Рішення

від 07.02.2017 по справі 917/1572/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2017 р. Справа № 917/1572/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінпоінт", вул. Сім"ї Хохлових,8, м. Київ, 04119

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", вул. Героїв Майдану, 82, оф. 24, м. Гадяч, Полтавська обл., 37300

про стягнення 1 562 324, 84 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1., дов. № 31/10 від 31.10.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. б/н від 03.10.16 р.

Розглядається позов про стягнення 1 562 324, 84 грн. заборгованості за договором поставки № 19/01 від 15.01.2016р.

В обґрунтування позовних вимоги представник позивача зазначив, що 21 червня 2016 року, між відповідачем, ТОВ "Інтерснаб" та позивачем було укладено Договір про заміну сторони в договорі поставки № 19/01 від 15 січня 2016 року, відповідно до п. 1 якого, за цим договором з 21 червня 2016 року позивач прийняв на себе права та обов'язки ТОВ "Інтерснаб" за Договором поставки № 19/01 від 15 січня 2016 року, укладеним між ТОВ "Інтерснаб" та відповідачем, внаслідок чого позивач замінив ТОВ "Інтерснаб" у Договорі поставки № 19/01 від 15 січня 2016 року. Відповідач належним чином зобов"язання щодо проведення оплати не виконав, у зв"язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю Грінпоінт просить суд стягнути з відповідача на його користь суму коштів.

20.10.2016р. позивачем подана заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 1847568,03 грн., у тому числі 1 562 324, 84 грн. основної заборгованості за договором поставки № 19/01 від 15.01.2016р., 262 132,86 грн. пені та 23 110,37 грн.

Щодо наданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду справи по суті - предмет або підставу позову.

Передбачене ч.4 ст.22 ГПК України право збільшити розмір позовних вимог може бути реалізоване до прийняття рішення судом. При цьому, під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (див. п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського судуУкраїни Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Як вбачається з поданої позивачем заяви, позивач доповнив вимоги новою вимогою, якої не було заявлено при первісному зверненні із позовом до суду, а саме, позивач просить стягнути не тільки суму основного боргу, а доповнив позов вимогою про стягнення пені та 3% річних.

У зв"язку з зазначеним, вказана заява не приймається судом до розгляду.

За даних обставин, предметом розгляду у даній справі є вимога позивача про стягнення із відповідача 1 562 324, 84 грн. основної заборгованості за договором поставки № 19/01 від 15.01.2016р.

15.11.2016р. суд зупинив провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи 530/1559/16-ц (номер провадження 2/530/869/16).

03.01.17р. суд поновив провадження у справі.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням наведеним у позовній заяві.

Відповідач відзив на позов не надав, його представник на неправильність здійснених позивачем нарахувань не вказував.

В судове засідання 07.02.2017р. відповідачем надана заява про розстрочку виконання рішення суду.

Позивач надав 07.02.2017р. заяву, в якій повідомляється про підтримку заяви відповідача.

Суд заяву відповідача задовольнив за обгрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині рішення.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд, встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, між 15 січня 2016 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" (далі - Покупець/Відповідач), та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстаб" (далі - Постачальник) було укладено Договір поставки № 19/01 (далі - Договір).

Умовами договору визначено, зокрема, наступне:

- п.1.1. Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передавати у власність Покупцю стабілізаційні системи (надалі за текстом - Товар), а Покупець зобов'язується приймати Товар та здійснювати його оплату.

- п.1.2. Кількість, асортимент, найменування, ціна та загальна вартість відповідної партії Товару встановлюються у видаткових накладних, що мають силу специфікації і є невід'ємною частиною цього Договору.

- п.2.3. Датою поставки Товару є дата, що зазначається у видатковій накладній при отриманні Товару Покупцем.

- п. 3.3. Оплата Товару здійснюється Покупцем на підставі видаткової накладної, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника впродовж 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання Покупцем Товару та належним чином оформлених товаросупровідних документів (п.2.4. цього Договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов Договору відповідачем прийнято від ТОВ "Інтерснаб" товар, підтвердженням чого є наступні документи: видаткові накладні № 104 від 04 лютого 2016 року, № 126 від 08 лютого 2016 року, № 135 від 10 лютого 2016 року, № 158 від 17 лютого 2016 року, № 178 від 23 лютого 2016 року, № 212 від 01 березня 2016 року, № 218 від 02 березня 2016 року, № 272 від 17 березня 2016 року, № 212 від 01 березня 2016 року, № 284 від 18 березня 2016 року, № 288 від 21 березня 2016 року, № 389 від 13 квітня 2016 року, № 399 від 15 квітня 2016 року, № 413 від 18 квітня 2016 року, № 467 від 27 квітня 2016 року, № 476 від 28 квітня 2016 року, № 509 від 11 травня 2016 року, № 523 від 13 травня 2016 року, № 592 від 27 травня 2016 року, № 638 від 07 червня 2016 року, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання ТМЦ.

Як вказує позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого за договором товару здійснив частково, і за ним рахується заборгованість в сумі 1 562 324, 84 грн.

