Постанова

від 25.09.2017 по справі 910/20565/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2017 р. Справа№ 910/20565/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Гончарова С.А.

Хрипуна О.О.

при секретарі судового засідання: Молокопой І.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Комерційний банк ,,Актив-Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2017

у справі № 910/20565/14 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства ,,Комерційний банк ,,Актив-Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ ,,КБ ,,Актив-Банк" Шевченка Олександра Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Фінансова компанія ,,Арбімаркет"

третя особа Мале приватне підприємство ,,Беркут"

про визнання правочину нікчемним та недійсним

ВСТАНОВИВ:

ПАТ ,,Комерційний банк ,,Актив-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації (далі - позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до ТОВ ,,ФК ,,Арбімаркет" (далі - відповідач), з урахуванням заяви про збільшення підстав позову, про визнання нікчемним та недійсним договору про відступлення права вимоги та заміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.12.2014 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Мале приватне підприємство ,,Беркут".

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.09.2015 у справі № 910/20565/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2016, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України постановою від 26.04.2016 рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 у справі № 910/20565/14 скасовано, справу №910/20565/14 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

При новому розгляді даної справи, рішенням господарського суду міста Києва від 29.06.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016, у позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.02.2017 рішення господарського суду міста Києва від 29.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі №910/20565/14 скасовано; справу №910/20565/14 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.03.2017 у справі №910/20565/14 в позові відмовлено повністю.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2017 у справі № 910/20565/14 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки воно ґрунтується на неповному і необ'єктивному розгляді обставин справи, у зв'язку з чим висновки суду є необґрунтованими та передчасними. Зокрема, на думку скаржника, оскаржуваний правочин був укладений банком без дозволу НБУ в порушення вимог постанови Правління НБУ №349/БТ від 12.06.2014, отже є таким, що укладено юридичною особою, яка не мала права його вчиняти без отримання відповідного дозволу НБУ. Позивач зазначає, що зазначені обставини в порушення вказівок Вищого господарського суду України не досліджені судом першої інстанції. Так, скаржник вказує, що місцевим господарським судом не надано оцінки його доводам щодо безоплатності оскаржуваного договору відступлення права вимоги, відсутності повноважень у ОСОБА_4 на його підписання. ТОВ ,,ФК ,,Арбімаркет" не здійснювало оплату набутих прав вимоги згідно договору, з банком розрахувався за даним договором ТОВ ,,Синонім", як поручитель, шляхом перерахування на рахунок банку 2 450 000 грн. зі свого депозитного рахунку в банку, що суперечить ст.7 Закону України ,,Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та постанови НБУ №516. Згідно з випискою з кореспондентського рахунку ПАТ ,,КБ ,,Актив-Банк" станом на 02.09.2014 залишок по рахунку складав 401 601,65 грн., отже, за відсутності фактичних коштів на рахунку, позивач не міг виконати платіжне доручення клієнта, що доводить відсутність розрахунків за договором.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд.

Розгляд апеляційної скарги у справі відкладався на підставі ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 25.09.2017 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача проти наведених доводів заперечив, представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411617887851.

Заперечень щодо розгляду справи у відсутності третьої особи не надійшло.

Згідно з п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки заяв про відкладення розгляду справи від третьої особи не надходило, у зв'язку з цим колегія суддів, враховуючи його належне повідомлення про час та місце розгляду скарги, вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними матеріалами справи.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2014 постановою Правління Національного банку України № 349/БТ (банківська таємниця) зі змінами від 26.06.2014 №382/БТ (банківська таємниця) позивача віднесено до категорії проблемних банків та встановлено обмеження в його діяльності.

01.09.2014 між ПАТ ,,КБ ,,Актив-Банк", як первісним кредитором та ТОВ ,,Фінансова компанія ,,Арбімаркет", як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні, за змістом п. 1.1 якого первісний кредитор, в порядку та на умовах, визначених договором та чинним в Україні законодавством, за плату, передбачену договором, відступає, а новий кредитор набуває права грошових вимог первісного кредитора в розмірі та в обсязі визначеному договором за кредитним договором №0513/01 від 13.05.2009, з усіма наступними змінами та доповненнями, що укладений між ПАТ ,,КБ ,,Актив-Банк" та МПП ,,Беркут", як боржником, договором застави основних засобів від 29.01.2010; договором застави товарів в обороті від 29.01.2010; договором застави товарів в обороті від 29.01.2010; рішенням господарського суду м. Києва №33/476 від 07.02.2011 про стягнення з боржника на користь первісного кредитора суму основної заборгованості за кредитом в розмірі 3 500 000,00 грн., заборгованості за процентами за період користування кредитом з 01.11.2010 по 18.11.2010 в розмірі 25 890,41 грн., прострочену заборгованість за процентами за період користування кредитом з 01.08.2010 по 31.10.2010 в розмірі 136 918,03 грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами в розмірі 2 262,03 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500,00 грн. та 236,00 грн. витрат на ІТЗ.

Згідно з п.1.2 договору відповідач отримав право вимагати від боржника, зокрема, за кредитним договором, сплати 2 021 443,36 грн. простроченого кредиту.

Відповідно до п.2.1 договору відступлення права вимоги сторони домовились, що вартість відступленого права вимоги за кредитним договором складає 1 200 000,00 грн.

Тобто, позивач за договором відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 здійснив продаж на користь відповідача право вимоги заборгованості МПП ,,Беркут" за кредитним договором №0513/01 від 13.05.2009 у розмірі 2 021 443,36 грн. за ціною, що складає 1 200 000,00 грн.

Спірний договір відступлення права вимоги зі сторони ПАТ ,,КБ ,,Актив-Банк" підписано тимчасово виконуючим обов'язки Голови правління ОСОБА_4

Також 01.09.2014 між ПАТ ,,КБ ,,Актив-Банк" та ТОВ ,,Синонім" укладено договір поруки, за умовами якого останній зобов'язався нести солідарну відповідальність за виконання відповідачем зобов'язання за договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014.

02.09.2014 ТОВ ,,Синонім" як поручитель сплатило 1 200 000,00 грн. за договором відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.09.2014 вирішено розпочати з 03.09.2014 процедуру виведення ПАТ ,,КБ ,,Актив-Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації, запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач, зокрема, зазначав, що договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 є нікчемним на підставі п.3 ч.3 ст.38 Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки вартість переданого права грошової вимоги за спірним договором є заниженою більш як на 20 відсотків у порівнянні з фактичною заборгованістю за кредитними договорами та договорами іпотеки (застави), за якими передавалось право грошової вимоги; посилався на нікчемність з підстав, передбачених п.8 ч.3 ст.38 Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки правочин, який уклав банк з пов`язаною особою банку, не відповідає вимогам законодавства України; зазначав, що договір зі сторони позивача підписано неуповноваженою особою, оскільки такі повноваження т.в.о. голови правління ПАТ ,,КБ ,,Актив-Банк" ОСОБА_4 не було погоджено Національним банком України, тому є недійсним. Крім того, укладення й самого договору відступлення потребувало погодження з Національним банком України та є таким, що здійснено з порушенням встановлених НБУ обмежень.

Враховуючи встановлені у даній справі обставини та наявні докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, з огляду на таке.

Як визначено ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст.ст. 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписами ст.ст. 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Як роз'яснено в п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 ,,Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Частиною 5 ст. 34 Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент запровадження тимчасової адміністрації Банку) визначено, що під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини 2 ст. 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

У відповідності до ч. 3 ст.38 вказаного вище Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України ,,Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Уповноважена особа Фонду:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Уповноважена особа Фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.

Протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана провести інвентаризацію банківських активів і зобов'язань. Під час інвентаризації перевіряється наявність і відповідність балансової вартості фактичній вартості таких активів та зобов'язань неплатоспроможного банку:

1) готівки у касі та матеріальних цінностей у сховищі банку;

2) заборгованості за кредитами перед банком, у тому числі наявності забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами;

3) заборгованості за цінними паперами перед банком;

4) заборгованості за зобов'язаннями банку перед кредиторами;

5) вимог банку до клієнта за списаною безнадійною заборгованістю (у тому числі наявності забезпечення виконання зобов'язань за такою заборгованістю) (п.п. 4-7 Закону).

Як зазначалось вище, справа неодноразово була предметом розгляду судових інстанцій.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції, для встановлення реальної вартості відступлення права вимоги у зобов'язанні від 01.09.2014, оскільки однією з підстав позову позивачем визначено відчуження майна, за ціною, яка на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком, ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2015 призначено у справі №910/20565/14 судову економічну експертизу.

Висновком №SE/02/1502-05 судової економічної експертизи у господарській справі № 910/20565/14 від 29.05.2015 встановлено, що:

1. Станом на дату укладення договору відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язані від 01.09.2014р. документально підтверджується ринкова вартість відступлених прав вимоги за договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014, визначена у Звіті суб'єкта оціночної діяльності ТОВ ,,Істерн Консалтинг Груп", про незалежну оцінку ринкової вартості права вимоги грошових коштів за Кредитним договором № 0513/01 від 13.05.2009 до МПП ,,Беркут", що належать ТОВ ,,ФК ,,Арбімаркет" згідно з Договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 у розмірі 121 500,00 грн.

2. Вартість відступлених прав вимоги за договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 відповідає звичайній ціні, за якою ПАТ ,,КБ ,,Актив-Банк" передав ТОВ ,,ФК ,,Арбімаркет" права вимоги грошових коштів за Кредитним договором № 0513/01 від 13.05.2009 до МПП ,,Беркут" на умовах Договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014.

Отже, висновком експерта підтверджено, що звичайна ціна права вимог за Договором відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014, за яким відступлено право вимоги заборгованості МПП ,,Беркут" за кредитним договором № 0513/01 від 13.05.2009р. складає 121 500,00 грн.

Зазначений висновок експертизи покладений в основу попередніх рішень судових інстанцій, якими відмовлено в задоволенні позовних вимог, зокрема, з тих підстав, що ціна права вимоги за договором відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 не є нижчою за ринкову ціну та не може бути підставою для нікчемності правочину в розумінні п.3 ч.3 ст.38 Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Даний висновок судів попередніх інстанцій не був поставлений під сумнів судом касаційної інстанції, а тому не підлягає повторному дослідженню судом апеляційної інстанції.

Щодо посилань позивача на те, що оспорюваний договір зі сторони позивача підписано неуповноваженою особою, оскільки такі повноваження т.в.о. голови правління ПАТ ,,КБ ,,Актив-Банк" ОСОБА_4 не було погоджено Національним банком України, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, договір про відступлення права вимоги від імені позивача підписаний ОСОБА_4, який на час укладення зазначеного правочину був тимчасово виконуючим обов'язки голови правління банку.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

01.09.2014 рішенням спостережної ради ПАТ ,,КБ ,,Актив-Банк" ОСОБА_4 був призначений тимчасово виконуючим обов'язків голови правління ПАТ ,,КБ ,,Актив-Банк", який з 01.09.2014 приступив до виконання своїх обов'язків згідно з відповідним наказом.

Пунктом 10 частини 2 ст. 52 Закону України ,,Про акціонерні товариства" передбачено, що до виключної компетенції наглядової ради належить обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження голови виконавчого органу.

В свою чергу, спостережна рада може прийняти рішення з будь-якого питання, яке не належить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, тому рішення спостережної ради від 01.09.2014 про призначення ОСОБА_4 тимчасово виконуючим обов'язки голови правління ПАТ ,,КБ ,,Актив-Банк" є чинним та прийнято в межах повноважень спостережної ради, передбачених законодавством.

Враховуючи викладене, є безпідставним посилання банку про те, що ОСОБА_4 не надавались повноваження голови правління ПАТ ,,КБ ,,Актив-Банк".

Відповідно до пункту 3.2 глави 3 розділу VII Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08.09.2011 №306, уповноважений орган банку в разі зміни голови правління банку (або виконуючого його обов'язки більше одного місяця) має подати до Національного банку (територіального управління Національного банку) за місцезнаходженням банку засвідчені підписом уповноваженої особи банку та відбитком печатки банку копію протоколу (протоколів) уповноваженого органу банку та/або копію наказу про звільнення попереднього голови правління і про призначення нових осіб на ці посади, а також відомості про кандидатів на ці посади згідно з вимогами, визначеними в пункті 3.8 глави 3 розділу ІІІ цього Положення, для їх погодження.

Таким чином, відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України, які регулюють діяльність банків, погодження Національного банку кандидатів на посаду виконуючого обов'язки голови правління вимагається виключно, якщо особа виконує обов'язки голови правління більше одного місяця. У іншому випадку таке погодження не вимагається.

Неповідомлення самим же банком Національного банку України про призначення тимчасово виконуючого обов'язки голови правління протягом 3 робочих днів, починаючи з 01.09.2014, не впливає на обсяг повноважень та компетенції такого виконуючого обов'язки.

Як вже зазначалось, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.09.2014 прийнято рішення № 79 про запровадження з 03.09.2014 у ПАТ ,,КБ ,,Актив-Банк" тимчасової адміністрації.

Відповідно до ст. 36 Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку. Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Таким чином, повноваження тимчасово виконуючого обов'язки голови правління ОСОБА_4, як і всіх інших органів управління банку припинилися з 03.09.2014, тобто, з моменту запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду, а тому погодження кандидатури ОСОБА_4 в якості виконуючого обов'язки голови правління ПАТ ,,КБ ,,Актив-Банк" Національним банком України стало неактуальним.

Також є безпідставним твердження позивача про те, що укладення договору відступлення права вимоги є таким, що здійснено з порушенням обмежень встановлених Національним банком України та потребувало погодження останнім.

Банк, укладаючи спірний договір відступлення права вимоги, не здійснював активних операцій з інсайдерами або пов'язаними особами, не надавав порук, або інших зобов'язань, не передавав майно в забезпечення, не здійснював продаж будівель і споруд, не відкривав поточні рахунки фізичним особам, не здійснював перерахування коштів на рахунки фізичних осіб або інші дії, щодо яких встановлено обмеження постановою Національного банку України від 12.06.2014 № 349/БТ.

Цією ж постановою НБУ не встановлено будь-якої заборони або обмежень на відчуження прав вимоги банком за кредитними договорами.

Слід зазначити, що зазначені обставини встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 28.09.2015 у справі №910/2161/15-г, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2016, а тому не підлягають доказуванню в силу ст. 35 ГПК України.

Стосовно посилань позивача на те, що спірний правочин укладено з пов'язаною особою банку, а тому такий правочин є нікчемним в силу п. 8 ч. 3 ст. 38 Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 52 Закону України ,,Про банки і банківську діяльність" відповідно до ст. 52 Закону для цілей цього Закону пов'язаними особами банку є: 1) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів правління банку; 2) особи, які мають істотну участь у банку; 3) керівники юридичних осіб, які мають істотну участь у банку; 4) керівники та контролери споріднених осіб банку; 5) керівники та контролери афілійованих осіб банку; 6) афілійовані особи банку; 7) споріднені особи банку; 8) асоційовані особи будь-якої фізичної особи, зазначеної в пунктах 1 - 5 цієї частини; 9) юридичні особи, у яких асоційовані особи, визначені в пункті 8 цієї частини, є керівниками або контролерами.

