Ухвала

від 08.02.2017 по справі 29/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 29/25 Головуючий у 1-й інстанції: Стасюк С.В. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

08 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Оксененка О.М.,

при секретарі: Нікітіній А.В.,

за участю:

представника позивача Косінова С.А.,

представника відповідач Корчук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Господарського суду м.Києва від 24 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Маяк до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Маяк , звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 08 грудня 2004 року №0000512320/3.

Постановою Господарського суду м.Києва від 24 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено та підтверджується матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, проведено планову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2001 року по 31.12.2003 року, про що складено акт перевірки від 16.06.2004 року №860-23-202-30683443.

Перевіркою правильності визначення валового доходу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Маяк за період, що перевірявся, встановлено порушення пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, пп. 5.2.1, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5, п. 16.2 ст. 16 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств .

На підставі акта перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 08 грудня 2004 року №0000512320/3 з податку на прибуток підприємств із зазначенням суми грошового зобов'язання: за основним платежем - 742 230 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 309 150 грн.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що факти порушення податкового законодавства з боку позивача щодо заниження податку та прибуток та порушення порядку формування валових витрат за період, що перевірявся, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, як наслідок, штрафні санкції за цими епізодами застосовані відповідачем відносно позивача безпідставно.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини на час їх виникнення були врегульовані Законом України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР).

Згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , не включаються до складу валових витрат витрати на: потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Відповідно до пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з реалізацією товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визначаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Маяк та громадянином ОСОБА_5 укладено Договір оренди № 4 від 02.01.2003 року, відповідно до умов якого товариство орендувало вантажний автомобіль Мерседес-Бенц 412 Д, державний номер НОМЕР_1, вартість оренди 100 грн. в місяць без ПДВ. ТОВ Торговий дім Маяк прийняло зазначений автомобіль в тимчасове користування 02.01.2003 року, згідно Акту приймання-передачі автотранспорту від 02.02.2003 року, а повернуло автомобіль - 01.10.2003 року, згідно Акту приймання-передачі автотранспорту від 01.10.2003 року.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Маяк та громадянином ОСОБА_6 укладено Договір оренди № 5 від 02.01.2003 року, відповідно до умов якого товариство орендувало вантажний автомобіль Мерседес-Бенц 817, державний номер НОМЕР_2, вартість оренди 200 грн. в місяць без ПДВ. ТОВ Торговий дім Маяк прийняло автомобіль в тимчасове користування 02.01.2003 року, згідно Акту приймання-передачі автотранспорту від 02.01.2003 року.

На підставі наданих на перевірку відомостей податковим органом встановлено, що орендна плата за користування автотранспортом по вищезазначеним договорам оренди не нараховувалась і не сплачувалась.

Відповідно до актів виконаних робіт, отриманих Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Маяк від Приватного підприємства Моро Інтернешенел , суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_7 та Приватної фірми Компроміс , відомостей по рахункам 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та 685 Розрахунки з іншими кредиторами та Декларацій про прибуток підприємства за період, що перевірявся, наданих ТОВ Торговий дім Маяк до ДПІ у Облонському районі м. Києва встановлено, що у перевіряємому періоді, позивач відносив до складу валових витрат вартість рекламних послуг.

Крім того, відповідно до наданих на перевірку рахунків, отриманих ТОВ Торговий дім Маяк від Товариства з обмеженою відповідальністю Укрком та Українсько-германсько-голандсько-датського СП Український мобільний зв'язок , відомостей по рахункам 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та 685 Розрахунки з іншими кредиторами та Декларацій про прибуток підприємства за період, що перевірявся, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Маяк до ДПІ у Оболонському районі м. Києва встановлено, що за період, що перевірявся Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Маяк відносило до складу валових витрат вартість послуг міжнародного зв'язку.

Згідно п. 4.1. ст. 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , валовий доход включає, зокрема, доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у тому числі у вигляді:

- сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платником податку в звітному періоді, за винятком випадків, коли така безповоротна фінансова допомога та безоплатні товари (роботи, послуги) отримуються неприбутковими організаціями у порядку, визначеному пунктом 7.11 цього Закону, або такі операції здійснюються між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи; -

сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону; -

сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону;

- сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;

- вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті;

- сум штрафів та/або неустойки чи пені, одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, арбітражного чи третейського суду;

- сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду (арбітражного суду).

