Постанова

від 26.03.2019 по справі 810/3677/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 березня 2019 року

справа №810/3677/16

адміністративне провадження №К/9901/41054/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року у складі судді Лиска І.Г.,

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року у складі Оксененка О.М., Губської Л.В., Федотова І.В.,

у справі № 810/3677/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В2

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

14 листопада 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю В2 (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 23 липня 2016 року № 0004931202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 83400 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

02 лютого 2017 року постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, задоволений позов Товариства, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення №0004931202 від 23 червня 2016 року, винесене податковим органом, з мотивів того, що помилки в деклараціях з податку на прибуток Товариства за 2014, 2015 роки правомірно ним виправлені та доплачено, самостійно визначені, зобов'язання з податку на прибуток за 2015 рік у розмірі 17892 грн, у відповідача відсутні підстави збільшувати Товариству зобов'язання з податку на прибуток за 2015 рік на 83400 грн, а отже позивачем не було порушено вимог підпункту 140.4.3 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України.

27 жовтня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки, доводить правомірність проведення ним перевірки, нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норми, покладеної в основу прийняття спірного податкового повідомлення - рішення та цитує положення статей 7, 9, 69, 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

02 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №810/3677/16 з Київського окружного адміністративного суду.

21 листопада 2017 року Товариством надане заперечення на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач зазначає, що касаційна скарга містить лише посилання на норми податкового та процесуального законодавства без зазначення суті їх неправильного застосування або порушення судами попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

23 листопада 2017 року справа №810/3677/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

19 березня 2018 року справа №810/3677/16 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/41054/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33341793, перебуває на податковому обліку з 10 лютого 2005 року.

Податковим органом у червні 2016 року проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток, результати якої викладені в акті перевірки від 08 червня 2016 року №000167/10-02-12-02/33341793 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 23 червня 2016 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0004931202 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за податковими зобов'язаннями у сумі 83400 грн, за порушення підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України, яке полягає у встановленні порушення порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток.

Суди попередніх інстанцій встановили, що в поданій податковій декларації з податку на прибуток за 2015 рік (від 29 лютого 2016 року № 9276303916) підприємством включено до р. 3.2.4 Додатку РІ до рядка 03 РІ Різниці суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років (підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 розділу ІІІ ПК України) 463335 грн. В ході проведення камеральної перевірки даних податкових декларацій з податку на прибуток встановлено відсутність від'ємного значення об'єкту оподаткування за попередні звітні (податкові) періоди. Згідно декларації з податку на прибуток за 2014 рік від 27 лютого 2015 року №9081220035 об'єкт оподаткування становить 18240 грн.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій висновувалися на системному аналізі положень частини другої статті 19 Конституції України, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 75, пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що камеральна перевірка є способом реалізації податковим органом владних управлінських функцій, як суб'єктом владних повноважень, який здійснюється у відповідності на підставі та у межах встановлених Законом.

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи визначено наступне: установити, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється, з 01 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.

з 01 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Викладені положення призводять до висновку про те, що обмеження стосовно проведення перевірок (в частині їх проведення виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України) стосуються лише підприємств, з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Підприємства, у яких обсяг доходів перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження.

Відтак, визначальним у даному випадку є обсяг доходів за попередній рік.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що обсяг доходу Товариства ні у 2014 році, ні у 2015 році не перевищував 20 мільйонів гривень і становить - 2 984 918 грн за 2014 рік та 3 355 984 грн за 2015 рік, позивач будь-яких заяв до податкового органу щодо проведення перевірки не подавав, до суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари позивач не відноситься, доказів того, що Кабінет Міністрів України надавав дозвіл податковому органу на проведення камеральної перевірки Товариства відповідач не надав, матеріали справи не містять доказів того, що оскаржувану перевірку проведено згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій здійснений поглиблений аналіз норм, які регулювали обмеження щодо проведення перевірок суб'єктів господарювання, разом із тим узагальнюючий висновок, щодо правомірності або неправомірності проведення перевірки не здійснений. Розгляд справи здійснений по суті встановленого податковим органом правопорушення, висновуючись на чому здійснюється касаційний перегляд рішень у цій справі.

Також встановлено, що 27 лютого 2015 року позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік.

14 червня 2016 року з метою усунення розбіжностей у податковій звітності з податку на прибуток за 2014 рік, позивачем подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2014 рік №9082254724, яка прийнята податковим органом.

Відповідно до даної уточнюючої декларації Товариство задекларувало від'ємне значення об'єкту оподаткування в розмірі 363936 грн.

29 лютого 2016 року позивачем до податкового органу подано податкову декларацію №9276303916 з податку на прибуток за 2015 рік та сума від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років зазначена у розмірі 463335 грн (р.3.2.4 додатку РІ та відповідно р.03.РІ).

09 листопада 2016 року Товариством до податкового органу подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2015 рік, згідно якої від'ємне значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років визначено у сумі 363936 грн. За результатами виправлення даної помилки об'єкт оподаткування податком на прибуток в 2015 рік визначено на рівні 133999 грн., відповідно податок на прибуток в 2015 рік становить 24120 грн. Враховуючи вже сплачений податок на прибуток за 2015 рік у сумі 6228 грн (рядок 06 декларації з податку на прибуток за 2015 рік) розмір недоплати податку на прибуток за 2015 рік становить 17892 грн. З урахуванням наявності у Товариства переплати з податку на прибуток в розмірі 5000 грн, позивач доплатив податок на прибуток за 2015 рік в сумі 12892 грн та штраф за заниження податкового зобов'язання, що підтверджується платіжним дорученням №1575 від 04 листопада 2016 року.

Аналізуючи положення пунктів 50.1, 50.2 статті 50, пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України та застосовуючи їх до спірних правовідносин, судами попередніх інстанцій зазначено, що Товариство складаючи податкову декларацію з податку на прибуток 2014 року, помилково не включило до неї збитки у розмірі 363936 грн, які фактично отримані ним у 2014 році, проте, позивач скористався своїм правом та подав уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2014 рік, яку прийнято відповідачем.

Відтак, Товариством виправлено помилку, допущену при складанні податкової декларації з податку на прибуток за 2014 року, відповідно пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України та виправлено її у передбачений Законом спосіб, в межах належного строку.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність відповідачем податкового правопорушення вчиненого позивачем, в розумінні статті 109 Податкового кодексу України, що унеможливлює прийняття позиції податкового органу про збільшення ним грошового зобов'язання з податку на прибуток шляхом прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.

Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, внаслідок чого, касаційна скарга є невмотивованою.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів у справі, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишається без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року у справі № 810/3677/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер