ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.03.2017№910/20565/14
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арбімаркет"
третя особа Мале приватне підприємство "Беркут"
про визнання правочину нікчемним та недійсним
Суддя Літвінова М.Є.
Представники сторін:
від позивачa: Гурський Г.Ю. - представ. за довір. № 384 від 20.12.16р.;
від відповідача: Христич О.В. - представ. за довір. № б/н від 11.01.17р.;
від третьої особи: не з'явились.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20 березня 2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
ПАТ "Актив-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Актив-Банк" звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ "ФК "Арбімаркет", з урахуванням заяви про збільшення підстав позову, про визнання нікчемним та недійсним договору про відступлення права вимоги та заміни сторони у зобов`язанні від 01.09.2014.
Позовні вимоги мотивовано тим, що договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01.09.2014 є нікчемним на підставі п.3 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки вартість переданого права грошової вимоги за спірним договором є заниженою більш як на 20 відсотків у порівнянні з фактичною заборгованістю за кредитними договорами та договорами іпотеки (застави), за якими передавалось право грошової вимоги.
Також позивач посилається на нікчемність з підстав, передбачених п.8 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки правочин, який уклав банк з пов`язаною особою банку, не відповідає вимогам законодавства України.
Позивач стверджує, що договір зі сторони позивача підписано неуповноваженою особою, оскільки такі повноваження т. в. о. голови правління ПАТ "КБ "Актив-Банк" ОСОБА_4 не було погоджено Національним банком України. Крім того, укладення й самого договору відступлення потребувало погодження з Національним банком України та є таким, що здійснено з порушенням встановлених НБУ обмежень.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.09.2015 у справі № 910/20565/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2016, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Вищим господарським судом України постановою від 26.04.2016 рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 у справі № 910/20565/14 скасовано, справу № 910/20565/14 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
При новому розгляді справи, рішенням господарського суду міста Києва від 29.06.2016 у справі №910/20565/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016, у позові відмовлено повністю. Постановою Вищого господарського суду України від 07.02.2017 рішення господарського суду міста Києва від 29.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі №910/20565/14 скасовано; справу №910/20565/14 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Розпорядженням Керівника апарату господарського суду міста Києва від 16.02.2017 № 05-23/573 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/20565/14.
Внаслідок повторного автоматизованого розподілу справу № 910/20565/14 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2017 року справу № 910/20565/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 06.03.2017.
06.03.2017 представник позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.
06.03.2017 представник відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва надав письмові пояснення по справі.
Відповідно до статті 77 ГПК України у судовому засіданні 06.03.2017 винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 20.03.2017.
20.03.2017 представник позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва надав додаткові пояснення по справі.
У судовому засіданні 20.03.2017 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні 20.03.2017 проти позову заперечив, надав пояснення по суті спору.
Представник третьої особи у судове засідання 20.03.2017 не з'явився, про причини неявки суду невідомо, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.
Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -
ВСТАНОВИВ:
12.06.2014 постановою Правління Національного банку України № 349/БТ (банківська таємниця) зі змінами від 26.06.2014 №382/БТ (банківська таємниця) позивача віднесено до категорії проблемних банків та встановлено обмеження в його діяльності.
01.09.2014 між банком ПАТ "Актив-Банк" як первісним кредитором та ТОВ "Арбімаркет" як новим кредитором укладено договір про відступлення права вимоги та зміни сторони зобов`язання.
За умовами п.1.1 договору первісний кредитор, в порядку та на умовах, визначених договором та чинним в Україні законодавством, за плату, передбачену договором, відступає, а новий кредитор набуває права грошових вимог первісного кредитора в розмірі та в обсязі визначеному договором за кредитним договором №0513/01 від 13.05.2009, з усіма наступними змінами та доповненнями, що укладений між ПАТ "Актив-Банк" та МПП "Беркут" як боржником, договором застави основних засобів від 29.01.2010; договором застави товарів в обороті від 29.01.2010; договором застави товарів в обороті від 29.01.2010; рішенням господарського суду м. Києва №33/476 від 07.02.2011 про стягнення з боржника на користь первісного кредитора суму основної заборгованості за кредитом в розмірі 3 500 000,00 грн., заборгованості за процентами за період користування кредитом з 01.11.2010 по 18.11.2010 в розмірі 25 890,41 грн., прострочену заборгованість за процентами за період користування кредитом з 01.08.2010 по 31.10.2010 в розмірі 136 918,03 грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами в розмірі 2 262,03 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500,00 грн. та 236,00 грн. витрат на ІТЗ.
