мале приватне підприємство "Беркут" провизнання правочину нікчемним та недійсним за участю представника від відповідача: Прокопенко Т.Ю. Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.12.2016 касаційну скаргу ПАТ "КБ "Актив-Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Актив-Банк" прийнято до свого провадження колегією суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Євсікова О.О., Кролевець О.А. у відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2016.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.01.2017 продовжено строк та відкладено розгляд касаційної скарги в порядку ст.77 ГПК України.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ПАТ "Актив-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Актив-Банк" звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ "ФК "Арбімаркет", з урахуванням заяви про збільшення підстав позову, про визнання нікчемним та недійсним договору про відступлення права вимоги та заміни сторони у зобов`язанні від 01.09.2014.

Позовні вимоги мотивовано тим, що договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01.09.2014 є нікчемним на підставі п.3 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки вартість переданого права грошової вимоги за спірним договором є заниженою більш як на 20 відсотків у порівнянні з фактичною заборгованістю за кредитними договорами та договорами іпотеки (застави), за якими передавалось право грошової вимоги.

Також позивач посилається на нікчемність з підстав, передбачених п.8 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки правочин, який уклав банк з пов`язаною особою банку, не відповідає вимогам законодавства України.

Позивач стверджує, що договір зі сторони позивача підписано неуповноваженою особою, оскільки такі повноваження т. в. о. голови правління ПАТ "КБ "Актив-Банк" ОСОБА_7 не було погоджено Національним банком України. Крім того, укладення й самого договору відступлення потребувало погодження з Національним банком України та є таким, що здійснено з порушенням встановлених НБУ обмежень.

2. Обставини, за яких справу №910/20565/14 направлено на новий розгляд Вищим господарським судом України

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.09.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2016, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Судові рішення обґрунтовано приписами статей 203, 215, 512-515, 632, 655, 656 Цивільного кодексу України, статей 32, 33, 34, 41, 42 Господарського процесуального кодексу України за встановлення судами обставин щодо відповідності ціни, за якою було відступлено банком право вимоги за кредитним договором, ринковій ціні, що, в свою чергу, унеможливлює задоволення позову з підстав, заявлених позивачем.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди дійшли висновку про те, що ціна договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 відповідає ринковим цінам, які існували на момент укладення сторонами цього договору. Такий висновок судів ґрунтувався на поданому відповідачем звіті про оцінку права грошової вимоги за кредитним договором, складеним ТОВ "Істерн Консалтинг Груп" та висновку судово-економічної експертизи від 29.05.2015 №SE/02/1502-05. Судами також враховано обставини щодо віднесення банком заборгованості МПП "Беркут" за кредитним договором від 13.05.2009 №0513/01 до безнадійних.

При цьому місцевий господарський суд, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, з огляду на приписи статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України встановив відсутність обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочину і одночасно, встановив відсутність підстав, з якими частина 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" пов`язує нікчемність укладеного банком правочину.

Апеляційний господарський суд, погоджуючись із висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову, зазначив, що наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договору нікчемним в порядку статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України не доведено позивачем під час розгляду справи ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, оскільки позовна заява не містить інших підстав, окрім посилання на п.3 частини 1 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відхиляючи доводи банку стосовно того, що укладення договору відступлення потребувало погодження з Національним банком України та є таким, що здійснено з порушенням обмежень, встановлених Національним банком України, апеляційний господарський суд виходив з того, що наведені обставини не були зазначені банком у позові як підстава нікчемності спірного договору.

Вищим господарським судом України постановою від 26.04.2016 рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 у справі № 910/20565/14 скасовано, справу №910/20565/14 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

При направленні справи на новий розгляд Вищий господарський суд України у постанові від 26.04.2016 вказав, що позивач звертався до суду першої інстанції із заявою про збільшення підстав позовних вимог, відповідно до якої позивач просив визнати договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01.09.2014 нікчемним та недійсним, зокрема, з підстав його підписання неуповноваженою особою. Наслідки розгляду цієї заяви у рішенні господарського суду міста Києва відсутні, а викладені доводи судом не розглянуто.

