Постанова

від 02.02.2017 по справі 810/3677/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2017 року 810/3677/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., при секретарі судового засідання Васковець М. С., за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В2" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю "В2" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004931202 від 23 липня 2016 року за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 83 400 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що здійснюючи камеральну перевірку, відповідач порушив мораторій на проведення перевірок, встановлений п.3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи". Позивач стверджує, що обсяг доходу ні у 2014 році ні в 2015 році не перевищував 20 мільйонів гривень. Крім того, позивач не проводить діяльність, пов'язану з підакцизними товарами, а також відповідач в акті перевірки не здійснював посилання на наявність дозволу Кабінету Міністрів України про проведення перевірки позивача. Позивач стверджує, що має право подавати уточнюючу декларацію, яка повинна була враховуватись відповідачем і виключала б необхідність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати.

В судовому засіданні представник позивача Атаманчук О.О. підтримала позовні вимоги та просила суд позов задовольнити, підтвердила обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач позову не визнав, надав до суду письмові заперечення проти позову. В обґрунтування заперечень податковий орган зазначив і вважає, що діяв відповідно до чинного законодавства, а податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим і правомірним, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача Савенок О.Ю. підтримав заперечення проти позову, просив відмовити у задоволенні позову. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представника позивача та представника відповідача, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "В2", зареєстроване як юридична особа 27.01.2005 №13531020000000541, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

08 червеня 2016 року на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.761 ст.76 ПК України посадовою особою Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку за звітний податковий період 2015 року ТОВ В2 . За результатами перевірки податковим органом складено Акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток 08.06.2016 №000167/10-02-12-02-/33341793 та встановлено факт заниження грошового зобов'язання податку на прибуток у сумі 83400 грн.

В акті зазначено, що в ході проведеної перевірки встановлено порушення порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток. В поданій податковій декларації з податку на прибуток за 2015 рік ( від 29.02.2016 р. № 9276303916) підприємством включено до р. 3.2.4 Додатку РІ до рядка 03 РІ Різниці суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років (п.п.140.4.2 п.140.4 ст.140 розділу ІІІ ПК України) 463335 грн. В ході проведення камеральної перевірки даних податкових декларацій з податку на прибуток встановлено відсутність від'ємного значення об'єкту оподаткування за попередні звітні (податкові) періоди. Згідно декларації з податку на прибуток за 2014 рік від 27.02.2015р. №9081220035 об'єкт оподаткування становить 18240 грн.

Позивач не погодившись з Актом перевірки подав до податкового органу письмові заперечення.

Листом від 17.06.2016 №5580/10/10-02-12-02/26 повідомлено позивача, що висновок по акту камеральної перевірки залишено без змін.

23 червня 2016 року Білоцерківською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004931202, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 83400 грн.

Позивач не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням оскаржив його в адміністративному порядку.

Так, рішенням ГУ ДФС у Київській області про результати розгляду скарги від 02.09.2016 року № 2016/10/10-36-10-01-01, скарга залишена без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення-рішення без змін.

В подальшому рішенням Державної фіскальної служби України від 28.10.2016 №23329, скарга ТОВ В2 залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ - без змін.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем до податкового органу 27.02.2015 подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік. З метою усунення розбіжностей у податковій звітності з податку на прибуток за 2014 рік, позивачем 14.06.2016 подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2014 рік №9082254724, яка була прийнята Білоцерківською ОДПІ, що підтверджується квитанцією. Відповідно до даної уточнюючої декларації товариство задекларувало від'ємне значення об'єкту оподаткування в розмірі 363936 грн. Також позивачем до податкового органу 29.02.2016 подано податкову декларацію №9276303916 з податку на прибуток за 2015 рік та сума від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років зазначена у розмірі 463335 грн. (р.3.2.4 додатку РІ та відповідно р.03.РІ). 09.11.2016 товариством до податкового органу було подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2015 рік, згідно якої від'ємне значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років визначено у сумі 363936 грн. За результатами виправлення даної помилки об'єкт оподаткування податком на прибуток в 2015 рік визначено на рівні 133999 грн., відповідно податок на прибуток в 2015 р. становить 24120 грн. Враховуючи вже сплачений податок на прибуток за 2015 рік у сумі 6228 грн. (рядок 06 декларації з податку на прибуток за 2015 рік) розмір недоплати податку на прибуток за 2015 рік становить 17892 грн. З урахуванням наявності у товариства переплати з податку на прибуток в розмірі 5000 грн., позивач доплатив податок на прибуток за 2015 рік в сумі 12892 грн. та штраф за заниження податкового зобов'язання, що підтверджується платіжним дорученням №1575 від 04.11.2016.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу положень пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. Податкова декларація складається за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади та чинному на час її подання (п. 48.1 ст. 48 ПК України).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.50.1. ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або 0відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Пунктом 50.2. ст. 50 ПК України, платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Відповідно, до пункту 102.1. статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 56.21 ст.56 ПК України, зазначено у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Пунктом 21.1.4. ст. 21 ПК України, зобов'язує посадових осіб контролюючих органів не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Також, відповідно до пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи № 71 від 28.12.2014р. встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 28 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - Податковий кодекс), з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Вищенаведена законодавча норма у забороні на проведення перевірок не робить виключення ні щодо контролюючого органу, ні щодо видів перевірок. Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України, що камеральна перевірка є одним із видів перевірок, відповідно до чого можна зробити висновок що вона не підпадає під дію мораторію.

Суд погоджується з твердження позивача, що обсяг доходу ТОВ В2 ні у 2014 р., ні у 2015 р. не перевищує 20 мільйонів гривень і становить - 2984918 грн. за 2014 рік та 3355 984 грн. за 2015р.

Судом встановлено, що позивач не проводив діяльність, пов'язану з підакцизними товарами, не подавав заявку до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з проханням про проведення перевірки, а також Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області в Акті перевірки не здійснює посилання на наявність дозволу Кабінету Міністрів про проведення перевірки ТОВ В2 .

Також судом встановлено, що ТОВ В2 складаючи податкову декларацію з податку на прибуток 2014 р., помилково не включило до неї збитки у розмірі 363936 грн., які фактично були отримані підприємством у 2014 році. Позивач скористався своїм право та подав уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2014 рік, яку було прийнято відповідачем. Тобто товариством виправлено помилку, допущену при складанні податкової декларації з податку на прибуток за 2014 року, відповідно пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України.

Таким чином, зважаючи на те, що помилки в деклараціях з податку на прибуток за 2014, 2015 роках були правомірно виправлені та доплачено, самостійно визначені, зобов'язання з податку на прибуток за 2015 рік у розмірі 17892 грн., суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави збільшувати товариству зобов'язання з податку на прибуток за 2015 рік на 83400 грн., а отже позивачем не було порушено вимог п.п. 140.4.3 п.140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, тому податкове повідомлення - рішення №0004931202 від 23 липня 2016 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Представником позивача надано обґрунтовані пояснення та докази на їх підтвердження, щодо заявлених позовних вимог.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є безпідставним і підлягає скасуванню як протиправне, отже, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004931202 від 23 червня 2016 року, винесене Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Київській області.

Стягнути судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "В2" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 03 лютого 2017 р.