21 червня 2016 року, між відповідачем, ТОВ "Інтерснаб" та позивачем було укладено Договір про заміну сторони в договорі поставки № 19/01 від 15 січня 2016 року, відповідно до п. 1 якого, за цим договором з 21 червня 2016 року позивач прийняв на себе права та обов'язки ТОВ "Інтерснаб" за Договором поставки № 19/01 від 15 січня 2016 року, укладеним між ТОВ "Інтерснаб" та відповідачем, внаслідок чого позивач замінив ТОВ "Інтерснаб" у Договорі поставки № 19/01 від 15 січня 2016 року.

Позивач вказує, що 22 вересня 2016 року було направлено на адресу Відповідача претензію, проте Відповідачем не було вчинено дій на погашення існуючої заборгованості.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 1 562 324, 84 грн. основної заборгованості за договором поставки № 19/01 від 15.01.2016р.

При прийнятті рішення зі спору суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між ТОВ "Інтерстаб" та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що підписаними між сторонами накладними та довіреностями, виданими відповідачем на отримання цінностей, підтверджується факт поставки ТОВ "Інтерстаб" товару відповідачу, проте докази того, що відповідач здійснив оплату поставленої продукції за договором поставки № 19/01 від 15.01.2016р. у розмірі 1 562 324,84 в матеріалах справи відсутні.

21 червня 2016 року, між відповідачем, ТОВ "Інтерснаб" та позивачем було укладено Договір про заміну сторони в договорі поставки № 19/01 від 15 січня 2016 року, відповідно до п. 1 якого, за цим договором з 21 червня 2016 року позивач прийняв на себе права та обов'язки ТОВ "Інтерснаб" за Договором поставки № 19/01 від 15 січня 2016 року, укладеним між ТОВ "Інтерснаб" та відповідачем, внаслідок чого позивач замінив ТОВ "Інтерснаб" у Договорі поставки № 19/01 від 15 січня 2016 року.

Загальні положення щодо заміни кредитора у зобов"язанні визначаються главою 47 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторов і(ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

За даних обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 562 324,84 грн. заборгованості за договором поставки № 19/01 від 15.01.2016р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідачем подано заяву про розстрочку виконання рішення суду на 18 місяців згідно з графіком.

В обґрунтування заяви відповідач посилається на те, що основним ринком збуту продукції відповідача був ринок Російської Федерації, проте останньою було введено заборону на імпорт сільськогосподарської продукції, сировини та продуктів споживання, країною походження яких є Україна; дана заборона розповсюджується і на товари відповідача; на даний час Товариство шукає нові ринки збуту товарів, вживає дії щодо стягнення заборгованості зі своїх контрагентів. Зазначене унеможливлює виконання рішення суду за єдиним платежем, наслідком чого може стати арешт майна та коштів, що призведе до зупинки підприємства.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заяву про розстрочку виконання рішення.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За таких обставин, заява відповідача судом задовольняється.

Позивач у позові прохає покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі, зокрема, по сплаті судового збору та витрат на юридичну допомогу.

За приписами ч.1 ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Таким чином, стаття 44 ГПК України, передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, пов"язаних з розглядом справ у суді, лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з наданого позивачем договору про надання юридичних послуг № 19/09 від 19.09.2016р. він укладений між ним як замовником та ФОП ОСОБА_3, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію, як виконавцем. Тобто, особа, що надала позивачу юридичні послуги в рамках даного договору не є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За даних обставин, витрати, понесені позивачем на юридичну допомогу, на відповідача не покладаються.

Щодо покладення на відповідача витрат по сплаті судового збору, суд зазначає, що відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, судові витрати потрібно покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" (вул. Героїв Майдану, буд. 82, оф. 24, м. Гадяч, Полтавська область, 37300; ідентифікаційний код 36899405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінпоінт" (вул. Сім"ї Хохлових,8, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код 40466530) 1 562 324,84 грн. боргу, 23434,87 грн. витрат по сплаті судового збору, розстрочивши виконання рішення на 18 місяців згідно з наступним графіком:

1) 100 000,00 грн. до 28 лютого 2017 р. включно;

2) 100 000,00 грн. до 31 березня 2017 р. включно;

3) 100 000,00 грн. до 30 квітня 2017 р. включно;

4) 86 000,00 грн. до 31 травня 2017 р. включно;

5) 86 000,00 грн. до 30 червня 2017 р. включно;

6) 86 000,00 грн. до 31 липня 2017 р. включно;

7) 86 000,00 грн. до 31 серпня 2017 р. включно;

8) 86 000,00 грн. до 30 вересня 2017 р. включно;

9) 86 000,00 грн. до 31 жовтня 2017 р. включно;

10) 86 000,00 грн. до 30 листопада 2017 р. включно;

11) 86 000,00 грн. до 31 грудня 2017 р. включно;

12) 86 000,00 грн. до 31 січня 2018 р. включно;

13) 86 000,00 грн. до 28 лютого 2018 р. включно;

14) 86 000,00 грн. до 31 березня 2018 р. включно;

15) 86 000,00 грн. до 30 квітня 2018 р. включно;

16) 86 000,00 грн. до 31 травня 2018 р. включно;

17) 86 000,00 грн. до 30 червня 2018 р. включно;

18) 81 759,71 грн. до 31 липня 2018 р. включно.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.02.2017р.

Суддя Киричук О.А.