Наведене залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції, зокрема, щодо доводів банку, додатково викладених у згаданій заяві, а саме: підписання особою, яка не мала на це відповідних повноважень; вчинення правочину з порушенням положень постанови Правління НБУ №349/БТ від 12.06.2014, якою ПАТ "Комерційний банк "Актив-банк" віднесено до категорії проблемних банків та заборонено вчиняти ряд дій, спрямованих на відчуження майнових прав.

3. Стислий виклад суті оскаржених рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття

При новому розгляді справи рішенням господарського суду міста Києва від 29.06.2016 (суддя Князьков В.В.) у справі №910/20565/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 (судді: Скрипка І.М. - головуючий, Михальська Ю.Б., Станік С.Р.), у позові відмовлено повністю.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору нікчемним згідно ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та недійсним згідно ст.ст. 203, 215 ЦК України.

З урахуванням висновків судової експертизи суди визначилися, що ціна права вимоги за договором відступлення права вимоги від 01.09.2014 не є нижчою за ринкову ціну.

Суди зазначили, що договір відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01.09.2014 є оплатним, і в ньому передбачений обов`язок нового кредитора (відповідача) надати попередньому кредитору (позивачу) майнову компенсацію замість отриманого права вимоги.

Також судами вказано на відсутність ознак пов`язаності між ПАТ "КБ "Актив-Банк" та ТОВ "ФК "Арбімаркет", визначених у ст.52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Посилаючись на встановлені у рішеннях інших справ обставини згідно норми ст.35 ГПК України, суди послалися на відсутність обмежень на відступлення права вимоги за кредитними договорами в постанові НБУ від 12.06.2014 №349/БТ та вказали на правомірність призначення ОСОБА_7 тимчасово виконуючим обов`язки голови правління ПАТ "КБ "Актив-Банк" рішенням спостережної ради банку від 01.09.2014.

4. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів

ПАТ "КБ "Актив-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Актив-Банк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та фізичних осіб підприємців", просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

У скарзі вказується, що судами не надано оцінки обгрунтуванням позивача стосовно безоплатності оскаржуваного договору та відсутності повноважень у ОСОБА_7 на підписання договору. З банком розрахувався за даним договором не відповідач, а ТОВ "Синонім" як поручитель шляхом перерахування на рахунок банку 2450000 грн. зі свого депозитного рахунку в банку, що суперечить ст.7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та постанови НБУ №516.

Скаржник зазначає, що згідно постанови НБУ №349/БТ зі змінами заборонено банку передавати в забезпечення вкладникам, іншим кредиторам, третім особам майно та активи банку без погодження НБУ.

5. Доводи, викладені у запереченнях на касаційну скаргу

ТОВ "ФК "Арбімаркет" у запереченнях на касаційну скаргу вважає її доводи необґрунтованими, а рішення судів законними.

Відповідач стверджує, що оскаржуваний договір про відступлення права вимоги є оплатним, ціна продажу права вимоги становить 1 200 000 грн. відповідно до висновку судової експертизи, ринкова вартість права вимоги за даним договором становить 121 500 грн., що свідчить про продаж права вимоги за ціною, майже в 10 разів більшою за звичайну ціну.

Також відповідач зазначає, що укладення договору відступлення права вимоги не потребувало погодження НБУ та здійснено без порушень встановлених НБУ обмежень.

6. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.06.2014 постановою Правління Національного банку України №349/БТ (банківська таємниця) зі змінами від 26.06.2014 №382/БТ (банківська таємниця) позивача віднесено до категорії проблемних банків та встановлено обмеження в його діяльності.

01.09.2014 між банком ПАТ "Актив-Банк" як первісним кредитором та ТОВ "Арбімаркет" як новим кредитором укладено договір про відступлення права вимоги та зміни сторони зобов`язання.

