Ухвала

від 20.07.2018 по справі 917/1572/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відстрочення виконання судового рішення

20.07.2018 Справа № 917/1572/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат"

про відстрочення виконання рішення суду у справі № 917/1572/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінпоінт", вул. Сім'ї Хохлових,8, м. Київ, 04119

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", вул. Героїв Майдану, 82, оф. 24, м. Гадяч, Полтавська обл., 37300

про стягнення 1 562 324, 84 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники сторін:

від заявника (боржника): ОСОБА_1

від стягувача: ОСОБА_2

Товариство з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" звернулося до господарського суду Полтавської області із заявою про відстрочення виконання рішення суду у справі № 917/1572/16.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.07.2018 заяву призначено до розгляду на 20.07.2018.

В судовому засіданні представник заявника (боржника) підтримав вимоги заяви та наполягав на її задоволенні.

Представник стягувача письмові заперечення стосовно поданої заяви про відстрочення виконання рішення суду не надав.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши заяву, заслухавши представників сторін, суд встановив:

07 лютого 2017 року господарським судом Полтавської області прийнято рішення у справі № 917/1572/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінпоінт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" про стягнення заборгованості за договором . Зазначеним рішенням позов задоволено повністю.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" (вул. Героїв Майдану, буд. 82, оф. 24, м. Гадяч, Полтавська область, 37300; ідентифікаційний код 36899405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінпоінт" (вул. Сім"ї Хохлових,8, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код 40466530) 1 562 324,84 грн. боргу, 23434,87 грн. витрат по сплаті судового збору.

Також, вказаним рішенням було розстрочено виконання рішення суду шляхом погашення заборгованості щомісячними рівними платежами з 28.02.2017 р. по 31.07.2018 р.

13.07.2018 ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" звернулося до суду із заявою про відстрочення виконання вказаного рішення у даній справі на 12 місяців з моменту винесення ухвали за результатами розгляду даної заяви.

В обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат наводить наступне.

ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат є переробним підприємством харчової промисловості України. Основними видами продукції, які виготовляє ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат є молоко згущене та інші молочні продукти. З метою ведення своєї господарської діяльності Товариство здійснило реконструкцію заводу.

У зв'язку з проявом агресії з боку Російської Федерації до України та політичною ситуацією, що склалася у країні, Російською Федерацією було введено продуктове ембарго на продукцію виробництва України, а також було введено всілякі обмеження та заборони на транзит української продукції митною територією Російської Федерації до Республіки Казахстан та Киргизької Республіки. Дана подія є загальновідомим фактом в розумінні законодавства та неодноразово висвітлювалася практично усіма національними та зарубіжними засобами масової інформації. Фактично ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат було закрито основний ринок збуту продукції.

Організація та пошук нових ринків збуту є процесом вкрай довготривалим та проблематичним, потребує вливання значних фінансових коштів та ресурсів. Зокрема, входження української продукції на ринок Європейського Союзу фактично розпочалось лише на початку 2016 року із запровадження тимчасового застосування Глави IV Угоди про асоціацію між Україною та ЄС в частині поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ПВ ЗВТ). До цього часу діяв режим лише автономних торговельних преференцій ЄС для України, започаткований в квітні 2014 року, в рамках якого в односторонньому порядку українському експорту надавався доступ до ринку ЄС на умовах ПВ ЗВТ. Такий режим дозволяв торгівлю лише окремим сертифікованим підприємствам та за вкрай обмеженими квотами. Домовленості щодо вільної торгівлі передбачають також і проведення Україною низки реформ в сфері технічного регулювання, санітарних та фітосанітарних заходів, підвищення стандартів якості та безпечності продукції. Для виробника ж це означає повне переоснащення підприємства, що також потребує значних фінансових витрат.

Як зазначає заявник, на внутрішньому ринку діє досить жорстка конкуренція, ринок перенасичений аналогічною продукцією, що також обмежує можливість отримувати достатній прибуток.

Таким чином, втрата основних ринків збуту в сукупності з соціальними та економічними чинниками, збільшенням вартості палива та енергоносіїв, зменшення платоспроможності населення, і, як наслідок значне зменшення внутрішнього попиту на сирну продукцію та ін. призвели до значного зниження обсягів виробництва та реалізації продукції підприємством відповідача.

Зазначені обставини фактично позбавили ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат можливості своєчасного проведення розрахунків з постачальниками за отриману молочну сировину та іншу продукцію, яка використовується ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат в процесі переробки молочної сировини та виготовлення власної продукції.

