Ухвала

від 03.10.2017 по справі 810/3677/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3677/16 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Кривохижій О.О.,

за участю представника позивача - Атаманчук О.О., представників відповідача - Соколова Д.В., Уланського М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю В2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ В2 звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004931202 від 23 липня 2016 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку позивача за звітний податковий період 2015 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт від 08.06.2016 №000167/10-02-12-02-/33341793 та встановлено факт заниження грошового зобов'язання податку на прибуток у сумі 83400 грн. Так, в акті зазначено, що в ході проведеної перевірки встановлено порушення порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток. В поданій податковій декларації з податку на прибуток за 2015 рік (від 29.02.2016 № 9276303916) підприємством включено до р. 3.2.4 Додатку РІ до рядка 03 РІ Різниці суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років (п.п.140.4.2 п.140.4 ст.140 розділу ІІІ ПК України) 463335 грн. В ході проведення камеральної перевірки даних податкових декларацій з податку на прибуток встановлено відсутність від'ємного значення об'єкту оподаткування за попередні звітні (податкові) періоди. Згідно декларації з податку на прибуток за 2014 рік від 27.02.2015 №9081220035 об'єкт оподаткування становить 18240 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004931202, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 83400 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням податкового органу позивач звернувся до суду про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставним і підлягає скасуванню як протиправне.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п. 76.1 ст. 71 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Разом із тим, пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 року № 71-VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи визначено наступне: установити, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 01 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.

з 01 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

З вказаного слідує, що обмеження стосовно проведення перевірок (в частині їх проведення виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України) стосуються лише підприємств, з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Підприємства, у яких обсяг доходів перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження. Тобто, визначальним у даному випадку є обсяг доходів за попередній рік.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, обсяг доходу ТОВ В2 ні у 2014 році, ні у 2015 році не перевищував 20 мільйонів гривень і становить - 2 984 918 грн. за 2014 рік та 3 355 984 грн. за 2015 рік.

Крім того, позивач будь-яких заяв до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області щодо проведення перевірки не подавав.

До суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари позивач не відноситься.

До того ж, матеріали справи не містять доказів того, що Кабінет Міністрів України надавав дозвіл Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на проведення камеральної перевірки ТОВ В2 .

Також, матеріали справи не містять доказів того, що оскаржувану перевірку проведено згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем до податкового органу 27.02.2015 подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік. З метою усунення розбіжностей у податковій звітності з податку на прибуток за 2014 рік, позивачем 14.06.2016 подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2014 рік №9082254724, яка була прийнята Білоцерківською ОДПІ, що підтверджується квитанцією. Відповідно до даної уточнюючої декларації товариство задекларувало від'ємне значення об'єкту оподаткування в розмірі 363936 грн. Також позивачем до податкового органу 29.02.2016 подано податкову декларацію №9276303916 з податку на прибуток за 2015 рік та сума від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років зазначена у розмірі 463335 грн. (р.3.2.4 додатку РІ та відповідно р.03.РІ). 09.11.2016 товариством до податкового органу було подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2015 рік, згідно якої від'ємне значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років визначено у сумі 363936 грн. За результатами виправлення даної помилки об'єкт оподаткування податком на прибуток в 2015 рік визначено на рівні 133999 грн., відповідно податок на прибуток в 2015 р. становить 24120 грн. Враховуючи вже сплачений податок на прибуток за 2015 рік у сумі 6228 грн. (рядок 06 декларації з податку на прибуток за 2015 рік) розмір недоплати податку на прибуток за 2015 рік становить 17892 грн. З урахуванням наявності у товариства переплати з податку на прибуток в розмірі 5000 грн., позивач доплатив податок на прибуток за 2015 рік в сумі 12892 грн. та штраф за заниження податкового зобов'язання, що підтверджується платіжним дорученням №1575 від 04.11.2016.

Так, відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.50.1. ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ В2 складаючи податкову декларацію з податку на прибуток 2014 рік, помилково не включило до неї збитки у розмірі 363936 грн., які фактично були отримані підприємством у 2014 році. Проте, позивач скористався своїм право та подав уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2014 рік, яку було прийнято відповідачем. Тобто товариством виправлено помилку, допущену при складанні податкової декларації з податку на прибуток за 2014 року, відповідно пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішень, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвалу в повному тексті виготовлено 09 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.