Постанова

від 14.11.2018 по справі 917/1572/16

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2018 р. Справа № 917/1572/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Склярук О.І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - заступник директора ОСОБА_1, протокол загальних зборів від 27.12.2017 року; наказ №70-к від 27.12.2017 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Овруцький молочноконсервний комбінат» , м. Гадяч (вх. №1660 П/1-18)

на ухвалу господарського суду Полтавської області від 20.07.2018 року у справі №917/1572/16, постановлену в приміщенні господарського суду Полтавської області (суддя Киричук О.А.), повний текст якої складено 24.07.2018 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінпоінт» , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Овруцький молочноконсервний комбінат» , м. Гадяч

про стягнення 1 562 324,84 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.07.2018 року у справі № 917/1572/16 у задоволенні заяви ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" про відстрочку виконання рішення суду у справі № 917/1572/16 відмовлено повністю.

ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" не погоджуючись із вказаною ухвалою, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та прийняти нове рішення, яким заяву ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" про відстрочку виконання рішення суду у справі № 917/1572/16 задовольнити та відстрочити виконання вказаного рішення суду на 12 місяців.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про наступне.

Господарський суд першої інстанції допустив формальний підхід до розгляду справи, не в повній мірі дослідив та не надав належну правову оцінку всім обставинам справи та доказам, та безпідставно відмовив у задоволенні заяви ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат про відстрочку виконання рішення суду першої інстанції, що призвело до прийняття необґрунтованої та незаконної ухвали.

Через дію об'єктивних та незалежних від заявника причин (торгове ембарго Російської Федерації та заборона транзиту, що призвело до втрати основного ринку збуту товарів товариства, збільшення порушень платіжної дисципліни боржниками товариства), відповідач опинився у вкрай скрутному матеріальному стані, і, як наслідок, останній не може забезпечити одномоментне, без оголошення банкрутства виконання рішення суду через фактичне блокування господарської діяльності товариства накладеними органами виконавчої служби арештами на кошти та майно.

На внутрішньому ринку діє досить жорстка конкуренція, ринок перенасичений аналогічною продукцією, платоспроможність населення зменшена, і , як наслідок, значне зменшення внутрішнього попиту на молочну продукцію в сукупності з соціальними та економічними процесами, а також збільшення вартості палива та енергоносіїв обмежують можливість отримувати достатній прибуток.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Овруцький молочноконсервний комбінат» залишено без руху; протягом 10 днів з дня вручення ухвали апелянта було зобов'язано усунути недоліки, а саме подати до Харківського апеляційного господарського суду докази сплати судового збору сумі 36,00 грн. та роз'яснено апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали апеляційна скарга вважається неподаною та повертається особі, яка подала апеляційну скаргу.

11.09.2018 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про долучення до матеріалів справи оригіналу платіжного доручення №10121 від 30.08.2018 року про сплату 36,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги (вх.№7074), яка долучена до матеріалів справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І.) відкрито апеляційне провадження; позивачу встановлено строк до 28.09.2018 року, на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч. 2 статті 263 ГПК України; призначено справу до розгляду на 02.10.2018 року.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2018 року, у зв'язку з припиненням повноважень судді - доповідача Слободіна М.М. та судді Терещенко О.І., суддею - доповідачем у даній справі визначено суддю Істоміну О.А. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Сіверін В.І.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2018 року розгляд справи відкладено на 25.10.2018 року.

Відповідно до Указів Президента України від 29.12.2017 року №454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" та від 28.09.2018 року № 295/2018 "Про переведення суддів", а також ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 31 ГПК України, справу було передано до Східного апеляційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2018 року, суддею - доповідачем у даній справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Склярук О.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2018 року прийнято справу до провадження; призначено справу до розгляду на 14.11.2018 року.

У судовому засіданні 14.11.2018 року представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання 14.11.2018 року не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №6102226281230, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України , колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 07 лютого 2017 року у справі № 917/1572/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінпоінт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінпоінт" 1 562 324,84 грн. боргу, 23434,87 грн. витрат по сплаті судового збору; розстрочено виконання рішення суду шляхом погашення заборгованості щомісячними рівними платежами з 28.02.2017 р. по 31.07.2018 р.

13.07.2018 року ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" звернулося до господарського суду Полтавської області з заявою про відстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області від 07 лютого 2017 року у справі № 917/1572/16 на 12 місяців з моменту винесення ухвали за результатами розгляду заяви.