Також, в обґрунтування складного фінансового становища боржник посилається на звернення великої кількість контрагентів з відповідними позовами про стягнення заборгованості.

Крім того, 05 квітня 2017 року Гадяцьким РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду Полтавської області від 07.02.2017 р. у справі № 917/1572/16 про стягнення з ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат на користь ТОВ Грінпоінт заборгованості. В подальшому дане виконавче провадження було передане до Відділу примусового виконання судових рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області.

Державним виконавцем в межах відкритого вищевказаного виконавчого провадження накладено арешти на майно ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат , а також на грошові кошти Товариства, що знаходяться на банківських рахунках та в касі підприємства.

Накладені арешти на кошти паралізували господарську діяльність товариства, і фактично позбавили ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат можливості своєчасного проведення розрахунків з постачальниками за отриману молочну сировину та іншу продукцію (товар), яка використовується ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат в процесі переробки молочної сировини. Також, через накладені арешти Товариство не може виплатити заробітну плату працівникам та сплатити податки, вартість енергоносіїв, у зв'язку з чим ТОВ Овруцький молочнокорсевний комбінат не може забезпечити реалізацію власної продукції з метою отримання прибутку.

Разом з тим, фінансове становище ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат обтяжене кредитним зобов'язанням. Так, Товариство має кредит в ПАТ Державний експортно-імпортний банк України , а все рухоме та нерухоме майно Товариства в якості забезпечення кредитних зобов'язань знаходиться в заставі та іпотеці. Майно ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат не може бути використане на задоволення вимог ТОВ Грінпоінт .

Також, боржник зазначає, що внаслідок збільшення фінансового навантаження на підприємство, прострочено погашення кредиту, в результаті чого банк може в будь-який час звернувся із позовами про стягнення з Товариства заборгованості по кредиту та звернення стягнень на все рухоме та нерухоме майно Товариства.

Крім того, згідно інформації, отриманої на офіційному веб-сайті ПАТ Державний експортно-імпортний банк України , 100% акцій банку, в якому ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат має кредит, належать державі в особі Кабінету Міністрів України. Тому у випадку банкрутства Товариства, під загрозою якого зараз перебуває Товариство, державі можуть бути завдані великі збитки.

Погіршення фінансової ситуації на підприємстві підтверджується і наявною заборгованістю по виплаті Товариством заробітної плати своїм працівникам, яка складає 322 000,00 грн.

На підтвердження факту скрутного економічного становища відповідач подав суду Економічний аналіз основних аналітичних показників ліквідності (платоспроможності) та фінансової стійкості Товариства з обмеженою відповідальністю Овруцький молочноконсервний комбінат , проведений аудиторською фірмою "Центр розвитку бізнесу" 21.05.2018 р.

Відповідно до висновку аудиту, всі показники фінансового стану Товариства мають незадовільне значення, тобто менше нормативного значення, а саме: незадовільна структура балансу з точки зору платоспроможності Товариства (всі коефіцієнти ліквідності (платоспроможності) та фінансової стійкості нижче нормативного значення; велика залежність Товариства від залученого капіталу (частка власного капіталу має від'ємне значення). Внаслідок незадовільного фінансового стану Товариства, заборгованість по заробітній платі, яка є першочерговою виплатою, становить 2860 тис. грн. Баланс ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат можна вважати неліквідним тому, що сума короткострокових зобов'язань перевищує суму оборотних активів, Товариство не має чистого оборотного капіталу, про що свідчить від'ємне значення коефіцієнтів фінансової стійкості, який міг би забезпечити погашення поточних зобов'язань та розширення діяльності. Товариство не може своєчасно погасити короткострокову заборгованість за рахунок власних грошових коштів, в результаті чого виникає постійна потреба у залученні джерел зовнішнього фінансування. Значення коефіцієнту абсолютної ліквідності 0,00002 свідчить про те, що Товариство повністю втратило платоспроможність власними грошовими коштами. ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат знаходиться в залежності від позикового капіталу і не має достатньо ресурсів, які можна використати на погашення поточних зобов'язань, короткострокової заборгованості та розширення своєї діяльності. Товариство не забезпечене власними оборотними коштами. Для фінансування поточної діяльності власного капіталу недостатньо. Структура оборотних засобів є незадовільною у зв'язку з відсутністю ліквідних активів. Товариство неплатоспроможне і залежне від залучених коштів. Фінансовий стан Товариства не стійкий у зв'язку з відсутністю джерел власних коштів та залученням для фінансування діяльності значних коштів джерел зовнішнього фінансування - кредитів банку. Враховуючи те, що всі основні засоби ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат перебувають в заставі ПАТ Укрексімбанк і забезпечують належне виконання фінансових зобов'язань за кредитними договорами; при цьому право застави виникло значно раніше винесення судом рішень про стягнення з Товариства коштів, а також те, що вартість заставленого майна менше розміру заборгованості Товариства перед банком-заставодержателем, звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог кредиторів, чиї вимоги незабезпечені заставою, є неможливим. Негайне виконання винесених судами рішень про стягнення з Товариства коштів призведе до істотного погіршення фінансового стану ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат , поставить під загрозу його подальшу фінансово-господарську діяльність, що, в свою чергу, може призвести до неможливості виконання функцій, покладених на ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат та до його повної неплатоспроможності. У зв'язку з тим, що оборотних коштів та платіжних можливостей у Товариства недостатньо для погашення короткострокових зобов'язань, Товариству загрожує банкрутство.