Відповідно до п.2.1 договору відступлення права вимоги та зміни сторони зобов`язання сторони домовились, що вартість відступленого права вимоги за кредитним договором складає 1 200 000,00 грн.
Згідно п.1.2 договору відповідач отримав право вимагати від боржника, зокрема, за кредитним договором сплати 2 021 443,36 грн. простроченого кредиту.
Позивач за договором відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01.09.2014 здійснив продаж на користь відповідача права вимоги заборгованості МПП "Беркут" за кредитним договором №0513/01 від 13.05.2009 у розмірі 2 021 443,36 грн. за ціною, що складає 1 200 000,00 грн.
За висновком судової економічної експертизи у даній справі від 29.05.2015 ринкова вартість відступлених прав вимоги грошових коштів за кредитним договором №0513/01 від 13.05.2009 до МПП "Беркут" становить 121 500 грн.
З матеріалів справи вбачається, що ціна права вимоги за договором відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01.09.2014 не є нижчою за ринкову ціну.
Спірний договір відступлення права вимоги зі сторони ПАТ КБ "Актив-Банк" підписано тимчасово виконуючим обов`язки Голови правління ОСОБА_4, який був правомірно призначений на цю посаду на підставі рішення Спостережної ради ПАТ КБ "Актив-Банк" від 01.09.2014 та приступив до виконання своїх обов`язків відповідно до наказу від 01.09.2014.
ПАТ "Актив-Банк" та ТОВ "Синонім" укладено договір поруки від 01.09.2014, за умовами якого останній зобов`язався нести солідарну відповідальність за виконання відповідачем зобов`язання за договором відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01.09.2014.
02.09.2014 ТОВ "Синонім" як поручитель сплатило 1 200 000,00 грн. за договором відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01.09.2014.
З 03.09.2014 у ПАТ "Актив-Банк" запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.
Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 у справі № 910/20567/14, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2015, за участю тих самих сторін, встановлено відсутність ознак пов`язаності між ПАТ "Комерційним банком "Актив-банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Арбімаркет", визначених у ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.09.2015 у справі № 910/20565/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2016, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Вищим господарським судом України постановою від 26.04.2016 рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 у справі № 910/20565/14 скасовано, справу № 910/20565/14 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що посилаючись на постанову Правління НБУ від 12.06.2014 №349/БТ про віднесення банку до категорії проблемних, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що вказаний акт містить розширену інформацію про результати діяльності банку. На підставі аналізу вказаної інформації Національним банком України зроблено відповідні висновки та визначено відповідні заходи, спрямовані на відновлення фінансового стану банку. Судам слід було досліджувати і оцінювати обставини справи у контексті інформації, що міститься у постанові Правління НБУ №349/БТ, та постанови Правління НБУ від 02.09.2014 №545 "Про віднесення банку до категорії неплатоспроможних". Судами не перевірено реальні обставини щодо оплати за спірним правочином. Зокрема, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки тій обставині, на яку посилався позивач, що розрахунки за договором проведено поручителем через депозитний рахунок в цьому ж банку. Суди мали беззаперечно встановити, що саме сталося в результаті здійснення відповідної операції - реальне надходження коштів на рахунок банку чи коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань. Банк не може проводити безготівкові платежі клієнтів (електронні кошти), якщо такі кошти не має сам банк. Сама лише наявність умови у договорі щодо оплати не дає підстави вважати правочин оплатним.
Відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною 5 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент запровадження тимчасової адміністрації Банку) визначено, що під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини 2 ст. 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
У відповідності до ч. 3 ст.38 вказаного вище Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Уповноважена особа Фонду:
1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;
2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;
3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Уповноважена особа Фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.
Протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана провести інвентаризацію банківських активів і зобов'язань. Під час інвентаризації перевіряється наявність і відповідність балансової вартості фактичній вартості таких активів та зобов'язань неплатоспроможного банку:
1) готівки у касі та матеріальних цінностей у сховищі банку;
2) заборгованості за кредитами перед банком, у тому числі наявності забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами;
3) заборгованості за цінними паперами перед банком;
4) заборгованості за зобов'язаннями банку перед кредиторами;
5) вимог банку до клієнта за списаною безнадійною заборгованістю (у тому числі наявності забезпечення виконання зобов'язань за такою заборгованістю) (п.п. 4-7 Закону).
Отже, з огляду на вищенаведене, нікчемність правочинів ставиться в залежність від звичайної вартості майна та порівнюється з відповідною вартістю, яка визначена сторонами в договорі, та має бути вищою або нижчою на 20 %.
Пунктом 2.5.2 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" за №11 від 29.05.2013р. визначено, що за змістом частини другої статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.
Спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.
Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого попередній кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права та сплачує вартість відступленого права, та може бути визнаний нікчемним, у порядку, встановленому законом.
Виходячи з системного аналізу ст.ст. 207, 215 Цивільного кодексу України, господарський суд зазначає, що нікчемний правочин є таким, якщо його недійсність встановлена законом, і останній є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.
Відповідно до п.п. 1, 2, 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
За змістом ч. 1 п. 4 постанови пленуму Верховного Суду України № 11 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України необхідно розмежувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 224 ЦК тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інші заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч. 1 ст. 225 ЦК тощо).
Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Як вбачається із матеріалів справи, у п. 2.1 договору відступлення Первісний кредитор та Новий кредитор домовились, що вартість відступленого права вимоги за Договором про іпотечний кредит складає 1200000,00 грн. та повинна бути сплачена Новим кредитором відповідно до п. 2.2 цього договору.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. У цьому Законі майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
За змістом ч. 1 ст. 12 вказаного Закону України звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Так з метою з'ясування реальної вартості відступлення права вимоги у зобов'язанні від 01.09.2014р., ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2015р. було призначено у справі №910/20565/14 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Київському бюро судових експертиз та досліджень "Константа". На вирішення експертизи поставлено наступні питання:
1.Яка реальна вартість відступлених прав вимоги за договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р.?
2.Чи відповідає вартість відступлених прав вимоги за договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р. звичайним цінам? Якщо ні, то на скільки вартість відступлених прав вимоги за Договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р. відрізняється від звичайних цін (у відсотковому виразі)?
06.07.2015р. судом отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київському бюро судових експертиз та досліджень "Константа" матеріали справи з висновком експерта від 29.05.2015р. за №SE/02/1502-05.
Згідно висновку №SE/02/1502-05 судової економічної експертизи у господарській справі № 910/20565/14 від 29.05.2015р. встановлено, що:
1.Станом на дату укладення договору відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язані від 01.09.2014р. документально підтверджується ринкова вартість відступлених прав вимоги за договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р., визначена у Звіті суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "Істерн Консалтинг Груп", про незалежну оцінку ринкової вартості права вимоги грошових коштів за Кредитним договором № 0513/01 від 13.05.2009р. до МПП "Беркут", що належать ТОВ "ФК "Арбімаркет" згідно з Договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р., у розмірі 121 500,00 грн.
2.Вартість відступлених прав вимоги за договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р. відповідає звичайній ціні, за якою ПАТ "КБ" Актив-Банк" передав ТОВ "ФК "Арбімаркет" права вимоги грошових коштів за Кредитним договором № 0513/01 від 13.05.2009р. до МПП "Беркут" на умовах Договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р.
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Отже, враховуючи встановлений висновком експерта факт відповідності ринковій та звичайній ціні, вартості відступлених прав вимоги за договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р., суд приходить до висновку, щодо відсутності підстав для визнання нікчемним спірного договору у порядку частини 3 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Окрім того судом враховується, що рівень ринкової ціни права вимоги, щодо якого укладений спірний договір, підтверджується й іншими матеріалами справи.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. У цьому Законі майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, зокрема, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини). Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.
У ч. 1 ст. 12 Закону України Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 13 вказаного Закону рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
Як вбачається із "Звіту про оцінку права грошової вимоги за кредитним договором", складеним суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТЕРН КОНСАЛТИНГ ГРУП", наявного у матеріалах справи, ринкова вартість права грошової вимоги за Кредитним договором від 13.05.2009р. за № 0513/01 до МПП "БЕРКУТ" станом на 01.09.2014р. складає 121 500,00 грн.
Даний звіт, складено суб'єктом оціночної діяльності "ІСТЕРН КОНСАЛТИНГ ГРУП" та рецензовано в порядку, встановленому Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Відповідно до загального висновку рецензії, Звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна. В матеріалах справи містяться документи на підтвердження кваліфікації оцінювача та рецензента.
Тому, при визначенні ринкової вартості права грошової вимоги експертом були прийняті до уваги фактичні обставини, пов'язані із стягненням заборгованості позивачем із боржника МПП "БЕРКУТ" в судовому порядку, виконанням судового рішення, майновим станом боржника, кредитоспроможністю боржника, тобто наявності у боржника передумов для проведення кредитної операції і його спроможність повернути борг у повному обсязі та в обумовлені договором строки.