Однак, не має жодних ознак пов'язаності між ТОВ ,,ФК ,,Арбімаркет" та ПАТ ,,КБ ,,Актив-Банк", а банк не надав доказів на підтвердження пов'язаності, а саме: відповідач та пов'язані з ним особи не є керівниками або іншими посадовими особами банку, не мають істотну участь у банку та не пов'язані з особами, які мають істотну участь; не є керівниками та контролерами споріднених або афілійованих осіб банку; не афілійованими або спорідненими особами банку; та є асоційованими особами з будь-якою фізичною або юридичною особою, що пов'язана з банком.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанції, при перегляді справи в касаційному порядку, Вищий господарський суд України вказав на те, що посилаючись на постанову Правління НБУ від 12.06.2014 №349/БТ про віднесення банку до категорії проблемних, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що вказаний акт містить розширену інформацію про результати діяльності банку. На підставі аналізу вказаної інформації Національним банком України зроблено відповідні висновки та визначено відповідні заходи, спрямовані на відновлення фінансового стану банку. Судам слід було досліджувати і оцінювати обставини справи у контексті інформації, що міститься у постанові Правління НБУ №349/БТ, та постанови Правління НБУ від 02.09.2014 №545 ,,Про віднесення банку до категорії неплатоспроможних". Судами не перевірено реальні обставини щодо оплати за спірним правочином. Зокрема, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки тій обставині, на яку посилався позивач, що розрахунки за договором проведено поручителем через депозитний рахунок в цьому ж банку. Суди мали беззаперечно встановити, що саме сталося в результаті здійснення відповідної операції - реальне надходження коштів на рахунок банку чи коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань. Банк не може проводити безготівкові платежі клієнтів (електронні кошти), якщо такі кошти не має сам банк. Сама лише наявність умови у договорі щодо оплати не дає підстави вважати правочин оплатним.

У відповідності до положень ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, колегія суддів апеляційного суду дослідила інформацію, яка міститься в постанові Правління НБУ від 12.06.2014 №349/БТ про віднесення банку до категорії проблемних з наступними змінами, та зазначає, що договір відступлення права вимоги від 01.09.2014 був укладений з дотриманням обмежень, встановлених постановою Національного банку України від 12.06.2014 №349/БТ ,,Про віднесення ПАТ ,,Комерційний банк ,,Актив-Банк" до категорії проблемних", зокрема такий договір не потребував погодження Національним банком України, оскільки за умовами спірного договору майно та активи банку не передавалися в забезпечення і зазначеною постановою не встановлено будь-яких заборон або обмежень на відчуження прав вимоги банком за кредитними договорами.

Стосовно реальної оплати за спірним правочином, слід зазначити таке.

Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Синонім" згідно Договору поруки від 01.09.2014, яким, зокрема, забезпечено виконання зобов'язання зі сплати Публічному акціонерному товариству ,,Комерційний Банк ,,Актив-Банк" вартості відступленого права вимоги за Договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 02.09.2014 року у розмірі 1 200 000,00 грн.

02.09.2014 з рахунку ТОВ ,,Синонім", відкритого в ПАТ ,,КБ ,,Актив-Банк", було перераховано на користь ПАТ ,,КБ ,,Актив-Банк" 2 450 000,00 грн. згідно Договору поруки від 01.09.2014, що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером № 52850 від 02.09.2014 з відміткою ПАТ ,,КБ ,,Актив-Банк" від 13.12.2016.

Відповідно до п.7.1.4. ст. 7 Закону України ,,Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.

Відповідно до п. 3.1 Постанови Національного банку України № 516 від 03.12.2003 проведення розрахункових операцій за вкладними (депозитними) рахунками юридичної особи забороняється, крім операцій, пов'язаних з реалізацією майнових прав на суму вкладу (депозиту) відповідно до укладених договорів застави та законодавства України.

Відповідно до п. 7.1.1 договору поруки від 01.09.2014 ПАТ ,,КБ ,,Актив-Банк" було надано право списувати грошові кошти з рахунку 260063030008 у випадку настання строку виконання основного зобов'язання. Зазначений пункт договору поруки є невід'ємною частиною договору банківського рахунку, з якого здійснюватиметься договірне списання.