Також, як зазначає боржник, на даний час судами України винесено ряд рішень про стягнення з ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат заборгованості, на виконання яких органами виконавчої служби відкрито низку виконавчих проваджень на загальну суму більше 52 млн. грн., внаслідок чого Товариство було включене до Єдиного реєстру боржників.

Отже, зважаючи на вищевказане, боржник стверджує, що сума за рішенням суду у даній справі є надвеликою для підприємства та її сплата протягом короткого строку об'єктивно неможлива. Одномоментне виконання Рішення суду в сукупності з обставинами, що перелічені вище, можуть призвести до стійкої неплатоспроможності ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат , накопичення нових боргів при неможливості їх погашення, і, як наслідок, банкрутства останнього. Зокрема, протягом ІІІ кварталу 2018 року - ІІІ кварталу 2019 року ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат розраховує на поступове покращення свого фінансового становища у зв'язку з укладенням нових контрактів, погодження графіків нових поставок з своїми контрагентами та відновлення роботи за укладеними раніше угодами, пошуком нових ринків збуту продукції.

З метою отримання доходу Товариство уклало нові контракти, в Додаткових угодах до яких передбачені графіки із строками та обсягами запланованих поставок, зокрема:

- Договір № 2205 від 22.05.2018 р., укладений між ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат та ТОВ ІР-АГРОМИР ;.

- Договір № 0406 від 04.06.2018 р., укладений між ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат та ТОВ Транзитекспо .

Разом з тим, з метою відновлення виробничої діяльності ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат та виконання укладених контрактів Товариством укладено договір про отримання безвідсоткової фінансової допомоги. Крім того, на загальних зборах (копія протоколу зборів додається) учасниками ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат прийнято рішення внести додаткові внески до статутного капіталу Товариства для відновлення виробництва.

Крім того, ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат приймає пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Овруч, про що укладено відповідний договір з Овруцькою міською радою Житомирської області.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат просить суд відстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.

Представник стягувача проти задоволення заяви заперечує, вважає, що боржником не надано належних та допустимих доказів, в обґрунтування поданої заяви.

При розгляді заяви суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Конституційний Суд України зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

За приписами ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до змісту рішення від 20 липня 2004 Європейського суду з прав людини "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду у справі №917/1572/16, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

За поясненнями представників сторін, рішення від 07.02.2017 р. господарського суду Полтавської області у справі №917/1572/16 Товариством з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" не виконано.

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду боржник посилається на тяжке фінансове становище, що спричинене відсутністю ринку збуту продукції через введення Російською Федерацією продуктового ембарго на продукцію виробництва України.

Разом з тим, дана обставина має місце ще з 2014 року, в той час як заборгованість ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" стягнута рішенням суду виникла у зв'язку з невиконанням ним умов договору поставки № 19/01 від 15.01.2016 р.

Тобто, на момент укладення сторонами договору поставки від № 19/01 від 15.01.2016 р. вже існувало продуктове ембарго Російської Федерації для продукції українського виробництва.

Таким чином, укладаючи договір 15.01.2016 р. з ТОВ "Грінпоінт", відповідач знав про ситуацію, яка склалася на міжнародному ринку з 2014 року, і що у випадку неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором мав нести ризики такого невиконання.