Як вірно робить висновок суд першої інстанції, отримані послуги з оренди автотранспортних засобів за Договором оренди № 4 від 02.01.2003 року та Договором оренди № 5 від 02.01.2003 року жодним чином не підпадають під визначення безоплатно отриманих послуг, оскільки здійснювалися за договорами оренди, укладеними на відплатній основі.

Крім того, як установлено судом, рекламні заходи здійснювалися позивачем з метою надання третім особам якомога достовірнішої інформації про товари, торгівлю якими здійснює позивач. Такі заходи спрямовані на збільшення товарообігу позивача, розміру його прибутку, а отже безпосередньо відносяться до господарської діяльності позивача.

До матеріалів справи позивачем надані копії рахунків ТОВ Укрком та СП УМЗ на сплату послуг зв'язку, про які вказується в акті перевірки. Платником по вказаних рахунках, тобто споживачем послуг, є позивач, при цьому, згідно наказів керівника позивача,копії яких наявні в матеріалах справи, телефони підлягають використанню працівниками підприємства тільки у виробничих цілях. Відповідачем не доведено протилежного, тому його висновки про те, що ці витрати не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, ґрунтуються на припущеннях.

Крім того, у перевіряємий період ТОВ Торговий дім Маяк мало господарські відносини з ТОВ Алко-Лайн .

Так, відповідно до Договорів купівлі-продажу № 1/02-12 від 02.12.2002 року, № 1/03-01 від 03.01.2003 року, додаткової угоди № 1 від 18.04.2003 року до Договору купівлі-продажу № 1/03-01 від 03.01.2003 року, Договору купівлі-продажу № 2/02-12 від 20.12.2002 року ТОВ Алко-Лайн поставило, а ТОВ "Торговий дім "Маяк" прийняло та оплатило аудіо-, відеотехніку, комплектуючі до аудіотехніки, побутову техніку та зварювальні апарати напівавтомати в асортименті на суму 2 510 848,61 грн., ПДВ 502 169,73 грн. (разом з ПДВ 3 013 018,34 грн.).

Податковий орган посилався на ту обставину, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26.04.2004 року визнано недійсними установчі документи ТОВ Алко-Лайн з моменту внесення в державний реєстр, як наслідок, усі первинні документи, видані цим товариством, також є недійсними.

Разом з тим, як установлено судом і підтверджується матеріалами справи, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26.04.2004 було скасовано в апеляційному порядку і в подальшому позовну заяву залишено без розгляду, тобто, судового рішення щодо недійсності установчих документів контрагента позивача не існує.

При цьому, договори укладені позивачем з ТОВ Алко-Лайн , фактично виконані обома сторонами договору, сплата коштів за придбані товари підтверджена платіжними дорученнями, а отримання товару - видатковими та податковими накладними.

На момент видачі податкових накладних ТОВ Алко-Лайн було зареєстровано як платник ПДВ в установленому порядку та мало право видавати податкові накладні.

Водночас, будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача та надані ним докази, відповідачем суду не надано, відтак, не спростовано реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

В той час, як факти поставки товарів на користь позивача, надання йому послуг та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку та податковій звітності; а витрати, враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, - пов'язуються з його господарською діяльністю і підтверджуються первинними фінансово-господарськими документами.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з вказаними контрагентами суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що господарські операції між позивачем та зазначеними контрагентом мали реальний товарний характер.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку первинним документам у їх сукупності, які підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, та встановлено умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів позивача.

При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, лише достовірне встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на валові витрати та праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на доказах, що відповідають критеріям, визначеним у статті 70 Кодексу, тобто бути належними, допустимими і достовірними.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в рішеннях від 05.10.2015р. (справа №К/9991/44826/12), від 21.09.2015р. (справа №К9991/35087/12) та від 15.09.2015р. (справа №К/800/13763/14).

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В разі порушення контрагентом податкової дисципліни, відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м.Києва від 24 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 10 лютого 2017 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

О.М.Оксененко

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Оксененко О.М.

Ісаєнко Ю.А.