Ухвала

від 08.02.2017 по справі 2а-14314/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14314/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

08 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Оксененка О.М.,

Федотова І.В.,

при секретарі: Нікітіній А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Алюпро до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Алюпро , звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві №0000352303 від 23.06.2011р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ТОВ Алюпро зареєстровано Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією 06.11.2008 року, його основними видами діяльності є, зокрема, оптова торгівля рудами заліза та кольорових металів, оптова торгівля відходами та брухтом, оброблення неметалевих відходів та брухту, інші види оптової торгівлі.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва на підставі направлень від 21.02.2011 року №401/23, від 22.03.2011 року №816/23 згідно з п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, у період з 21.02.2011 року по 04.04.2011 року проведено виїзну планову перевірку ТОВ Алюпро з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.11.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено Акт від 09.06.2011 року №247-23-3-36251163 Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Алюпро з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.11.2008 року по 31.12.2010 року .

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року №168/97-ВР (чинного в періоді, що підлягав перевірці), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 3 045 226,0 грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2011 року №0000352303 з податку на додану вартість із зазначенням суми грошового зобов'язання: за основним платежем - 2 944 148 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 736 037 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки, ТОВ Алюпро надіслало ДПІ у Оболонському районі м. Києва заперечення до Акту перевірки від 09.06.2011 року №247-23-3-36251163 №151 від 16.06.2011 року, в яких просило розглянути зауваження щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва, розглянувши зазначені заперечення позивача, надала відповідь від 21.06.2011 року №18047/10/23-305, в якій зокрема, зазначила, що висновки Акту (з урахуванням усунутих розбіжностей станом на 21.06.2011 року по взаємовідносинам з ТОВ Ефкон-Профіль ) в частині порушення вимог п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року №168/97-ВР зі змінами та доповненнями підлягають зменшенню на 101 078 грн., в результаті чого висновки Акту перевірки необхідно викласти в наступній редакції: 1. Заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 2 944 148,0 грн., у тому числі: за липень 2009 року на суму 41 309,0 грн., за серпень 2009 року на суму 25 802,0 грн., за жовтень 2009 року на суму 296 562,0 грн., за грудень 2009 року на суму 16 287,0 грн., за січень 2010 року на суму 223 186,0 грн., за лютий 2010 року на суму 212 953,0 грн., за березень 2010 року на суму 157 626,0 грн., за квітень 2010 року на суму 170 394,0 грн., за травень 2010 року на суму 320 202,0 грн., за червень 2010 року на суму 447 795,0 грн., за липень 2010 року на суму 16 842,0 грн., за серпень 2010 року на суму 344 801,0 грн., за вересень 2010 року на суму 428 729,0 грн., за жовтень 2010 року на суму 3 250,0 грн., за грудень 2010 року на суму 238 410,0 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність включення ТОВ Алюпро до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні товарів, робіт та послуг в розмірі 2 902 245,0 грн., наданими ТОВ Стімтрейд , ПП Філо , ПП Металфорт , в той час коли відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (діючого на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість , податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до приписів підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що між ТОВ Алюпро (Замовник) та Приватним підприємством Філо (Виконавець) укладено договір №25/10/10-1 про надання послуг від 25.10.2010 року, відповідно до якого Виконавець зобов'язується надати наступні послуги - роботи з шліфування алюмінієвого профілю, а Замовник зобов'язується прийняти вказані роботи й здійснити своєчасну оплату за них згідно Специфікацій та на умовах даного договору.

Крім того, між ТОВ Алюпро (Покупець) та Приватним підприємством Металфорт (Продавець) укладено договір №01/04 купівлі-продажу від 25.10.2010 року, згідно з яким Продавець зобов'язується передати узгодженими партіями на умовах даного договору у власність Покупця лом кольорових металів, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити повну вартість кожної партії товару.

Також, у період що перевірявся, між ТОВ Алюпро (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Стімтрейд (Експедитор) укладено:

- договір №01/06/09-1 на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.06.2009 року;

- договір поставки №01/07/09-1 від 01.07.2009 року, згідно з умовами якого Постачальник (ТОВ Стімтрейд ) зобов'язується передати у власність Покупцю (ТОВ Алюпро ), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар та здійснити своєчасну оплату за нього згідно Специфікацій та на умовах даного Договору в термін, що становить 90 календарних днів з дати підписання кожної окремої Специфікації (якщо інше не обумовлено Сторонами в кожному конкретному випадку);

- договір №01/09/09-1 про надання послуг від 01.09.2009 року, відповідно до якого Виконавець (ТОВ Стімтрейд ) зобов'язується надати наступні послуги - роботи з шліфування алюмінієвого профілю, а Замовник (ТОВ Алюпро ) зобов'язується прийняти вказані роботи й здійснити своєчасну оплату за них згідно Специфікацій та на умовах даного договору.

На виконання умов укладених з позивачем договорів контрагентами позивача виписано податкові накладні.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних робіт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач надав суду копії господарських договорів, податкових накладних; актів виконаних робіт; актів приймання-передачі; товаро-транспортних накладних; документів, які підтверджують факт оплати товару та послуг по відносинам із ПП Філо , ПП Металфорт , ТОВ Стімтрейд , а також документи, які свідчать про подальше використання позивачем придбаних товарів та послуг.