Крім того, відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Абзацом 5 частини 1 ст. 44 ГК України також встановлено, що принципом підприємництва є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

За таких обставин, продуктове ембарго Російської Федерації не є тією виключною обставиною, що зумовила невиконання відповідачем рішення суду від 07.02.2017 р.

Крім того, на підтвердження свого тяжкого фінансового стану відповідачем до заяви про відстрочення виконання рішення суду надано Економічний аналіз основних аналітичних показників ліквідності (платоспроможності) та фінансової стійкості Товариства з обмеженою відповідальністю Овруцький молочноконсервний комбінат , проведений аудиторською фірмою "Центр розвитку бізнесу" 21.05.2018 р., копію балансу (звіту про фінансовий стан) станом на 31 березня 2018 року.

Однак, вказані документи не можуть достовірно свідчити про фінансову неспроможність боржника виконати рішення господарського суду.

До того ж, суд зазначає про критичне ставлення до посилань відповідача на техніко-економічне обґрунтування операційної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" за період з II-го кварталу 2018 по III квартал 2019 включно, в якості доказу очікуваного прибутку, оскільки вказаний документ ніяким чином не свідчить про наявність підстав для відстрочення виконання судового рішення.

Одночасно, за висновками суду, посилання відповідача на наявність заборгованості за кредитними договорами не є виключною обставиною, що вказує на ускладнення чи неможливість Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" виконати судове рішення у справі.

Таким чином, з огляду на наведене у сукупності, за висновками суду обставини, на які посилається відповідач, не є винятковими та достатніми у розумінні ст.331 Господарського процесуального кодексу України для надання відстрочення виконання рішення.

Інших доказів, які б свідчили про наявність ускладнень у виконанні судового рішення у справі чи неможливість погашення заборгованості, присудженої до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" заявником не представлено.

Разом з цим, при вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочення виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін.

Законом України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

У відповідності до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Суд зазначає, що надання відстрочення виконання рішення суду у даній справі може призвести до порушення майнових інтересів стягувача, як учасника господарських відносин, який належним чином виконав договірні зобов'язання.

Отже, необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, повинні досліджуватися та оцінюватися не тільки доводи боржника, а й заперечення кредитора.

При цьому, необхідно враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все необхідно врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 26.07.2017 у справі №917/1500/16, від 26.05.2015 у справі №922/1671/14, від 04.03.2015 у справі №917/1228/14.

Також судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до якої несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

Так, у рішенні від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України (заява №60750/00) зазначено про те, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.

У рішенні від 17.05.2005 Чижов проти України вказано, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року, заява N 3236/03, п. 43).

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012).

Отже, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для "потерпілої сторони", 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції , Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії , заява N 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі Ясюнієне проти Литви , заява N 41510/98, п. 27).

Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі Фуклев проти України , заява N 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення у справі Comingersoll S. A. проти Португалії , заява N 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

За таких обставин, виходячи з вищенаведеного, у суду відсутні достатні підстави для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" про відстрочення виконання судового рішення у справі.

Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" про зняття арешту з майна та грошових коштів боржника також не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Частинами 1, 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено порядок та підстави зняття майна з арешту. Зокрема, вказано, що виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Проте, на теперішній час, у суду відсутні підстави для зняття арешту з майна та грошових коштів боржника, накладеного в межах провадження з примусового виконання рішення у справі.

Крім того, суд зазначає про недоцільність вирішення питання щодо зняття арешту з майна та грошових коштів боржника саме в межах розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення. Аналогічну правову позицію підтримано Вищим господарським судом у постанові від 17.12.2013р. у справі №5011-16/11450-2012р.

Також судом зазначається, що частиною 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, законодавець встановлює термін в межах, якого при достатності підстав та поважних причин, можливе розстрочення або відстрочення виконання судового рішення.

Враховуючи вищенаведене та те, що рішення у даній справі прийнято 07.02.2017 р., відповідач звернувся із заявою про відстрочення цього рішення 13.07.2018 р. - поза межами встановленого законодавством строку для відстрочення виконання судового рішення.

З урахуванням вищенаведеного заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" про відстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області від 07.02.2017 у справі № 917/1572/16 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" про відстрочку виконання рішення суду у справі № 917/1572/17 відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і може бути оскаржена до Харківського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено і підписано 24.07.2018р.

Суддя Киричук О.А.