В обґрунтування вказаної заяви відповідач вказував про таке.

Відповідач є переробним підприємством харчової промисловості України, основними видами продукції, які він виготовляє є молоко згущене та інші молочні продукти; з метою ведення своєї господарської діяльності останній здійснив реконструкцію заводу.

Через дію об'єктивних та незалежних від заявника причин (торгове ембарго Російської Федерації та заборона транзиту, що призвело до втрати основного ринку збуту товарів товариства, збільшення порушень платіжної дисципліни боржниками товариства), відповідач опинився у вкрай скрутному матеріальному стані, і, як наслідок, останній не може забезпечити одномоментне, без оголошення банкрутства виконання рішення суду через фактичне блокування господарської діяльності товариства накладеними органами виконавчої служби арештами на кошти та майно.

20.07.2018 року господарським судом Полтавської області прийнято оскаржувану ухвалу, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Так, відповідно до ст. ст. 331 ГПК України , за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 ГПК .

Законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з винятковими (об'єктивними, непереборними) та виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

За судовою практикою, до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки (відстрочки) його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім'ї, скрутний матеріальний стан боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р., розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Так, відповідач є переробним підприємством харчової промисловості України, основними видами продукції, які він виготовляє є молоко згущене та інші молочні продукти; з метою ведення своєї господарської діяльності останній здійснив реконструкцію заводу.

У зв'язку з проявом агресії з боку Російської Федерації до України та політичною ситуацією, що склалася в Україні, Російською Федерацією було введено продуктове ембарго на продукцію виробництва України, а також було введено всілякі обмеження та заборони на транзит української продукції митною територією Російської Федерації до Республіки Казахстан та Киргизької Республіки.

А тому, фактично відповідачем було закрито основний ринок збуту продукції.

Організація та пошук нових ринків збуту є процесом вкрай довготривалим та проблематичним, потребує вливання значних фінансових коштів та ресурсів.

Зокрема, входження української продукції на ринок Європейського Союзу фактично розпочалось лише на початку 2016 року із запровадження тимчасового застосування Глави IV Угоди про асоціацію між Україною та ЄС в частині поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ПВ ЗВТ).

До цього часу діяв режим лише автономних торговельних преференцій ЄС для України, започаткований в квітні 2014 року, в рамках якого в односторонньому порядку українському експорту надавався доступ до ринку ЄС на умовах ПВ ЗВТ. Такий режим дозволяв торгівлю лише окремим сертифікованим підприємствам та за вкрай обмеженими квотами. Домовленості щодо вільної торгівлі передбачають також і проведення Україною низки реформ в сфері технічного регулювання, санітарних та фітосанітарних заходів, підвищення стандартів якості та безпечності продукції. Для виробника ж це означає повне переоснащення підприємства, що також потребує значних фінансових витрат.

На внутрішньому ринку діє досить жорстка конкуренція, ринок перенасичений аналогічною продукцією, що також обмежує можливість отримувати достатній прибуток.

Таким чином, втрата основних ринків збуту в сукупності з соціальними та економічними чинниками, збільшенням вартості палива та енергоносіїв, зменшення платоспроможності населення, і, як наслідок значне зменшення внутрішнього попиту на сирну продукцію та інше призвели до значного зниження обсягів виробництва та реалізації продукції товариством відповідача.

А отже, зазначені обставини фактично позбавили відповідача можливості своєчасного проведення розрахунків з постачальниками за отриману молочну сировину та іншу продукцію, яка використовується відповідачем в процесі переробки молочної сировини та виготовлення власної продукції.

Також, в обґрунтування складного фінансового стану відповідач посилається на звернення великої кількості контрагентів з відповідними позовами про стягнення заборгованості.

Разом з тим, 05 квітня 2017 року Гадяцьким РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду Полтавської області від 07.02.2017року у справі № 917/1572/16 про стягнення з ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат на користь ТОВ Грінпоінт заборгованості.

Надалі, вказане виконавче провадження було передане до Відділу примусового виконання судових рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області.

Державним виконавцем в межах відкритого вказаного виконавчого провадження накладено арешти на майно відповідача, а також на його грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках та в касі товариства.

Накладені арешти на кошти паралізували господарську діяльність товариства, і фактично позбавили ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат можливості своєчасного проведення розрахунків з постачальниками за отриману молочну сировину та іншу продукцію (товар), яка використовується ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат в процесі переробки молочної сировини.

Крім того, через накладені арешти відповідач не може виплатити заробітну плату працівникам та сплатити податки, вартість енергоносіїв, у зв'язку з чим останній не може забезпечити реалізацію власної продукції з метою отримання прибутку.

Фінансовий стан відповідача обтяжений кредитним зобов'язанням, а саме наявністю кредита в ПАТ Державний експортно-імпортний банк України , а все рухоме та нерухоме майно відповідача в якості забезпечення кредитних зобов'язань знаходиться в заставі та іпотеці.

А тому, майно ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат не може бути використане на задоволення вимог ТОВ Грінпоінт .

Внаслідок збільшення фінансового навантаження на товариство, прострочено погашення кредиту, в результаті чого банк може в будь-який час звернутися з позовами про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту та звернення стягнень на все рухоме та нерухоме майно товариства.

Погіршення фінансової ситуації на товаристві підтверджується і наявною заборгованістю по виплаті заробітної плати працівникам, яка складає 322 000,00 грн.

Згідно Економічного аналізу основних аналітичних показників ліквідності (платоспроможності) та фінансової стійкості Товариства з обмеженою відповідальністю Овруцький молочноконсервний комбінат , проведеного аудиторською фірмою "Центр розвитку бізнесу" 21.05.2018 року, всі показники фінансового стану товариства мають незадовільне значення, тобто менше нормативного значення, а саме: незадовільна структура балансу з точки зору платоспроможності товариства (всі коефіцієнти ліквідності (платоспроможності) та фінансової стійкості нижче нормативного значення; велика залежність товариства від залученого капіталу (частка власного капіталу має від'ємне значення).

Внаслідок незадовільного фінансового стану товариства, заборгованість по заробітній платі, яка є першочерговою виплатою, становить 2860 тис. грн.

Баланс ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат можна вважати неліквідним тому, що сума короткострокових зобов'язань перевищує суму оборотних активів, товариство не має чистого оборотного капіталу, про що свідчить від'ємне значення коефіцієнтів фінансової стійкості, який міг би забезпечити погашення поточних зобов'язань та розширення діяльності.

Відповідач не може своєчасно погасити короткострокову заборгованість за рахунок власних грошових коштів, в результаті чого виникає постійна потреба у залученні джерел зовнішнього фінансування. Значення коефіцієнту абсолютної ліквідності 0,00002 свідчить про те, що товариство повністю втратило платоспроможність власними грошовими коштами.

Також, ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат знаходиться в залежності від позикового капіталу і не має достатньо ресурсів, які можна використати на погашення поточних зобов'язань, короткострокової заборгованості та розширення своєї діяльності.

Разом з тим, відповідач не забезпечений власними оборотними коштами, для фінансування поточної діяльності власного капіталу недостатньо. Структура оборотних засобів є незадовільною у зв'язку з відсутністю ліквідних активів.

Фінансовий стан товариства не стійкий у зв'язку з відсутністю джерел власних коштів та залученням для фінансування діяльності значних коштів джерел зовнішнього фінансування - кредитів банку.

Враховуючи те, що всі основні засоби ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат перебувають в заставі ПАТ Укрексімбанк і забезпечують належне виконання фінансових зобов'язань за кредитними договорами; при цьому право застави виникло значно раніше винесення судом рішень про стягнення з товариства коштів, а також те, що вартість заставленого майна менше розміру заборгованості товариства перед банком-заставодержателем, звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог кредиторів, чиї вимоги незабезпечені заставою, є неможливим.

Негайне виконання рішення про стягнення з товариства коштів призведе до істотного погіршення фінансового стану ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат , поставить під загрозу його подальшу фінансово-господарську діяльність, що, в свою чергу, може призвести до неможливості виконання функцій, покладених на останнього до його повної неплатоспроможності.

Одномоментне виконання рішення суду в сукупності з обставинами, що перелічені вище, можуть призвести до стійкої неплатоспроможності ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат , накопичення нових боргів при неможливості їх погашення, і, як наслідок, банкрутства останнього.

Зокрема, протягом ІІІ кварталу 2018 року - ІІІ кварталу 2019 року ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат розраховує на поступове покращення свого фінансового стану у зв'язку з укладенням нових контрактів, погодженням графіків нових поставок з своїми контрагентами та відновленням роботи за укладеними раніше угодами, пошуком нових ринків збуту продукції.

Так, з метою отримання доходу товариство уклало нові контракти, в додаткових угодах до яких передбачені графіки із строками та обсягами запланованих поставок, зокрема: договір № 2205 від 22.05.2018 р., укладений між ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат та ТОВ ІР-АГРОМИР ; договір № 0406 від 04.06.2018 р., укладений між ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат та ТОВ Транзитекспо .

Крім того, на загальних зборах (копія протоколу зборів додається) учасниками ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат прийнято рішення внести додаткові внески до статутного капіталу товариства для відновлення виробництва.

А отже, викладені обставини викликані тим, що відповідач перебуває у скрутному фінансовому стані, у відповідача є значні суми заборгованості по заробітній платі перед своїми працівниками, по розрахункам з бюджетами, сплаті податків та інших обов'язкових платежів, сплаті комунальних послуг та енергоносіїв, здійсненню розрахунків з контрагентами за отримані товари, роботи та послуги.

Так, надання відстрочки виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору.

При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", заява N 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V). За практикою Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява N 36575/02); І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (справа "Крапивницький та інші проти України", заява N 60858/00).

Таким чином, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення, на який просить відстрочити його виконання апелянт надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Колегія суддів, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та, беручи до уваги докази, надані відповідачем, зазначає про те, що строк на який просить відстрочити виконання судового рішення у даній справі апелянт не є надто тривалим та надмірним з огляду на конкретні обставини даної справи та розмір заборгованості, яку відповідач не спроможний сплатити на користь позивача одномоментно єдиним платежем.

Відстрочка виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.

У даній справі відстрочка виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора, що можливе у випадку банкрутства боржника.

Тобто, справедливий баланс інтересів сторін у цій справі в разі надання відстрочки буде дотриманий.

А тому, висновок місцевого господарського суду про те, що надання відстрочення виконання рішення суду у даній справі може призвести до порушення майнових інтересів сторін, оскільки повинні досліджуватися та оцінюватися не лише доводи боржника, а й заперечення кредитора, є передчасним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 року у справі №920/199/16, у постановах Вищого господарського суду України від 26.04.2017 року у справі №917/747/16 та від 16.11.2016 року у справі №921/830/15-г/16.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року Чижів проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, дослідження та оцінювання не тільки доводів боржника, а й заперечення кредитора.

При цьому, необхідно враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все необхідно врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Оцінивши як доводи боржника, так і доводи кредитора, враховуючи фінансовий стан обох сторін, колегія суддів дійшла висновку, що надання відстрочки виконання рішення на 12 місяців не порушить принципу збалансованості інтересів сторін.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

А отже, приймаючи до уваги ситуацію, що склалася на міжнародному ринку збуту продукції відповідача, надані останнім документальні докази на підтвердження існування тяжкого фінансового стану, з урахуванням дотримання балансу матеріальних інтересів та наявності інфляційних процесів у економіці держави та зважаючи на те, що відстрочення виконання рішення на 12 місяців не суперечить ст. 331 ГПК України, відповідає принципам справедливості та розумності, а також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, колегія суддів вважає, що наявні правові підстави для відстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області від 07.02.2017 року у справі № 917/1572/16 на 12 місяців.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити.

Отже, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, а тому ухвалу господарського суду Полтавської області від 20.07.2018р. у справі №917/1572/16 слід скасувати, задовольнивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Овруцький молочноконсервний комбінат» про відстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 07.02.2017 року у справі №917/1572/16 на 12 (дванадцять) місяців.

Керуючись ст. ст. 255, 269, 270, ч.1 п.2 ст. 275, п.1, 2 ч.1 ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Овруцький молочноконсервний комбінат» , м. Гадяч задовольнити.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 20.07.2018 року у справі №917/1572/16 скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Овруцький молочноконсервний комбінат» про відстрочку виконання рішення суду на 12 місяців у справі №917/1572/17 задовольнити.

Відстрочити виконання рішення господарського суду Полтавської області від 07.02.2017 року у справі №917/1572/16 на 12 (дванадцять) місяців.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складено 14.11.2018 року.

Головуючий суддя О.І. Терещенко

Суддя О.І. Склярук

Суддя М.М. Слободін