Стосовно правовідносин позивача з ПП Філо , то як вбачається з Акту Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП Філо щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, з якими сформовано податкові зобов'язання за грудень 2010 року - січень 2011 року від 22.03.2011 року №620/15-2/22/31571552 звірку не було проведено з огляду на відсутність посадових осіб товариства в зареєстрованій адресі. В той же час як вбачається з зазначеного акту така відсутність була встановлена контролюючим органом у березні 2011 року, в той час як операції з позивачем відбувалися у грудні 2010 року. Також актом встановлено, що на ПП Філо у лютому 2011 року проводилася документальна виїзна перевірка, а штат вказаного підприємства у ІV кварталі 2010 року за довідкою форми 1 ДФ складав 4 особи за трудовими та 10 осіб за цивільно-правовими договорами.

Таким чином, як вірно зазначає суд першої інстанції, ПП Філо мало можливість надання послуг позивачу.

Щодо обставин укладання та виконання ПП Металфорт умов договору №01/04 купівлі-продажу від 01.04.2010 року, суд зазначає, що акт позапланової невиїзної перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 24.03.2011 року №398/23-300/34437219, на який посилається відповідач, містить висновок про порушення вказаним ПП ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині здійснення правочинів, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Цей висновок стосується періоду, за який проводилася перевірка, а саме: січень, лютий, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2010 року.

У той же час, зі змісту вказаного акту вбачається, що його складено на підставі наявної у податкового органу податкової інформації, без дослідження первинних фінансово-господарських документів через незнаходження ПП Металфорт за податковою адресою (службова записка податкової міліції від 24.03.2011 року №1490-вн).

При цьому, господарські операції за вказаним вище договором проводилися в травні-червні 2010 року, відтак, відсутність зазначеного підприємства за податковою адресою у березні 2011 року не може стосуватися фактів виконання вказаних договірних зобов'язань.

Крім того, зазначений вище акт не відображає жодних відомостей щодо перевірки обставин виконання умов вищевказаного договору, відповідні зустрічні звірки із позивачем з цього приводу не проводилися, а відтак, податкова інформація, відображена в ньому, не може бути підставою для висновків контролюючого органу щодо порушення вимог законодавства останнім по взаємовідносинам з ПП Металфорт .

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.07.2011р. у справі №2а-3158/11/1470, яка ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012р. залишена без змін, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, щодо визнання та визначення у акті перевірки від 24.03.11 р. №398/23-300/34437219 нікчемними правочинів, укладених Приватним підприємством Металфорт із підприємствами-контрагентами.

Щодо наявності висновку спеціаліста №181/1 від 05.05.2011 року, яким досліджено підписи в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, специфікаціях та договорах, складених за наслідками взаємовідносин ТОВ Стімтрейд та позивача, як доказ неможливості постачання останнім позивачу товарів (надання послуг), судом першої інстанції вірно наголошено, що, оскільки, експериментальні зразки підпису ОСОБА_3 не відбиралися, вказаний письмовий доказ може свідчити лише про невідповідність підписів в документах, що досліджувалися (підписи в них виконано однією особою), підпису, що міститься в зазначеному листі, з яким проводилося порівняння.

Крім того, за умовами договору поставки №01/07/09-1 від 01.07.2009 року, укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ Стімтрейд (постачальник), (п.5.1) вивіз товару від постачальника покупець здійснює власними силами та за власний кошт, якщо інше не обумовлено сторонами в кожному окремому випадку та не передбачає обов'язку надання позивачу експедитором товаро-транспортних накладних, відтак, їх відсутність у ТОВ Алюпро не може ставити під сумнів реальність виконання таких договорів сторонами.

Наявні копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), укладені між ТОВ Алюпро та господарюючими суб'єктами, видаткових накладних, рахунків-фактур, що підписані уповноваженими особами обох сторін, містять печатки і знаходяться на обліку у кожного з господарюючих суб'єктів. Дані первинні документи засвідчують факт здійснення господарської операції і містять всі необхідні реквізити, передбачені вимогами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року та ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV.

Таким чином, позивачем було надано всі первинні документи, обов'язковість складання яких передбачена укладеними договорами з його контрагентами, як і документи, які підтверджують подальший рух товарно-матеріальних цінностей та використання наданих послуг у господарській діяльності.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на дату укладення і фактичного виконання договорів ТОВ Стімтрейд , ПП Металфорт , ПП Філо були зареєстровані у передбаченому законодавством порядку юридичними особами і платниками податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Окрім цього, статтею 215 Цивільного Кодексу України передбачені підстави недійсності правочину, а саме:

1) недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;

2) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу щодо настання відповідних протиправних наслідків. При цьому, висновки про наявність такої протиправної мети, зокрема, у покупця товару (послуг), можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

При цьому, взаємовідносини позивача з контрагентами оформлені договорами, які не визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами.

Водночас, будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача та надані ним докази, відповідачем суду не надано, відтак, не спростовано реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

В той час, як факти поставки товарів на користь позивача, надання йому послуг підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з вказаними контрагентами суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що господарські операції між позивачем та зазначеними контрагентом мали реальний товарний характер.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку первинним документам у їх сукупності, які підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, та встановлено умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів позивача.

При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, лише достовірне встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на валові витрати та праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на доказах, що відповідають критеріям, визначеним у статті 70 Кодексу, тобто бути належними, допустимими і достовірними.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в рішеннях від 05.10.2015р. (справа №К/9991/44826/12), від 21.09.2015р. (справа №К9991/35087/12) та від 15.09.2015р. (справа №К/800/13763/14).

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В разі порушення контрагентом податкової дисципліни, відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 10 лютого 2017 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді О.М.Оксененко

І.В.Федотов

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Федотов І.В.

Оксененко О.М.