За умовами п.1.1 договору первісний кредитор, в порядку та на умовах, визначених договором та чинним в Україні законодавством, за плату, передбачену договором, відступає, а новий кредитор набуває права грошових вимог первісного кредитора в розмірі та в обсязі визначеному договором за кредитним договором №0513/01 від 13.05.2009, з усіма наступними змінами та доповненнями, що укладений між ПАТ "Актив-Банк" та МПП "Беркут" як боржником, договором застави основних засобів від 29.01.2010; договором застави товарів в обороті від 29.01.2010; договором застави товарів в обороті від 29.01.2010; рішенням господарського суду м. Києва №33/476 від 07.02.2011 про стягнення з боржника на користь первісного кредитора суму основної заборгованості за кредитом в розмірі 3 500 000,00 грн., заборгованості за процентами за період користування кредитом з 01.11.2010 по 18.11.2010 в розмірі 25 890,41 грн., прострочену заборгованість за процентами за період користування кредитом з 01.08.2010 по 31.10.2010 в розмірі 136 918,03 грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами в розмірі 2 262,03 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500,00 грн. та 236,00 грн. витрат на ІТЗ.

Відповідно до п.2.1 договору відступлення права вимоги та зміни сторони зобов`язання сторони домовились, що вартість відступленого права вимоги за кредитним договором складає 1 200 000,00 грн.

Згідно п.1.2 договору відповідач отримав право вимагати від боржника, зокрема, за кредитним договором сплати 2 021 443,36 грн. простроченого кредиту.

Позивач за договором відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01.09.2014 здійснив продаж на користь відповідача права вимоги заборгованості МПП "Беркут" за кредитним договором №0513/01 від 13.05.2009 у розмірі 2 021 443, 36 грн. за ціною, що складає 1 200 000, 00 грн.

За висновком судової економічної експертизи у даній справі від 29.05.2015 ринкова вартість відступлених прав вимоги грошових коштів за кредитним договором №0513/01 від 13.05.2009 до МПП "Беркут" становить 121 500 грн.

Судами встановлено, що ціна права вимоги за договором відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01.09.2014 не є нижчою за ринкову ціну.

Спірний договір відступлення права вимоги зі сторони ПАТ КБ "Актив-Банк" підписано тимчасово виконуючим обов`язки Голови правління ОСОБА_7, який був правомірно призначений на цю посаду на підставі рішення Спостережної ради ПАТ КБ "Актив-Банк" від 01.09.2014 та приступив до виконання своїх обов`язків відповідно до наказу від 01.09.2014.

ПАТ "Актив-Банк" та ТОВ "Синонім" укладено договір поруки від 01.09.2014, за умовами якого останній зобов`язався нести солідарну відповідальність за виконання відповідачем зобов`язання за договором відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01.09.2014.

02.09.2014 ТОВ "Синонім" як поручитель сплатило 1 200 000 грн. за договором відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01.09.2014.

З 03.09.2014 у ПАТ "Актив-Банк" запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Судами на підставі ст.35 ГПК України встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 у справі №910/20567/14, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2015, за участю тих самих сторін, встановлено відсутність ознак пов`язаності між ПАТ "Комерційним банком "Актив-банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Арбімаркет", визначених у ст.52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

7. Норми права та роз`яснення Пленуму ВСУ, на які звертається увага при вирішенні спору

За ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз`яснено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції від 04.07.2014, чинній на час укладення договору) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна , прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За ст.111 12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

8. Норми права та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови

В порушення ст.111 12 ГПК України судами попередніх інстанцій вказівки суду касаційної інстанції не виконано.

Направляючи дану справу на новий розгляд, зокрема, колегія суддів Вищого господарського суду України в постанові від 26.04.2016 вказала суду на необхідність перевірити доводи позивача, зокрема, щодо вчинення правочину з порушенням положень постанови Правління НБУ №349/БТ від 12.06.2014, якою ПАТ "Комерційний банк "Актив-банк" віднесено до категорії проблемних банків та заборонено вчиняти ряд дій, спрямованих на відчуження майнових прав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди вказали, що договір про відступлення прав вимоги є оплатним, і виходили із встановлених у інших судових рішеннях обставин за ст.35 ГПК України та послалися на відсутність обмежень на відступлення права вимоги за кредитними договорами в постанові НБУ від 12.06.2014 №349/БТ.

Касаційна інстанція звертає увагу, що посилаючись на постанову Правління НБУ від 12.06.2014 №349/БТ про віднесення банку до категорії проблемних, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що вказаний акт містить розширену інформацію про результати діяльності банку.

На підставі аналізу вказаної інформації Національним банком України зроблено відповідні висновки та визначено відповідні заходи, спрямовані на відновлення фінансового стану банку.

Судам слід було досліджувати і оцінювати обставини справи у контексті інформації, що міститься у постанові Правління НБУ №349/БТ, та постанови Правління НБУ від 02.09.2014 №545 "Про віднесення банку до категорії неплатоспроможних".

Судами не перевірено реальні обставини щодо оплати за спірним правочином.

Зокрема, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки тій обставині, на яку посилався позивач, що розрахунки за договором проведено поручителем через депозитний рахунок в цьому ж банку.

Згідно Інструкції Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 №280, за дебетом балансового рахунку 1200 "Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України" проводяться суми коштів, які надходять на користь банку та його клієнтів, за кредитом рахунку проводяться суми коштів, які списуються Національним банком України за дорученням банку - власника рахунку за власними операціями, операціями його клієнтів.

На кореспондентському рахунку відображаються фактичні надходження і видатки грошових коштів з/на рахунок банку. Це означає, що всі кошти, які надходять на користь банку та його клієнтів, зараховуються на кореспондентський рахунок банку в Національному банку України, а для обліку коштів, які надходять на користь клієнтів, банк відкриває на своєму балансі аналітичні рахунки балансових рахунків (поточні рахунки) тощо.

Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів. З аналізу вказаної норми вбачається, що у банківській системі кошти клієнтів обліковуються як запис, однак, за відсутності коштів у банку платника, такі кошти не можуть перераховуватись на будь-який інший рахунок.

Так, в силу приписів Інструкції, затвердженої Постановою НБУ "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" від 21.01.2004 №22, безготівкові розрахунки це - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Преамбулою цієї ж Інструкції визначено, що розрахунковий документ - це документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

У свою чергу платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Разом з тим п.1.12 вказаної Інструкції №22 визначений алгоритм дій банку у разі неможливості виконання платіжного доручення клієнта через відсутність коштів на кореспондентському рахунку банку.

Тобто, законодавець визначив, що за відсутності коштів на кореспондентському рахунку банку платіжне доручення клієнтів не виконується.

Отже, суди мали беззаперечно встановити, що саме сталося в результаті здійснення відповідної операції - реальне надходження коштів на рахунок банку чи коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань. Банк не може проводити безготівкові платежі клієнтів (електронні кошти), якщо такі кошти не має сам банк.

Колегія суддів зазначає, що сама лише наявність умови у договорі щодо оплати не дає підстави вважати правочин оплатним.

Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на неповноту дослідження судами попередніх інстанцій матеріалів цієї справи, а відтак на недотримання норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 4 7 , 43, 111 12 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Вищий господарський суд України вважає висновки судів попередніх інстанцій суперечливими і передчасними, оскільки їх зроблено з неповним дослідженням доказів та з`ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі.

За ч.2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Суди припустилися порушень наведених норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тому в порядку п.3 ч.1 ст.111 9 ГПК України прийняті у цій справі рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, на підставі комплексного дослідження обставин дійти обгрунтованого висновку про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову в цій справі, з урахуванням обставин вчинення та виконання/невиконання умов спірного правочину напередодні віднесення банку до категорії неплатоспроможного.

В залежності від встановлених обставин у справі суду слід прийняти справедливе рішення у відповідності з нормами процесуального та матеріального права.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "КБ "Актив-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Актив-Банк" Луньо Іллі Вікторовича задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 29.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі №910/20565/14 скасувати.

Справу №910/20565/14 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: О. Євсіков

О. Кролевець