Згідно з п. 7.1.3 договору поруки від 01.09.2014 у разі невиконання поручителем або боржником Основного зобов'язання перед банком, банк має право звернути стягнення на майно поручителя, що належить поручителю на праві власності або задовольнити свої вимоги в інший спосіб та в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Таким чином, ТОВ ,,Синонім" здійснило перерахування коштів на рахунок ПАТ ,,КБ ,,Актив-Банк", а банком були зараховані зазначені кошти на рахунок № 290970013, що підтверджується відміткою банку на меморіальному ордері № 52850 від 02.09.2014 на суму 2 450 000,00 грн.

Скасовуючи судові рішення у даній справі, в постанові від 07.02.2017 Вищий господарський суд Україи зазначив про таке.

Згідно Інструкції Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 №280, за дебетом балансового рахунку 1200 ,,Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України" проводяться суми коштів, які надходять на користь банку та його клієнтів, за кредитом рахунку проводяться суми коштів, які списуються Національним банком України за дорученням банку - власника рахунку за власними операціями, операціями його клієнтів.

На кореспондентському рахунку відображаються фактичні надходження і видатки грошових коштів з/на рахунок банку. Це означає, що всі кошти, які надходять на користь банку та його клієнтів, зараховуються на кореспондентський рахунок банку в Національному банку України, а для обліку коштів, які надходять на користь клієнтів, банк відкриває на своєму балансі аналітичні рахунки балансових рахунків (поточні рахунки) тощо.

Відповідно до Закону України ,,Про банки і банківську діяльність" банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів. З аналізу вказаної норми вбачається, що у банківській системі кошти клієнтів обліковуються як запис, однак, за відсутності коштів у банку платника, такі кошти не можуть перераховуватись на будь-який інший рахунок.

Так, в силу приписів Інструкції, затвердженої Постановою НБУ ,,Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" від 21.01.2004 №22, безготівкові розрахунки це - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Преамбулою цієї ж Інструкції визначено, що розрахунковий документ - це документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

У свою чергу платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Разом з тим п.1.12 вказаної Інструкції №22 визначений алгоритм дій банку у разі неможливості виконання платіжного доручення клієнта через відсутність коштів на кореспондентському рахунку банку.

Тобто, законодавець визначив, що за відсутності коштів на кореспондентському рахунку банку платіжне доручення клієнтів не виконується.

Як зазначив суд касаційної інстанції, суди мали беззаперечно встановити, що саме сталося в результаті здійснення відповідної операції - реальне надходження коштів на рахунок банку чи коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань. Банк не може проводити безготівкові платежі клієнтів (електронні кошти), якщо такі кошти не має сам банк.

Колегія суддів касаційного суду зазначила, що сама лише наявність умови у договорі щодо оплати не дає підстави вважати правочин оплатним.

Водночас, колегія суддів зазначає, що за змістом ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як зазначалось вище, п. 2.1 договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 обумовлено, що позивач здійснює продаж на користь відповідача право вимоги заборгованості МПП ,,Беркут" за кредитним договором №0513/01 від 13.05.2009 у розмірі 2 021 443,36 грн. за ціною, що складає 1 200 000,00 грн.

Кошти за зазначеним договором сплачено поручителем - ТОВ ,,Синонім" за договором поруки від 01.09.2014 зі свого депозитного рахунку, відкритому в банку, що підтверджується меморіальним ордером №52850 від 02.09.2014 виданим банком (позивачем) та не заперечується скаржником, а тому відсутні підстави вважати цей договір безоплатним.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 нікчемним, оскільки відсутні підстави, передбачені частиною третьою ст. 38 Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з якими Закон пов'язує нікчемність правочинів неплатоспроможного банку та відсутність підстав для визнання договору недійсним з тих підстав, що договір зі сторони позивача було підписано неуповноваженою особою.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не є обґрунтованими з підстав наведених вище, а тому колегією суддів відхиляються. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2017 у справі № 910/20565/14 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Комерційний банк ,,Актив-Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2017 у справі № 910/20565/14 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді С.А. Гончаров

О.О. Хрипун