Судом також враховуються обставини, що заборгованість МПП "БЕРКУТ" за Кредитним договором від 13.05.2009р. № 0513/01 є простроченою з 2010 року. Рішенням господарського суду м. Києва № 33/476 від 07.02.2001р. з МПП "БЕРКУТ" стягнуто заборгованість за Кредитним договором № 0513/01 від 13.05.2009р., в тому числі основної заборгованості за кредитом в розмірі 3500 000,00 грн., заборгованість за процентами за період користування кредитом з 01.11.2010р. по 18.11.2010р. у розмірі 25890,41 грн., прострочена заборгованість за процентами за період користування кредитом з 01.08.2011р. по 31.10.2010р. у розмірі 136918,03 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами в розмірі 2262,03 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання рішення господарського суду м. Києва 08.04.2011р. видано наказ № 33/476, на підставі якого підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві 10.06.2011р. було відкрито виконавче провадження № 27174020. У процесі виконавчого провадження позивачу на погашення частини заборгованості МПП "БЕРКУТ" було передано майно на суму 1657187,00 грн.
Відповідно до Глави 2 Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 25.01.2012р. за № 23, банк з метою формування резерву за активами здійснює оцінку ризиків таких активів, починаючи з дати визнання їх в обліку до дати припинення такого визнання. Банк з метою розрахунку резервів класифікує активи за такими категоріями якості: I (найвища) - немає ризику або ризик є мінімальним; II - помірний ризик; III - значний ризик; IV - високий ризик; V (найнижча) - реалізований ризик. Заборгованість за активами/наданими фінансовими зобов'язаннями, віднесеними до V категорії, є безнадійною.
Відповідно банк самостійно встановлює порядок визначення показника ризику активу в межах діапазонів, визначених для відповідних категорій якості активів, у тому числі з урахуванням кредитної історії боржника, а також іншої інформації, що забезпечує об'єктивну оцінку подій та обставин, які можуть свідчити про наявність ризиків погашення боргу боржником із перевищенням строків, передбачених умовами договору, або невиконанням договірних умов. Банк класифікує не вище V категорії якості актив, за яким більше ніж 50 відсотків боргу прострочено понад 90 днів.
Отже згідно з Положенням про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 25.01.2012р. за № 23, заборгованість МПП "БЕРКУТ" за кредитним договором від 13.05.2009р. № 0513/01 тривалий час класифікувалася банком як проблемна з найнижчим (реалізованим) ризиком та безнадійна.
Окрім того, відповідно до ст.ст. 512-515 ЦК України відступлення права вимоги за договором від 01.09.2014р., укладеним між ПАТ "Комерційним банком "Актив-банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Арбімаркет", здійснено з дотриманням вимог законодавства на умовах, визначених на розсуд сторін, і укладення договору про відступлення права вимоги не може розцінюватися як відмова позивача від власних майнових вимог, а спірний договір спрямований на настання реальних для сторін договору наслідків і був прийнятий сторонами до виконання.
Щодо доводів позивача, що укладення договору відступлення потребувало погодження з Національним банком України та є таким, що здійснено з порушенням обмежень, встановлених Національним банком України, слід зазначити наступне.
Рішенням спостережної ради ПАТ "КБ "Актив-Банк" від 01.09.2014р. в межах повноважень, передбачених п. 10 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про акціонерні товариства", був призначений тимчасово виконуючий обов'язки голови правління ПАТ "КБ "Актив-Банк" - ОСОБА_4, і відповідно до вимог глави 3 розділу VII Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.09.2011р. за № 306, погодження Національного банку України кандидатів на посаду виконуючого обов'язки голови правління вимагається виключно, якщо особа виконує обов'язки голови правління більше одного місяця.
Враховуючи те, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 21.08.2014р. було прийнято рішення № 79 про запровадження з 03.09.2014р. у ПАТ "КБ "Актив-Банк" тимчасової адміністрації, і згідно зі ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку і уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення, повноваження тимчасово виконуючого обов'язки голови правління ОСОБА_4 та інших органів управління ПАТ "КБ "Актив-Банк" припинилися з 03.09.2014р., з моменту запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду, а тому господарський суд приходить до висновку, що погодження Національним банком України кандидатури виконуючого обов'язки голови правління ПАТ "КБ "Актив-Банк" на строк менше одного місяця не вимагається законодавством.
При цьому, на підставі ч. 3 ст. 35 ГПК України судом також взято до уваги обставини, встановлені судовими рішенням у господарській справі №910/20567/14, №910/2161/15, щодо правомірності призначення ОСОБА_4 тимчасово виконуючим обов'язки голови правління ПАТ "КБ "Актив-Банк" рішенням спостережної ради ПАТ "КБ "Актив-Банк" від 01.09.2014р.
Щодо тверджень ПАТ "КБ "АКТИВ-БАНК" про укладання останнім правочину з пов'язаною особою банку, а тому такий правочин є нікчемним відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015р. у справі №910/20567/14, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2015р., за участю тих самих сторін, встановлено відсутність ознак пов'язаності між ПАТ "Комерційним банком "Актив-банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Арбімаркет", визначених у ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Зокрема, встановлено, що не має жодних ознак пов'язаності між ТОВ "ФК "АРБІМАРКЕТ" та ПАТ "КБ "АКТИВ-БАНК", а саме: ТОВ "ФК "АРБІМАРКЕТ" та пов'язані з ним особи не є керівниками або іншими посадовими особами банку, не мають істотну участь у банку та не пов'язані з особами, які мають істотну участь; не є керівниками та контролерами споріднених або афілійованих осіб банку; не афілійованими або спорідненими особами банку; та є асоційованими особами з будь-якою фізичною або юридичною особою, що пов'язана з банком.
Слід зазначити, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Синонім" згідно Договору поруки від 01.09.2014, яким, зокрема, забезпечено виконання зобов'язання зі сплати Публічному акціонерному товариству "Актив-Банк" вартості відступленого права вимоги за Договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 02.09.2014 року у розмірі 1 200 000,00 грн., "здійснено платіж" зі свого депозитного рахунку в сумі 1 200 000,00 грн.
02.09.2014 з рахунку ТОВ "Синонім", відкритого в ПАТ КБ "Актив-Банк", було перераховано на користь ПАТ "КБ "Актив-Банк" 2 450 000,00 грн. згідно Договору поруки від 01.09.2014, що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером № 52850 від 02.09.2014 з відміткою ПАТ "КБ "Актив-Банк" від 13.12.2016.
Відповідно до п.7.1.4. ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.
Відповідно до п. 3.1. постанови Національного банку України № 516 від 03.12.2003 проведення розрахункових операцій за вкладними (депозитними) рахунками юридичної особи забороняється, крім операцій, пов'язаних з реалізацією майнових прав на суму вкладу (депозиту) відповідно до укладених договорів застави та законодавства України.
Відповідно до п. 7.1.1. договору поруки від 01.09.2014 ПАТ "КБ "Актив-Банк" було надано право списувати грошові кошти з рахунку 260063030008 у випадку настання строку виконання основного зобов'язання. Зазначений пункт договору поруки є невід'ємною частиною договору банківського рахунку, з якого здійснюватиметься договірне списання.
Згідно з п. 7.1.3. Договору поруки від 01.09.2014 у разі невиконання поручителем або боржником Основного зобов'язання перед банком, банк має право звернути стягнення а майно поручителя, що належить поручителю на праві власності або задовольнити свої вимоги в інший спосіб та в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що ТОВ "Синонім" здійснило перерахування коштів на рахунок ПАТ "КБ "Актив-Банк", а Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк" були зараховані зазначені кошти на рахунок № 290970013, що підтверджується відміткою банку на меморіальному ордері № 52850 від 02.09.2014 на суму 2 450 000,00 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить із заявлених вимог, а також наведених позивачем обґрунтувань позову та наданих ним доказів, здійснюючи їх оцінку за правилами ст. 43 ГПК України та предмет їх доказовості та процесуальної належності.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, здійснивши оцінку наявних у справі доказів, з урахуванням пояснень представників сторін, враховуючи заявлені позивачем вимоги та наведені ним обгрунтування, приймаючи до уваги заперечення відповідача та надані докази, суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку обставин, з якими цивільне законодавство України пов'язує недійсність правочинів.
Внаслідок чого, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р. нікчемним, оскільки відсутні підстави, передбачені частиною третьою ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з якими Закон пов'язує нікчемність правочинів неплатоспроможного банку та відсутність підстав для визнання договору недійсним з тих підстав, що договір зі сторони позивача було підписано не уповноваженою особою.
Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 27.03.2017
Суддя М.Є. Літвінова
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 20.03.2017 |
Оприлюднено | 07.04.2017 |
Номер документу | 65740275 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Літвінова М.Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні